Ухвала суду № 35169668, 23.10.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 жовтня 2013 р.

Справа № 821/911/13-а

Категорія: 8.1.5

Головуючий в 1 інстанції: Кисильова О.Й.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Крусяна А.В.,

суддів Джабурія О.В., Шляхтицького О.І.,

секретаря Жукової Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Каховської об'єднаної державної податкової інспекції Херсонської області Державної податкової служби (нині Каховська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Херсонській області) на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 15 травня 2013 року у справі за адміністративним позовом Каховської об'єднаної державної податкової інспекції Херсонської області Державної податкової служби до товариства з обмеженою відповідальністю «Грін Тім» про нарахування та стягнення суми грошового зобов'язання, зменшення суми від'ємного значення, суми бюджетного відшкодування, -

В С Т А Н О В И В:

12.03.2013р. Каховська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Херсонській області звернулася до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Грін Тім» (надалі - ТОВ «Грін Тім») про зобов'язання нарахувати суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 762124грн.; сплатити на користь Державного бюджету суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 952655грн., у тому числі за основним платежем 762124грн. та за штрафними санкціями 190531грн.; зменшити суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 30561730грн.; зменшити суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 30000грн.; сплатити на користь Державного бюджету штрафну санкцію у розмірі 15000грн.; зменшити розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1007538грн. /т.3 а.с.149-150/

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 15.05.2013р. у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та ухвалити нову про задоволення позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення в межах апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що з 05.12.2012р. по 25.12.2012р. посадовими особами позивача було проведено планову виїзну перевірку ТОВ "Грін Тім" з питань дотримання вимог податкового законодавства при декларуванні збитків за період з 01.01.2012р. по 30.09.2012р. та декларуванні від’ємного значення по ПДВ більш 100000грн. за червень 2012 року, за результатами якої було складено акт № 1/22/37249019 від 02.01.2013р. /т.1 а.с.6-34/

Перевіркою встановлено порушення позивачем: пп.14.1.36 п.14.1 ст.14, пп.134.1 п.134.1 ст.134, п.137.16 ст.137, пп.153.2.1, 153.2.3 п.153.2 ст.153 Податкового кодексу України в результаті чого завищено від’ємне значення об’єкта оподаткування за 3 квартали 2012 року на суму 30561730грн., занижено податок на прибуток за 3 квартали 2012 року у сумі 762124грн; п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.189.1 ст.189, п.192.1 ст.192, п.198.1, 198.2, 198.3, 198.4, 198.5, 201.1, 201.7, 201.10 ст.201 Податкового кодексу України завищено від’ємне значення різниці між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду за червень 2012р. на суму 300287грн., завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов’язань з податку на додану вартість в наступних звітних (податкових) періодах на 30000грн., завищено залишок від’ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 707251грн.; пп.163.1.1 п.163.1 ст.163, пп.164.2.17, 164.2.11 п.164.2 ст.164, пп.168.1.1 п.168.1 ст.168, пп.170.9.2 п.170.9 ст.170 Податкового кодексу України в результаті чого допущено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання податку на доходи фізичних осіб в періоді, що перевірявся, на загальну суму 748,62грн.

На підставі акту перевірки позивачем було прийнято податкові повідомлення-рішення від 16.01.2013р. №0000142200 про зменшення суми бюджетного відшкодування за червень 2012 року на суму 30000грн. та застосування штрафної санкції у сумі 15000грн.; від 16.01.2013р. №0000152200 про зменшення розміру від'ємного значення з ПДВ за червень 2012 року на суму 1007538грн.; від 16.01.2013р. №0000162200 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 952655грн., у тому числі за основним платежем на суму 762124грн.; від 16.01.2013р. №0000172200 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за ІІІ квартал 2012 року на суму 30561730грн. /т.1 а.с.35-38/

При цьому, збільшення доходів ТОВ "Грін Тім" у зв'язку із застосуванням звичайних цін позивачем використано для зменшення від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток та збільшення грошових зобов'язань з податку на прибуток, а також частково для зменшення бюджетного відшкодування з ПДВ та від'ємного значення з цього податку. Крім збільшення податкових зобов'язань у зв'язку із застосуванням звичайних цін на результати перевірки формування зобов'язань з ПДВ вплинуло виявлення та врахування податковим органом порушень визначення податкового кредиту, які не пов'язані із застосуванням звичайних цін.

