Постанова № 35167610, 21.10.2013, Житомирський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа № 806/6430/13-a

категорія 8.2

21 жовтня 2013 р. м. Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Липи В.А.,

при секретарі - Костарчуку О.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу за позовом Державного підприємства "Лугинське лісове господарство" до Лугинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 06.09.2013 р. № 0000362200, № 0000352200 та № 0000342200,-

встановив:

У вересні 2013 року Державне підприємство "Лугинське лісове господарство" звернулось до адміністративного суду з вказаним позовом, зазначає, що за результатами планової виїзної документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 р. по 31.12.2012 р. посадовими особами Лугинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області був складений акт від 20.08.2013 р. № 75/22-16/00991864, в якому зафіксовано порушення підприємством вимог законодавства, зокрема: п. 44.1 ст. 44, п. 138.2 та п. 138.4 ст. 138, п. 144.1 ст. 144 Податкового кодексу України, що призвело до заниження зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 808 459, 00 грн.; п. 44.1 ст. 44, п. 198.1 та п. 198.3 ст. 198, п. 201.4 та п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження зобов'язання з податку на додану вартість на суму 86 179, 00 грн. та завищення від'ємного значення зобов'язання з цього податку в грудні 2012 р. на суму 3953, 00 грн. На підставі матеріалів перевірки податковий орган 06.09.2013 р. видав податкові повідомлення-рішення: № 0000362200 про збільшення зобов'язання з податку на прибуток на суму 808 459, 00 грн. та застосування штрафної (фінансової) санкції в розмірі 296 057, 00 грн.; № 0000352200 про збільшення зобов'язання з податку на додану вартість на суму 86 179, 00 грн. та застосування штрафної (фінансової) санкції в розмірі 43 090, 00 грн.; № 0000342200 про зменшення від'ємного значення за зобов'язаннями з податку на додану вартість в розмірі 3953, 00 грн.

Позивач, не погоджуючись з окремими висновками податкового органу, просить визнати протиправними та скасувати ці рішення в таких розмірах: № 0000362200 в повному розмірі, № 0000352200 в частині визначення додаткового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 85 717, 00 грн. та застосування штрафної (фінансової) санкції в розмірі 42 859, 00 грн., № 0000342200 - в повному розмірі.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, що були зазначені ним в позовній заяві.

Представники відповідача позовні вимоги не визнали з підстав, що викладені в матеріалах перевірки та в письмових запереченнях.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, суд встановив наступне.

Лугинською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Житомирській області було проведено планову виїзну перевірку Державного підприємства "Лугинське лісове господарство" з питань дотримання ним вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період діяльності з 01.10.2011 р. по 31.12.2012 р., за результатами якої було складено акт від 20.08.2013 р. №75/22-16/00991864.

В акті перевірки зазначено, що податковим органом під час перевірки було виявлено ряд порушень, що призвели до порушення, що поряд з іншими полягають:

- у протиправному віднесенні до складу собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) витрат на вирощування посадкового матеріалу, посадку лісу та проведення догляду за лісовими культурами на загальну суму 948 097, 50 грн., в тому числі: за 4 квартал 2011 р. - на суму 64 833, 40 грн., за 1 квартал 2012 р. - на 238 839, 90 грн., за перше півріччя 2012 р. - 532 672, 80 грн., за 9 місяців 2012 р. - на 755 984, 40 грн. та за 2012 р. - на суму 883 264, 10 грн.;

- у безпідставному, в порушення п. 44.1 ст. 44, п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, віднесенні до складу собівартості реалізованих товарів (робіт, послуг) вартості лісозаготівельних робіт, що були виконані ТОВ "Чубинецьке", в загальній сумі 2 790 855, 00 грн., в тому числі: за 4 квартал 2011 р. - на суму 875 802, 00 грн., за 1 квартал 2012 р. - на 577 220, 00 грн., за перше півріччя 2012 р. - 976 483, 00 грн., за 9 місяців 2012 р. - на 1 527 752, 00 грн. та за 2012 р. - на суму 1 915 061, 00 грн., та ТОВ "Універсал" в червні 2012 р. в загальній сумі 21 262, 40 грн.;

- у протиправному, в порушення вимог п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, віднесенні до податкового кредиту сум податку на додану вартість в розмірі 88 992, 72 грн. за господарськими операціями з ТОВ "Чубинецьке" та в червні 2012 р. на суму податку на додану вартість в розмірі 677, 46 грн. (в розмірі частки, що підлягає включенню до податкового кредиту) за господарськими операціями з ТОВ "Універсал".

