Рішення № 35173909, 14.10.2013, Макарівський районний суд Київської області

МАКАРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Фрунзе, 35, смт. Макарів, Київська обл., 08000, т. (04578) 5-12-39

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" жовтня 2013 р. Справа № 370/2041/13-ц

Макарівський районний суд Київської області в складі головуючого судді Тандира О.В., при секретарі Приходько О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Макарів справу за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу витрат, повязаних із виплатою страхового відшкодування, -

в с т а н о в и в:

Моторне (транспортне) страхове бюро України (далі позивач, МТСБУ) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, (далі - відповідач), в якому просило стягнути з останнього витрати, повязані із виплатою страхового відшкодування у розмірі 25 500 грн., 840 грн., витрат, повязаних із проведенням експертного дослідження, 2000 грн., витрат на правову допомогу та 263,40 грн., витрат зі сплати судового збору.

В обґрунтування вимог позивач посилався на те, що виконуючи обовязки покладені на нього Законом України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ним 08.09.2010 року було здійснено виплату відшкодування потерпілій особі у розмірі 25 500 грн., внаслідок ДТП, що сталася 02.11.2009 року за участю та з вини відповідача. Також позивач поніс 840 грн., витрат, повязаних із проведенням експертного дослідження, 2000 грн., витрат на правову допомогу та 263,40 грн., витрат зі сплати судового збору.

Згідно клопотання позивача, останній просив розглядати справу за відсутності його представника, позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити із підстав, вказаних у позовній заяві.

Відповідач у судове засідання не зявився, проте подав до суду письмові заперечення проти позову, в яких просив в задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що потерпілими особами, внаслідок ДТП, що сталася 02.11.2009 року, у відповідності до п. 1.3 ст. 1 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» є ОСОБА_2 водій автомобіля «Daewoo Lanos» та ОСОБА_3 - власник згаданого транспортного засобу. Проте, страхове відшкодування позивачем було виплачено ОСОБА_4. Таким чином, відсутні докази відшкодування позивачем на користь потерпілих ОСОБА_2, ОСОБА_3, шкоди, завданої внаслідок ДТП, а тому і відсутні підстави для відшкодування витрат в порядку регресу.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

02.11.2009 року о 20 год. 25 хв. на 69 км. а/д Київ-Чоп, мала місце дорожньо- транспортна пригода із участю автомобілів «Lexus RX 350», з державним номерним знаком АІ0081ВН під керуванням відповідача та автомобіля «Daewoo Lanos», з державним номерним знаком ВС3790ВТ, під керуванням ОСОБА_2, та який належить ОСОБА_3, в результаті чого були пошкоджені транспортні засоби.

Відповідно до постанови Макарівського районного суду Київської області від 11.12.2009 року відповідача було притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів. Тобто, відповідно до постанови суду, винним в скоєнні ДТП є відповідач.

У потерпілої в ДТП сторони, а саме ОСОБА_3, власника пошкодженого автомобіля «Daewoo Lanos», на момент ДТП був чинний поліс обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВВ/2534756, натомість у відповідача, такий поліс був відсутній і на момент вчинення ДТП (02.11.2009 року) цивільно-правова відповідальність відповідача, як власника транспортного засобу, не була застрахована.

ОСОБА_4, який є представником за довіреністю ОСОБА_3, звернувся до позивача із заявою про відшкодування шкоди, заподіяної в ДТП, яка мала місце 02 листопада 2009 року.

Згідно висновку експертного автотоварознавчого дослідження № 24 від 08.05.2010 року про визначення вартості відновлювального ремонту, завданої власнику транспортного засобу, та на підставі інших зібраних документів по цій справі, позивач здійснив регламентну виплату (страхове відшкодування) ОСОБА_4, в розмірі 25 500 грн., що підтверджується наказом № 2667 від 08.09.2010 року, платіжним дорученням № 3709 від 08.09.2010 року, які станом на сьогодні відповідачем не відшкодовані.

Вирішуючи позовні вимоги щодо стягнення на користь страховика фактичних витрат за договором страхування з особи, відповідальної за завдані збитки, суд виходить з наступного.

Одним із основних завдань МТСБУ є здійснення виплат із централізованих страхових резервних фондів компенсацій та відшкодувань на умовах, передбачених цим Законом (п. 39.2.1. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV від 01.07.2004 року (далі Закон №1961-IV).

Відповідно до п. 41.1 а) ст. 41 Закону № 1961-IV МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.

Відповідно до ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, заподіяну з вини іншої особи має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до п. 38.2.1. ст. 38 Закону № 1961-IV МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника, водія транспортного засобу, який спричинив ДТП, та який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених у пункті 13.1 статті 13 цього Закону.

Враховуючи вищевикладене, оскільки винним у вчиненні ДТП є відповідач, на момент вчинення ДТП його цивільно-правова відповідальність застрахована не була, позивач у встановленому порядку виплатив страхове відшкодування, до позивача перейшло право вимоги у розмірі виплачених сум, а тому вимоги про стягнення з відповідача 25500 грн., є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Посилання відповідача у письмових запереченнях на те, що страхове відшкодування було виплачено не потерпілій особі спростовується копією довіреності ОСОБА_3, на імя ОСОБА_4, в тому числі і на отримання суми страхового відшкодування.

Що стосується вимог про стягнення з відповідача 840 грн., витрат за проведення експертного дослідження, то ця сума є збитками у розумінні ст. 22 ЦК України і вона виходить за межі ст. 1191 ЦК України, а тому у задоволенні цих вимог слід відмовити.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме у розмірі 255 грн., витрат зі сплати судового збору, виходячи із суми задоволених позовних вимог 25500 грн.

Що ж стосується стягнення з відповідача 2000 грн., витрат на правову допомогу, то відповідно до ст. 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» № 4191-VI від 20.12.2011 року, розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Оскільки позивач у порушення ст.ст. 10, 60 ЦПК України не надав суду належних та допустимих доказів та відповідного розрахунку розміру витрат на правову допомогу, що надавалися такою особою, що відповідно підлягають відшкодуванню, виходячи з положення ст. 1 Закону 4191-VI, суд позбавлений можливості самостійно обчислити розмір таких витрат, а відтак вимога позивача про стягнення з відповідача 2000 грн., витрат на правову допомогу є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 10, 60, 88, 212-215, 218, 223, 294 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

Позовні вимоги Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу витрат, повязаних із виплатою страхового відшкодування задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (м. Київ, Русанівський бульвар, 8, п/р 2600202284871 в Укрексімбанку м. Києва, МФО 322313, код ЄДРПОУ 21647131) - 25500 (двадцять пять тисяч пятсот) грн., виплаченого страхового відшкодування та 255,00 грн., судових витрат, а всього 25755 грн.

В задоволенні решти вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Київської області через Макарівський районний суд Київської області протягом 10 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуючий О.В.Тандир

Головуючий О.В. Тандир