Рішення № 35173102, 11.11.2013, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа №1519/13324/2012

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

8 листопада 2013 року Малиновський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Поліщук І.О.

при секретарі Святецькій І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Одеської міської ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, про встановлення земельного сервітуту, усунення перешкод в користуванні домоволодінням і в приватизації земельної ділянки, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Одеської міської ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про встановлення земельного сервітуту, усунення перешкод в користуванні домоволодінням і в приватизації земельної ділянки,посилаючись на те, що їй на праві приватної власності належить 17/50 часток домоволодіння № 24 по вулиці Єліна в м. Одесі. Відповідачі є власниками 17/25 часток сусіднього будинку № 22 по цій же вулиці та перешкоджають позивачці проходити по доріжці (проходу), якою вона раніше користувалася для обслуговування свого домоволодіння та проходу додому. Фактично ця доріжка (прохід) розділяє домоволодіння ОСОБА_1 від домоволодіння ОСОБА_4. Раніше коли власницею частини будинку, якою на теперішній час володіють подружжя ОСОБА_4, була ОСОБА_5, вони разом з ОСОБА_5 користувалися цією доріжкою без будь-яких конфліктів. На теперішній час ОСОБА_4 перешкоджають позивачці та її родині користуватися цією доріжкою, внаслідок чого неможливо обслуговувати будинок, що призводить до його руйнування. Також ОСОБА_4 закрили вікна будинку ОСОБА_1 металевим щитом та підперли щит брусом,що перешкоджає потраплянню свіжого повітря та природного освітлення до приміщення житлової кімнати. Таким чином, на теперішній час існує жорстокий конфлікт, внаслідок якого ОСОБА_1 не може приватизувати земельну ділянку, тому що узгодити межі з ОСОБА_3 неможливо. Уточнивши позов позивачка просить ухвалити рішення, яким встановити земельний сервітут для належного обслуговування належної їй на праві власності частини житлового будинку № 24 по вулиці Єліна в м. Одесі, надавши їй в користування доріжку (прохід), що перебуває в комунальній власності, та знаходиться між домоволодінням № 22 та № 24 по вулиці Єліна в м. Одесі, таким чином, як показано у додатку №2 до висновку судової будівельно технічної експертизи № 9014 від 27.03.2013 року (варіант розташування земельного сервітуту між ділянками №№22,24 по вулиці Єліна в м. Одесі) у вигляді фарбування червоним олівцем, для обслуговування домоволодіння № 24 по вулиці Єліна в м. Одесі, а також проходу до цього домоволодіння, а саме: від вуличного розділового паркану вздовж стін житлового будинку та прибудов ОСОБА_3 ( по вул. Єліна, 22); від кута прибудови до перетину з задньою межею з відступом 1,15 м від зовнішніх стін житлового будинку ОСОБА_1 (вулиця Єліна, 24); поворот ліворуч довжиною 1,15 м до перетину з зовнішньою стіною житлового будинку ОСОБА_1; поворот ліворуч вздовж зовнішніх стін житлового будинку з прибудовами, паркану та гаражу літ.»Е» ОСОБА_1 до перетину з вуличним розділовим парканом з відступом 1,37 м. від зовнішніх стін житлового будинку ОСОБА_3 Уточнивши позов, позивачка також просить зобовязати відповідачів не чинити перешкоди в користуванні належної їй частини домоволодіння шляхом зняття металевого щита з вікна будинку № 24 по вулиці Єліна, в м. Одесі, а також не чинити перешкоди в приватизації земельної ділянки.

