Рішення № 35173753, 11.11.2013, Дніпровський районний суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області)

Справа №175/3435/13-ц

Р і ш е н н я

і м е н е м У к р а ї н и

(заочне)

11 листопада 2013 року Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Шабанова А.М.,

при секретарі Ратушній Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіаційна компанія «АвіаДніпро», про стягнення грошової компенсації за невикористану відпустку, заборгованості по заробітній платі, компенсації середнього заробітку за час затримки заробітної плати та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіаційна компанія «АвіаДніпро», про стягнення грошової компенсації за невикористану відпустку, заборгованості по заробітній платі, компенсації середнього заробітку за час затримки заробітної плати та моральної шкоди.

Представник позивача у судове засідання не зявився, відповідно до письмової заяви просив суд розглядати справу за його відсутності, та винести рішення, яким стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіаційна компанія «АвіаДніпро» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі у сумі 300 грн. 81 коп., грошову компенсацію за не використану відпустку у розмірі 84 022 грн. 95 коп.; середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку та моральну шкоду у розмірі 5 000 грн. Проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, про час та дату розгляду справи був повідомлений належним чином. За таких обставин, зі згоди представника позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст.224 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позовні вимоги позивача законні, обґрунтовані та підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Так, у судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 працював у Відкритому акціонерному товаристві «Авіаційна компанія «Дніпроавіа» з 12 червня 2008 року на посаді пілота повітряного судна. Проте, 11 квітня 2013 року позивача було звільнено за п. 5 ст. 36 КЗпП (переведення працівника за його згодою, на інше підприємство, в установу організацію або перехід на виборну посаду) по переводу в ТОВ «АК «АвіаДніпро», та 12 квітня 2013 року він був прийнятий до ТОВ «АК «АвіаДніпро» на посаду пілота-інструктора відділу забезпечення якості та безпеки польотів.

Згодом, 15 квітня 2013 року позивач звільнений з роботи на підставі на підставі ст.38 КЗпП Украйни за власним бажанням. Однак на день звільнення відповідачем нарахована, але не виплачена позивачу заробітна - плата за період часу з 12 квітня 2013 року по 15 квітня 2013 року, яка відповідно до довідки №4.38-2.124 від 01 липня 2013 року, становить - 300 грн. 81 коп. Окрім того компенсація за відпустку Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіаційна компанія «АвіаДніпро» склала 84 022 грн.95 коп.

Статтею 2 КЗпП України, закріплено - «Право громадян України на працю, - тобто на одержання роботи з оплатою праці», стаття 21 Закону України «Про оплату праці» - Працівник має право на оплату своєї праці».

Відповідно до статті 21 КЗпП України - «Трудовий договір є угода між працівником і власником, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, а власник, зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату».

Статтею 115 КЗпП України, передбачено - «Заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.», що також закріплено статтею 24 Закону України «Про оплату праці».

У відповідності з ч. 1 ст. 83 КЗпП у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні що річної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей.

Згідно з ч. З ст. 83 КЗпП у разі переведення працівника на роботу на інше підприємство, в установу, організацію грошова компенсація за не використані ним дні щорічних відпусток за його бажанням повинна бути перерахована на рахунок підприємства, установи, організації, куди перейшов працівник.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП при звільнені працівника виплата усіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бети виплачені не пізніше наступного дня після предявлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Згідно із вимогами ч.1 ст.47 та ч. 1 ст.116 КЗпП України, виплата усіх сум, що належить працівнику від підприємства чи установи, проводиться у день звільнення. У разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним орган, звільненому працівникові усіх сум, які повинні бути йому виплачені на день його звільнення, згідно з вимогами ч.1 ст.117 КЗпП України, роботодавець повинен виплати цьому працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Таким чином, судом встановлено, що під час розірвання трудових відносин між Позивачем і Відповідачем, останній не виконав покладених на нього обов'язків з виплати належних сум працівнику Позивачу, що підтверджується довідкою №4.38-2.124 від 01 липня 2013 року про наявність заборгованості перед позивачем.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про оплату праці» структура заробітної плати складається з основної заробітної плати, додаткової заробітної плати, а також заохочувальних та компенсаційних виплат. До останніх належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Крім того, до виплат, що належать до фонду оплати праці, визначених розділом 3 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої Наказом держкомстату України від 13.01.2004г. №5 зареєстрованим в ОСОБА_2 Юстиції України від 27.01.2004р. за №114/8713 (кореспондується з розділом 4 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої Наказом ОСОБА_2 статистики України від 11.12.1995р. №323, зареєстрованим в Мінюсті України від 21.12.1995р. за №465/1001) суми грошових компенсацій у разі невикористання щорічних відпусток не відносяться. Тобто, компенсація за невикористану відпустку входить до структури заробітної плати, тому звернення до суду за захистом такого права не обмежено будь-яким строком. Крім того, при звільненні спору про право на отримання компенсації не було, але вона не виплачена досі,у зв'язку з чим, термін на вимогу компенсації не встановлений (ст.83, ч.2 ст.233 и ст.238 КЗпП України).

