Ухвала суду № 35054514, 05.11.2013, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 751/3870/13-ц Провадження № 22-ц/795/2359/2013 Головуючий у I інстанції -Мороз К. В. Доповідач - Ішутко В. М.Категорія -цивільна

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 листопада 2013 року м. ЧернігівАПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіІшутко В.М.суддів:Іваненко Л.В., Харечко Л.К.,при секретарі:Шкарупі Ю.В., Руденко О.М.,за участю:представника позивача ОСОБА_6, представників відповідача Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України Артюшенко Ю.А. та Рожка І.О., представників Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення Помазанової М.В. та Славяніна М.О., представника Кабінету Міністрів України Мишка О.В., прокурора Кузьмича М.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_13 на рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 23 вересня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_13 до Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення, Кабінету Міністрів України про визнання дій незаконними, визнання незаконним звільнення, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 23 вересня 2013 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_13 до Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення, Кабінету Міністрів України відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_13 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги, а саме визнати незаконним його звільнення з посади генерального директора Концерну РРТ.

Визнати недоотримання Адміністрацією умов контракту № 1-XI від 21.09.2010 р. в редакції додаткової угоди від 21.05.2012 р. щодо створення належних умов для матеріального забезпечення та організації праці керівника, недоотримання п.11 Контракту в частині організації фінансового контролю за діяльністю Концерну РРТ.

Зобов'язати Концерн РРТ виплатити йому премію за грудень 2012 р. в розмірі 8 602грн. 97коп., матеріальну винагороду за ефективне управління державним майном за 2012 р. в розмірі 85 017грн. 60коп. і стягнути з Адміністрації Держспецзв'язку моральну шкоду в розмірі 70848 грн. завдану порушенням його законних трудових прав.

Апелянт зазначає, що відповідно до п.2 ст. 41 ЗУ «Про Кабінет Міністрів України», КМУ відповідно до Конституції та законів України здійснює свої повноваження шляхом прийняття рішень на його засіданнях більшістю голосів від посадового складу КМУ, визначеного відповідно до ст. 6 цього закону. Статтею 46 визначено, що організаційною формою роботи КМУ є його засідання. Відповідно до параграфу 14 глави 1 розділу 3 Регламенту КМУ засідання КМУ скликає Прем'єр - Міністр України. Засідання КМУ проводяться щосереди і розпочинаються о 10 годині. Розпорядження № 18 про звільнення позивача з посади генерального директора КРРТ було прийнято КМУ 21.01.2013 р., тобто в понеділок, проте в матеріалах справи відсутні будь які докази проведення в понеділок 21.01.2013 р. позачергового засідання КМУ.

Апелянт зазначає, що висновок суду першої інстанції про узгодження дій Адміністрації Держспецзв'язку щодо створення належних умов матеріального забезпечення та організації праці позивача з вимогами п. 2.7 та 3.6 Положення про преміювання не ґрунтується на обставинах справи. Відповідно до п. 2.7 положення про преміювання розмір премії керівнику знижується або вона взагалі не виплачується у разі порушення ним законодавства чи обов'язків визначених контрактом.

Зазначає, що судом першої інстанції в мотивувальній частині рішення не зазначено якими доказами на дату наказу Адміністрації Держспецзв'язку від 22.01.2013 р. про звільнення позивача, виданого на підставі розпорядження КМУ від 21.01.2013 р. встановлено і підтверджено порушення позивачем законодавства чи обов'язків, визначених контрактом, а також наявність підстав для невиплати винагороди, визначених п. 3.6 Положення про преміювання. КЗПП України не містить будь яких обмежень чи виключень для компенсації моральної шкоди в разі порушення трудових прав працівників.

Апелянт зазначає, що судом першої інстанції залишено поза увагою ту обставину, що відповідно до висновку ФЕД Адміністрації Держспецзв'язку були наявні підстави для виплати премії та винагороди позивачу відповідно до наданих Концерном даних про розміри премії та винагороди позивачу, про що зазначено в досліджуваному судом протоколі від 19.02.2013 р. узгоджувальної ради з питань преміювання за грудень 2012 р. та виплати матеріальної винагороди за ефективне управління державним майном.