В судовому засіданні представник позивачки позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Додатково повідомив, що у його довірительки не має право встановлювальних документів на земельну ділянку на якій розташована частина домоволодіння №24 по вулиці Єліна в м. Одесі ні на право користування, ні на право власності. Земельна ділянка належить Одеській міській ОСОБА_2 ї ОСОБА_1 хоче її приватизувати, збирає пакет документів, але без узгодження меж земельної ділянки с сусідами ОСОБА_3 це не можливо, тому його довірителька звернулася до суду. Разом з тим, представник позивачки не заперечував, що його довірителька не має ніяких доказів щодо звернення до повноважених інстанцій, і до самих ОСОБА_3, з метою вирішення питання повязаного з приватизацією земельної ділянки, на якій розташована належна їй частина домоволодіння. Представник позивачки вважає, що спірна земельна ділянка (прохід), щодо якої просить встановити змелений сервітут, повинна також знаходитися в користуванні і його довірительки. Однак через згадані протиправні дії відповідачів єдиним виходом з ситуації вважають встановлення земельного сервітуту, а в підтвердження того, що ОСОБА_3 чинять їм перешкоди, просить врахувати, що окрім самих перешкод відповідачі своїми діями завдають його довірительки іншої шкоди, а саме встановили металевий щит на вікні їхнього будинку з боку її ділянки, посадили квіти біля стіни її будинку, які постійно поливаються, а вода затікає під фундамент, що приводить до руйнування стіни.

Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та їх представник проти позову заперечували, вказуючи що спір між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 щодо землекористування існує не один рік і на сьогоднішній день між сторонами не визначені межі земельних ділянок на яких розташовані їхні будинки, що є причиною спору. Сторони сьогодні не мають право встановлювальних документів на земельні ділянки, та фактично спорять кому виділялася земельна ділянка щодо якої ОСОБА_1 просить встановити сервітут. Представник відповідачів звернув увагу суду, що 17.09.2009 року Малиновський районний суд м. Одеси розглянув спір між цими сторонами про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою. За результатами розгляду справи було ухвалено рішення, яким частково задоволені позовні вимоги, встановлено порядок користування земельними ділянками, а також земельний сервітут для ОСОБА_1, в тих самих межах, в яких ОСОБА_1 вимагає встановлення сервітуту за теперішнім позовом і на тих самих підставах. 15.10.2010 року колегія суддів апеляційного суду Одеської області скасувала дане рішення та ухвалила нове, яким в задоволенні позову - відмовлено. Ухвалюючи рішення колегія суддів апеляційного суду Одеської області встановила, що земельні ділянки по вулиці Єліна, 22 та 24 позивачам та відповідачам (їх попередникам) не відводились, межі земельних ділянок в натурі (на місцевості) не встановлювалися. Є фактичне користування землею певної площі, однак таке не звільняє сторін від отримання документів, що посвідчують право на земельні ділянки із зазначенням меж на місцевості та площі. Фактичне користування землею без оформлення прав на земельні ділянки не дає правових підстав вирішувати в судовому порядку спір щодо землекористування, усунення перешкод тощо, оскільки перешкоди у землекористуванні підлягають усуненню лише у разі, якщо право на землекористування земельною ділянкою набуто у встановленому порядку та оформлено. Представник ОСОБА_3 вважає, що земельний сервітут можна встановити тільки у випадку, якщо у сторін не має спору з приводу належності земельних ділянок, та є на ці ділянки право встановлювальні документи. Оскільки ніяких документів щодо землекористування земельними ділянками не має як у сторони позивача так і у сторони відповідача у задоволенні позову слід відмовити.

Представник Одеської міської ОСОБА_2 в судове засіданні не зявився, надали до суду письмову заяву, в якій вказують, що позовні вимоги ОСОБА_1 щодо встановлення земельного сервітут не визнають, просять у задоволенні позову відмовити, справу розглянути в їх відсутності.

Суд, заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належить 17/50 часток домоволодіння № 24 по вулиці Єліна в м. Одесі на підставі рішення Малиновського районного суду м. Одесі від 29 березня 2011 року, зареєстрованого в КП «ОМБТІ та РОН» згідно витягу про державну реєстрацію прав № 30109161 від 27 травня 2011 року.

