Ухвала суду № 35091029, 06.11.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 листопада 2013 року м. Київ К/9991/52017/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Приходько І.В. Бухтіярової І.О. Костенка М.І. розглянувши в попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20.10.2011 р.

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 31.07.2012 р.

у справі № 2а-4142/11/1370 (№ 136470/11/9104)

за позовом закритого акціонерного товариства «Львівський ізоляторний завод»

до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова

про визнання протиправним скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2011 року закрите акціонерне товариство «Львівський ізоляторний завод» (далі - позивач, ЗАТ «Львівський ізоляторний завод») звернулось до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова (далі - відповідач, ДПІ у Сихівському районі м. Львова) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми «Р» від 31.03.2011 р. № 0000862321.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 20.10.2011 р., яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 31.07.2012 р., позов задоволено у повному обсязі: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Сихівському районі м. Львова форми «Р» від 31.03.2011 р. № 0000862321, вирішено питання про судові витрати.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20.10.2011 р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 31.07.2012 р. і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Позивач у письмових запереченнях проти доводів касаційної скарги заперечував, вважає оскаржувані судові рішення прийнятими у відповідності до норм матеріального та процесуального права, а тому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 22.02.2011 р. по 09.03.2011 р. на підставі направлень від 22.02.2011 р. №197, №198, №199, №200, №201, №202 виданих згідно із підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, статті 77, пункту 82.1 статті 82 Податкового кодексу України та відповідно до наказу від 11.02.2011 р. № 145, плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання, посадовими особами ДПІ у Сихівському районі м. Львова було проведено планову виїзну перевірку ЗАТ «Львівський ізоляторний завод» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 р. по 31.12.2010 р., за результатами якої складено акт від 15.03.2011 р. № 34/23-7/00111159 та встановлено порушення позивачем, зокрема, вимог пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3, підпунктів 5.5.2, 5.5.4 пункту 5.5 статті 5, пункту 6.1 статті 6, пункту 22.4 статті 22 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 397 967 грн. за рахунок його зниження в IV кварталі 2009 року в сумі 108 190 грн., ІІ кварталі 2010 року в сумі 232 703 грн., в ІІІ кварталі 2010 року в сумі 85 506 грн., за рахунок його завищення в IV кварталі 2010 року на суму 28 432 грн.; завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування за 2009 рік в сумі 1 069 419 грн., що призвело до завищення значення рядка 04.09 декларації за 3 квартали 2010 року в сумі 213 884 грн., та завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування за 2010 рік в сумі 1 105 006 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 31.03.2011 р. № 0000862321, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 498 458,75 грн., у тому числі 397 967 грн. сума основного платежу та 99 491,75 грн. розмір штрафних (фінансових) санкцій.

Як вбачається з акту № 34/23-7/00111159 від 15.03.2011 р., підставою для донарахування ЗАТ «Львівський ізоляторний завод» грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств слугували висновки перевіряючих про порушення позивачем зазначених в акті перевірки положень закону зроблених податковим органом у зв'язку з віднесенням ЗАТ «Львівський ізоляторний завод» до складу валових витрат відсотків за користування позикою отриманою від нерезидента - UNAKO Direct & Portfolio Investment Ltd на суму 3 552 405 грн. за договором позики № 1 від 10.04.2007 р., який зареєстровано Управлінням Національного Банку України у Львівській області (реєстраційне свідоцтво № 582).

Суди попередніх інстанцій вирішуючи спір по суті, заперечуючи проти тверджень відповідача та задовольняючи позовні вимоги, з висновками яких погоджується колегія суддів касаційної інстанції, виходили з наступних мотивів.

Відповідно до підпункту 5.5.1 пункту 5.5 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат відносяться будь-які втрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами або у вигляді орендної плати) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 5.5.2 пункту 5.5 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що для платника податку, 50 та більше відсотків статутного капіталу (акцій, інших корпоративних прав) якого перебуває у власності або управлінні нерезидента (нерезидентів), віднесення до складу валових витрат, витрат на виплату або нарахування процентів за кредитами та іншими борговими зобов'язаннями на користь таких нерезидентів та пов'язаних з ними осіб дозволяється у сумі, що не перевищує суму доходів такого платника податку, отриману протягом звітного періоду у вигляді процентів від розміщення власних активів, збільшену на суму, що дорівнює 50 відсоткам оподатковуваного прибутку звітного періоду, без урахування суми таких отриманих процентів.

Таким чином, як вірно зазначено судами попередніх інстанцій, передбачене підпунктом 5.5.2 пункту 5.5 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» обмеження застосовується лише у тому випадку коли виплата процентів за кредитами здійснюється на користь нерезидентів які володіють 50 та більше відсоткам статутного капіталу платника податку та пов'язаних з ним осіб.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, UNAKO Direct & Portfolio Investment Ltd не є акціонером ЗАТ «Львівський ізоляторний завод» та не є пов'язаною особою по відношенню до акціонерів товариства, що підтверджується довідкою ТОВ ДКК «Український реєстратор» № 252 від 19.04.2011 р., а отже, і не має контролюючих функцій щодо позивача.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що викладені в акті податкової перевірки № 34/23-7/00111159 від 15.03.2011 р. висновки податкового органу про вчинення платником податків порушень податкового законодавства щодо неправомірності формування валових витрат за період, що перевірявся є необґрунтованими, а відтак, не можуть бути покладені в основу спірного податкового повідомлення-рішення.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Проте податковий орган цього обов'язку не виконав.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій були порушені норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Сихівському районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби відхилити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20.10.2011 р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 31.07.2012 р. у справі №2а-4142/11/1370 (№136470/11/9104) залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, що встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя (підпис) І.В. Приходько Судді: (підпис) І.О. Бухтіярова (підпис) М.І. Костенко