Рішення № 35180586, 08.11.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-23-25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" листопада 2013 р. Справа № 911/3848/13

За позовом Дочірньої компанії „Газ України" Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України"

до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз»

про стягнення 1 097 488,91грн.

Суддя Горбасенко П.В.

За участю представників:

від позивача Цибізова О.О. (дов. № 257/10 від 14.12.2012р.);

від відповідача Козакова О.А. (дов. № 1-252 від 26.12.2012р.).

Обставини справи:

Дочірня компанія „Газ України" Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України" (далі - позивач) звернулася з позовом до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз» (далі - відповідач) про стягнення 1 087 488,91грн. заборгованості, з яких: 935 018,62грн. основного боргу за поставлений природний газ, 72 488,33грн. пені, 19 069,83грн. інфляційних втрат та 70 912,13грн. 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором на купівлю-продаж природного газу № 06/10-2106 від 20.12.2010р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 08.10.2013р. порушено провадження у справі № 911/3848/13, розгляд справи призначено на 08.11.2013р.

08.11.2013р. до канцелярії господарського суду Київської області від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 23301 від 08.11.2013р.), згідно якого останній визнав позовні вимоги у розмірі 10 431,10грн. інфляційних втрат та 66 004,15грн. 3 % річних, решту позовних вимог визнав безпідставними, необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню судом. Також, представником, в порядку ст. 267 Цивільного кодексу України, заявлено про застосування позовної давності до вимог про стянення 72 488,33грн. пені. Вказаний відзив на позов прийнято судом.

08.11.2013р. до канцелярії господарського суду Київської області від представника відповідача надійшло клопотання (вх. № 23302 від 08.11.2013р.), згідно якого останній просив суд припинити провадження у справі в частині вимоги про стягнення 935 018,62грн. основного боргу за поставлений природний газ на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки відповідач звернувся до позивача із заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог № 23-2426/1 від 26.07.2013р., внаслідок чого зобов'язання відповідача перед позивачем зі сплати 935 018,62грн. основного боргу за поставлений природний газ припинилися. У задоволенні вказаного клопотання судом відмовлено з огляду на безпідставність.

У судовому засіданні 08.11.2013р. представник позивача повністю підтримав позов, представник відповідач визнав позов у частині стягнення 10 431,10грн. інфляційних втрат та 66 004,15грн. 3 % річних, у задоволенні решти позовних вимог просив відмовити.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

20.12.2010р. між Дочірньою компанією „Газ України" Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України" (Постачальник) та Відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз», яке перейменовано у Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз» (Покупець) укладено договір про закупівлю природного газу за державні кошти № 06/10-2106, за умовами якого постачальник зобов'язався поставити покупцеві природний газ, а покупець - прийняти і оплатити природний газ в обсязі, зазначеному у п. 1.2. договору.

Постачальник передає покупцеві в 2011 році газ в обсязі до 1 100 тис. куб. м., в тому числі по місяцях: січень - 256 тис. куб. м., лютий - 209 тис. куб. м., березень - 152 тис. куб. м., квітень - 53 тис. куб. м., травень - 11 тис. куб. м., червень - 4 тис. куб. м., липень - 12 тис. куб. м., серпень - 9 тис. куб. м., вересень - 6 тис. куб. м., жовтень - 33 тис. куб. м., листопад - 136 тис. куб. м., грудень - 219 тис. куб. м., разом 1 100 тис. куб. м. За розрахункову одиницю переданого газу приймається один кубічний метр (куб. м.), приведений до стандартних умов (п. 1.2. договору).

Згідно п. 4.1. договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 10 числа, наступного за місяцем поставки газу.

Пунктом 5.1. договору встановлено, що строк поставки газу: з 1 січня 2011 року по 31 грудня 2011 року включно.

Відповідно п. 10.1. договору договір набирає чинності з дати підписання та скріплення печатками сторін, але не раніше ніж через 14 днів з дня опублікування у державному офіційному друкованому виданні з питань державних закупівель відмостей про рішення Уповноваженого органу про погодження процедури закупівлі в одного учасника, поширює дію на відносини, що склались між сторонами з 01 січня 2011 року і діє у частині поставки газу до 31 грудня 2011 року включно, а в частині проведення розрахунків за газ - до їх повного здійснення.

20.12.2010р. між Дочірньою компанією „Газ України" Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України" (Постачальник) та Відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз», яке перейменовано у Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз» (Покупець) укладено додаток № 1 до договору про закупівлю природного газу за державні кошти № 06/10-2106-17 від 20.12.2010р., за умовами якого сторони домовились, що кількість газу, поставленого покупцю, закріплюється щомісячним актами приймання-передачі газу, які підписуються постачальником і покупцем.