На підставі договору купівлі-продажу від 26.08.1999 року, укладеного між ОСОБА_5 з одного боку (Продавець) та ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з іншого боку (Покупці), ОСОБА_4 та ОСОБА_3 придбали в рівних частках 7/25 частин житлового будинку № 22 по вулиці Єліна в м. Одесі. З даного договору купівлі-продажу вбачається, що ОСОБА_3 купили в рівних частках кожний 7/25 частин житлового будинку з надвірними спорудами під номером « 22», що знаходиться по вулиці Єліна в м. Одесі та складається в цілому з одного черепашникового будинку під літ.»А», житловою площею 123,8 кв.м. та надвірних споруд під літ. «Б» - сарай; «Д,Ж» - вбиральні, «З» - котельня, «И» - душ, №1-5- огорожа,11-мостіння, розташованих на земельній ділянці площею -541 кв.м..В користування покупців переходять приміщення із літери «А»- : 1-2 житлова, 1-4-житлова,1-5-житлова,житловою площею 34,1 кв.м.,1-3 коридор,1-7-коридор,1-8 кухня, 1-6 ванна, літера «Ж»-вбиральня.

З даного договору вбачається, що між сторонами не визначено, на земельній ділянці якої площі розташована придбана відповідачами частина житлового будинку під літерою «А» по вулиці Єліна, 22 в м. Одесі.

Як вбачається з технічного паспорту, виготовленого КП «ОМБТІ та РОН» від 06.12.2011 року на 17/50 частин домоволодіння за адресою : м. Одеса, вулиця Єліна,24, на замовлення власниці ОСОБА_1, в особливих примітках даного документу зазначено, що земельна реєстрація відсутня.

Частиною 1 статі 401 та статтею 403 ЦК України передбачено, що право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Сервітут визначає обсяг прав щодо користування особою чужим майном. Сервітут не позбавляє власника майна, щодо якого він встановлений, права володіння, користування та розпорядження цим майном. Збитки,завдані власникові (володільцеві) земельної ділянки або іншого нерухомого майна, особою, яка користується сервітутом, підлягають відшкодуванню на загальних підставах.

Право земельного сервітуту, відповідно до вимог ст.98 ЗК України це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). Земельні сервітути можуть бути постійними і строковими. Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею.

Відповідно до ч.1 ст.79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як обєкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Відповідно до ч.4 ст.79-1 ЗК України земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номеру.

Згідно з положеннями актів цивільного законодавства, метою сервітуту є задоволення потреб власника, а умовою для його встановлення є неможливість задовольнити такі потреби в будь-який інший спосіб.

Згідно із частиною 1 статі 401, статтею 403 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Сервітут визначає обсяг прав щодо користування особою чужим майном. Сервітут не позбавляє власника майна, щодо якого він встановлений, права володіння, користування та розпорядження цим майном. Збитки,завдані власникові (володільцеві) земельної ділянки або іншого нерухомого майна, особою, яка користується сервітутом, підлягають відшкодуванню на загальних підставах.

За правилами ч.1 ст.404 ЦК України, право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередач, звязку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації , тощо.

Дана правова норма не місить вичерпного переліку видів земельного сервітуту та узгоджується і доповнюється положеннями ст.99 ЗК України, п. «ж» якої визначено такий земельний сервітут як право встановлення будівельних риштувань та складання будівельних матеріалів з метою ремонту будівель та споруд.

Системний аналіз зазначених вище правових норм дає підстави для висновку, що сутність права на чужу річ полягає у встановленні спеціального режиму щодо речі та наданні володільцю цього майна особливого статусу, щодо користування ним. При цьому таке користування завжди повинно бути за своїм обсягом меншим, ніж залишкове користування власника залишкової речі.

Як розяснив ВССУ з розгляду цивільних та кримінальних справ в п.5 Інформаційного листа від 28.01.2013 року «Про практику застосування судами законодавства під час розгляду цивільних справ про захист права власності та інших речових прав», при вирішенні спорів, щодо встановлення земельного сервітуту судам, зокрема, слід зясувати, чи звертався позивач з такою вимогою безпосередньо до власників майна і чи вирішувалося це питання між сторонами в добровільному порядку.

