Постанова № 35169533, 07.11.2013, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" листопада 2013 р. Справа № 907/728/13

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого - судді - Гнатюк Г.М.

суддів - Кравчук Н.М.

- Мирутенка О.Л.

Розглянувши апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м.Київ від 02.09.2013р. та ПАТ «Закарпатгаз», м.Ужгород від 05.09.2013р.

на рішення господарського суду Закарпатської області від 14.08.2013 року

у справі № 907/728/13

за позовом: Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м.Київ,

до відповідача: Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Закарпатгаз», м.Ужгород,

про стягнення 870189,29грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Бережок С.І. - представник (Данилевський О.М. - представник, був присутній в судовому засіданні 22.10.2013р.)

від відповідача: Федоричко М.М. - представник

09.09.2013р. на адресу суду поступили апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» та ПАТ «Закарпатгаз» на рішення господарського суду Закарпатської області від 14.08.2013 року у даній справі, яка автоматизованою системою документообігу суду розподілено до розгляду судді-доповідачу Гнатюк Г.М.

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 11.09.2013 року у склад колегії для розгляду справи №907/728/13-г введено суддів Кравчук Н.М. та Мирутенка О.Л.

Ухвалою суду від 11.09.2013р. зазначена вище апеляційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду на 22.10.2013р. В судовому засіданні 22.10.2013р. оголошувалась перерва до 07.11.2013р.

В судове засідання 07.11.2013р. з'явилися представники сторін, яким роз'яснено їх права та обов'язки, передбачені ст.22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

Встановив :

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 14.08.2013р. у справі №907/728/13 (суддя О.В. Васьковський) позов задоволено частково та стягнено з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Закарпатгаз" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" - 334963,15грн. пені, 311681,22 штрафу, 126245,32грн. - 3% річних, 13015,04грн. інфляційних та 15718,09грн. судового збору. В частині стягнення 79838,59грн. пені та 4445,98грн. в позові відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що у відповідності до ст.526 ЦК України та ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Суд виходив з того, що оскільки відповідач доказів оплати отриманого природного газу суду не надав, а тому позовні вимоги про стягнення боргу та нарахованих за прострочення виконання зобов'язань за договором нарахувань підлягають до задоволення. При цьому суд, керуючись п.1 ст.233 Господарського кодексу України та п.3 ст.83 ГПК України, зменшив розмір пені.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" оскаржило його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що воно прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки місцевим господарським судом безпідставно зменшено розмір пені, у зв'язку з чим просить оскаржуване рішення скасувати в цій частині та прийняти нове, яким вимоги щодо стягнення частини пені в розмірі 46383,98грн. задоволити.

Натомість Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Закарпатгаз» в своїй апеляційній скарзі зазначає про те, що суд першої інстанції не врахував, що розмір заявлених позивачем штрафу та пені не відповідає наслідкам порушення відповідачем своїх зобов'язань та є неспіврозмірно великими порівняно з розміром суми основного боргу, який вже був сплачений. Крім цього зазначає, що позивачем невірно здійснено розрахунок інфляційних втрат, у зв'язку з чим просить оскаржуване рішення господарського суду Закарпатської області від 14.08.2013р. скасувати та прийняти нове, яким зменшити розмір штрафних санкцій.

Письмові відзиви на апеляційні скарги не надходили, однак представники сторін в судових засіданнях підтримали доводи та вимоги своїх апеляційних скарг.

Розглянувши матеріали справи та апеляційні скарги, оцінивши докази, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів прийшла до висновку, що рішення господарського суду Закарпатської області від 14.08.2013р. у справі №907/728/13 слід частково скасувати, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (продавець по договору) та ПАТ «Закарпатгаз» (покупець по договору) укладено договір на купівлю-продаж природного газу №01-49/12-ПР від 30.03.12 (далі - договір), згідно якого позивач зобов'язався передати у власність відповідачу з 01 лютого 2012 року по 31 грудня 2012 року природний газ в обсязі до 31800 тис. м3, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити газ на умовах договору (п.п. 1.1., 2.1. договору).

У відповідності до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).

Згідно з приписами ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання є правовідношенням, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.

Згідно статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до вимог статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у замовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

На виконання вказаного договору позивач передав відповідачу протягом березня-червня 2012 року природний газ в обсязі 10099,837 тис. м3 на загальну суму 35440328,04 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.03.12 (за березень 2012 рік) на суму 15571724,38 грн., від 30.04.12 (за квітень 2012 року) на суму 9636671,96 грн., від 31.05.12 (за травень 2012 року) на суму 5770922,45 грн., від 30.06.12 (за червень 2012 року) на суму 4461009,25 грн.

