Постанова № 35178163, 12.11.2013, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" листопада 2013 р.Справа № 915/1324/13Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Бєляновського В.В.,

Суддів: Мишкіної М.А., Будішевської Л.О.

при секретарі - Бєлянкіній Г.Є.

за участю представників сторін:

Від позивача: Кравченко А.М.

Від відповідача: Кузнєцов І.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційні скарги Управління капітального будівництва Миколаївської обласної державної адміністрації та Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія „Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу „Южно-Українська атомна електростанція"

на рішення господарського суду Миколаївської області

від 19.09.2013р.

по справі № 915/1324/13

за позовом: Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія „Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу „Южно-Українська атомна електростанція"

до відповідача: Управління капітального будівництва Миколаївської обласної державної адміністрації

про стягнення пені в сумі 34560 грн. та штрафу у сумі 33600,14 грн.

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2013 року Державне підприємство Національна атомна енергогенеруюча компанія „Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу „Южно-Українська атомна електростанція" (далі - ДП НАЕК „Енергоатом") звернулося до господарського суду Миколаївської області з позовом до Управління капітального будівництва Миколаївської обласної державної адміністрації та з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 23.08.2013р. просило господарський суд стягнути з відповідача на свою користь пеню в розмірі 34560 грн. та штраф - 33600,14 грн. за невиконання у встановлений строк зобов'язання з виконання заходів щодо будівництва рибовідтворювального комплексу - головного рибокомпенсаційного заходу, пов'язаних з будівництвом Ташлицької ГАЕС" згідно з договором № 1/79-14-8-12-2444 від 10.09.2012р.

Управління капітального будівництва Миколаївської обласної державної адміністрації не визнало позов посилаючись на відсутність своєї вини у невиконанні прийнятих на себе за вищевказаним договором зобов'язань.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 19.09.2013 року (суддя - Алексєєв А.П.) позов задоволено частково, стягнуто з Управління капітального будівництва Миколаївської обласної державної адміністрації на користь державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі ВП "Южно-Українська АЕС" кошти в сумі 20611,85 грн. та суму судового збору пропорційно розміру задоволених вимог в розмірі 412,23 грн.

В іншій частині позову щодо стягнення пені та штрафу на загальну суму 47548,15 грн. - відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням Управління капітального будівництва Миколаївської обласної державної адміністрації звернулося до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та в задоволенні позову відмовити. Апеляційна скарга обґрунтована порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи. При цьому, скаржник, зокрема, вказує те, що укладеним між сторонами договором не передбачено обов'язку відповідача здійснити повернення невикористаної суми авансу, відповідно, відсутній один з необхідних для притягнення відповідача до відповідальності чинників - вартість простроченого зобов'язання.

Також, до Одеського апеляційного господарського суду звернулося з апеляційною скаргою ДП Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі ВП "Южно-Українська АЕС", в якій просить рішення господарського суду першої інстанції скасувати повністю та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог щодо стягнення штрафних санкцій. Апеляційна скарга обґрунтована неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими та порушенням норм процесуального права, а саме: ст. 104 ГПК України.

Обговоривши доводи апеляційних скарг, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 04.12.2012 року між ДП НАЕК „Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу „Южно-Українська атомна електростанція" (платник) та Управлінням капітального будівництва Миколаївської обласної державної адміністрації (виконавець) було укладено договір № 1/79-14-8-12-2444, предметом якого є виконання заходів щодо будівництва рибовідтворювального комплексу - головного рибокомпенсаційного заходу, пов'язаних з будівництвом Ташлицької ГАЕС, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів, передбачених на добудову Ташлицької ГАЕС, згідно із рішенням Миколаївської обласної ради від 07.09.2012 року № 8.

Згідно з п. 2.1.1 даного договору платник зобов'язаний здійснювати оплату робіт за виконані заходи щодо будівництва рибовідтворювального комплексу - головного рибокомпенсаційного заходу, пов'язаного з будівництвом Ташлицької ГАЕС у 2012 році у сумі 1 924 000 грн. за рахунок власних коштів ДП НАЕК „Енергоатом".

Відповідно до п. 2.1.2 договору платник має право здійснювати перерахування авансових платежів у розмірі не більше 30 % від річного обсягу товарів, робіт і послуг на капітальне будівництво згідно договорів.