Так, як це не заперечувалося сторонами, протягом тривалого часу між ними існують достатньо напружені стосунки з приводу користування спірною земельною ділянкою (проходом), яка розташована між будинками № 22 та №24 по вулиці Єліна в м. Одесі. З 11 жовтня 2001 року Малиновським районним судом розглядалася цивільна справа за позовом ОСОБА_6 (матері ОСОБА_1Г.) до ОСОБА_7 ОСОБА_3, а за участю інших співвласників будинків №22 та № 24 по вул. Єліна про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, відшкодування моральної шкоди, визнання договору купівлі-продажу дійсним, за зустрічним позовом про встановлення порядку користування земельною ділянкою, зобовязання закласти віконні прорізи, зобовязання привести самочинно реконструйований будинок до попереднього стану та інше. Судом приймались рішення, які скасовувалися апеляційною інстанцією. В процесі судових засідань, у звязку зі смертю ОСОБА_6 03.05.2008 року, в якості її правонаступника до участі у справи залучена ОСОБА_1

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 17 вересня 2009 року частково задоволено позов ОСОБА_1, визнано дійсним укладений 25 липня 1997 року на Одеській товарній біржі між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 договір купівлі-продажу 17/50 частин будинку по вулиці Єліна, 24 в м. Одесі. Встановлено між ОСОБА_1 і ОСОБА_3, ОСОБА_4 порядок користування земельною ділянкою по вулиці Єліна, 24 з відповідним визначенням розташування огорожі між ділянками; встановлено сервітут для обслуговування належних їй будівель на користування земельною ділянкою, якою користуються ОСОБА_4. Частково задоволено позов ОСОБА_3 та ОСОБА_4 шляхом встановлення у той же спосіб порядку користування земельною ділянкою по вулиці Єліна, 24 в м. Одесі та сервітут для ОСОБА_1.

Рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області 15 квітня 2010 року, рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 17.09.2009 року скасовано та прийнято нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_1 правонаступника ОСОБА_6 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, відшкодування моральної шкоди, визнання договору купівлі-продажу дійсним, позову ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_1, Одеської міської ради, управління Держкомзему у м. Одесі при Державному комітеті України із земельних ресурсів, КП «Одеське МБТІ та РОН», за участю третіх осіб ОСОБА_8, органа опіки та піклування Малиновської РА Одеської міської ради про встановлення порядку користування земельною ділянкою, зобовязання закласти віконні прорізи, зобовязання привести самочинно реконструйований будинок до попереднього стану, усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, визнання недійсним договору купівлі-продажу, зобовязання скасувати реєстрацію права власності відмовлено.

Вирішуючи вимоги сторін про усунення перешкод у землекористуванні, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області виходила з того, що рішенням виконкому Одеської міської ради від 05.04.1954 року № 349 було затверджено висновки комісії по обміру земель будівельного кварталу № 439 загальною площею 6 682 кв.м.. Закріплено за землекористувачами будівельного кварталу, які надали правовстановлюючі документи, 5 399 кв.м. земельної площі, з них за ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, (вул. 2-га Пригородна, 6, нині вул. Єліна, 24) 540 кв.м.. Встановлено для домоволодінь, користувачі яких не надали правовстановлюючих документів, земельну площу по нормах, передбачених діючим законодавством, 1 008 кв.м., зокрема для ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 (вул. 2-га Пригородна, 4, нині вул. Єліна, 22) 521 кв.м., для ОСОБА_15 (вул. 1-ша Пригородна, 9) 467 кв.м.. Згідно інформації управління архітектури та містобудування Одеської міської ради в архіві управління правові документи на землекористування по вул. Єліна, 22 і 24 не рахуються. При прийнятті Малиновською районною адміністрацією Одеської міської ради розпорядження від 20 серпня 1998 року № 954 «Про узаконення самочинних будівель по вул. Єліна, 22», уповноважений орган виходив, зокрема, з висновку № 85/98-М від 18 серпня 1998 року №2319 Головного управління архітектури і містобудування виконкому Одеської міської ради, в якому щодо землекористування за вказаною адресою зазначено, що після рішення виконкому Одеської міської ради від 5 квітня 1954 року №349 по результатам обміру земель і закріплення за ОСОБА_12 земельної ділянки площею 541,0 кв.м. по вул. 2-ій Пригородній, 4 (нині вул. Єліна, 22) подальше оформлення документів на землекористування не проводилось, правовстановлюючі документи на землекористування відсутні. У рішенні Виконавчого комітету Одеської міської ради від 19 травня 2006 №43 «Про прийняття в експлуатацію 2-поверхового жилого будинку літ. «Б» з мансардою, що належить ОСОБА_2 за адресою: м. Одеса, вул. Єліна, 24», щодо землекористування за вказаною адресою є посилання лише на рішення виконкому Одеської міської ради від 5 квітня 1954 року №349 «Про результати обміру земель по будівельному кварталу №439 м. Одеси» та закріплення за землекористувачами кварталу земельної ділянки загальною площею 6 682 кв.м.. З прийняттям в експлуатацію будинку ОСОБА_2 була зобовязана оформити документи на землекористування. З огляду на викладені факти, колегія суддів вважає встановленим, що питання землекористування вперше було піднято у 1954 році, при цьому обмір земель будівельного кварталу №439 мав місце по вже фактично зайнятій землі з урахуванням зведених на такій будівлях. Рішенням уповноваженого органу було проведено закріплення за власниками будівель земельних ділянок, що передбачало в подальшому відведення землі встановлення меж земельних ділянок в натурі та укладення договорів на безстрокове користування землею для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд. Ні первісні, ні наступні власник будівель і споруд, що знаходяться по вул. Єліна, 22 та 24 (раніше 2-га Пригородна, 4 та 6) не вчинили ніяких дій по відводу ділянок, встановленню меж земельних ділянок в натурі та подальшому оформленню землекористування. Підтвердженням цього є відсутність в архівах компетентних органів будь-яких, окрім рішення 1954 року про обмір в цілому земель будівельного кварталу, правовстановлюючих документів щодо користування сторін та їх попередників фактично займаними земельними ділянками. Земельні кодекси УРСР в редакції 1922 та 1970 років, що встановлювали державну, як єдину форму власності на землю, передбачали надання земельних ділянок у користування під житлову забудову з встановленням меж в натурі (на місцевості) та укладанням договорів на безстрокове користування земельними ділянками для будівництва та обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд. У Земельному кодексі України в редакції 1990 року, зокрема, в статті 22 закріплювалось, що право власності на землю чи право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і отримання документа, що посвідчує це право. Таким документом, що посвідчує право, визначався державний акт. Встановлено, що земельні ділянки по вул. Єліна, 22 та 24 позивачам та відповідачам (їх попередникам) не відводились, межі земельних ділянок в натурі (на місцевості) не встановлювались. Є фактичне користування землею певної площі, однак таке не звільняє сторін від отримання документів, що посвідчують право на земельні ділянки із зазначенням меж на місцевості та площі. Оформлення прав на земельні ділянки по вул. Єліна, 22 та 24 має бути проведено органом місцевого самоврядування та уповноваженими ним органами з огляду на прийняті раніше в експлуатацію самочинно реконструйовані жилі будинки. Питання підлягає вирішенню у відповідності до діючого Земельного кодексу України, що передбачає прийняття рішення компетентним органом щодо передачі ділянки, встановлення меж земельної ділянки в натурі, одержання документа, що посвідчує право на неї, та обовязкову державну реєстрацію право (глава 19 ЗК України). Фактичне користування землею без оформлення прав на земельні ділянки не дає правових підстав вирішувати в судовому порядку спір щодо землекористування, зміну меж, що не встановлювались в натурі (на місцевості), усунення перешкод тощо, оскільки перешкоди у землекористуванні підлягають усуненню лише у разі, якщо право на користування земельною ділянкою набуто у встановленому порядку та оформлено.

Відповідно до вимог ст. 61 ЦПК України, обставини встановлені судовим рішенням у цивільній, господарський або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

В ході розгляду даної справи стороною позивача не надано будь-яких додаткових документів, ніж ті, які надавалися ОСОБА_1 в судових засіданнях, які відбувалися в межах розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 правонаступника ОСОБА_6 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, відшкодування моральної шкоди, визнання договору купівлі-продажу дійсним, позову ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_1, Одеської міської ради, управління Держкомзему у м. Одесі при Державному комітеті України із земельних ресурсів, КП «Одеське МБТІ та РОН», за участю третіх осіб ОСОБА_8, органа опіки та піклування Малиновської РА Одеської міської ради про встановлення порядку користування земельною ділянкою, зобовязання закласти віконні прорізи, зобовязання привести самочинно реконструйований будинок до попереднього стану, усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, визнання недійсним договору купівлі-продажу, зобовязання скасувати реєстрацію права власності.