28.01.2011р. між Дочірньою компанією „Газ України" Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України" (Постачальник) та Відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз», яке перейменовано у Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз» (Покупець) укладено додаткову угоду № 1 до договору про закупівлю природного газу за державні кошти № 06/10-2106 від 20.12.2010р., за умовами якої сторони домовились викласти назву договору у наступній редакції: «Договір поставки природного газу», п. 3.2. договору у наступній редакції: « 3.2. Загальна вартість договору складається із сум вартості місячних поставок газу»., п. 10.1. договору в такій редакції: « 10.1. Договір набирає чинності з дати його підписання повноважними представниками сторін та скрпілення печатками сторін, діє у частині поставки газу з 01.01.2011р. до 31.12.2011р. включно, а у частині проведення розрахунків за газ - до їх повного здійснення».

12.04.2011р. між Дочірньою компанією „Газ України" Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України" (Продавець) та Відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз», яке перейменовано у Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз» (Покупець) укладено додаткову угоду № 3 до договору поставки природного газу № 06/10-2106 від 20.12.2010р., за умовами якої сторони домовились викласти умови договору № 06/10-2106 від 20.12.2010р. у новій редакції, назва договору: «Договір на купівлю-продаж природного газу».

03.10.2011р. між Дочірньою компанією „Газ України" Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України" (Постачальник) та Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз» (Покупець) укладено додаткову угоду № 6 до договору на купівлю-продаж природного газу № 06/10-2106 від 20.12.2010р., за умовами якої сторони домовились вважати договір № 06/10-2106 від 20.12.2010р. припиненим в частині поставки природного газу з 01.10.2011р.

Суд встановив, що позивачем, на виконання п. 1.1. договору на купівлю-продаж природного газу № 06/10-2106 від 20.12.2010р. за період з січня 2011р. по вересень 2010р. поставлено, а відповідачем прийнято від позивача природний газ загальною вартістю 935 018,62грн., що підтверджується підписаними та скріпленими печатками обох сторін актами передачі-приймання природного газу (а.с. 36-46).

26.07.2013р. відповідач звернувся до позивача із заявою про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог № 23-2426/1 від 26.07.2013р. (а.с. 65), згідно якої повідомив останнього про зарахування зустрічних однорідних вимог у сумі 953 016,02грн., зокрема: зобов'язань відповідача перед позивачем згідно договору на купівлю-продаж природного газу № 06/10-2106 від 20.12.2010р. у розмірі 935 018,62грн. та за договором № 06/11-1315 від 30.08.2011р. у розмірі 17 997,40грн., що сумарно становлять 953 016,02грн. та зобов'язань позивача перед відповідачем за договором на купівлю-продаж природного газу № 06/10-2106 від 20.12.2010р. у сумі 1 669 971,95грн. Вказана заява 31.07.2013р. отримана представником позивача, що підтверджується відміткою на заяві.

Суд встановив, що станом на момент судового розгляду справи заява відповідача про зарахування зустрічних однорідних вимог № 23-2426/1 від 26.07.2013р. в силу положень ст. 204 Цивільного кодексу України є правомірною, оскільки не визнана в судовому порядку недійсною.

Предметом позову є вимоги про стягнення 935 018,62грн. основного боргу за поставлений природний газ, 72 488,33грн. пені, 19 069,83грн. інфляційних втрат та 70 912,13грн. 3 % річних.

Суд встановив, що між сторонами виникли правовідносини поставки.

Частиною першою ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (абз. 2 ч. 1 ст. 175 ГК України).

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін (ст. 601 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 3 ст. 203 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Суд встановив, що позивачем, на виконання п. 1.1. договору на купівлю-продаж природного газу № 06/10-2106 від 20.12.2010р. за період з січня 2011р. по вересень 2010р. поставлено, а відповідачем прийнято від позивача природний газ загальною вартістю 935 018,62грн., що підтверджується підписаними та скріпленими печатками обох сторін актами передачі-приймання природного газу (а.с. 36-46); 26.07.2013р. відповідач звернувся до позивача із заявою про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог № 23-2426/1 від 26.07.2013р. (а.с. 65), згідно якої повідомив останнього про зарахування зустрічних однорідних вимог у сумі 953 016,02грн., зокрема: зобов'язань відповідача перед позивачем згідно договору на купівлю-продаж природного газу № 06/10-2106 від 20.12.2010р. у розмірі 935 018,62грн. та за договором № 06/11-1315 від 30.08.2011р. у розмірі 17 997,40грн., що сумарно становлять 953 016,02грн. та зобов'язань позивача перед відповідачем за договором на купівлю-продаж природного газу № 06/10-2106 від 20.12.2010р. у сумі 1 669 971,95грн., яка 31.07.2013р. отримана представником позивача, що підтверджується відміткою на заяві та не визнана в судовому порядку недійсною.

Відтак, суд дійшов висновку, що станом на момент судового розгляду справи заява відповідача про зарахування зустрічних однорідних вимог № 23-2426/1 від 26.07.2013р. в силу положень ст. 204 Цивільного кодексу України є правомірною, а зобов'язання відповідача перед позивачем зі сплати 935 018,62грн. основного боргу за поставлений природний газ є припиненим на підставі ст. 601 Цивільного кодексу України та ст. 203 Господарського кодексу України.

Враховуючи те, що зобов'язання відповідача на момент порушення провадження у справі (08.11.2013р.) є припиненим з 31.07.2013р. (дата отримання відповідачем заяви позивача про зарахування зустрічних однорідних вимог), суд дійшов висновку, що станом на момент порушення у справі у відповідача був відсутній борг зі сплати 935 018,62грн. основного боргу за поставлений природний газ, 72 488,33грн. пені, 19 069,83грн. інфляційних втрат та 70 912,13грн. 3 % річних.

Відповідно до п. 4.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011р. господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК України), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Визнання боржником претензії кредитора не є способом припинення зобов'язання і не свідчить про відсутність спору; особа, претензія якої визнана боржником, вправі звернутися до господарського суду з позовом про стягнення визнаної суми коштів. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовної вимоги про стягнення 935 018,62грн. основного боргу за поставлений природний газ.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором на купівлю-продаж природного газу № 06/10-2106 від 20.12.2010р., позивачем за період з 11.02.2011р. по 11.04.2012р. нарахована пеня в сумі 72 488,33грн., зокрема: 20 986,20грн. за період з 11.02.2011р. по 11.08.2011р. на суму боргу 273 457,24грн., 21 722,05грн. за період з 11.03.2011р. по 11.09.2011р. на суму боргу 278 430,67грн., 18 160,65грн. за період з 11.04.2011р. по 11.10.2011р. на суму боргу 234 053,12грн., 7 610,58грн. за період з 11.05.2011р. по 11.11.2011р. на суму боргу 97 551,59грн., 2 014,24грн. за період з 11.06.2011р. по 11.12.2011р. на суму боргу 25 959,37грн., 1 307,29грн. за період з 11.07.2011р. по 11.01.2012р. на суму боргу 16 756,64грн., 686,89грн. за період з 11.08.2011р. по 11.02.2012р. на суму боргу 8 804,51грн., 0,38грн. за період з 11.10.2011р. по 23.03.2012р. на суму боргу 5,48грн., 0,04грн. за період з 24.03.2012р. по 11.04.2012р. на суму боргу 5,48грн.

08.11.2013р. представником відповідача у відзиві на позов заявлено про застосування строків позовної давності до вимог про стягнення пені у сумі 72 488,33грн. (а.с. 84).

Частинами першою і третьою ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення.

У сфері господарювання згідно ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 7.2. договору сторонами погоджено, що у разі невиконання покупцем умов п. 6.1. договору покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. Неустойка нараховується продавцем протягом шести місяців, що передують моменту звернення з вимогою, претнезією, позовом.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що пунктом 7.2. договору сторони фактично змінили порядок обчислення позовної давності за вимогами про стягнення неустойки (штрафу, пені) на прострочену суму, оскільки, застосовуючи вказаний пункт договору у спірних правовідносинах сторони визначили, що строк позовної давності за вимогами про стягнення неустойки починає свій перебіг не з моменту прострочення платежу, а з дати, що визначається шляхом зворотнього відрахунку шести місяців від дати звернення виконавця з позовом, що не відповідає положенням ч. 2 ст. 260 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до положень пункту 6.2. на купівлю-продаж природного газу № 06/10-2106 від 20.12.2010р. остаточний розрахунок за фактично переданий здійснюється до 10-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу з поточних рахунків покупця.

Зі змісту зазначеного пункту договору слідує, що момент прострочення відповідачем виконання зобов'язання встановлюється щодо кожного підписаного акту окремо, і як наслідок, пеня також має нараховуватись на суму боргу по кожному акту приймання-передачі газу окремо з урахуванням вимог ч. 6 ст. 232 ГК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 24.06.2008р. у справі № 15/360-07 та від 06.08.2009р. у справі № 5/634-08.