Вислухавши суддю-доповідача, доводи та заперечення представників сторін, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без зміни з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким вимогам відповідає рішення суду першої інстанції.

Судом першої інстанції встановлено, що наказом № 390-О від 21.09.2010р. Міністерства транспорту та зв'язку України з 21 вересня 2010 року ОСОБА_13 призначений на посаду Генерального директора Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення.

21 вересня 2010 р. між Міністерством транспорту та зв'язку України та ОСОБА_13 був укладений контракт № 1-ХІ.

19 липня 2011 р. та 21 травня 2012 р. до цього контракту були укладені додаткові угоди, а 23 листопада 2012 р. до контракту № 1-ХІ укладена додаткова угода, де абзац пунктів 11 та 26 викладені в новій редакції в частині виникнення трудових відносин між уповноваженим органом та позивачем.

Пунктом 26 визначено, що керівник може бути звільнений з посади, у тому числі за пропозицією місцевого органу державної виконавчої влади, до закінчення терміну його дії: а) у разі систематичного невиконання керівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього цим контрактом; б) у разі одноразового грубого порушення керівником законодавства чи обов'язків, передбачених контрактом, в результаті чого для підприємства настали значні негативні наслідки (понесені збитки, виплачено штрафи і т. п.); в) у разі невиконання підприємством зобов'язань перед бюджетом та Пенсійним фондом щодо сплати податків та обов'язкових платежів, страхових внесків, а також невиконання підприємством зобов'язань щодо виплати заробітної плати працівникам чи недотримання графіка погашення заборгованості із заробітної плати; и) у разі порушення законодавства під час використання фінансових ресурсів підприємства, у тому числі при здійсненні закупівель товарів, робіт, послуг за державні кошти.

Розпорядженням КМУ № 18-р від 21 січня 2013 року ОСОБА_13 звільнено з посади генерального директора Концерну РРТ у зв'язку з невиконанням умов контракту. Наказом № 31 від 22 січня 2013 р. Адміністрації Держспецзв'язку України з генеральним директором Концерну РРТ ОСОБА_13 розірваний контракт.

Пропозицію про звільнення ОСОБА_13 з посади генерального директора Концерну РРТ до КМУ вніс Прем'єр - Міністр України Азаров М.Я.. Пропозиція подана відповідно до листа Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України № 18-237 від 18.01.2013 року.

Прокуратурою Шевченківського району м. Києва встановлено, що злочинні дії головного бухгалтеру Києво - Святошинської філії Концерну РРТ ОСОБА_15 стали можливими внаслідок неналежного виконання своїх службових обов'язків генеральним директором Концерну РРТ, головним бухгалтером Концерну РРТ ОСОБА_16 начальником відділу контрольно-ревізійної роботи та фінансових розслідувань Концерну РРТ ОСОБА_17 та колишнім директором Києво - Святошинської філії Концерну РРТ ОСОБА_18 27.07.2012 року прокуратурою по цьому факту була порушена кримінальна справа.

Державним фінансовим аудитом окремих господарських операцій Концерну РРТ за 2011 р. № 32-22/6 від 18.06.2012 р. Державної фінансової інспекції встановлено неналежне виконання ОСОБА_13 своїх службових обов'язків, передбачених п.8 Контракту, не додержання вимог п.6 ст. 8 ЗУ «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», не забезпечення повного внесення обов'язкових платежів до бюджету, пенсійного фонду, не проведення в Концерні РРТ профілактичної роботи з метою запобігання правопорушень та злочинів згідно законодавства, не забезпечення цільового використання коштів, неухильного виконання всіма підрозділами, службами та працівниками, причетних до бухгалтерського обліку правомірних вимог бухгалтера щодо дотримання порядку оформлення та подання до обліку первинних документів.

Адміністрація Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України станом на вересень 2010 р. не була органом управління Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення, прав позивача в частині невиконання перевірки фінансового стану Концерну не порушувала.

Не заслуговують на увагу доводи апелянта про те, що судом першої інстанції допущені порушення в дослідженні питання про дотримання відповідачами порядку звільнення позивача з роботи з наступних підстав.