Судом враховуються вимоги статті 126 Земельного кодексу України, а також чинне законодавство за яким право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до ч.1 ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав та нерухоме майно та їх обмежень», державна реєстрація прав проводиться на підставі: договорів, укладених у порядку, встановленому законом; свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону; свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом; рішень судів, що набрали законної сили; інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

В звязку з чим, з вищевикладеним, суд вважає, що вирішення питання, щодо встановлення земельного сервітуту можливе лише за наявності договору оренди земельної ділянки або державного акту про право власності на землю.

Згідно зі ст. 16 ЦК України Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Таким чином, оскільки матеріали справи не містять жодних правовстановлюючих документів на земельні ділянки за адресою: м. Одеса, вулиця Єліна будинок № 22 та за адресою: м. Одеса вулиця Єліна будинок № 24, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 щодо встановлення земельного сервітуту є необґрунтованими та такими що не підлягають задоволенню.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні домоволодіння шляхом зняття металевого щита з вікна будинку № 24 по вулиці Єліна в м. Одесі, суд дійшов наступних висновків.

Відносини, що виникли між сторонами за предметом спору про усунення перешкод в користуванні домоволодінням, регулюються розділом Першим главою 29 книги третьої ЦК України.

Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належить 17/50 часток домоволодіння № 24 по вулиці Єліна в м. Одесі на підставі рішення Малиновського районного суду м. Одесі від 29 березня 2011 року, зареєстрованого в КП «ОМБТІ та РОН» згідно витягу про державну реєстрацію прав № 30109161 від 27 травня 2011 року.

Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є власниками 7/25 частин житлового будинку з надвірними спорудами під номером « 22» по вулиці Єліна в м. Одесі, на підставі договору купівлі-продажу від 26.08.1999 року, укладеного між ОСОБА_5 з одного боку ( Продавець) та ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з іншого боку (Покупці).

Відповідно до технічного паспорту, виготовленого КП «ОМБТІ та РОН» 06.12.2011 року у фактичному користуванні власниці 17/50 часток домоволодіння по вулиці Єліна, 24 в м. Одесі ОСОБА_1 , знаходиться домоволодіння зазначене під літ.»А», з житловою кімнатою площею - 16,2 кв.м., (2-3), в якій за технічною документацією існує віконний проріз. В даному технічному паспорті відсутні відомості щодо самочинно побудованих приміщень у частині житлового будинку, належного на праві власності позивачки.

Судом встановлено, що у житловій кімнаті площею 16,2 кв.м. (2-3), яка розташована у частині домоволодіння, що належить позивачці є вікно, яке виходить в бік земельної ділянки та частини домоволодіння, що знаходиться у користуванні відповідачів.

З позовної заяви та пояснення представника позивачки в судовому засіданні вбачається, що відповідач без згоди позивачки та компетентних органів встановив металеву конструкцію із зовнішнього боку віконного прорізу кімнати площею 16,2 кв.м. у житловому будинку належному на праві власності ОСОБА_1, закривши таким чином вікно у зазначеній житловій кімнаті.

Вказане порушення було зафіксовано актом від 28.04.2006 року, складеним головою та заступником голови органу самоорганізації населення «Ближні млини».

Крім того , факт самовільного встановлення без згоди позивачки та компетентних органів металевої конструкції, якою було закрито вікно в житловій кімнаті площею 16,2 кв.м. (2-3) літ.»А» частини житлового будинку по вулиці Єліна, 24 в м. Одесі, що належить позивачці, не заперечувалося самими відповідачами в судовому засіданні в ході розгляду даної справи.

Згідно ч.1 ст.61 ЦПК України обставини визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

З пояснень відповідача ОСОБА_4 в судовому засіданні вбачається, що він дійсно встановив огородження ( стіну) з металевого листа, яким закрив вікно кімнати позивачки, оскільки через вікно позивачка має можливість спостерігати за ними, коли вони з дружиною знаходяться у своєму дворі.

