Рішення № 35167662, 06.11.2013, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"06" листопада 2013 р.Справа № 916/2389/13

За позовом: Заступника прокурора Приморського району м.Одеса, в інтересах держави в особі Одеської міської ради, в особі Департаменту комунальної власності Одеської міської ради;

До відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3;

Про розірвання договору оренди, виселення, стягнення заборгованості з орендної плати та пені.

Суддя Оборотова О.Ю.

Представники сторін:

від прокуратури: Доброжан Н.І. - посвідчення № 010038 від 17.10.2012 року;

від позивача Одеської міської ради:не з'явився

від позивача Департаменту комунальної власності Одеської міської ради: Березнякова І.В. - довіреність від 15.07.13р.

від відповідача:не з'явився

СУТЬ СПОРУ: Заступник прокурора Приморського району м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради, в особі Департаменту комунальної власності Одеської міської ради звернувся до господарського суду Одеської області в інтересах держави в особі Одеської міської ради в особі Департаменту комунальної власності Одеської міської ради з позовною заявою до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, в якій просить суд розірвати договір оренди №37/81 від 13.02.2013р. укладений між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1), виселити Фізичну особу-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) з нежитлової одноповерхової будівлі загальною площею 96,7кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2, та передати Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська,1, ідентифікаційний код 26302595), стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради заборгованість з орендної плати в сумі 22981,36 грн., пеню в сумі 780,74 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 09.09.2013 року порушено провадження за даним позовом у справі № 916/2389/13.

Представник відповідача у судові засідання не з'явився, відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не надав, відповідач свого права на захист не використав, хоч і повідомлявся про час та місце проведення судового засідання належним чином шляхом надіслання ухвал суду на юридичну адресу, у зв'язку з чим справа розглядається за наявними в ній матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України.

У судовому засіданні 06.11.2013 р. після виходу судді з нарадчої кімнати було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи, заслухавши доводи представників прокурора та позивача Департамента комунальної власності Одеської міської ради, суд встановив наступне:

Обґрунтовуючи позовні вимоги, прокурор посилається на те, що за результатами проведеної Прокуратурою Приморського району м. Одеси перевірки додержання орендного законодавства Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 було встановлено, що 13.02.2013р. між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради (Орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (Орендар) був укладений договір оренди нежитлового приміщення № 37/81, згідно якого Орендодавець передав у строкове платне користування, а Орендар прийняв у строкове платне користування нежитлову одноповерхову будівлю загальною площею 96,7кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2.

Відповідно до п. 2.2. та п. 2.4. Договору № 37/81 від 13.02.2013р. Орендар зобов'язався сплачувати орендну плату у розмірі 3832,85грн. до 15 числа поточного місяця. Також, відповідно до п. 2.3. до орендної плати не входить плата за комунальні послуги, вартість експлуатаційних витрат, плата за користування земельною ділянкою та інші послуги, які надаються спеціалізованими організаціями.

Однак, в порушення вимог договору, відповідач прийняті за договором зобов'язання в частині повної та своєчасної сплати орендної плати не виконав, у зв'язку із чим у нього утворилась заборгованість, яка за період з 01.04.2013р. по 31.08.2013р. становить 22981,36 грн.

Департаментом комунальної власності Одеської міської ради 19.07.2013р. надіслано повідомлення № 01-13/4789 на адресу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про відмову від Договору оренди в порядку ст. 782 ЦК України, розірвання договору оренди та сплату орендної плати та було запропоновано у строк до 01.08.2013р. сплатити заборгованість з орендної плати та прибути в Департамент комунальної власності Одеської міської ради з метою розірвання договору оренди та повернення приміщення.

Пунктом 7.6. договору № 37/81 від 13.02.2013р. сторони погодили, що договір може бути розірваний за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною. За Цивільним кодексом України істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладанні договору.

За порушення умов договору згідно п.5.2. договору № 37/81 від 13.02.2013р. позивачем було нараховано до стягнення з відповідача 780,74 грн. пені.

Дії відповідача щодо несплати орендної плати заступник прокурора Приморського району м. Одеси вважає порушенням інтересів держави в особі Одеської міської ради в особі Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, у зв'язку з чим звернувся до суду за захистом порушеного права.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокуратури та представника позивача Департамента комунальної власності Одеської міської ради, надані під час судового розгляду, проаналізувавши надані сторонами докази у сукупності, суд дійшов наступних висновків:

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 2 ГПК України господарський суд порушує справи за позовними заявами, зокрема, прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави.

Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

При цьому, згідно ч. 2 ст. 29 ГПК України, у разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів держави.

Встановивши наявність у позивача суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорювання і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Відповідно до ст.175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Як свідчать матеріали справи, 13.02.2013р. між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради (Орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (Орендар) був укладений договір оренди нежитлового приміщення № 37/81, згідно якого Орендодавець передав у строкове платне користування, а Орендар прийняв у строкове платне користування нежитлову одноповерхову будівлю загальною площею 96,7кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2.

Судом встановлено, що на виконання умов договору 13.02.2013р. за актом приймання-передачі майна, орендодавець передав а орендар прийняв у користування орендоване майно.

Відповідно до п. 2.2. та п. 2.4. Договору № 37/81 від 13.02.2013р. Орендар зобов'язався сплачувати орендну плату у розмірі 3832,85грн. до 15 числа поточного місяця. Також, відповідно до п. 2.3. до орендної плати не входить плата за комунальні послуги, вартість експлуатаційних витрат, плата за користування земельною ділянкою та інші послуги, які надаються спеціалізованими організаціями.

Приймаючи до уваги, що майно, яке виступає предметом договору, належить до комунальної власності, до спірних правовідносин застосовуються також норми Закону України „Про оренду державного та комунального майна".

Частиною 3 ст. 26 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі, зокрема, невиконання сторонами своїх зобов'язань.

Зазначене цілком кореспондується зі ст.651 ЦК України, відповідно до якої договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

При цьому, з листа Вищого господарського суду від 13.07.2012 № 01-06/908/2012 "Про доповнення інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2011 N 01-06/249 "Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів" вбачається, що якщо орендоване майно є комунальним, то на спірні правовідносини поширюється також дія Закону України "Про оренду державного та комунального майна", згідно з частиною третьою статті 26 якого підставою для дострокового розірвання договору оренди за рішенням суду може бути невиконання сторонами своїх зобов'язань. При цьому названа норма застосовується з урахуванням загальних положень Господарського кодексу України (далі - ГК України) та ЦК України. Істотне порушення орендарем (наймачем) такої умови договору оренди державного (комунального) майна, як внесення орендної плати є достатньою правовою підставою для дострокового розірвання договору оренди в судовому порядку та повернення орендованого майна орендодавцю (наймодавцю).

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Як вбачається із матеріалів справи та не спростовано відповідачем, фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3, в порушення вищезазначених приписів закону та договору, не дотримувалося встановлених строків внесення орендної плати, що є істотним порушенням умов договору, внаслідок якого друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Департаментом комунальної власності Одеської міської ради 19.07.2013р. надіслано повідомлення № 01-13/4789 на адресу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про відмову від Договору оренди в порядку ст. 782 ЦК України, розірвання договору оренди та сплату орендної плати та було запропоновано у строк до 01.08.2013р. сплатити заборгованість з орендної плати та прибути в Департамент комунальної власності Одеської міської ради з метою розірвання договору оренди та повернення приміщення.

Пунктом 1.3 договору передбачено, що термін дії договору оренди з 13.02.2013р. по 13.01.2016р. При цьому, відповідно до п.5.3 договору у разі невнесення Орендарем орендної плати на протязі 3-х місяців з дати закінчення терміну платежу, Орендодавець має право відмовитись від договору і вимагати повернення об'єкта оренд. Також орендодавець має право відмовитись від договору оренди, у разі невикористання орендарем приміщення за його профільним призначенням, невиконання поточного та капітального ремонту, в порядку передбаченому цим договором та законодавством України. У разі відмови Орендодавця від договору оренди, Договір є розірваним з моменту одержання Орендарем повідомлення Орендодавця про відмову від договору.