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем 06.09.2013 р. було видано спірні податкові повідомлення-рішення №№ 0000362200, 0000352200 та 0000342200.

Суд не погоджується з окремими висновками податкового органу та вважає оскаржувані рішення протиправними з огляду на наступне.

Щодо податкової кваліфікації витрат на вирощування саджанців, посадку та догляд за лісовими культурами слід зазначити.

Відповідно до висновків перевірки позивачем на порушення вимог п. 138.4 ст. 138, п. 144.1 ст. 144 Податкового кодексу України було завищено собівартість придбаних та реалізованих товарів на суму 948 098, 00 грн. за рахунок помилкового віднесення до складу собівартості реалізованих товарів (робіт, послуг) витрат, що обліковувались по бухгалтерському рахунку 232/1 "Витрати по лісовому господарству за рахунок власних коштів".

На думку перевіряючих такі витрати є витратами на створення довгострокових біологічних активів, бухгалтерський облік яких має здійснюватись з застосуванням норм Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 30 "Біологічні активи", що затверджений наказом Мінфіну України від 18.11.2005 р. № 790. Ці витрати, як вважають перевіряючі, мали відноситись платником податку не до складу собівартості реалізованих товарів (робіт, послуг), а до витрат на виготовлення (створення) основних засобів, нематеріальних активів та довгострокових біологічних активів.

У ході дослідження доказів судом встановлено, що відповідно до п. 2 та п. 3 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 30 "Біологічні активи", що було затверджене наказом Мінфіну України від 18.11.2005 р. № 790, та пп. 1.1 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку біологічних активів, що затверджені наказом Мінфіну України від 29.12.2006 р. № 1315 його дія, серед іншого, не поширюється на біологічні активи, що не пов'язані із сільськогосподарською діяльністю.

В той же час, позивач за своїм правовим статусом є постійним лісокористувачем, якому для ведення лісового господарства державою надано у постійне користування лісові угіддя. Він здійснює свою діяльність в галузі не сільськогосподарського, а лісового господарства. Це види діяльності, що визначаються класами 02.1 - 02.4 розд. 02 "Лісове господарство та лісозаготівлі" класифікації видів економічної діяльності (КВЕД ДК 009:2010), що була затверджена наказом Держтехспоживзахисту України від 29.11.2010 року № 530 і введена в дію з 01.01.2012 р. З огляду на це висновки відповідача в цій частині є помилковими.

Суд вважає правомірними доводи позивача, що при плануванні, веденні обліку та калькулюванні собівартості лісогосподарської продукції, промислової продукції лісозаготівель, лісохімії, деревообробки, включаючи лісопиляння, а також робіт і послуг промислового характеру підприємствами лісового господарства в перевіреному періоді він мав право застосовувати відповідні положення діючої на той час Інструкції по плануванню, обліку і калькулюванню собівартості продукції (робіт, послуг) на підприємствах лісового господарства України, що була затверджена наказом Міністерства лісового господарства України від 17.07.1996 р. № 72 та Методичних рекомендацій з формування собівартості продукції (робіт, послуг) на підприємствах лісового господарства України, що була затверджена наказом Держкомлісгоспу України від 08.11.2002 р. № 146.

Відповідно до п. 10 вказаної Інструкції та п. 10 Методрекомендацій, витрати на посадку та вирощування лісових насаджень (роботи з штучного і природного лісовідновлення, лісорозведення, створення лісонасінневої бази, формуванню високопродуктивних лісових насаджень, заготівлі лісового насіння і ін.) відносяться до витрат основного виробництва та відповідно до положень п. 138.8 ст. 138 ПК України включаються до складу собівартості виготовлених та реалізованих товарів, а не до складу вартості біологічних активів.

З огляду на це суд приходить до висновку, що позивач правомірно включив до складу собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) витрати на посадку та вирощування лісових насаджень в загальній сумі 948 098, 00 грн.

Щодо господарських взаємовідносин ДП "Лугинське лісове господарство" з ТОВ "Чубинецьке" суд зазначає наступне.

У матеріалах перевірки працівниками податкового органу було зазначено, що на порушення п. 44.1 ст. 44, п. 138.2 ст. 138 ПК України позивач безпідставно відніс до собівартості придбаних та реалізованих товарів вартість робіт (послуг) на загальну суму 2 790 855, 00 грн., що були виконані на його користь ТОВ "Чубинецьке". В якості підстав для цього перевіряючі посилаються на відсутність в нарядах на виконання робіт та в щоденниках на приймання робіт підписів відповідальних осіб підрядника - ТОВ "Чубинецьке". В додаток до цього представники відповідача в судовому засіданні зробили усну заяву, що зазначені роботи фактично виконувались не підрядником, а працівниками самого позивача, яким за це виплачувалась заробітна плата. З цих підстав податковий орган вважає, що первинні документи, за якими ним здійснювались господарські операції з зазначеним підрядником, не мають юридичної сили та не могли враховуватись позивачем при визначенні ним зобов'язання з податку на прибуток.

Дослідивши матеріали справи та подані позивачем додаткові документальні докази, заслухавши пояснення представників сторін суд зазначає.

Як свідчать матеріали перевірки та подані позивачем документальні докази, позивачем з ТОВ "Чубинецьке" було укладено договори підряду № 24П від 01.06.2011 р. та № 28 від 21.03.2012 р. на виконання лісозаготівельних робіт. Умовами цих договорів визначено, що єдиним документом, що стверджує факти виконання робіт підрядником, має бути належним чином складені та підписані відповідальними особами акти приймання-передачі виконаних робіт. Що стосується вчинення відповідальними особами ТОВ "Чубинецьке" підписів в нарядах на виконання робіт та в щоденниках на приймання робіт, - то таке ні умовами укладених з цим підрядником договорів ні жодним з нормативно-правових документів, не було передбачено.

Надані позивачем для огляду в судове засідання акти приймання-передачі виконаних робіт, що були отримані від ТОВ "Чубинецьке", містять всі обов'язкові реквізити, що передбачені для їх оформлення нормами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Зауважень щодо правильності їх оформлення, як з боку перевіряючих в акті перевірки, так і від представників відповідача в ході судових засідань, зроблено не було.

Не є обґрунтованими і доводи представників відповідача про те, що ці роботи виконувались не ТОВ "Чубинецьке", а силами самих працівників позивача. Таке спростовується нарядами на виконання робіт, що були надані для огляду в судове засідання, а їх копії долучено до матеріалів справи. В кожному з них зазначено, що такі роботи були виконані підрядником - ТОВ "Чубинецьке", а заробітна плата за такими нарядами на користь будь-якої з осіб не нараховувалась.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ Кодексу.

При цьому, згідно абз. 1 п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абз. 1 п. 44.1 ст. 44 ПК України.

З аналізу вищезазначених норм права слідує, що підставою для включення понесених витрат до складу податкових є наявність первинних документів, що підтверджують понесені платником витрати. При цьому слід врахувати, що в податковому обліку відображаються виключно господарські операції, вчинені платником в рамках господарської діяльності та спрямовані на отримання в майбутньому прибутку.

Виконанні ТОВ "Чубинецьке" за замовленням позивача лісозаготівельні роботи здійсненні в рамках господарської діяльності позивача і спрямовані на отримання ним доходу в майбутньому.

