Рішення № 35161098, 11.11.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/14938/13 11.11.13

За позовом: Публічного акціонерного товариства "Київенерго"

до: Комунального підприємства "Дирекція з управління та обслуговування

нежитлового фонду "Дарницького району м.Києва

про: стягнення 72421,35 грн.

Суддя Капцова Т.П.

Представники :

від позивача Іващенко О.В.- пред. за довір.

від відповідача не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Публічне акціонерне товариство "Київенерго" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Комунального підприємства "Дирекція з управління та обслуговування нежитлового фонду" Дарницького району м.Києва про стягнення 72 421,35 грн., з яких 65 795,80 грн. - сума основного боргу, 202,76 грн. - інфляційні втрати, 1246,41 грн. - 3 % річних та 5 176,38 грн. - пеня.

Вимоги позивача обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язання по оплаті за Договором на постачання теплової енергії у гарячій воді №7560121 від 01.12.2009р., у зв'язку з чим, у відповідача виникла заборгованість у розмірі 65 795,80 грн. за спожиту теплову енергію у гарячій воді. З огляду на наявність зазначеної заборгованості позивачем нараховано відповідачу 3% річних у розмірі 1246,41 грн., інфляційні втрати в розмірі 202,76 грн. та пеню в розмірі 5 176,38 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.08.13р. порушено провадження у справі №910/14938/13 та призначено розгляд справи на 02.09.13р.

Розпорядженням заступника Голови Господарського суду міста Києва від 02.09.2013 року справу №910/14938/13 передано для розгляду судді Картавцевій Ю.В., у зв'язку із перебуванням судді Капцової Т.П. у відпустці.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.09.13р. справу №910/14938/13 прийнято до свого провадження суддею Картавцевою Ю.В. та призначено розгляд справи на 07.10.13р.

Розпорядженням заступника голови Господарського суду міста Києва від 16.09.2013р. справу передано для розгляду судді Капцовій Т.П.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.09.13р. справу №910/14938/13 прийнято до свого провадження суддею Капцовою Т.П. та призначено розгляд справи на 07.10.13р.

У судове засідання 07.10.13р. з'явився представник позивача та заявив клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових документів.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки повноважного представника суд не повідомлено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.10.13р. відкладено розгляд справи на 11.11.2013р.

У судове засідання 11.11.13р. представник позивача з'явився та надав пояснення по справі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

В матеріалах справи містяться рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, які свідчать про те, що відповідачем 12.08.13р., 06.09.13р. та 17.10.13р. було отримано ухвалу суду про порушення провадження по справі від 05.08.13р. та ухвали суду від 02.09.13р. та від 07.10.13р. З огляду на те, що ухвала суду про порушення провадження у справі від 05.08.13 року та ухвали суду від 02.09.2013р. та від 07.10.13р. були надіслані судом за адресою відповідача, зазначеною в позовній заяві, яка збігається з адресою відповідача, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, відповідач вважається повідомленим про час та місце розгляду справи (ст.64 ГПК України).

Оскільки відповідач не з'явився у судове засідання, не зважаючи на належне повідомлення про час та місце судового засідання, не надав суду відзиву та документів, витребуваних судом, суд на підставі ст. 75 ГПК України, розглядає справу за наявними в ній матеріалами та доказами.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

У судовому засіданні 11.11.2013р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ст. 82 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті.

Судом, у відповідності до вимог ст. 81-1 ГПК України, складалися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд,-

ВСТАНОВИВ:

01.12.2009р. між позивачем (енергопостачальна організація) та відповідачем (абонент) укладено Договір на постачання теплової енергії у гарячій воді №7560121 від 01.12.2009р. (надалі - Договір).

Згідно з п. 1.1 Договору, предметом цього договору є постачання, користування та своєчасна оплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах, передбачених цим договором.

Відповідно до п. 2.2.1. Договору, енергопостачальна організація зобов'язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року; в кількості та обсягах згідно з Додатком № 1 до цього Договору.

Згідно з п.2.3.2. Договору, абонент зобов'язується виконувати умови та порядок оплати, в обсягах і в терміни, які передбачені в Додатку №4 до Договору.

Як вбачається з п. 5 наявного в матеріалах справи додатку №4 до договору (Порядок розрахунків за теплову енергію), абонент щомісячно з 12 по 15 число отримує у міжрайонному відділі теплозбуту №2 за адресою: вул.Драгоманова, буд.№40 в табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки абонент повертає в РВТ).

Відповідно до п.2 додатку №4, абонент до початку розрахункового періоду (місяця) сплачує енергопостачальній організації» вартість, заявленої у Договорі кількості теплової енергії на розрахунковий період, з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця, або оформлює Договір про заставу майна, згідно Закону України «Про заставу», як засіб гарантії сплати споживаємої теплової енергії.

Пунктом 3 додатку №4 визначено, що при перевищенні фактичного використання теплової енергії понад заявленого та сплаченого до початку розрахункового періоду, ця кількість перевищення самостійно сплачується абонентом не пізніше 28 числа поточного місяця.

Судом встановлено, що зобов'язання за Договором виконані позивачем належним чином, що підтверджується обліковими картками (табуляграмами) з листопада 2012 р. по червень 2013р., що містяться в матеріалах справи. Вказаними доказами підтверджується факт постачання позивачем відповідачу протягом вказаного періоду теплової енергії у гарячій воді на загальну суму 152 951,98 грн.

Однак, відповідач взяті на себе зобов'язання за договором по оплаті наданих послуг виконав лише частково, сплативши станом на час звернення позивача з позовною заявою до суду 87 156,18 грн., що не заперечується сторонами.

Таким чином, станом на час розгляду справи судом у відповідача перед позивачем виникла заборгованість за використану теплову енергію в розмірі 65 795,80 грн.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договір.

Дослідивши Договір на постачання теплової енергії у гарячій воді №7560121 від 01.12.2009р., суд прийшов до висновку про те, що за своєю правовою природою вказаний договір є договором енергопостачання.

Відповідно до ч. 1 ст. 275 ГК України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Так, згідно зі статтями 14, 526 Цивільного кодексу України, між сторонами у справі наявні цивільні права і обов'язки (зобов'язання), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, а одностороння відмова від виконання зобов'язання в силу ст. 525 Цивільного кодексу України не допускається.

Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Відповідно до п.2 додатку №4, абонент до початку розрахункового періоду (місяця) сплачує енергопостачальній організації» вартість, заявленої у Договорі кількості теплової енергії на розрахунковий період, з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця, або оформлює Договір про заставу майна, згідно Закону України «Про заставу», як засіб гарантії сплати споживаємої теплової енергії.

Пунктом 3 додатку №4 визначено, що при перевищенні фактичного використання теплової енергії понад заявленого та сплаченого до початку розрахункового періоду, ця кількість перевищення самостійно сплачується абонентом не пізніше 28 числа поточного місяця.

Частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи (облікові картки, розрахунок заборгованості) підтверджується надання позивачем послуг із постачання теплової енергії у гарячій воді та існування заборгованості відповідача перед позивачем по сплаті вартості спожитої теплової енергії за спірний період у розмірі 65 795,80 грн.

Вказана заборгованість відповідачем не сплачена, доказів її погашення останнім не надано, у зв'язку з чим, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача суми боргу в розмірі 65 795,80 грн. підлягають задоволенню.

Крім суми основного боргу позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 1 246,41 грн., інфляційні втрати в розмірі 202,76 грн. та пеню в розмірі 5 176,38 грн.

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат.

За розрахунком суду розмір 3 % річних склав 1247,50 грн., а розмір інфляційних втрат склав 202,76 грн., у зв'язку з чим, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3 % річних в розмірі 1 246,41 грн. та інфляційних втрат в розмірі 202,76 грн. підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем нараховано пеню в сумі 5 176,38 грн.

Вимогами статті 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України, пеня є неустойкою, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з ст.1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових зобов'язань сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до п.7 Додатку №4 до Договору, абоненту на суму боргу на початок кожного розрахункового періоду (місяця) енергопостачальною організацією нараховується пеня в розмірі 0,5 % за кожний день, до моменту його повного погашення, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України.

Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Судом перевірено наданий позивачем розрахунок пені, у зв'язку з чим, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення пені в сумі 5 176,38 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 49 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Дирекція по обслуговуванню нежитлового фонду Дарницького району міста Києва» (02121, м.Київ, вул.Вербицького, буд.32, код ЄДРПОУ 35660296) на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м.Київ, Печерський район, площа Івана Франка, буд.5, код ЄДРПОУ 00131305) 65 795 (шістдесят п'ять тисяч сімсот дев'яносто п'ять) грн. 80 коп. - суми основного боргу, 1 246 (тисячу двісті сорок шість) грн. 41 коп. - 3 % річних, 202 (двісті дві) грн. 76 коп. - інфляційних втрат, 5 176 (п'ять тисяч сто сімдесят шість) грн. 38 коп. - пені та 1720 (тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. - суми судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 12.11.2013 р.

Суддя Капцова Т. П.