Постанова № 35147658, 01.11.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 листопада 2013 р. Справа №805/11202/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 11 год. 40 хв.

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Зінченка О.В.,

при секретарі судового засідання Ковиліній А.А.,

з участю представників:

позивача - ОСОБА_1,

відповідача - Куроєдова І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у м. Дружківці Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 19 березня 2013 року № 0000711720 та № 0000701720,-

в с т а н о в и в :

У липні 2013 року фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (далі - позивач або ФО-П ОСОБА_3) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Дружківці (далі - ДПІ у м. Дружківці) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 19 березня 2013 року № 0000711720, № 0000701720.

В обґрунтуванні позовних вимог позивач посилався на те, що в період з 25 січня 2013 року по 31 січня 2013 року Державною податковою інспекцією у м. Дружківці проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 з питань правомірності нарахування та сплати податку на додану вартість, податку на доходи фізичних осіб за період з 01 квітня 2010 року по 30 червня 2010 року по взаємовідносинам з платником податків - Товариством з обмеженою відповідальністю «Донстройтранс» (далі - ТОВ «Донстройтранс»).

За результатами перевірки податковим органом складений акт № 81/17-2/НОМЕР_3 від 07 лютого 2013 року, відповідно до висновків якого вбачається, що ФО-П ОСОБА_3 сформовано податковий кредит за другий квартал 2010 року без підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій з ТОВ «Донстройтранс», у зв'язку з чим в акті перевірки відображені висновки щодо порушення ФО-П ОСОБА_3 положень податкового законодавства України, а саме: порушення підпунктів 8.1.3, пункту 8.1 статті 8, підпунктів 9.12.1, 9.12.2 пункту 9.12 статті 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» № 889-IV від 22 травня 2003 року, розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок громадян» № 13-92 від 26 грудня 1992 року, в результаті чого позивачем занижено суму податку на доходи фізичних осіб від підприємницької діяльності за 2010 рік у розмірі 99 930,40 грн., у тому числі за другий квартал 2010 року на 99 930,40 грн., та порушення підпунктів 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4, підпунктів 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97 - ВР від 03 квітня 1997 року щодо заниження суми податку на додану вартість у розмірі 133 241,00 грн., у тому числі за квітень 2010 року у сумі 35 145,00 грн., за травень 2010 року у сумі 48 893,00 грн., за червень 2010 року у сумі 49 203,00 грн.

На підставі акту перевірки № 81/17-2/НОМЕР_3 від 07 лютого 2013 року, податковим органом 19 березня 2013 року прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0000711720, яким ФО-П ОСОБА_3 донараховано податок на додану вартість у сумі 133 241,00 грн., та застосована штрафна (фінансова) санкція у сумі 33 310,25 грн. та № 0000701720, яким донарахована сума грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 99 930,40 грн., та застосована штрафна (фінансова) санкція у сумі 24 982,60 грн.

Позивач не погоджується з податковими повідомленнями-рішеннями № 0000711720 та № 0000701720 від 19 березня 2013 року, з наступних підстав. Так, стосовно висновків відповідача про нікчемність укладених ним правочинів із ТОВ «Донстройтранс» зазначив, що відповідно до положень статті 204, частини 2 статті 215, частин 1, 2 статті 228 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена Законом або якщо він не визнаний судом недійсним, у всіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину.

З урахуванням зазначеного, позивач наполягав на тому, що податкові органи не мають право здійснювати будь-які дії, у тому числі шляхом складання актів за результатами проведення перевірок,з метою визнання та встановлення недійсності правочину.

На підставі викладеного, просив суд визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000711720, згідно якого ФО-П ОСОБА_3 донараховано податок на додану вартість у сумі 133 241,00 грн. та застосована штрафна (фінансова) санкція у сумі 33 310,25 грн., податкове повідомлення-рішення № 0000701720, яким позивачу донарахована сума грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 99 930,40 грн., та застосована штрафна (фінансова) санкція у сумі 24 982,60 грн. (том 1 арк. справи 2-5).