З огляду на таке суд приходить до висновку про обґрунтованість дій позивача щодо включення на підставах приписів пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України до собівартості реалізованих товарів (робіт, послуг) вартості робіт, що були виконані ТОВ "Чубинецьке" на суму 2 790 855, 00 грн.

Щодо господарських взаємовідносин ДП "Лугинське лісове господарство" з ТОВ "Універсал" необхідно зазначити.

За висновком відповідача, що був викладений в акті перевірки, позивач внаслідок порушення приписів п. 44.1 ст. 44, п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України безпідставно відніс до складу собівартості придбаних та реалізованих товарів вартість лісозаготівельних робіт на суму 21 262, 40 грн., що були виконані ТОВ "Універсал". У якості підстав для такого висновку працівники відповідача посилаються на результати перевірки, що були викладені в акті перевірки ДПІ у Оболонському районі м. Києва від 03.06.2013 р. з питань дотримання вимог податкового законодавства ТОВ "Універсал" за господарськими операціями, що були здійснені з ТОВ "Вівал Сервіс", де зазначено, що операції ТОВ "Універсал" з його контрагентами-покупцями не містять у своїй суті розумних економічних або інших причин (ділової мети).

Перевіряючи правомірність висновків податкового органу в цій частині, судом враховується наступне.

Позивачем з ТОВ "Універсал" було укладено договір підряду № 29 від 21.03.2012 р. на проведення лісозаготівельних і лісогосподарських робіт, на підставі якого цим підрядчиком було виконано роботи, пов'язані з заготівлею лісу. Факти здійснення таких робіт підтверджені у позивача актами приймання виконаних робіт та банківськими документами на оплату їх вартості. Як свідчить позивач, зазначені документи були надані працівникам відповідача в процесі проведення перевірки. Даний факт не заперечує також і відповідач. Будь-яких зауважень щодо їх оформлення у відповідності до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність України" та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку з боку перевіряючих в матеріалах перевірки зроблено не було. Не висловлювали таких заперечень представники відповідача і в ході судових засідань.

З огляду на вищевикладене суд приходить до висновку про обґрунтованість дій позивача щодо включення на підставах приписів пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України до собівартості реалізованих товарів (робіт, послуг) вартості робіт, що були виконані ТОВ "Універсал" на суму 21 262, 00 грн.

Суд також приймає до уваги доводи позивача про те, що жодне з положень Податкового кодексу України чи іншого законодавчого акту не пов'язує його право, як платника податку на прибуток, на формування витрат в залежність від належного виконання його постачальниками, в тому числі і ТОВ "Універсал", своїх податкових зобов'язань та сплати ними відповідних сум цього податку до державного бюджету. Такий висновок суперечить приписам ст. 67 Конституції України, відповідно до яких відповідальність є персональною і не може бути покладена будь-яким чином, в тому числі і за рішенням податкового органу, на іншу особу.

Зважаючи на вищевикладене суд приходить до висновку що податкове повідомлення-рішення відповідача від 06.09.2013 р. № 0000362200 про збільшення зобов'язання з податку на прибуток на суму 808 459, 00 грн. та застосування штрафної (фінансової) санкції в розмірі 296 057, 00 грн., є протиправним.

Щодо окремих порушень правил визначення зобов'язання з податку на додану вартість слід зазначити наступне.

Відповідно до висновків податкового органу, що викладені в акті перевірки, позивач на порушення вимог п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, відніс до податкового кредиту суму податку на додану вартість в розмірі 88 992, 72 грн. за господарськими операціями з ТОВ "Чубинецьке" та в червні 2012 р. суму податку на додану вартість в розмірі 677, 46 грн. (в розмірі частки, що підлягає включенню до податкового кредиту) за господарськими операціями з ТОВ "Універсал". При цьому посадові особи податкового органу вважають, що підставами для такого висновку є завищення позивачем розміру обсягів собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг) внаслідок безпідставно віднесення до таких вартості послуг з заготівлі та трелювання деревини, одержаних від ТОВ "Чубинецьке" та ТОВ "Універсал".