Згідно пункту 4 висновку № 9014 судово - будівельної експертизи, від 27.03.2013 року, складеному Одеським науково-дослідним інститутом судових експертиз, встановлена ОСОБА_3 металева конструкція з зовнішнього боку віконного прорізу житлового будинку ОСОБА_1 не забезпечує освітленість, інсоляцію та провітрювання житлової кімнати « 2-3» площею 16,2 кв.м. та не відповідає наступним нормам ДБН п.10.30 ДБН-360-92 «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень» - за відсутністю інсоляції»; п.3.4 ДБН В.2.2-15-2005 «Житлові будівлі» - по природному освітленню; п.3.6 ДБН В.2.2-15-2005 «Житлові будівлі» - з провітрювання; п.1.4 БНі П 3.03.01-87 « Несучі та огороджувальні конструкції» - за відсутністю проекту.

Таким чином факт того, що відповідачі перешкоджають позивачці у користуванні її вікном, яке розташоване в частині житлового будинку по вулиці Єліна, 24 в м. Одесі знайшов своє підтвердження в судовому засіданні.

Згідно зі ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ч.2 ст.386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його права, або з вимогою про вчинення певних дій для запобіганню такому порушенню.

З таких обставин, су прийшов до висновку, що відповідачі встановивши огородження з металевої конструкції, яким було закрите вікно в житловій кімнаті під літ.»А» ( 2-3) в частині житлового будинку, в якій проживає позивачка, здійснюють останній перешкоди у користуванні частиною її житлового будинку, яка належить ОСОБА_1 на праві власності та створили незручні умови для використання житлової кімнати за призначенням, чим порушили її права.

Оскільки судом встановлено, що відповідачі порушили права позивачки, тому позовні вимоги останньої в частині усунення перешкод в користуванні частиною житлового будинку по вулиці Єліна, 24 в м. Одесі, шляхом демонтування за особистий рахунок відповідачів металевої конструкції встановленої з зовнішнього боку віконного прорізу житлового будинку ОСОБА_1, яка перешкоджає забезпеченню освітленості, інсоляції та провітрювання житлової кімнати « 2-3» площею 16,2 кв.м., розташованої в частині житлового будинку № 24 по вул. Єліна в м. Одесі, що належить ОСОБА_1 на праві власності, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про зобовязання не чинити перешкоди в приватизації земельної ділянки, то ці вимоги задоволенню не підлягають, так як дані обставини не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні. В матеріалах справи відсутні докази, які з достовірністю підтверджують, що позивачка взагалі зверталася до компетентних органів з метою розпочати процедуру приватизації земельної ділянки, та також те, що відповідачі перешкоджають їй у приватизації земельної ділянки. Стороною позивача навіть не вказується, як саме відповідачі чинять перешкоди ОСОБА_1 в приватизації земельної ділянки.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі питання щодо розподілу між сторонами судових витрат. На підставі ст.88 ЦПК України стороні на користь якої ухвалено судове рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Судовий збір по справі, на момент предявлення позову складає 107,30 гривень, який повністю сплачений позивачкою по справі.

Керуючись ст.ст. 10, 60, 212, 213, 215-218 ЦПК України, ст.ст. 79-1, 98, 99, 100 ЗК України, ст.ст. 15, 16, 386, 391, 401, 403 ЦК України ,суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Одеської міської ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, про встановлення земельного сервітуту, усунення перешкод в користуванні домоволодінням і в приватизації земельної ділянки - задовольнити частково.

Усунути ОСОБА_1 перешкоди в користуванні частиною житлового будинку, що розташований по вулиці Єліна,24 в м. Одесі, шляхом демонтування за особистий рахунок ОСОБА_4 та ОСОБА_3 металевої конструкції, встановленої з зовнішнього боку віконного прорізу, яка належить останнім на праві власності та закриває вікно в житловій кімнаті площею 16,2 кв.м., під літ. "А" (2-3), розташованій в частині житлового будинку, по вулиці Єліна,24 в м. Одесі, що належить ОСОБА_1 на праві власності.

В решті частині позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Одеської області на протязі десяти днів.

Головуючий: