Постанова № 35147660, 11.11.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 листопада 2013 р. Справа № 805/13787/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

Донецький окружний адміністративний суд в складі: головуючого судді - Зеленов А.С., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" до Приморського відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції про визнання дій державного виконавця протиправними, скасування постанови про повернення виконавчого документу від 06.09.2013 ВП№35743029, -

В С Т А Н О В И В:

Публічним акціонерним товариством "Перший Український Міжнародний банк" заявлено позов до Приморського відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції про визнання дій державного виконавця протиправними, скасування постанови про повернення виконавчого документу від 06.09.2013 ВП№35743029.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що відповідачем безпідставно і передчасно винесена постанова про повернення виконавчого документа, оскільки державний виконавець не пересвідчився в реєстрації права власності ОСОБА_1 на 1/2 частину предмета іпотеки. Також посилається на норми статті 23 Закону України "Про іпотеку", яке регулює наслідки переходу права власності на предмет іпотеки до третьої особи.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, про день, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином/а.с.57/, надав суду заяву про розгляд справи без його участі /а.с.63/.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про день, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином /а.с.58/, надав суду заперечення проти позову в яких вказав, що винесену постанову від 6 вересня 2013 року про повернення виконавчого документа ВП №357430029вважає такою, що відповідає вимогам діючого законодавства, зокрема, статтям 47, 50 Закону України "Про виконавче провадження". Також просив в суд розглядати справу без його участі /а.с.63/.

Відповідно ст.128 КАС України суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи позову та заперечення проти нього, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав та мотивів.

13 грудня 2011 року державним виконавцем Приморського відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції було відкрито виконавче провадження про примусове виконання виконавчого напису нотаріуса від 13 квітня 2011 року № 1795 про задоволення вимог стягувача у розмірі 1782250 грн. 16 коп. за рахунок коштів, отриманих від реалізації нерухомого майна, а саме будинку АДРЕСА_1, за заявою стягувача Публічного акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний банк" стосовно боржника - ОСОБА_2.

Відповідно до пункту 1.2.1.1 договору іпотеки від 23 червня 2008 року № 6566702 (з урахуванням змін до договору від 23 червня 2009 року, укладеного між Закритим акціонерним товариством "Перший Український Міжнародний банк" як іпотекодержателем та ОСОБА_2 як іпотекодавцем, предметом іпотеки є будинок, загальною площею 209,4 кв.м., земельна ділянка, загальною площею 0,0615га за адресою: АДРЕСА_1. Пунктом 1.2.2 зазначеного договору іпотеки визначено, що право власності на нерухоме майно, зазначене в пункті 1.2.1.1 договору, зареєстроване за іпотекодавцем на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 13.04.2004, виданого Маріупольською міською радою (Серія САА №316136).

4 вересня 2013 року відповідачем з Приморського районного суду м. Маріуполя була отримана копія рішення від 2 липня 2013 року в цивільній справі № 266/2719/13-ц, яким були задоволені позовні вимоги ОСОБА_1 та визнаний дійсним договір між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 3 березня 2007 року про часткову участь у фінансуванні ремонту та реконструкції об'єктів нерухомості, зокрема, визнано за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, право власності на земельну ділянку, загальною площею 0,0615га та будинок АДРЕСА_1. Рішення набрало законної сили 13 липня 2013 року.

6 вересня 2013 року державним виконавцем винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачеві відповідно до пункту 6 частини 1 статті 47, статті 50 Закону України "Про виконавче провадження". Зі спірної постанови вбачається, що державним виконавцем була встановлена наявність рішення Приморського районного суду м. Маріуполя від 2 липня 2013 року в цивільній справі № 266/2719/13-ц. Відповідно до цього рішення будинок АДРЕСА_1 належить ОСОБА_1. У зв'язку із чим державним виконавцем постановлено повернути стягувачу виконавчий документ (виконавчий напис від 13 квітня 2011 року № 1795).

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначаються Законом України "Про виконавче провадження" (надалі - Закон № 606) та Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 2 квітня 2012 № 512/5 (надалі - Інструкція).

Відповідно до статті 1 Закону № 606 виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частиною 2 статті 30 Закону № 606 державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а з виконання рішення немайнового характеру - у двомісячний строк. Строк здійснення виконавчого провадження не включає час відкладення провадження виконавчих дій або зупинення виконавчого провадження на період проведення експертизи чи оцінки майна, виготовлення технічної документації на майно, реалізації майна боржника, час перебування виконавчого документа на виконанні в адміністрації підприємства, установи чи організації, фізичної особи, фізичної особи - підприємця, які здійснюють відрахування із заробітної плати (заробітку), пенсії та інших доходів боржника. Строк здійснення зведеного виконавчого провадження обчислюється з моменту приєднання до такого провадження останнього виконавчого документа.

Суд встановлено, що виконавчий напис, який був повернутий відповідачем позивачу спірною постановою, знаходився на примусовому виконанні з 13 грудня 2011 року по 6 вересня 2013 року.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 47 Закону № 606 виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо: у боржника відсутнє визначене виконавчим документом майно, яке він за виконавчим документом має передати стягувачу, або майно, на яке необхідно звернути стягнення з метою погашення заборгованості (крім коштів), а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Як було зазначено судом вище, підставою для повернення виконавчого документу державним виконавцем визначене отримання 4 вересня 2013 року судового рішення Приморського районного суду м. Маріуполя від 2 липня 2013 року в цивільній справі № 266/2719/13-ц, відповідно до якого земельна ділянка та будинок АДРЕСА_1 належить ОСОБА_1.

Відповідно до статті 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Відмова у державній реєстрації права на нерухомість, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації, та їх обтяжень, визначає Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 1 липня 2004 року № 1952-IV (надалі - Закон № 1952).

Відповідно до статті 2 Закону № 1952 державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Частина 1 статті 3 даного Закону передбачає, що державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав. Серед підстав для державної реєстрації прав та їх обтяжень, зокрема, визначені і рішень судів, що набрали законної сили (пункт 5 частини 1 статті 19 Закону № 1952). Частина 3 статті 3 Закону № 1942 визначає, що права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до статті 23 Закону України "Про іпотеку" від 5 червня 2003 року № 898-IV у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Проаналізувавши вищенаведені норми Закону України "Про виконавче провадження", Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та Закону України "Про іпотеку", суд дійшов висновку, що державним виконавцем передчасно та необґрунтовано винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачеві від 6 вересня 2013 року. Державним виконавцем не вчинено жодних дій для встановлення факту державної реєстрації права ОСОБА_1 на земельну ділянку, загальною площею 0,0615 та будинок АДРЕСА_1 згідно з рішенням суду, та не враховані норми статті 23 Закону України "Про іпотеку". Отже, висновок державного виконавця щодо відсутності у боржника визначеного виконавчим документом майна, яке він за виконавчим документом має передати стягувачу, або майно, на яке необхідно звернути стягнення з метою погашення заборгованості (крім коштів), є таким, що не відповідає вимогам діючого законодавства.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог позивача в частині скасування постанови про повернення виконавчого документу ВП № 35743029 від 6 вересня 2013 року.

У задоволенні позовних вимог позивача в частині визнання протиправними дій державного виконавця щодо винесення постанови про повернення виконавчого документа ВП № 35743029 від 6 вересня 2013 року, суд відмовляє з огляду на те, що винесення постанови про повернення виконавчого документа відноситься до компетенції державного виконавця, визначеної Законом України "Про виконавче провадження", Крім того, скасування спірної постанови відповідача від 6 вересня 2013 року, суд вважає достатнім та повним захистом прав та інтересів позивача.

Таким чином, з урахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог позивача частково, а судові витрати підлягають присудженню позивачеві з Державного бюджету України згідно зі статтею 94 КАС України відповідно до задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов Публічного акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" до Приморського відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції про визнання дій державного виконавця протиправними, скасування постанови про повернення виконавчого документу від 06.09.2013 ВП№35743029- задовольнити частково.

Скасувати постанову Приморського відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції ВП № 26655191 від 6 вересня 2013 року про повернення виконавчого документа стягувачеві - Публічному акціонерному товариству "Перший Український Міжнародний банк".

В іншій частині позовних вимог у задоволенні відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний банк" витрати по сплаті судового збору у розмірі 17 грн. 20 коп.

Постанова прийнята в нарадчій кімнаті в порядку письмового провадження та підписана 11 листопада 2013 року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Зеленов А. С.