Зважаючи на таке суд враховує результати дослідження зазначених господарських операцій на предмет правильності їх відображення позивачем при визначені його зобов'язань з податку на прибуток, та які викладені вище.

Суд при розгляді цього питання також враховує наступне.

Згідно із п. 198.6 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

На підставі податкових накладних, отриманих від ТОВ "Чубинецьке" позивач у відповідності до вимог п. 198.1, п. 198.2 ст. 198 та ст.199 Податкового кодексу України включив до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість в загальному розмірі 88 992, 73 грн.

З іншого боку, на підставі податкових накладних за № 119 від 30.06.2012 р. на суму податку 575, 87 грн., № 120 від 30.06.2012 р. на суму податку 2821, 91 грн. та за № 121 від 30.06.2012 р. на суму податку 854, 64 грн., що були отримані від ТОВ "Універсал" та у відповідності до вимог п. 198.1, п. 198.2 ст. 198 та ст. 199 Податкового кодексу України позивач цілком законно включив до складу податкового кредиту суму податку в загальному розмірі 671, 46 грн.

Податкові накладні, що були одержані позивачем від ТОВ "Чубинецьке" та ТОВ "Універсал", оформлені у відповідності до вимог ст. 201 Податкового кодексу України із зазначенням усіх обов'язкових реквізитів. Як в матеріалах перевірки, так і під час судового дослідження доказів, будь-яких заперечень представники податкового органу з цього приводу зауважень не висловили.

Надані послуги по заготівлі деревини безпосередньо пов'язані з виробництвом продукції, тобто придбання таких послуг від ТОВ "Чубинецьке" та ТОВ "Універсал" здійснювалось з метою використання їх в рамках господарської діяльності позивача та було спрямоване на отримання в майбутньому прибутку.

Слід також зазначити, що в перевіреному періоді ТОВ "Чубинецьке" та ТОВ "Універсал" перебували в Реєстрі платників податку на додану вартість. Так, ТОВ "Чубинецьке" було присвоєний індивідуальний податковий номер платника цього податку 343265610273 та видано свідоцтво платника такого податку № 200004023. Аналогічно, ТОВ "Універсал2 має індивідуальний податковий номер платника 316121626547 та свідоцтво за № 36780446. Таке підтверджується відомостями офіційного веб-сайту Міністерства доходів і зборів України.

З огляду на це суд приходить до висновку, що висновок відповідача про те, що позивач помилково відніс до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість в розмірі 88 992, 72 грн. за господарськими операціями з ТОВ "Чубинецьке" та в червні 2012 р. суму податку на додану вартість в розмірі 677, 46 грн. (в розмірі частки, що підлягає включенню до податкового кредиту) за господарськими операціями з ТОВ "Універсал" є помилковим.

Відповідно до ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Частиною другою цитованої статті серед іншого встановлюється, що докази суду надають сторони, які беруть участь у справі.

Згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів суду правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

Таким чином, суд, перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені доказами наявними в матеріалах справи, та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 69-70, 86, 94, 158-163, 186, 254 КАС України, суд,

постановив:

Позовні вимоги задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати видані Лугинською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Житомирській області податкові повідомлення-рішення:

- від 06.09.2013 року № 0000362200 про збільшення зобов'язання з податку на прибуток на суму 808 459, 00 грн. та застосування штрафної (фінансової) санкції в розмірі 296 057, 00 грн.;

- від 06.09.2013 року № 0000352200 в частині визначення додаткового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 85 717, 00 грн. та застосування штрафної (фінансової) санкції у розмірі 42 859, 00 грн.;

- 06.09.2013 року № 0000342200 про зменшення від'ємного значення з податку на додану вартість в розмірі 3953, 00 грн.

Відшкодувати на користь Державного підприємства "Лугинське лісове господарство" з Державного бюджету понесені судові витрати у сумі 3798 гривень 00 копійок.

Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя В.А. Липа

Повний текст постанови виготовлено: 28 жовтня 2013 р.