При цьому, згідно згідно з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові Верховного Суду України від 08.05.2012р. у справі 5021/966/2011, які є обов'язковими для суду при прийнятті рішення, право наймодавця на відмову від договору найму, передбачене першою частиною ст.782 ЦК України, не є перешкодою для звернення наймодавця (орендодавця) до суду із вимогою розірвати договір у разі несплати наймачем (орендарем) платежів, якщо вбачається істотне порушення умов договору.

Приймаючи до уваги, що одностороння відмова від договору не допускається, у зв'язку з чим повідомлення від 19.07.2013р., яке не було вручено відповідачу, у зв'язку з чим залишене орендарем без реагування, не може вважатися підставою для припинення орендних відносин, а приміщення орендодавцю належним чином не повернуто, суд зазначає, що договір оренди є діючим та підлягає розірванню у судовому порядку, з урахуванням чого відповідні позовні вимоги щодо розірвання договору є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 2 ст. 202 ГК України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду.

Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Згідно ч. 1 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана.

Крім того, відповідно до п.4.7. Договору після закінчення строку дії договору чи у випадку його дострокового розірвання, Орендар зобов'язаний у 15-денний термін передати Орендодавцю приміщення за актом у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі їх орендарю, та відшкодувати Орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) об'єкта оренди.

За таких обставин, враховуючи відсутність правових підстав на зайняття Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 нежитлової одноповерхової будівлі загальною площею 96,7кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2, позовні вимоги в частині виселення останнього із займаного нежилого також підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог щодо стягнення орендної плати суд зазначає наступне:

Відповідно до п. п. 1,2 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно до п. п.1,2 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Згідно ч.1 ст.19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Відповідно до п. 2.2. та п. 2.4. Договору № 37/81 від 13.02.2013р. Орендар зобов'язався сплачувати орендну плату у розмірі 3832,85грн. до 15 числа поточного місяця. Також, відповідно до п. 2.3. до орендної плати не входить плата за комунальні послуги, вартість експлуатаційних витрат, плата за користування земельною ділянкою та інші послуги, які надаються спеціалізованими організаціями.

В порушення вимог чинного законодавства та договору за відповідачем утворилась заборгованість з орендної плати у розмірі 22 981,36грн. Доказів сплати зазначеної суми відповідачем, в порушення вимог ст. 33 ГПК України, суду не надано.

У відповідності до ч.2 ст.615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

З урахуванням викладеного, вимоги позивача про стягнення орендної плати у сумі 22 981,36грн. за період з 01.04.2013р. по 31.08.2013р., заявлені на підставі розрахунку, який перевірено судом, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 780,74 грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно п.4 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді відшкодування збитків та матеріальної шкоди.

За приписами частини першої статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч.3 ст.549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 5.2 договору за несвоєчасне внесення орендної плати Орендар сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочи.

Враховуючи викладене, вимоги про стягнення суми пені підлягають задоволенню у розмірі.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги Заступника прокурора Приморського району м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради в особі Департаменту комунальної власності Одеської міської ради підлягають задоволенню, у зв'язку з чим витрати по сплаті судового збору, згідно до ст. ст. 44,49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Розірвати договір оренди №37/81 від 13.02.2013р. укладений між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська,1, ідентифікаційний код 26302595) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1).

3. Виселити Фізичну особу-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) з нежитлової одноповерхової будівлі загальною площею 96,7кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2, на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська,1, ідентифікаційний код 26302595).

4. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська,1, ідентифікаційний код 26302595) - загальну заборгованість у розмірі 23 762,10грн., яка складається з заборгованості з орендної плати в сумі 22981,36 грн., пені в сумі 780,74 грн.

5 . Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Державного бюджету України на п/р 31210206783008, одержувач ГУ ДКСУ в Одеській області, код ЄДРПОУ 37607526, банк одержувача ГУ ДКСУ в Одеській області, МФО 828011, КБК 22030001 - 2867 /дві тисячі вісімсот шістдесят сім/грн. 50 коп. судового збору.

Рішення суду може бути оскаржено протягом 10-денного строку з моменту складання повного тексту.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Одеським апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 11.11.2013р.

Суддя Оборотова О.Ю.