У судовому засіданні представник позивача надала також письмові пояснення (том 1 арк. справи 235- 241) в яких зауважила на тому, що позивач виконав усі вимоги, встановлені законодавством для правомірного включення спірних сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту та до складу витрат, що підтверджується наявністю податкових декларацій, податкових накладних, актів приймання-передачі послуг, товарно-транспортних накладних, банківськими документами щодо оплати здійсненого перевезення вантажів та надав усі документи на підтвердження реальності здійснення укладення договору з ТОВ «Донстройтранс». При укладанні спірного договору із ТОВ «Донстройтранс» вирішальне значення мали наявність у контрагента діючого свідоцтва платника податку на додану вартість (свідоцтво НОМЕР_4 від 02 квітня 2009 року) та ліценція щодо надання послуг з перевезення вантажів (ліцензія серії НОМЕР_5 від 25 серпня 2009 року), таким чином, позиція відповідача щодо безтоварності правочину є лише припущенням, оскільки відповідно до частини 3 статті 62 Конституції України обвинувачення не може грунтуватися на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Також, представник позивача у наданих поясненнях вказала те, що посадовими особами ДПІ у м. Дружківці Донецької області ДПС в акті перевірки зазначено, що відносно ТОВ «Донстройтранс» порушено кримінальну справу, проте відповідно до діючого кримінально-процесуального законодавства кримінальну справу відносно юридичної особи не може бути порушено, оскільки справа порушується за фактом або відносно фізичних осіб. Факт порушення кримінальної справи та постанова слідчого відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України не є підтвердженням наявності преюдиційного факту та не звільняє відповідача від доказування та обгрунтування своєї позиції щодо фіктивності та безтоварності спірного правочину.

Представник позивача у судовому засіданні підтримала позовні вимоги у повному обсязі та просила суд задовольнити позов.

Представник відповідача заперечував проти задоволення адміністративного позову, про що у судовому засіданні надав письмові заперечення (том 1 арк. справи 39-41), в яких зазначив, що на підставі наказу № 36 від 24 січня 2013 року, виданого Державною податковою інспекцією у м. Дружківці Донецької області ДПС згідно з підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 з питань правомірності нарахування та сплати податку на додану вартість, податку на доходи фізичних осіб за період з 01 квітня 2010 року по 30 червня 2010 року по взаємовідносинам з платником податків - Товариством з обмеженою відповідальністю «Донстройтранс». Перевіркою встановлено порушення підпункту 8.1.3 пункту 8.1 статті 8, підпунктів 9.12.1, 9.12.2 пункту 9.12 статті 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» № 889 від 22 травня 2003 року, розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок громадян» № 13-92 від 26 грудня 1992 року, в результаті чого позивачем занижено суму податку на доходи фізичних осіб від підприємницької діяльності за 2010 рік у розмірі 99 930,40 грн., у тому числі за другий квартал 2010 року на 99 930,40 грн., та порушення підпунктів 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4, підпунктів 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97 - ВР від 03 квітня 1997 року, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у розмірі 133 241,00 грн., у тому числі за квітень 2010 року у сумі 35 145,00 грн., за травень 2010 року у сумі 48 893,00 грн., за червень 2010 року у сумі 49 203,00 грн. по взаємовідносинам фізичної особи - підприємця з ТОВ «Донстройтранс» (ЄДРПОУ 36306165, договір № 6 від 01 квітня 2010 року).

Відповідно до наказу Державної податкової адміністрації України «Про впровадження комплексної системи запобігання та протидії процесам тінізації економіки» № 329/ДСК від 23 квітня 2012 року Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби до Державної податкової інспекції у м. Дружківці Донецької області Державної податкової служби для вжиття заходів в межах діючого законодавства надіслано акт № 1808/15-4/36306165 від 27 серпня 2012 року про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Донстройтранс» (ЄДРПОУ 36306165), з питань дотримання податкового законодавства, правильності визначення, повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість за період з 17 грудня 2008 року по 31 липня 2013 року та податку на прибуток за період з 01 січня 2009 року по 30 червня 2012 року. В ході перевірки встановлено, що постачальником фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 є ТОВ «Донстройтранс», однак 12 квітня 2012 року порушено кримінальну справу № 69-150 за фактом створення (придбання) групою осіб протягом 2008-2010 років фіктивних суб'єктів підприємницької діяльності, у тому числі ТОВ «Донстройтранс», за допомогою яких вони здійснювали прикриття незаконної діяльності.

В ході проведення перевірки відповідачем також встановлено відсутність первинних документів, податкова звітність складена з порушенням пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24 травня 1995 року, так як підписана не встановленими особами та не підтверджено первинними документами, складеними на підставі існуючих господарських операцій, таким чином взаємовідносини по господарським операціям між ТОВ «Донстройтранс» та його контрагентами залишаються не підтвердженими відповідними первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачені правилами ведення податкового обліку.