ОСОБА_13 був призначений на посаду генерального директора КРРТ з 21 вересня 2010 р. Органом управління на час виникнення трудових правовідносин було Міністерство транспорту та зв'язку України.

Закон України «Про Кабінет Міністрів України», Постанова КМ України № 125 від 31 січня 2011 року «Деякі питання діяльності Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення», пунктами 1, 2, 7, 10, 15 Порядку розгляду питань, пов'язаних з підготовкою і внесенням подань щодо осіб, призначення на посаду та звільнення з посади яких здійснюється Президентом України або Кабінетом Міністрів України чи погоджується з Кабінетом Міністрів України не визначений обов'язок зазначати в розпорядженні КМ України підстави для звільнення, передбачені умовами контракту, норми Кодексу законів про працю України і наводити перелік порушених умов контракту.

За таких підстав, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов до висновку про безпідставність позовних вимог в частині визнання незаконним звільнення ОСОБА_13 з посади генерального директора Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення.

Суд першої інстанції обґрунтовано відмовив в задоволенні і інших позовних вимог про стягнення на користь позивача премії та матеріальної винагороди за 2012 рік, оскільки розділом 3 Контракту № 1-ХІ від 21 вересня 2010 р. в редакції додаткової угоди від 21 травня 2012 р. визначені умови матеріального забезпечення керівника. Пунктом 17 передбачено, що за виконання обов'язків, передбачених контрактом керівникові нараховується заробітна плата за рахунок частки доходу, одержаного підприємством в результаті його господарської діяльності, виходячи з установлених керівнику премії та матеріальної винагороди за ефективне управління державним майном, розміри яких встановлюються Уповноваженим органом управління порядку та на умовах передбачених Положенням про порядок преміювання та виплати матеріальної винагороди за ефективне управління державним майном керівникам підприємств, що належать до сфери управління Держспецзв'язку. Пунктом 18 передбачено, що керівникові за погодженням з Уповноваженим органом управління може виплачуватись відповідно до діючих на підприємстві положень, узгоджених з Уповноваженим органом управління винагорода за підсумками роботи за рік.

Проте протоколом від 19 лютого 2013 р. узгоджувальної наради з питань преміювання за грудень 2012 р. та виплати матеріальної винагороди за ефективне управління державним майном затвердженого головою Держспецзв'язку 19 лютого 2013 р. прийнято рішення про неможливість встановлення та виплати ОСОБА_13 премії за грудень 2012 р. та матеріальної винагороди за ефективне управління державним майном за 2012 р..

Про відмову і підстави відмови у виплаті премії за грудень 2012 р. і матеріальної винагороди за ефективне управління державним майном за 2012 рік головою Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України листом від 25.02.2013 р. ( том 4 а. с. 137-139) було повідомлено ОСОБА_13

Дані дії відповідача узгоджується з вимогами п. 1 Постанови КМУ № 859 від 19 травня 1999 р. «Про умови і розміри оплати праці керівників підприємств, заснованих на державній, комунальній власності, та об'єднань державних підприємств», п. п. 2.7, 3.6 Наказу Адміністрації державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України № 6 від 15 січня 2009 р. «Про затвердження Положення про порядок преміювання та виплати матеріальної винагороди за ефективне управління державним майном керівникам підприємств, що належать до сфери управління Держспецзв'язку», а тому також відсутні підстави і для задоволення вимог про визнання недотримання Державною службою спеціального зв'язку та захисту інформації України умов контракту щодо створення належних умов для матеріального забезпечення та організації праці позивача.

Відмовляючи в задоволенні позову про стягнення з Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України моральної шкоди в розмірі 70848,00 грн., суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що позивачем не надано належних доказів порушення його законних прав Державною службою спеціального зв'язку та захисту інформації України, що призвели до моральних страждань.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Враховуючи вищенаведене, у апеляційного суду відсутні підстави для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції, ухваленого на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_13 - відхилити.

Рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 23 вересня 2013 року - залишити без зміни.

Ухвала набирає чинності негайно і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий:Судді: