Постанова № 35174593, 30.10.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" жовтня 2013 р. Справа№ 910/8523/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Синиці О.Ф.

суддів: Пашкіної С.А.

Скрипки І.М.

при секретарі: Вінницькій О.В.

За участю представників:

від позивача -Волчек Н.М.,

від відповідача -Павлушкіна О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу страхового товариства з додатковою відповідальністю "Гарантія"

на рішення господарського суду міста Києва від 12.06.2013

у справі №910/8523/13

за позовом публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Гарант-авто", м. Київ

до страхового товариства з додатковою відповідальністю "Гарантія", м. Київ

про стягнення 16097грн. 28коп.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 12.06.2013 (суддя Паламар П.І.) частково задоволено позов ПАТ "УСК "Гарант-авто" та стягнуто з СТзДВ "Гарантія" 15587грн.28коп. страхового відшкодування в порядку регресу, сплаченого позивачем страхувальнику, за завдану майнову шкоду його автомобілю "Ніссан", внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 15.08.2010, винним в якій визано водія автомобіля "Фольксваген", цивільно-правова відповідальність якого застрахована відповідачем. Суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та стягнув суму страхового відшкодування заявленого позивачем за мінусом 510грн. франшизи.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою в якій просив його скасувати частково та стягнути з відповідача 7538грн.64коп. страхового відшкодування. Апелянт стверджує, що ДТП, яка мала місце 15.08.2010, сталась з вини як Юшкова С.К. так і Панфілова А.Д. по відношенню до яких складено протоколи про адміністративне правопорушення, що підтверджується довідкою ДАІ доданою позивачем до позовних матеріалів. Тому, на думку відповідача, розмір страхового відшкодування має розподілятись на рівні дві частини між винуватцями ДТП відповідно до вимог ст. 36 ЗУ "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", що не враховано судом першої інстанції. Крім того, вказує на зазначення позивачем невірної дати ДТП, а саме: позивач вказує дату ДТП 18.08.2010, тоді як в постанові суду та довідці ДАІ ДТП мала місце 15.08.2010.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, колегія суддів апеляційного господарського суду враховує наступне.

Судом встановлено, що 15.08.2010 р. на 45-му кілометрі автодороги Сімферополь-Євпаторія сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів "Ніссан", д.н. АК 7857 ВМ, що належить Ковєшникову І.О. під керуванням Ковєшникової Т.А., та "Фольксваген", д.н. АК 8106 АК, що належить Майському Ю.Б. під керуванням Юшкова С.К.

Викладене підтверджується довідкою відділення Державної автомобільної інспекції з обслуговування адміністративної території м. Саки та автомобільно-технічної інспекції при управлінні Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим № 11/23-2115 від 25 серпня 2010 р. та постановою Сакського міськрайонного суду Автономної республіки Крим від 18.08.2010 р. у справі № 3-2216/2010.

Внаслідок зіткнення автомобілів було пошкоджено автомобіль "Ніссан" та його власнику заподіяно матеріальну шкоду в сумі 16097грн.28коп. відповідно до ремонтної калькуляції № 5236/2 від 08.09.2010 р. та звіту про оцінку матеріального збитку завданого транспортному засобу №3775-09/10 від 20.09.2010.

Позивач як страховик згідно видаткових касових ордерів від 10 та 14 вересня 2010 р. виплатив власнику пошкодженого автомобіля "Ніссан" відповідно до умов укладеного з ним полісу добровільного страхування транспортного засобу № 19G-0348653 від 02.03.2010 р. страхове відшкодування в розмірі 16097грн.28коп., обчислене виходячи з характеру пошкоджень та стану транспортного засобу згідно страхового акту №110970 від 09.09.2010.

Постановою Сакського міськрайонного суду Автономної республіки Крим від 18.08.2010 р. у справі № 3-2216/2010 винним у вчиненні ДТП визнано Юшкова С.К., якого притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КпАП України.