Оскільки спірні податкові повідомлення-рішення були оскаржені підприємством, податкова відповідно до п.39.15 ст.39 Податкового кодексу України звернулася до суду з зазначеним позовом.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог з наступних підстав.

Згідно положень п.135.4 ст.135 Податкового кодексу України дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає, зокрема, дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо); особливості визначення доходів від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг для окремих категорій платників податків або доходів від окремих операцій встановлюються положеннями цього розділу.

Відповідно до п. 188.1. ст.188 Податкового кодексу України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу.

Відповідно до Розділу XIX Прикінцевих положень Податкового кодексу України ст. 39 Податкового кодексу України набрала чинності з 01.01.2013 року, а до цього часу застосовувались правила, встановлені в п.1.20. ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до п. 1.20.1 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Пунктом 1.20.2 ст. 1 вказаного Закону встановлено, що для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована.

При цьому враховуються звичайні, при укладанні угод між непов'язаними особами, надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низько ліквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів. Якщо товари (роботи, послуги), ідентичні (за їх відсутності - однорідні) товарам (роботам, послугам), стосовно яких визначається звичайна ціна, прилюдно пропонуються до продажу, або мають ціни, встановлені на організованому ринку цінних паперів, або мають біржову ціну (біржове котирування), визначення звичайної ціни у встановленому в абзаці першому цього підпункту порядку здійснюється із врахуванням таких факторів.

Пунктом 1.20.6 ст. 1 даного Закону визначено, що у разі, коли на відповідному ринку товарів (робіт, послуг) не здійснюються операції з ідентичними (у разі їх відсутності - однорідними) товарами (роботами, послугами), або якщо неможливо визначити їх ціну через відсутність або недоступність відповідної інформації, звичайною ціною вважається ціна договору.

Пунктами 1.20.8 та 1.20.10 ст. 1 цього Закону вказано, що обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому Законом.

При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту. Донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами, а для платників податку, визнаних природними монополістами згідно із законом, - також відповідно до принципів регулювання цін, встановлених таким законом. Якщо звичайна ціна не може бути визначена з використанням норм попередніх підпунктів цього пункту, то для доказів обґрунтування її рівня можуть бути прийняті до уваги правила, визначені відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку.

Пунктом 13 Указу Президента України «Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності» від 23.07.1998 року № 817/98 визначено, що індикативні або звичайні ціни на товари (роботи, послуги) для застосування їх у податкових або митних цілях установлюються на підставі статистичної оцінки рівня цін реалізації таких товарів (робіт, послуг) на внутрішньому ринку України, яка проводиться уповноваженим державним органом у визначеному ним порядку. Там же визначено, що індикативні або звичайні ціни не можуть встановлюватися органами виконавчої влади, які використовують їх для нарахування та стягнення податків і зборів (обов'язкових платежів) та неподаткових платежів, крім випадків відсутності статистичних даних про рівень цін на окремі види товарів (робіт, послуг).

Тому будь-яке застосування податковим органом «звичайних цін» є можливим виключно у випадках продажу товарів (робіт, послуг) навіть пов'язаним особам або придбання товарів у таких же осіб лише за наявності незвичайних умов ведення господарської діяльності, що повинно бути доведено саме податковим органом належним чином та за умови відсутності належного обґрунтування фактичної ціни продажу або придбання, яка при цьому повинна не відповідати статистичній оцінці рівня цін реалізації таких товарів (робіт, послуг) на внутрішньому ринку України та при цьому податковий орган несе обов'язок належного доведення самого факту того, що фактична ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни.

Також при цьому податковий орган має довести, що в нього є належна інформація про укладені на момент продажу товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах, що дозволило б йому висунути обґрунтовані претензії до фактичної ціни договору.