При цьому, за умовами п. 3.2 договору виконавець зобов'язаний використати отриманий аванс, що буде підтверджено актами виконаних робіт, протягом трьох місяців з дати його отримання, згідно з графіком погашення авансу. У випадку порушення строків погашення авансу платник зменшує подальшу оплату на суму непогашеного авансу.

Пунктом 4.1 даного договору встановлено, що сторони несуть відповідальність в установленому чинним законодавством порядку за невиконання або неналежне виконання умов цього договору.

Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2012р. (п. 5.4 договору).

18.12.2012 року між сторонами було укладено додаткову угоду № 1 до договору № 1/79-14-8-12-2444 від 04.12.2012р., якою зменшено обсяг фінансування заходів на 2012 рік до 483 846,30 грн., а також продовжено строк дії договору до 31.12.2013 року.

На виконання умов договору позивачем 28.12.2012 року було перераховано відповідачу авансовий платіж в сумі 480 002 грн., що підтверджується відповідним платіжним дорученням № УКС/2461 від 28.12.2012р. та не заперечується сторонами.

05.06.2013 року між сторонами було укладено додаткову угоду № 2 до договору № 1/79-14-8-12-2444 від 04.12.2012р., п. 6 якої з урахуванням протоколу розбіжностей встановлено, що у випадку порушення строків виконання заходів, зазначених у договорі, виконавець зобов'язаний сплатити платнику пеню у розмірі 0,1% від вартості невиконаних в належний строк заходів за кожний день прострочення, а за прострочення виконання зобов'язань понад тридцяти днів додатково сплачує штраф у розмірі 7% від вказаної вартості (ст. 231 ГК України), якщо це порушення строків відбулося з вини виконавця.

Таким чином, з огляду на положення п. 2.1.2 договору та з урахуванням зменшення обсягу фінансування заходів на 2012 рік до 483846,30 грн. згідно з додатковою угодою № 1 до даного договору, позивач мав право 28.12.2012 року здійснити перерахування відповідачу не більше 30 % від річного обсягу товарів, робіт і послуг на капітельне будівництво, що становить 145153,89 грн. (483846, 30 грн. * 30 %), а не 480002 грн., які фактично перерахував.

В свою чергу, відповідно до умов п. 3.2 договору відповідач зобов'язаний був використати отриманий аванс в сумі 145153,89 грн. з відповідним документальним підтвердженням протягом трьох місяців з дати його отримання, тобто до 28.03.2013 року.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Проте, належних доказів які б підтверджували використання отриманого авансу у встановлений строк відповідачем до суду не подано і таких доказів в матеріалах справи не міститься.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 231 ГК України та на підставі п. 4.1 договору позивачем нараховано відповідачеві пеню у розмірі 34560 грн. та штраф у розмірі 33600,14 грн. виходячи із суми авансу, який мав бути використаний відповідачем в розмірі 480002 грн.

Колегія суддів враховує, що відповідно до ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).

Згідно з приписами ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.

Відповідно до ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За змістом ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Статтею 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Колегія суддів зазначає, що згідно ст. 629 ЦК України, ст. 193 ГК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором будівельного підряду, за яким підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх ( ст. 875 ЦК України).

Згідно з ч. 2 ст. 883 ЦК України за невиконання або неналежне виконання обов'язків за договором будівельного підряду підрядник сплачує неустойку, встановлену договором або законом, та відшкодовує збитки в повному обсязі.

За умовами ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За порушення в сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько - правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (ч. 2 ст. 193, ч. 1 ст. 216 та ч. 1 ст. 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч. 2 ст. 231 ГК України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Виходячи із положень зазначеної норми, застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, штрафних санкцій у вигляді пені і штрафу, передбачених абз. 3 ч. 2 ст. 231 ГК України, можливе за наявності таких умов: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки; якщо допущено прострочення виконання негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір пені, штрафу.

Судом першої інстанції встановлено, і це підтверджується матеріалами справи, що відповідно до статуту ДП НАЕК «Енергоатом», підприємство засноване на державній власності та належить до сфери управління Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, є юридичною особою і здійснює свою діяльність відповідно до законодавства.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з обґрунтованим висновком місцевого суду про те, що позивач має право вимагати стягнення з відповідача штрафних санкцій відповідно до ч. 2 ст. 231 ГК України.

Перевіривши обчислені позивачем розрахунки пені та штрафу і встановивши, що вони не відповідають умовам договору з урахуванням додаткової угоди № 1 до нього, господарський суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог частково та стягнення з відповідача пені у розмірі 10 451,08 грн. (145153,89грн.*0,1%*72 дні) та штрафу у розмірі 10 160,77 грн. (145153,89грн.*7%).

Судом першої інстанції правомірно не взято до уваги посилання відповідача в обґрунтування заперечень проти позову про відсутність можливості виконати прийняті на себе за договором зобов'язання з причин, що від нього не залежали та за відсутності вини, з посиланням на п. 19 Порядку державного фінансування капітального будівництва, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1764 від 27.12.2001р., згідно з яким замовник перераховує підряднику аванс, якщо це передбачено договором (контрактом). Розмір авансу не може перевищувати 30 відсотків вартості річного обсягу робіт. Оскільки додатковою угодою № 1 до договору сторонами було встановлено загальний обсяг фінансування за договором в розмірі 483846,30 грн. відповідач стверджував, що він не мав можливості здійснювати оплату авансових платежів, розмір яких за договорами підряду сумарно складав 480 002 грн.

Пунктом 3 вищевказаного Порядку державного фінансування капітального будівництва визначено, що він є обов'язковим для підприємств, установ та організацій усіх форм власності, що здійснюють капітальне будівництво, у разі його фінансування за рахунок державних і змішаних (із часткою бюджетних коштів) капітальних вкладень.

Як зазначено в рішенні Миколаївської обласної ради від 07.09.2012р. № 8, яким керувались сторони при укладенні договору, капітальні вкладення щодо виконання заходів з компенсації шкоди рибному господарству здійснюються виключно за рахунок коштів позивача, а не державного бюджету. Те ж саме зазначено в п. 2.1.1 договору, укладеного між сторонами.

Отже, Порядок державного фінансування капітального будівництва, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 1764 від 27.12.2001р., у даному випадку застосуванню не підлягає.

Окрім того, згідно з ч. 1 ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а статтями 525, 526 названого Кодексу і статтею 193 ГК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Враховуючи викладене, зазначені твердження не виправдовують бездіяльність виконавця і не можуть бути підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірного зобов'язання.

Колегією суддів не приймаються до уваги викладені в апеляційній скарзі Управління капітального будівництва Миколаївської обласної державної адміністрації доводи про те, що оскільки договором не передбачено обов'язку відповідача здійснити повернення невикористаної суми авансу, відповідно, відсутній один з необхідних для притягнення відповідача до відповідальності чинників - вартість простроченого зобов'язання. Виходячи з умов п. 2.1.2 договору, за яким платник має право здійснювати перерахування авансових платежів в розмірі не більше 30% від річного обсягу товарів, робіт і послуг на капітальне будівництво, а також встановленого додатковою угодою № 1 до даного договору річного обсягу фінансування заходів на 2012 рік у сумі 483 846,30 грн., господарським судом першої інстанції правильно визначена вартість простроченого зобов'язання у сумі 145 153,89 грн.

Не приймаються до уваги також наведені скаржником ДП НАЕК «Енергоатом» питання про те, що авансовий платіж в сумі 480 002 грн. було здійснено ним 28.12.2012 року, що повністю відповідало умовам договору. І лише після здійснення зазначеного авансового платежу, а саме 14.01.2013 року між сторонами було укладено додаткову угоду № 1, яка фактично і зменшила обсяг фінансування, але в той же час не могла вплинути на обставини, які їй передували. Колегія суддів вважає, що у даному випадку для визначення вартості простроченого зобов'язання визначальним є не дата укладення додаткової угоди № 1, а сам юридичний факт зменшення за цією угодою річного обсягу фінансування заходів на 2012 рік до 483 846,30 грн.

З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин даної справи, колегія суддів вважає доводи апеляційних скарг необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами та не відповідають вимогам закону, що регулює спірні правовідносини. За таких обставин колегія суддів не знаходить законних підстав для повного чи часткового задоволення вимог апеляційних скарг.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та винесено рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, що дає підстави для залишення його без змін.

Керуючись ст. ст. 99, 101-105 ГПК України, колегія суддів -,

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Миколаївської області від 19.09.2013 року у справі № 915/1324/13 залишити без змін, а апеляційні скарги Управління капітального будівництва Миколаївської обласної державної адміністрації та Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія „Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу „Южно-Українська атомна електростанція" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя: Бєляновський В.В.

Судді: Мишкіна М.А.

Будішевська Л.О.