Враховуючи вищевказані обставини та норми чинного законодавства, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача грошової компенсації за невикористану відпустку, заборгованості по заробітній платі, тому вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги у цій частині у повному обсязі.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення з відповідача компенсації середнього заробітку за час затримки заробітної плати, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову у цій частині, оскільки суду не надано довідки про середній заробіток позивача, а відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 2371 КЗпП України, передбачено - «Відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя».

Так, згідно ч.1 ст. 23 Цивільного Кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Така шкода, виходячи з п.1 та п.2 ч.2 ст. 23 Цивільного Кодексу України може проявлятися у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.

Згідно ч.4 ст. 23 Цивільного Кодексу України моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Особа, діями якої порушено особисте немайнове право фізичної особи, зобов'язані вчинити необхідні дії для його негайного поновлення (ч.1 ст. 276 Цивільного Кодексу України).

Якщо дії, необхідні для негайного поновлення порушеного особистого немайнового права фізичної особи, не вчиняються, суд може постановити рішення щодо поновлення порушеного права, а також відшкодування моральної шкоди, завданої його порушенням (ч.2 ст. 276 Цивільного Кодексу України). Якщо фізичній особі внаслідок порушення її особистого немайнового права завдано майнової та (або) моральної шкоди, ця шкода підлягає відшкодуванню (ст. 280 Цивільного Кодексу України).

Частиною 1 ст. 1167 Цивільного Кодексу України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Суд приходить до висновку про наявність у позивача на протязі тривалого періоду часу моральних переживань, що негативно сказалося на його моральному стані.

Відповідно до Постанови, Пленум Верховного Суду України «Про судову практику в про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», та ОСОБА_2 юстиції України «Методичні рекомендації «Відшкодування моральної шкоди»: «Розмір відшкодування моральної шкоди визначаєтьсь враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану».

Згідно ст. 23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

За таких обставин, суд вважає, що заявлена позивачем сума моральної шкоди у розмірі 5 000 грн. реально відображає характер, глубину та тривалість душевних, емоційних та моральних страждань, які переніс позивач у звязку з невиплатою йому заробітної плати.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, таким чином відповідно до вимог ст.ст. 79, 88 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню на користь держави сума судового збору у розмірі 893 грн. 24 коп.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 57, 60, 79, 88, 212, 215, 214, 223, 224, 225, 226, 227, 228 367 ЦПК України, ст.ст. 23, 261, 276, 280, 1167 ЦК України, ст.ст. 21, 95, 47, 116, 117, 233, КЗпП України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіаційна компанія «АвіаДніпро», про стягнення грошової компенсації за невикористану відпустку, заборгованості по заробітній платі, компенсації середнього заробітку за час затримки заробітної плати та моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіаційна компанія «АвіаДніпро» (52072 Дніпропетровська область Дніпропетровський район с. Старі Кодаки вулиці Аеродром, буд. №30, ідентифікаційний код юридичної особи 38527845) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2, паспорт серії ЕА №643115 виданий 26 березня 1999 року Кіровським РВ УМВС України у Кіровоградській області, зареєстрований ІНФОРМАЦІЯ_3, проживає ІНФОРМАЦІЯ_4, 49040, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) заборгованість по заробітній платі за період з 12 квітня 2013 року по 14 квітня 2013 року у сумі 300 грн. 81 коп.; грошову компенсацію за не використану відпустку у розмірі 84 022 грн. 95 коп.; моральну шкоду у розмірі 5 000 грн.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у частині компенсації середнього заробітку за час затримки заробітної плати, - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіаційна компанія «АвіаДніпро» (52072 Дніпропетровська область Дніпропетровський район с. Старі Кодаки вулиці Аеродром, буд. №30, ідентифікаційний код юридичної особи 38527845) на користь держави судовий збір у розмірі 893 грн. 24 коп.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, а саме рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Дніпропетровський районний суд шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Суддя А.М. Шабанов