Таким чином, на підставі акту № 81/17-2/НОМЕР_3 від 07 лютого 2013 року про результати документальної позапланової невиїзної перевірки та відповідно до пункту 5 статті 203, пунктів 1, 2 статті 215, статті 216 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) правочини укладені між позивачем та ТОВ «Донстройтранс» відповідачем визнано нікчемними. Згідно з частиною 1 статті 216 ЦК України нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а тому не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

На підставі вищевикладеного вважає, що ДПІ у м. Дружківці Донецької області ДПС діяла в межах та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, а позовна заява ФО-П ОСОБА_3 є безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню. Таким чином, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі

Усною ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2013 року, що відображена секретарем судового засідання в журналі судового засідання, замінено відповідача - Державну податкову інспекцію у м. Дружківці, його правонаступником -Державною податковою інспекцією у м. Дружківці Головного управління Міндоходів у Донецькій області (далі - відповідач, ДПІ у м. Дружківці ГУ Міндоходів у Донецькій області).

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах заявлених позовних вимог, суд приходить до висновку про те, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Позивач - ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3) зареєстрований як фізична особа-підприємець 10 червня 2002 року виконавчим комітетом Дружківської міської ради Донецької області, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії НОМЕР_6 (том 1 арк. справи 59), перебуває на податковому обліку у Державній податковій інспекції у м. Дружківці, правонаступником якої є відповідач з 12 лютого 2002 року, про що свідчить довідка про взяття на облік № 330/10/29-014-4 від 06 червня 2011 року (том 1 арк. справи 60).

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість НОМЕР_7 від 28 квітня 2011 року ФО-П ОСОБА_3 з 18 червня 2002 року є платником податку на додану вартість (том 2 арк. справи 31).

Відповідач - Державна податкова інспекція у м. Дружківці Головного управління Міндоходів у Донецькій області у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України у даних правовідносинах є суб'єктом владних повноважень.

Керуючись підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 та пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки платників податків в порядку, встановленому цим Кодексом. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 78.4 статті 78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки Відповідно до пункту 78.4 статті 78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Згідно пункту 86.1 статті 86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт.

У відповідності зі статтею 78 Податкового кодексу України, згідно наказу ДПІ у м. Дружківці № 36 від 24 січня 2013 року фахівцями ДПІ у м. Дружківці Донецької області ДПС - головним державним податковим ревізором-інспектором відділу податкового контролю фізичних осіб управління оподаткування фізичних осіб, інспектором податкової служби I рангу Андрієвською Світланою Олександрівною та старшим державним податковим ревізором-інспектором відділу податкового контролю фізичних осіб управління оподаткування фізичних осіб Ройко Андрієм Григоровичем, з 25 січня по 31 січня 2013 року проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань правомірності нарахування та сплати податку на додану вартість, податку на доходи фізичних осіб за період з 01 квітня 2010 року по 30 червня 2010 року по взаємовідносинам з платником податків Товариством з обмеженою відповідальністю «Донстройтранс», за наслідками якої складено акт перевірки № 81/17-2/НОМЕР_3 від 07 лютого 2013 (том 1 арк. справи 6-24).

Зі змісту висновків наведеного акту вбачається, що документальною позаплановою невиїзною перевіркою фінансово-господарської діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 встановлені порушення:

- підпунктів 8.1.3, пункту 8.1 статті 8, підпунктів 9.12.1, 9.12.2 пункту 9.12 статті 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» № 889 - IV від 22 травня 2003 року, розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» № 13-92 від 26 грудня 1992 року, в результаті чого занижено суму податку на доходи фізичних осіб від підприємницької діяльності за 2010 рік у розмірі 99 930,40 грн., у тому числі за другий квартал 2010 року на 99 930,40 грн.

- підпунктів 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5, пункту 7.4, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03 квітня 1997 року, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у розмірі 133 241,00 грн., у тому числі за квітень 2010 року у сумі 35 145,00 грн., за травень 2010 року у сумі 48 893,00 грн., за червень 2010 року у сумі 49 203,00 грн.

У висновках акту перевірки також вказано, що правочини між ФО-П ОСОБА_3 та ТОВ «Донстройтранс» за 2 квартал 2010 року здійснені без мети настання реальних наслідків в результаті не підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій з ТОВ «Донстрайтранс».

На підставі акту перевірки та згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54 статті 54, пункту 123.1 статті 123 пункту 7 підрозділу 10 «Інших перехідних положень» Податкового кодексу України Державною податковою інспекцією у м. Дружківці Донецької області Державної податкової служби прийняті податкові повідомлення-рішення форми «Р»: № 0000711720, яким ФО-П ОСОБА_3 донараховано податок на додану вартість у сумі 133 241,00 грн. та застосована штрафна (фінансова) санкція у сумі 33 310,25 грн., та № 0000701720, яким ФО-П ОСОБА_3 донарахована сума грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 99 930,40 грн. та застосована штрафна (фінансова) санкція у сумі 24 982,60 грн. (том 1 арк. справи 25, 26).

Не погодившись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями 31 липня 2013 року позивач звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 19 березня 2013 року № 0000711720, № 0000701720.

Прийняті відповідачем рішення є правовими актами індивідуальної дії, правомірність винесення яких здійснюється за правилами Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Обов'язок суду вирішувати спори на підставі Конституції України закріплений положеннями принципу законності викладеного у пункті 1 частини 1 статті 9 КАС України.

Спірною обставиною у справі є обґрунтованість зроблених відповідачем висновків в акті перевірки, у тому числі про нікчемність укладених правочинів між ФО-П ОСОБА_3 та ТОВ «Донстройтранс» і, як наслідок, правомірність винесення спірних податкових-повідомлень рішень. Стосовно цього суд зазначає наступне.

Платники податку на додану вартість, об'єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначалися до 01 січня 2011 року Законом України «Про податок на додану вартість», норми якого і слід застосовувати до спірних правовідносин, оскільки були чинними на момент укладення спірного правочину.

Поняття платників податку на додану вартість, умови реєстрації платника податку на додану вартість визначалися статтею 2 Закону України «Про податок на додану вартість». Підтвердженням набуття суб'єктом господарювання статусу платника податку на додану вартість є свідоцтво платника податку на додану вартість. Позивач є платником податку на додану вартість, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами.

Порядок визначення суми податку на додану вартість, який підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню на період виникнення спірних правовідносин визначався пунктом 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Згідно з підпунктами 7.7.1 та 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, який підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно підпункту 7.4.1 цієї статті податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (підпункт 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Таким чином, підставами для виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту є оплата товарів/послуг та отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Із наданих у судовому засіданні пояснень представника позивача, що підтверджуються матеріалами справи, судом встановлено наступне.

31 березня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю ВО «Шахтобуд» (замовник) та ФО-П ОСОБА_3 (перевізник) укладено договір № 26 на перевезення глини та вскришних порід, за яким перевізник зобов'язався по замовленню замовника приймати для перевезення та здійснювати перевезення вантажу, а замовник зобов'язався прийняти та оплатити перевозку встановлену договором плату. Виходячи зі змісту даного договору облік та прийняття виконаних робіт здійснюється шляхом складення відповідних актів не пізніше 2 числа місяця, після звітного (том 1 арк. справи 90-91).

Представником позивача у судовому засіданні пояснено, що перевозки вантажу за означеним договором здійснювалися як безпосередньо ФО-П ОСОБА_3, так і ТОВ «Донстройтранс», з яким позивач уклав договір № 6 від 01 квітня 2010 року на перевезення вантажу (том 1 арк. справи 120-121), оскільки у позивача були відсутні транспортні засоби у необхідній кількості для повного та своєчасного виконання прийнятих на себе зобов'язань. За умовами даного Договору виконавець (ТОВ «Донстройтранс») зобов'язався здійснювати роботи з перевезення автомобілями вантаж, переданий замовником (позивач) до перевозки, виконувати підрядно-транспортні роботи ТОВ ВО «Шахтобуд», а також роботи на підставі заявок замовника, а замовник зобов'язався прийняти та оплатити роботи. Вартість доручених робіт по транспортуванню вантажу визначається на підставі договірної ціни, вказаної у специфікаціях до даного договору.

Отже, підставою для оплати та документом, який підтверджує факт надання транспортних послуг за цими договорами, є підписані сторонами акти приймання-передачі наданих послуг.

Фактичне виконання позивачем договору № 26 від 31 березня 2013 року укладеного із Товариством з обмеженою відповідальністю ВО «Шахтобуд» виходячи зі змісту акту перевірки не є спірною обставиною між сторонами, тобто відповідачем реальність здійснених господарських операцій за даним договором не оспорюється. Разом із цим, позивачем на підтвердження реальності виконання означеного договору надано суду акти приймання-передачі робіт, рахунки на оплату, рахунки-фактури (том 1 арк. справи 92, 94 -97, 99-104, 106, 108-109, 111-113), банківські виписки про надходження коштів за виконання умов договору №26 (том 1 арк. справи 139-150, 156-210).

На підтвердження реальності виконання договору № 6 від 01 квітня 2010 року з перевезення вантажу укладеного із ТОВ «Донстройтранс» позивач надав суду: акти приймання-передачі наданих послуг від 30 квітня 2010 року, № 300662 від 30 червня 2010 року, №310551 від 31 травня 2010 року, (том 1 арк. справи 123, 126, 129), рахунки на оплату від 30 квітня 2010 року, від 31 травня 2010 року, №300662 від 30 червня 2010 року (том 1 арк. справи 122, 125, 128), товарно-транспортні накладні (том 1 арк. справи 131-138).

За наслідками господарських операцій щодо наданих транспортних послуг на всю суму їх вартості ТОВ «Донстройтранс» видало позивачу податкові накладні: № 300420 від 30 квітня 2010 року на суму 175 727, 33 грн., у тому числі ПДВ у розмірі 35 145,47 грн. (том 1 арк. справи 127); № 310551 від 31 травня 2010 року на суму 244 462,83 грн., у тому числі ПДВ у розмірі 48 892,57 грн. (том 1 арк. справи 130); № 300662 від 30 червня 2010 року на суму 246 012,49 грн., у тому числі ПДВ у розмірі 49 202,50 грн. (том 1 арк. справи 124).

Зазначені податкові накладні містять усі передбачені законодавством реквізити та відповідають вимогам щодо їх оформлення, а також відображені в реєстрі виданих та отриманих позивачем податкових накладних за відповідні місяці 2010 року (том 1 арк. справи 61-88).

Факт оплати позивачем наданих послуг за договором № 6 від 01 квітня 2010 року означеному контрагенту підтверджується банківськими виписками, копії яких містяться в матеріалах адміністративної справи (том 1 арк. справи 150-155, 172-173, 175, 192).

Сума податку на додану вартість по зазначеним податковим накладним позивачем була включена до податкового кредиту відповідних періодів, відображена у реєстрах отриманих податкових накладних, відповідає даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та даним декларацій з ПДВ за звітний податковий період квітень 2010 року, травень 2010 року, червень 2010 року (том 1 арк. справи 61-88).

Разом із цим, відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємств вбачається, що контрагент позивача - ТОВ «Донстройтранс» станом на 02 липня 2013 року зареєстрований як юридична особа, за видами діяльності визначена - «діяльність автомобільного вантажного транспорту», має ліцензію Міністерства транспорту та зв'язку України серії НОМЕР_5 від 25 серпня 2009 року, що надає право здійснювати послуги з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, а також у відповідності до Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість НОМЕР_4 перебував платником даного податку (том 1 арк. справи 114, 118-119).

З дослідження наведених вище документів, суд дійшов до висновку, що ними у повному обсязі підтверджено факт здійснення спірних господарських операцій на виконання умов договору, укладеного між позивачем та ТОВ «Донстройтранс».

Крім того, суд вважає необґрунтованим висновок податкового органу про те, що проаналізований вище договір № 6 від 01 квітня 2010 року, укладений між позивачем та ТОВ «Донстройтранс», є нікчемним, з огляду на таке.

Статтею 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Пунктом 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» визначений перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок (стаття 228 Цивільного кодексу України): правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочин, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

В акті перевірки в якості доказів нікчемності правочину - договору, укладеного з ТОВ «Донстройтранс», зазначені обставини стосовно порушення 12 квітня 2012 року кримінальної справи № 69-150 за фактом створення (придбання) групою осіб протягом 2008-2010 років фіктивних суб'єктів підприємницької діяльності, у тому числі ТОВ «Донстройтранс», за допомогою яких вони здійснювали прикриття незаконної діяльності, а також вказано про допит у ході досудового слідства директора ТОВ «Донстройтранс» ОСОБА_6, який пояснив, що не має жодного відношення до заснування та ведення фінансово-господарської діяльності підприємства.

Отже, висновки податкового органу та оцінка документів бухгалтерського обліку ґрунтуються на матеріалах кримінальної справи.

Згідно зі статтею 83 Податкового кодексу України, для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Доказів ухвалення остаточного вироку за кримінальною справою № 69-150 відповідачем суду не надано, а такої обставини судом також не встановлено.

Відповідно до вимог Кримінально-процесуального кодексу України, оцінка доказів зібраних в межах кримінальної справи відноситься до компетенції слідчого та суду.

При цьому, до компетенції відповідача не відноситься оцінка доказів, зібраних в межах кримінальної справи у разі відсутності їх оцінки уповноваженим органом.

За даних обставин, суд вважає, що у розумінні вимог Податкового кодексу України матеріали кримінальної справи не можуть використовуватись в якості підстав для висновків під час проведення перевірок без їх оцінки уповноваженими органами.

Отже, відповідач не зазначив в акті перевірки та не надав суду доказів, які б з огляду на приведені вище положення та роз'яснення Пленуму Верховного Суду України свідчили про нікчемність правочину - договору, укладеного позивачем з ТОВ «Донстройтранс», тобто вироку суду. Також, вказаний правочин не визнавався недійсним у судовому порядку.

Враховуючи вищевикладене, на думку суду, вказані відповідачем обставини не можуть вважатися доказами нікчемності договору, укладеного позивачем з ТОВ «Донстройтранс», оскільки ці висновки податкового органу не знайшли свого обґрунтування.

Слід зазначити, що у частинах 1, 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Так, у рішенні від 22 січня 2009 року у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Також, Суд зауважив на наступному: коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. У вказаній справі Суд не прийняв зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

Необхідно також зазначити, що при винесенні рішення у справі «Інтерсплав» проти України» (2007 рік, заява № 803/02) Європейський Суд з прав людини, перевіряючи відповідність позбавлення права на податковий кредит/бюджетне відшкодування вимогам статті 1 Протоколу № 1, застосовував принцип пропорційності. Цей принцип є складовою частиною принципу верховенства права і вимагає додержання «справедливого балансу» між вимогами публічного інтересу та захистом прав приватних осіб, у реалізацію яких здійснюється втручання держави. Провівши відповідну оцінку, Європейський Суд з прав людини визнав, що «справедливий баланс» не додержується, коли платника ПДВ позбавляють права на податковий кредит/бюджетне відшкодування за відсутності доказів його залучення до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування, чи доказів того, що йому було відомо/повинно було відомо про таку діяльність його постачальників.

Під час розгляду даної адміністративної справи відповідачем будь-яких доказів на предмет того, що позивач був залучений до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним формуванням податкового кредиту, чи доказів того, що йому було відомо або ж повинно було бути відомо про протиправну діяльність його постачальника не надано, а судом таких доказів не встановлено.

Враховуючи наявність у позивача первинних документів, що були досліджені під час розгляду справи, суд приходить до висновку, що позивачем підтверджено реальність дослідженої господарської операції з ТОВ «Донстройтранс», що, в свою чергу, доводить необґрунтованість висновків відповідача стосовно неправомірності формування позивачем податкового кредиту за податковими накладними, що отримані від ТОВ «Донстройтранс», а також стосовно неправомірності віднесення позивачем до складу валових витрат суми витрат з придбання послуг у вказаного контрагента.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про відсутність у діях позивача порушень установлених податковим органом за актом перевірки, та, як наслідок, про відсутність підстав у податкового органу для збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість та з податку на доходи фізичних осіб від підприємницької діяльності спірними податковим повідомленням-рішенням, і застосування у відношенні позивача штрафних (фінансових) санкцій.

Стаття 71 КАС України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд вважає, що Державна податкова інспекція у м. Дружківці Головного управління Міндоходів у Донецькій області не довела правомірність прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у м. Дружківці Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 19 березня 2013 року № 0000711720 та № 0000701720, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Таким чином, суд присуджує до стягнення з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 294,00 гривень (том 1 арк. справи 31).

На підставі викладеного, керуючись статтями 8, 9, 10, 11, 40, 94, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 254 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у м. Дружківці Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 19 березня 2013 року № 0000711720, № 0000701720, - задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Дружківці Донецької області Державної податкової служби № 0000711720, № 0000701720 від 19 березня 2013 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (ідентифікаційний код НОМЕР_3, адреса: АДРЕСА_1) витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 294,00 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) гривні 00 копійок.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 01 листопада 2013 року в присутності представників сторін.

Постанова у повному обсязі складена 05 листопада 2013 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Зінченко О.В.