Згідно статті 265 Господарського кодексу України у відношенні до поставок застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України щодо договору купівлі-продажу. Термін виконання зобов'язання, що випливає з правовідносин купівлі-продажу, встановлений статтею 692 Цивільного кодексу України, відповідно до якої покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, згідно із умовами договору та вимогами Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що зазвичай ставляться.

Стаття 525 ЦК України передбачає недопустимість відмови від виконання зобов'язання або односторонньої зміни його умов. Згідно з ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідач виконав свої зобов'язання та сплатив вартість отриманого природного газу у повному обсязі, однак порушив передбачені п.п. 6.1., 6.2. договору строки оплати за природний газ.

У п. 7.2. договору встановлено, що у разі невиконання покупцем умов пунктів 6.1., 6.2. цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 (семи) відсотків від суми простроченого платежу.

За порушення відповідачем строків виконання грошового зобов'язання по оплаті за природний газ позивач нарахував відповідачу пеню за період прострочки по кожній сумі, згідно актів приймання-передачі природного газу, загальна сума якої згідно розрахунку позивача становить 414801,74 грн. За порушення строків виконання грошового зобов'язання по оплаті за природний газ у сумі 4452588,84 грн. понад 30 днів позивач нарахував відповідачу штраф у розмірі 7 (семи) відсотків від вказаної суми, розмір якого становить 311681,22 грн.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст.ст.549, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст. 230 Господарського кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Частиною 6 ст.232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст.ст.1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Крім цього, відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції від 04.11.12) провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України. Стаття 5 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не містить застережень про непоширення дії вказаного закону на учасників процедури погашення заборгованості у відповідності з Законом України „Про забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" (абз. 7 ст. 4 Закону).

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Закарпатської області від 02.01.13 у справі №907/5/13 за заявою дочірньої компанії „Укртрансгаз" національної акціонерної компанії „Нафтогаз України" порушено провадження у справі про банкрутство публічного акціонерного товариства „Закарпатгаз" та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів щодо зобов'язань боржника, строки яких настали до 02.01.13р.

Перевіривши правильність проведеного розрахунку, суд першої інстанції встановив, що правомірними є вимоги про стягнення лише 381347,13грн. пені, у зв'язку з тим, що 33454,61грн. пені було нараховано за період з 02.01.2013р. по 20.01.2013р. безпідставно, так як в цей час вже діяв мораторій, а тому в цій частині суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні вимог позивача.

При цьому, місцевий господарський суд керуючись п.3 ст.551 Цивільного кодексу України, п.1 ст.233 Господарського кодексу України, та п.3.ст.83 ГПК України зменшив розмір пені, задоволивши до стягнення лише 334963,15грн., мотивуючи це тим, що відповідач виконав зобов'язання щодо сплати основного боргу, а також незначний період прострочення виконання зобов'язань.

Відповідно до п. З ст.83 ГПК України господарський суд має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання. Оскільки вказана норма не містить переліку таких випадків, вважаємо, що це випадки невиконання або неналежного виконання зобов'язання з вини обох сторін, або якщо кредитор умисно або з необережності сприяв збільшенню розміру збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання. Відповідачем в судовому засіданні не було надано жодного доказу, який би вказував на наявність таких виняткових обставин, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами.

Застосовуючи приписи п.3 статті 83 ГПК України слід враховувати вказівку, що міститься в п.3. 17.4 Постанови Пленуму ВГСУ від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», а саме:

Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Господарський суд при вирішенні питання щодо зменшення пені повинен був об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення.

В обґрунтування зменшення розміру пені, яка підлягає до стягнення, суд першої інстанції послався на клопотання відповідача та подані ним матеріали, на підтвердження неможливості провести своєчасно розрахунки, а також встановлені нормативними актами спеціальний режим проведення платежів за газ.

Зважаючи на те, що при вирішенні питання щодо зменшення пені місцевий господарський суд не врахував інтересів обох сторін та не з'ясував чи дані випадки є винятковими, суд апеляційної інстанції не погоджується з позицією місцевого господарського суду та вважає безпідставним зменшення пені, яка підлягає стягненню. При цьому слід зазначити, що важкий фінансовий стан боржника, невиконання своїх зобов'язань контрагентами боржника не є винятковими обставинами в розумінні ст. 233 Господарського кодексу України та п.3 ст.83 ГПК України, які могли б слугувати підставою для зменшення розміру штрафних санкцій. Крім цього, судом першої інстанції не враховано також інтересів позивача. Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд вважає доводи Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" підставними, у зв'язку з чим, рішення місцевого господарського суду в частині стягнення 334963,15грн. пені слід скасувати та в цій частині прийняти нове рішення, яким позовні вимоги щодо стягнення 414801,74грн. пені задоволити частково в сумі 381347,13грн. При цьому, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у стягненні 33454,61грн. пені, як такої, що нарахована безпідставно під час дії мораторію.

Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача штрафу, у відповідності до п. 7.2. договору, в розмірі 311681,22грн. обґрунтовані та судом першої інстанції стягнено правомірно.

Згідно ст.625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За порушення відповідачем строків виконання грошового зобов'язання по оплаті за природний газ позивач нарахував відповідачу інфляційні втрати за період з 16.11.12 по 15.12.12 на суму 4437095,68 грн. простроченого платежу, сума яких становить 8874,19 грн. та за період з 16.12.12 по 15.01.13 на суму 4293412,19 грн. простроченого платежу, сума яких становить 8586,82 грн., що разом становить 17461,02 грн.

Здійснивши перерахунок інфляційних втрат з врахуванням доводів відповідача та методики нарахування інфляційних втрат, вказану в листі Верховного Суду України №62-97р. від 03.04.97 р., суд першої інстанції встановив, а суд апеляційної інстанції перевірив, що інфляційні втрати за весь період прострочки з жовтня-грудня 2012 року (індекси інфляції за жовтень 2012 року - 100,00 %, за листопад 99,9 %, за грудень 100,2%) становить 4428,22 грн., що є значно меншою від нарахованої позивачем. Відтак задоволенню підлягає вимога позивача про стягнення інфляційних витрат у сумі 4428,22 грн. При цьому, інфляційні втрати у сумі 8586,82 грн. позивач нараховував за період з 16.12.12 по 15.01.13 на суму 4293412,19 грн., однак вказана сума виникла та рахувалася станом на 26.12.12, у зв'язку з погашенням відповідачем 25.12.12 заборгованості у сумі 152557,68 грн. Таким чином позивав повинен був обчислювати інфляційні втрати за наступний місяць, тобто за січень 2013 року (індекси інфляції за січень 2013 року - 100,2%). Однак, при перерахунку сума інфляційних втрат становить 8586,82 грн., що не є відмінною від нарахованої позивачем. Таким чином, обґрунтованими є вимоги позивача щодо стягнення 13015,04грн. інфляційних втрат.

Крім цього, за порушення відповідачем строків виконання грошового зобов'язання по оплаті за природний газ позивач нарахував відповідачу три проценти річних за весь період прострочки по кожній сумі згідно актів приймання-передачі природного газу, сума яких становить 126245,32 грн.

Зважаючи на викладене апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 126245,32грн. 3% річних та 13015,04грн. збитків від інфляції, правильність розрахунків яких перевірено судом першої та апеляційної інстанцій.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Зважаючи на те, що апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Національна компанія «Нафтогаз України» задоволено, витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги, в порядку ст.49 ГПК України, слід віднести на відповідача - Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Закарпатгаз". При цьому, виходячи із суми, яка задоволена до стягнення, розмір судового збору, який підлягає відшкодуванню позивачу за розгляд справи в суді першої інстанції становить 16645,77грн.

Керуючись ст.ст. 101,103,104,105 ГПК України Львівський апеляційний господарський суд

Постановив:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Національна компанія «Нафтогаз України» задоволити.

2. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Закарпатгаз" залишити без задоволення.

3. Рішення господарського суду Закарпатської області від 14.08.2013р. у справі №907/728/13 - скасувати в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Закарпатгаз" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" - 334963,15грн. пені і в цій частині прийняти нове рішення, яким позовні вимоги щодо стягнення пені задоволити частково.

4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Закарпатгаз" (Закарпатська область, м.Ужгород, вул.Погорєлова.2, код 05448610) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (м.Київ, вул..Б.Хмельницького,6. код 20077720) - 381347,13грн. пені.

5. В решті рішення господарського суду Закарпатської області від 14.08.2013р. у справі №907/728/13 залишити без змін.

6. Стягнути з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Закарпатгаз" (Закарпатська область, м.Ужгород, вул.Погорєлова.2, код 05448610) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (м.Київ, вул..Б.Хмельницького,6. код 20077720) - 16645,77грн. судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції та 860,25грн. судового збору за перегляд справи в суді апеляційної інстанції.

7. Господарському суду Закарпатської області видати відповідні накази.

8. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

9. Матеріали справи повернути в господарський суд Закарпатської області.

Головуючий суддя Гнатюк Г.М.

Суддя Кравчук Н.М.

Суддя Мирутенко О.Л.

Повний текст постанови

виготовлено 11.11.2013р.