Рішення № 35167373, 05.11.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"05" листопада 2013 р. Справа № 911/3270/13

Розглянувши матеріали справи за позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м.Київ

до Комунального підприємства Броварської міської ради Київської області «Броваритепловодоенергія», м.Бровари

про стягнення 1249235,99 грн.

Суддя А.Ю.Кошик

Представники:

Від позивача: Пількевич В.В.

Від відповідача: Коваленок О.М.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі - позивач) до Комунального підприємства Броварської міської ради Київської області «Броваритепловодоенергія» (далі - відповідач ) про визнання права власності.

Провадження у справі №911/3270/13 порушено відповідно до ухвали суду від 22.08.2013 року та призначено справу до розгляду на 08.10.2013 року.

Позивач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду спору, у судове засідання 08.10.2013 року без поважних причин не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав.

Представник відповідача у судовому засіданні 08.10.2013 року подав відзив на позовну заяву в якому проти позову заперечує та просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог. Розгляд справи відкладався на 22.10.2013 року.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду спору, у судове засідання 22.10.2013 року не з'явився.

Позивачем у судове засідання 22.10.2013 року не надано витребуваних ухвалами суду від 22.08.2013 року та від 08.10.2013 року документів.

За таких обставин, спір не може бути вирішений в даному судовому засіданні, тому розгляд справи підлягає відкладенню.

В процесі розгляду справи, ухвалою суду від 22.08.2013 року зобов'язано позивача - Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» надати обґрунтований розрахунок пені по кожному періоду прострочення (кожному акту) окремо з зазначенням дат початку та закінчення нарахування та кількості днів нарахування пені по кожній сумі; розрахунок здійснити з врахуванням п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Позивач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду спору, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №01032 3871868 0, у судове засідання 08.10.2013 року без поважних причин не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду від 22.08.2013 року не виконав.

Ухвалою від 08.10.2013 року розгляд справи у зв'язку із неявкою позивача відкладено на 22.10.2013 року та зобов'язано позивача подати суду письмові пояснення на відзив відповідача та виконати вимоги ухвали суду від 22.08.2013 року.

У судове засідання 22.10.2013 року позивачем не надано витребуваних ухвалами суду від 22.08.2013 року та від 08.10.2013 року пояснень та доказів, хоча позивач був завчасно повідомлений про це ухвалою суду від 08.10.2013 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке отримано уповноваженим представником 14.10.2013 року.

Крім того, ухвалами суду від 22.08.2013 року та від 08.10.2013 року позивача попереджено про відповідальність, передбачену п. 5 ст. 83 ГПК України за неявку у судове засідання та невиконання вимог ухвали господарського суду.

Позивачем вимоги суду проігноровані, позивач у судове засідання 08.10.2013 року без поважних причин не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду від 22.08.2013 року не виконав, а у судове засідання 22.10.2013 року витребуваних судом документів не подав, обґрунтованих пояснень щодо неможливості виконання зазначених вимог суду не надано.

Такі дії позивача, на думку суду, свідчать про ухилення від виконання вимог суду, зловживання своїми права, що призводить до затягування розгляду справи та порушення прав відповідача. Нез'явлення позивача у судове засідання, без поважних на це причин, та неподанням ним розрахунку пені і пояснень на відзив відповідача, позбавляє суд можливості повно і всебічно вирішити спір у встановлені процесуальні строки. У зв'язку з чим, керуючись п. 5 ст. 83 ГПК України, ухвалою суду від 22.10.2013 року було накладено на позивача Публічне акціонерне товариство «Національна компанія «Нафтогаз України» штраф за ухилення від виконання вимог суду у сумі 1 700 грн. Розгляд справи відкладався до 05.11.2013 року.

В судовому засіданні 05.11.2013 року позивач надав витребувані судом пояснення та підтримав позовні вимоги. Відповідач проти позову заперечував з підстав, викладених у відзиві.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши надані ними докази, судом встановлено наступне.