Отже, обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», покладається на податковий орган у встановленому порядку. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін.

Таким чином, якщо не доведене зворотне, звичайною вважається ціна, визначена сторонами договору. При цьому обов'язок доведення невідповідності ціни договору рівню звичайних цін покладається на податковий орган.

З'ясування рівня звичайних цін має відбуватися відповідно до визначеної процедури, а необхідна інформація - надаватися уповноваженим державним органом. Будь-які дані, надані приватними структурами чи не уповноваженими на це державними органами (висновки, результати досліджень, витяги з реєстру прав власності на нерухоме майно тощо), не є статистичними документами стосовно звичайних цін на товари (роботи, послуги) та не можуть бути підставою для визначення звичайної ціни.

Використання необґрунтованих методів визначення звичайних цін, повне ігнорування ринкових попиту та пропозиції в момент продажу товарів, на думку суду, спричинила до визначення податковим органом економічно не обґрунтованих доходів та податкових зобов'язань за 2012 рік. Обґрунтування рівня звичайних цін вимагає урахування не тільки ціни на однорідні та ідентичні товари, а й особливостей маркетингової політики. Слід враховувати також якісні особливості товару, терміни поставки, строки та умови його зберігання на складі, умови оплати, продажу в значній кількості протягом незначного проміжку часу чи значною партією, а також багатьох інших умов щодо продажу конкретного товару.

Оскільки в акті перевірки відсутні будь-які обґрунтування того, що ціна на товар, визначена сторонами договорів, не є звичайною ціною, та враховуючи ту обставину, що в акті перевірки не зазначено та не здійснено посилання на конкретні документи, договори та інші докази, на підставі яких зроблено висновок про наявність порушення податкового законодавства, не наведено конкретного переліку таких документів, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що податковим органом при проведенні перевірки не доведено чи спростовано, що ціни на товар, не відповідають рівню звичайних цін.

З огляду на вищезазначене, враховуючи той факт, що звичайні ціни визначені податковим органом всупереч порядку, передбаченому чинним законодавством, без належного обґрунтування заниження рівня звичайних цін, без посилання на будь-які підтверджуючі документи, договори чи інші джерела, без представлення статистичної оцінки рівня цін реалізації ідентичних або однорідних товарів, які б вказували на заниження позивачем ціни продажу вказаних товарів у співставних умовах, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції в цій частині.

Крім того, відповідно до положень п.44.2 ст.44 Податкового кодексу України для обрахунку об’єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з врахуванням положень цього Кодексу. За даними бухгалтерського обліку ТОВ «Грін Тім» вартість нестач, браку, гнилі, тощо, готової продукції та інших запасів відображена на рахунках обліку витрат, що підтверджується матеріалами перевірки. При визначені ж оподатковуваного прибутку фактична вартість остаточно забракованої продукції не включалася до складу витрат товариства (п.138.7 ст.138 ПКУ). Аналогічно до складу податкових втрат ТОВ «Грін Тім» не включало і інші понаднормативні втрати продукції.

Отже, включення податковою до складу оподатковуваного доходу ТОВ «Грн Тім» вартості списання бракованої продукції та інших втрат продукції (гниль, нестачі) в сумі 8424433,59грн. є безпідставним.

При цьому, судом першої інстанції також вірно зазначено, що нарахування зобов’язань, у зв’язку із виявленням інших порушень (з приводу обчислення та сплати ПДВ) – діє звичайний порядок прийняття податкових повідомлень-рішень податковим органом, яке не потребує додаткового звернення ДПІ до суду. Тому суд не може здійснювати нарахування зобов’язання платнику податків за позовом ДПІ в інших випадках, ніж у зв’язку із застосуванням звичайних цін, оскільки суд перебере на себе повноваження податкового органу.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального закону та вирішив справу по суті правильно, тому постанова суду першої інстанції в порядку ст.200 КАС України підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга – залишенню без задоволення.

Керуючись, ст.ст.198, 200, 205, 206 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Каховської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 15 травня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили після її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі.

Головуючий:

Судді: