Постанова № 35124527, 30.10.2013, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2013 року справа № 823/3067/13-а

15 год. 52 хв.м. ЧеркасиЧеркаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Коваленка В.І.,

за участю секретаря - Савости С.В.,

за участю:

позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2 за довіреністю,

відповідача - Дячука О.А. за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до інспенції з питань захисту прав споживачів у Черкаській області про скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до інспенції з питань захисту прав споживачів у Черкаській області, в якому просить скасувати постанову № 121 про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів» від 29.10.2012 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 29.10.2012р. відповідач виніс постанову № 121, якою за невиконання припису відповідача застосував до позивача штраф у розмірі 340 грн. Проте, позивач вважає, що припис винесено протиправно, оскільки споживачем ОСОБА_4 не пред'явлено розрахункового документу встановленого зразка щодо придбання ним продукції у позивача, а отже в акті, в приписі, а також в інших матеріалах не наведено належних доказів та не підтверджено порушення фізичною особою -підприємцем ОСОБА_1 прав споживача ОСОБА_4 Саме тому, на думку позивача, до нього безпідставно застосовано штрафні санкції.

В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили їх задовольнити.

Відповідач подав заперечення проти адміністративного позову, в яких зазначив, що в ході проведення позапланової перевірки дотримання законодавства про захист прав споживачів встановлено відмову споживачу ОСОБА_4 в реалізації його прав установлених частиною 1 статті 8 Закону України «Про захист прав споживачів» та надано припис в якому позивача зобов'язано здійснити безкоштовний ремонт металочерепиці (РЕ, RAL-8017) або в інший спосіб усунути недоліки зазначеної продукції, а в разі неможливості їх виправлення повернути кошти покупцю за вказану продукцію, в тій сумі за яку вона була придбана. Надати належно завірені копії документів, що підтверджують її якість під час отримання від виробника (постачальника).

Як зазначає відповідач, про виконання припису позивач повинен був письмово проінформувати інспекцію до 29.10.2012р. В зазначений строк позивач припис не виконав, ніяких письмових пояснень щодо неможливості його виконання не надав та на розгляд справи не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду. У зв'язку з цим 29.10.2012р. винесено постанову №121 про накладення стягнень передбачених статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів», згідно якої за невиконання припису посадових осіб спеціального уповноваженого органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів до ФОП ОСОБА_1 застосовано адміністративно-господарські санкції в розмірі 340 грн. На підставі наведеного відповідач вважає, що не порушував вимог закону, а тому просив суд відмовити в задоволенні позову.

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив, з підстав, викладених у запереченнях на адміністративний позов.

Заслухавши пояснення учасників процесу, повно, всебічно, об'єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд прийшов до такого висновку.

Згідно відомостей, які містяться в матеріалах справи, вбачається, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрований 04.08.2009р. як суб'єкт господарювання.

В судовому засіданні встановлено, що за результатами проведеної відповідачем за скаргою громадянина ОСОБА_4, позапланової перевірки суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 з питань дотримання законодавства, що регулює захист прав споживачів, складено акт від 19.10.2012р. за №000141. Цим актом встановлено відмову споживачу ОСОБА_4 в реалізації його прав установлених частиною 1 статті 8 Закону України «Про захист прав споживачів» та надано припис в якому позивача зобов'язано здійснити безкоштовний ремонт металочерепиці (РЕ, RAL-8017) або в інший спосіб усунути недоліки зазначеної продукції, а в разі неможливості їх виправлення повернути кошти покупцю за вказану продукцію, в тій сумі за яку вона була придбана; надати належно завірені копії документів, що підтверджують її якість під час отримання від виробника (постачальника). Про вжиті заходи позивача зобов'язано повідомити до 29.10.2012р.

Від отримання припису та акту позивач відмовився.

Згідно відомостей, які містяться у рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення № 1800801858325 позивач одержав 23.10.2012р. зазначений акт та припис.

Суд встановив, що вимоги зазначеного припису позивач не виконав та не надав письмових пояснень щодо неможливості його виконання.

У зв'язку із невиконанням припису, відповідачем 29.10.2012р. винесено постанову №121 про накладення на позивача штрафу в розмірі 340 грн.

Досліджуючи обставини правомірності прийняття спірної постанови, судом допитано в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_4 - особу, за зверненням якої проведено згадану перевірку. Свідок ОСОБА_4 зазначив, що в серпні 2012 року звернувся до позивача з метою придбання металевої черепиці PE, RAL-8017 та комплектуючих до неї. Після проведення обмірів площі покрівлі та розрахунку необхідної кількості продукції між ним та позивачем досягнута домовленість, що загальна вартість необхідної кількості металевої черепиці PE, RAL-8017 та комплектуючих до неї становитиме 19 787 грн. 96 коп. На виконання домовленості позивачем виписано, підписано, проставлено відтиск печатки на рахунку-фактурі №СФ-00015 від 03.08.2012 року та отримано аванс в сумі 4000 грн. При цьому свідок зазначив, що про отримання замовленого товару він поставив свій підпис та після отримання решти коштів здійснено доставку металевої черепиці за домовленою адресою, де при її розвантаженні виявлено значні пошкодження, не сумісні з використанням за призначенням. З цієї причини ОСОБА_4 звернувся до позивача з вимогою усунути недоліки придбаної металевої черепиці.

За твердженням свідка, позивач прибув на місце розвантаження, оглянув пошкоджену продукцію, пообіцяв усунути недоліки, проте в послідуючому з підстав відсутності розрахункового документу, складеного за формою та змістом визначеного Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», відмовився виконувати обіцяне.

В судовому засіданні судом досліджено оригінал рахунку-фактури № СФ-00015 від 03.08.2012р. З відомостей, які містяться в цьому рахунку вбачається, що між позивачем та громадянином ОСОБА_4 погоджено вид металочерепиці, а саме: PE, RAL-8017, її кількість, а саме: 237,23 кв. м., та вартість в розмірі 14 233 грн. 80 коп. Постачальник та одержувач погодили здійснення передплати за товар в сумі 4 000 грн. та поставили свої підписи на вказаному рахунку-фактурі.

Проаналізувавши зазначені обставини, суд вважає доведеним факт купівлі металочерепиці громадянином ОСОБА_4 у позивача. При цьому, суд критично оцінює твердження позивача про те, що громадянином ОСОБА_4 не надано належного розрахункового документу, вважає їх непереконливими та такими, що направлені на ухилення від відповідальності за переданий неякісний товар.

Суд звертає увагу, що відхилення позивачем пред'явленої громадянином ОСОБА_4 претензії щодо неналежної якості металочерепиці відбулось не з підстав відсутності факту її купівлі, а лише з формальних підстав відсутності розрахункового документа.

Суд відхиляє посилання позивача на ту обставину, що зазначений рахунок-фактура не є розрахунковим документом, виходячи з такого.

В розумінні положень пункту 7 частини 1 статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» договір - усний чи письмовий правочин між споживачем і продавцем (виконавцем) про якість, терміни, ціну та інші умови, за яких реалізується продукція. Підтвердження вчинення усного правочину оформляється квитанцією, товарним чи касовим чеком, квитком, талоном або іншими документами (далі - розрахунковий документ).

Тобто, підтвердженням вчинення усної домовленості між споживачем та продавцем може бути і інший документ, в якому зазначені умови домовленості, зокрема якість, термін, ціна тощо.

За змістом положень частини 11 статті 8 Закону України «Про захист прав споживачів» вимоги споживача розглядаються після пред'явлення споживачем саме розрахункового документа.

Суд переконаний, що зазначений рахунок-фактура № СФ-00015 від 03.08.2012р. підпадає під визначення розрахункового документа в розумінні Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки містить відомості про кількість, ціну, вид товару та умови продажу.

Суд критично оцінює посилання позивача на вимоги до розрахункового документа, які передбачені Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій», оскільки аналіз положень цього закону дає підстави вважати, що він забезпечує реалізацію контрольних функцій держави за здійсненням господарської діяльності суб'єктами господарювання з метою усунення обставин, які сприяють зменшенню оподатковуваного доходу платника податків.

Отже, Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій» не регулює правовідносин щодо захисту прав споживачів та спрямований на регулювання відносин у сфері оподаткування.

Спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів, є саме Закон України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до частини 1 стаття 26 Закону України «Про захист прав споживачів» спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи в областях здійснюють державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів, забезпечують реалізацію державної політики щодо захисту прав споживачів і мають право давати суб'єктам господарювання обов'язкові для виконання приписи про припинення порушень прав споживачів.

Відповідно до частини 8 статті 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» припис - обов'язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб'єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Припис не передбачає застосування санкцій щодо суб'єкта господарювання. Припис видається та підписується посадовою особою органу державного нагляду (контролю), яка здійснювала перевірку.

В силу положень частини 1 статті 8 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» орган державного нагляду (контролю) в межах повноважень, передбачених законом, під час здійснення державного нагляду (контролю) має право надавати (надсилати) суб'єктам господарювання обов'язкові для виконання приписи про усунення порушень і недоліків.

У відповідності до частини 1 статті 8 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку недоліків споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством, має право вимагати: пропорційного зменшення ціни; безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

Оскільки позивач не забезпечив реалізацію громадянином ОСОБА_4 зазначеного права на усунення недоліків придбаного товару, суд вважає правомірним надання відповідачем позивачу припису про усунення цих недоліків.

Таким чином, в ході судового розгляду справи не знайшли свого підтвердження посилання позивача на неправомірність припису відповідача.

У відповідності до положень пункту 9 частини 1 статті 23 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі порушення законодавства про захист прав споживачів суб'єкти господарювання сфери торговельного та інших видів обслуговування, у тому числі ресторанного господарства, несуть відповідальність за невиконання або несвоєчасне виконання припису посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, про усунення порушень прав споживачів - у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Зважаючи на ту обставину, що позивач не виконав у визначений строк вимоги законного припису відповідача, суд вважає правомірним застосування до позивача штрафу в сумі 340 грн.

При цьому, суд вважає безпідставним посилання позивача на ту обставину, що він оскаржив згаданий припис в судовому порядку, а тому не зобов'язаний його виконувати, так як в судовому засіданні у даній справі достовірно встановлено правомірність припису відповідача.

В силу положень частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зважаючи на встановлені обставини справи, суд звертає увагу, що дії посадових осіб відповідача вчинені у відповідності до вимог закону, в межами наданих їм повноважень та у спосіб, що встановлений законодавством.

Таким чином, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, враховуючи ту обставину, що контролюючий орган довів правомірність прийнятого ним рішення, суд приходить до висновку про необхідність відмови в задоволенні адміністративного позову.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 11, 14, 70, 71, 159 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до інспенції з питань захисту прав споживачів у Черкаській області про скасування постанови, відмовити повністю.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд у строки та порядку передбаченому статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.І. Коваленко

Повний текст постанови виготовлено 04.11.2013р.