21.11.2012 року між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (позивач, новий кредитор) та Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз» (Первісний кредитор, Постачальник) укладено Договір №14/7080/12 про відступлення права вимоги.

Відповідно до п. 1 ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з пунктом 1 Договору відступлення права вимоги сторони домовились про те, що Первісний кредитор передає, а Новий кредитор приймає на себе право вимоги до боржника Первісного кредитора - КП «Броваритепловоденергія» за Договором на постачання природного газу №600600062-ТКЕ-ТЕ/11 від 01.10.2011 року у сумі 14 066 614,86 грн.

Крім передачі права вимоги оплати спожитого природного газу за зобов'язанням, зазначеним в п. 1.1 Договору відступлення права вимоги, до Нового кредитора переходять права вимоги стягнення всіх штрафних санкцій, інфляційних втрат та відсотків, пов'язаних з невиконанням або неналежним виконанням боржником своїх зобов'язань за зазначеним вище Договором.

Відповідно до п. 1.1 Договору на постачання природного газу №600600062-ТКЕ-ТЕ/11 від 01.10.2011 року (зі змінами внесеними Додатковою угодою №2) (далі - Договір) Постачальник постачає природний газ Споживачу в обсягах і порядку, передбачених Договором для забезпечення потреб Споживача, а Споживач оплачує вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених договором.

На виконання п.2.1 Договору на постачання природного газу №600600062-ТКЕ-ТЕ/11 від 01.10.2011 року за період з жовтня 2011 року по серпень 2012 року Постачальник поставив, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 53 162 505,03грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу: від 31.10.2011 року на 3 687 275 куб. м. на суму 4 827 380,47грн.; від 30.11.2011 року на 5 396 322 куб. м. на суму 7 064 864,82грн.; від 31.12.2011 року на 669 458 куб. м. на суму 7 422 454,47грн.; від 02.02.2012 на 774 986 куб. м. на суму 8 869 811,68грн.; від 29.02.2012 року на 7 903 783 куб. м. на суму 10 347 632,71грн.; від 31.03.2012 року на 5 600 326 куб. м, на суму 7 331 946 грн.; від 30.04.2012 року на 2 758 806 куб. м., на суму 3 611 828,82грн.; від 31.05.2012 року на 1 138 146 куб. м. на суму 1 490 060,75грн.; від 30.06.2012 року на 892 942 куб. м. на суму 1 169 039,67грн.; від 31.07.2012 року на 87 157куб. м. на суму 114 105,95грн.; від 31.08.2012 на 697 662 куб. м. на суму 913 379,09грн.

Відповідно до Акту звірки взаєморозрахунків по оплаті за природний газ та його транспортування між Броварською ФЕЕЕ ПАТ «Київоблгаз» та КП «Броваритепловоденергія» по Договору №600600062-ТКЕ-ТЕ/11 від 01.10.2011 року станом на 24.09.2012 року заборгованість складала 14 066 614,86 грн. Станом на 25.06.2013 року заборгованість за вказаним договором було сплачено.

Абзацом 4 підпункту 4.6 пункту 4 Договору №600600062-ТКЕ-ТЕ/11 від 01.10.2011 року передбачено, що остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється не пізніше 7-го числа місяця наступного за розрахунковим.

В порушення умов договору відповідач своєчасно та в повному обсязі за отриманий природний газ не розраховувався, оплата природного газу відбувалась з простроченням платежів.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно з ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

У зв'язку з простроченням відповідачем оплати природного газу, позивач, як Новий кредитор, просить стягнути з відповідача 778 364,08 грн. пені, 1 326,67 грн. 7% штрафу, 94 650,53грн. інфляційних втрат та 374 894,71грн. 3% річних.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не передбачено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Відповідно до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В обґрунтування вимоги про стягнення пені позивач посилається на п. 7.5. Договору. Яким передбачено, що у разі порушення Покупцем пункту 6.1.цього Договору із Споживача стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення платежу понад тридцять календарних днів Споживач додатково сплачує Постачальнику штраф у розмірі 7% від суми заборгованості.