Цивільно-правова відповідальність Юшкова С.К., як володільця автомобіля "Фольксваген" застрахована відповідачем за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВЕ/5520440 (тип договору 3) на підставі Закону "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Отже, до позивача, як страховика, який виплатив страхове відшкодування за полісом добровільного страхування транспортного засобу № 19G-0348653 від 02.03.2010р. перейшло право вимоги, яке гр. Ковєшников І.О. мав до відповідача як особи, відповідальної за завдані збитки.

Як вбачається з матеріалів справи позивач звертався до відповідача з претензією №65 від 17.02.2012 про виплату страхового відшкодування в порядку регресу, проте відповідач не здійснив оплату в порядку регресу страхового відшкодування, що і стало підставою для звернення з позовом про стягнення з відповідача 16097грн. 28коп. страхового відшкодування.

Так, в силу приписів статті 993 Цивільного кодексу України, статті 27 Закону України "Про страхування", до позивача, як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат перейшло право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до частини 1 статті 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Пунктом 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до абз. 2 п. 12.1 ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

Оскільки цивільно-правова відповідальність особи, внаслідок керування якою транспортним засобом сталася дорожньо-транспортна пригода, застраховано відповідачем згідно з Полісом № ВЕ/5520440, отже саме відповідач зобов'язаний відшкодувати шкоду, заподіяну позивачу в порядку регресу в межах ліміту відповідальності за вирахуванням франшизи.

Згідно із умовами полісу №ВЕ/5520440 ліміт відповідальності по майну становить 25500 грн., а розмір франшизи - 510 грн.

Отже, враховуючи викладене, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення з відповідача на користь позивача 15587грн.28коп. страхового відшкодування в порядку регресу, розрахованого наступним чином: 16097грн.28коп. сума виплаченого позивачем страхового відшкодування мінус 510грн. - франшиза, оскільки позивачем при розрахунку суми позовних вимог не враховано франшизу.

Заперечення відповідача зводяться до того, що ДТП, сталась з вини як Юшкова С.К. так і Панфілова А.Д. по відношенню до яких складено протоколи про адміністративне правопорушення, тому, на думку відповідача, розмір страхового відшкодування має розподілятись на рівні дві частини між винуватцями ДТП відповідно до вимог ст. 36 ЗУ "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Проте, такі заперечення відповідача є безпідставними. Відповідно до пункту 36.3. вказаного закону у разі якщо відповідальними за заподіяння неподільної шкоди взаємопов'язаними, сукупними діями є декілька осіб, розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за кожну з таких осіб визначається шляхом поділу розміру заподіяної шкоди на кількість таких осіб. В даному ж випадку шкода заподіяна власнику пошкодженого в ДТП автомобіля "Ніссан" не є неподільною та заподіяною взаємопов'язаними, сукупними діями декількох осіб. Так, з наданої відповідачем в підтвердження своїх доводів постанови Сакського міськрайонного суду Автономної республіки Крим від 18.08.2010 р. у справі № 3-2238/2010 вбачається, що Панфілов А.Д., водій автомобіля "Ауді-А6", є винним у вчиненні ДТП по відношенню до автомобіля "Фольцваген-Бора", а не автомобіля "Ніссан", виплату страхового відшкодування за пошкодження якого здійснено позивачем.

Також, в поданій апеляційній скарзі відповідач вказує на зазначення позивачем невірної дати ДТП, а саме: позивач вказує дату ДТП 18.08.2010, тоді як в постанові суду та довідці ДАІ ДТП мала місце 15.08.2010. Проаналізувавши матеріали справи апеляційний господарський суд дійшов висновку, що позивачем при написанні позовної заяви та претензії допущено описку, оскільки як вказує сам відповідач, наявні в справі докази свідчать, що ДТП сталась 15.08.2010.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги. Рішення суду першої інстанції ґрунтується на фактичних обставинах та матеріалах справи, прийняте відповідно до норм чинного законодавства, а тому підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду міста Києва від 12.06.2013 у справі №910/8523/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу страхового товариства з додатковою відповідальністю "Гарантія" - без задоволення.

2. Справу № 910/8523/13 повернути господарському суду міста Києва.

Головуючий суддя Синиця О.Ф.

Судді Пашкіна С.А.

Скрипка І.М.