Таким чином, право на нарахування пені за прострочення строків оплати актів приймання-передачі природного газу від 31.01.2011р., від 28.02.2011р., від 28.02.2011р., від 31.03.2011р., від 30.04.2011р., від 31.05.2011р., від 30.06.2011р., від 31.07.2011р., від 30.09.2011р. у позивача у відповідності до вимог ст. 232 ЦК України, припинилось 10.08.2011р., 10.09.2011р., 10.10.2011р., 10.11.2011р., 10.12.2011р., 10.01.2012р., 10.02.2012р., 10.03.2012р. та 10.04.2012р. відповідно.

Відповідно до ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: 1) про стягнення неустойки (штрафу, пені); 2) про спростування недостовірної інформації, поміщеної у засобах масової інформації. У цьому разі позовна давність обчислюється від дня поміщення цих відомостей у засобах масової інформації або від дня, коли особа довідалася чи могла довідатися про ці відомості; 3) про переведення на співвласника прав та обов'язків покупця у разі порушення переважного права купівлі частки у праві спільної часткової власності (стаття 362 цього Кодексу); 4) у зв'язку з недоліками проданого товару (стаття 681 цього Кодексу); 5) про розірвання договору дарування (стаття 728 цього Кодексу); 6) у зв'язку з перевезенням вантажу, пошти (стаття 925 цього Кодексу); 7) про оскарження дій виконавця заповіту (стаття 1293 цього Кодексу).

Згідно ч.ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Суд встановив, що позивач звернувся з позовом до суду 05.10.2013р., що підтверджується відміткою поштової установи на конверті (а.с. 48); враховуючи положення ст. 258 Цивільного кодексу України позивач просить стягнути з відповідача пеню за період з 11.02.2011р. по 11.04.2012р. - поза межами річного строку позовної давності.

Враховуючи вищезазначене, клопотання представника відповідача про застосування строків позовної давності (а.с. 49-52), вимоги ст. 257 ЦК України, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 72 488,33грн. пені не підлягає задоволенню як така, що пред'явлена за межами, встановленого ст. 257 Цивільного кодексу України, спеціального строку позовної давності в один рік.

Доводи представника позивача на те, що п. 9.3 договору передбачено строк позовної давності тривалістю три роки оцінюються судом критично, оскільки додатковою угодою № 3 від 12.04.2011р. договір було викладено в новій редакції, згідно якої вказаний пункт було виключено.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язання за договором на купівлю-продаж природного газу № 06/10-2106 від 20.12.2010р., позивачем за період з 11.02.2011р. по 31.06.2013р. нараховано 19 069,83грн. інфляційних втрат та 70 912,13грн. 3 % річних за період з 11.02.2011р. по 03.10.2013р.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на вищевикладене, суд обмежив період нарахування 3 % річних з 11.02.2011р. до 31.07.2013р. (дата припинення зобов'язання відповідача зі сплати 935 018,62грн. основного боргу за поставлений природний газ). Відтак, арифметично вірний розрахунок інфляційних втрат, нарахованих за період з 11.02.2011р. по 31.06.2013р. та 3 % річних, нарахованих за період з 11.02.2011р. по 30.07.2013р. складає 19 069,83грн. інфляційних втрат та 65 638,20грн. 3 % річних.

Відтак, вимога про стягнення з відповідача 19 069,83грн. інфляційних втрат підлягає задоволенню повністю, а вимога про стягнення 70 912,13грн. 3 % річних підлягає частковому задоволенню у розмірі 65 638,20грн. 3 % річних.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги про стягнення 19 069,83грн. інфляційних втрат та 65 638,20грн. 3 % річних є обґрунтованими, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами і відповідно підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статей 44, 49 ГПК України, покладаються судом на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз» (08150, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Боярка, вул. Шевченка, буд. 178; код ЄДРПОУ 20578072) на користь Дочірньої компанії „Газ України" Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України" (04116, м. Київ, Шевченківський р-н., вул. Шолуденка, буд. 1; код ЄДРПОУ 31301827) 19 069 (дев'ятнадцять тисяч шістдесят дев'ять гривень) 83 коп. інфляційних втрат, 65 638 (шістдесят п'ять тисяч шістсот тридцять вісім гривень) 36 коп. 3 % річних та 1 694 (одну тисячу шістсот дев'яносто чотири гривні) 18 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позову - відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено: 12.11.2013р.

Суддя П.В. Горбасенко