Також, позивач зазначає, що згідно з п. 7.9. Договору сторони домовились, що строк позовної давності щодо вимог, які випливають внаслідок невиконання умов даного Договору, в т.ч. по вимогах щодо стягнення неустойки, пені, штрафу, встановлюється у 3 роки.

Відповідач у відзиві проти позову заперечував, посилаючись на пропуск позивачем передбаченого ст. 258 Цивільного кодексу України скороченого строку позовної давності для стягнення пені та штрафу.

Як встановлено судом, згідно з Додатковою угодою № 2 від 20.12.2011 року Постачальник та Споживач дійшли згоди щодо укладення Договору №600600062-ТКЕ-ТЕ/11 від 01.10.2011 року в новій редакції.

Як вбачається з Договору №600600062-ТКЕ-ТЕ/11 від 01.10.2011 року в редакції Додаткової угоди № 2 від 20.12.2011 року, відповідна редакція Договору не містить умови про збільшення строку давності для стягнення пені та штрафу, ніж передбачений нормами чинного законодавства ст. 258 Цивільного кодексу України.

Стягнення пені за порушення строків розрахунків за отриманий природний газ передбачено відповідним п. 6.2.2. Договору в розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

При цьому, умовами Договору не передбачено строк нарахування пені, більший ніж визначено п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України. Також, згідно з новою редакцією Договору, з 20.12.2011 року стягнення штрафу в розмірі 7% від простроченої суми також не передбачено.

Таким чином, виходячи з наданого позивачем розрахунку пені, відповідна вимога підлягає частковому задоволенню. Стягненню підлягає пеня, нарахована за період до 20.12.2011 року з врахуванням п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, до пені, нарахованої з 20.12.2011 року підлягає застосуванню встановлений ст. 258 Цивільного кодексу України скорочений строк позовної до вимог, які нараховані до 16.08.2012 року (включно), оскільки позов подано до суду згідно вих. штампу на конверті 16.08.2913 року. Також, до відповідних вимог підлягає застосуванню п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Таким чином, на заборгованість за жовтень 2011 року пеня підлягає стягненню в повному обсязі, оскільки нарахована в межах п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України та збільшено строку позовної давності, що складає 8705,51 грн.

На заборгованість за листопад 2011 року пеня підлягає частковому задоволенню у зв'язку з застосування скороченого строку давності з 20.12.2011 року, тобто за період з 08.12.2011 року по 19.12.2011 року, що складає 22986,03 грн.

На заборгованість за грудень 2011 року та за січень 2012 року пеня не нараховувалась.

На заборгованість за лютий 2012 року пеня нарахована за період з 08.03.2012 року по 07.08.2012 року, тому не підлягає задоволенню у зв'язку з застосування скороченого строку давності.

На заборгованість за березень 2012 року пеня підлягає частковому задоволенню, оскільки підлягала нарахуванню в межах п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України з 08.04.2012 року по 07.10.2012 року, з якого у зв'язку з застосування скороченого строку давності з 20.12.2011 року, пеня підлягає задоволенню за період з 17.08.2012 року по відповідний 07.10.2012 року (як зазначено в розрахунку), що складає 145146,07 грн.

На заборгованість за квітень 2012 року пеня підлягає частковому задоволенню, оскільки підлягала нарахуванню в межах п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України з 08.05.2012 року по 07.11.2012 року, з якого у зв'язку з застосування скороченого строку давності з 20.12.2011 року, пеня підлягає задоволенню за період з 17.08.2012 року по відповідний 07.11.2012 року (як зазначено в розрахунку), що складає 121381,15 грн.

На заборгованість за травень 2012 року пеня підлягає частковому задоволенню, оскільки підлягала нарахуванню в межах п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України з 08.06.2012 року по 07.12.2012 року, з якого у зв'язку з застосування скороченого строку давності з 20.12.2011 року, пеня підлягає задоволенню за період з 17.08.2012 року по відповідний 07.12.2012 року (як зазначено в розрахунку), що складає 50686,52 грн.

На заборгованість за червень 2012 року пеня підлягає частковому задоволенню у зв'язку з застосування скороченого строку давності з 20.12.2011 року, пеня підлягає задоволенню за період з 17.08.2012 року по відповідний 21.12.2012 року (як зазначено в розрахунку), що складає 61326,72 грн.

На заборгованість за липень 2012 року пеня підлягає частковому задоволенню у зв'язку з застосування скороченого строку давності з 20.12.2011 року, пеня підлягає задоволенню за період з 17.08.2012 року по відповідний 21.12.2012 року (як зазначено в розрахунку), що складає 5939,15 грн.

На заборгованість за серпень 2012 року пеня підлягає задоволенню в повному обсязі, оскільки нарахована в межах п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України та строку позовної давності, що складає 39305,25 грн.

Таким чином, за розрахунком суду задоволенню підлягає пеня в сумі 455476,40 грн.

Щодо вимоги про стягнення 7% штрафу в сумі 1326,67 грн. на підставі п. 7.5. Договору, відповідна вимога підлягає задоволенню за період нарахування до 20.12.2011 року, оскільки згідно з новою редакцією Договору стягнення штрафу не передбачено, крім того, з 20.12.2011 року до відповідної вимоги застосовується скорочений строк позовної давності. Враховуючи, що позивачем нараховано штраф на заборгованість за листопад 2011 року, прострочення по якій тривало з 08.12.2011 року і право позивача на штраф виникло відповідно через 30 днів, тобто 07.01.2012 року, до відповідної вимоги з 20.12.2011 року застосовується скорочений строк позовної давності. Таким чином, вимога про стягнення штрафу не підлягає задоволенню у зв'язку з застосування строку давності.

3% річних та інфляційні нараховані на суму боргу з врахуванням часткових сплат та фактичних періодів прострочення від дня виникнення заборгованості до терміну, що передував зверненню з позовом до суду, що відповідає вимогам ст. 625 Цивільного кодексу України

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача річних та інфляційних правомірна.

Щодо вимог про стягнення 3% річних та інфляційних, відповідач по суті заперечень не надав, однак просив зменшити штрафні санкції у зв'язку зі скрутним фінансовим становищем, та враховуючи, що основна заборгованість на день розгляду спору погашена.

Як наголошує Вищий господарський суд України, зокрема, в постановах від 11.04.2013 року у справі № 5023/5038/12, від 13.12.2012 року у справі 10/5026/1270/20, зазначення в мотивувальній частині рішення в обґрунтування висновків про особливості бюджетного фінансування державних установ та організацій - споживачів тепла, а також про наявність перед відповідачем заборгованості населення за спожиті послуги з теплопостачання, визнати законним і обґрунтованим не можна.

Крім того, позивач заперечував проти зменшення штрафних санкцій, Відповідно до ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Зазначена стаття кореспондується з ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, згідно з якою, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

З огляду на викладені обставини та заперечення позивача, суд не вбачає підстав для звільнення відповідача від відповідальності за порушення термінів розрахунків за Договором.

При цьому, суд зазначає, що в разі наявності обставин, які ускладнюють виконання судового рішення чи роблять його неможливим, боржник не позбавлений права звернутись до суду з обґрунтованою заявою (після відкриття виконавчого провадження) про відстрочення чи розстрочення суми боргу.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню

Відшкодування судових витрат відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Київської області, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства Броварської міської ради Київської області «Броваритепловоденергія» (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Грушевського, 3а, код 13711949) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, код 20077720) 455476,40 грн. пені, 94650,53 грн. інфляційних, 374894,71 грн. 3% річних та 18500,43 грн. судових витрат.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

3. В задоволенні решти позову відмовити.

Суддя Кошик А.Ю.