Постанова № 3503224, 13.04.2009, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Постанова

Іменем України

16 квітня 2009 року

Справа № 2-17/5899-2002

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Маслової З.Д.,

суддів Градової О.Г.,

Остапової К.А.,

за участю представників сторін:

стягувача: Бутенко Олександр Вікторович, довіреність № 11/58 від 16 грудня 2008 року, ДАТ "Чорноморнафтогаз";

органу примусового виконання рішень: не з'явився, Головне управління юстиції Міністерства юстиції України в АР Крим в особі підрозділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби;

боржника:не з'явився, ОП "Кримтеплокомуненерго"

розглянувши апеляційну скаргу Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в АР Крим в особі підрозділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби на ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Гайворонський В.І.) від 26 лютого 2009 року у справі № 2-17/5899-2002

за скаргою стягувача Державного акціонерного товариства "Чорноморнафтогаз", ідентифікаційний код 00153117 (пр. Кірова/ пров.Совнаркомовський, 52/1, місто Сімферополь, АР Крим, 95000)

до - Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в АР Крим в особі підрозділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби (вул. К. Лібкнехта, 16, місто Сімферополь, АР Крим, 95006)

боржник орендне підприємство "Кримтеплокомуненерго" (вул. Гайдара, 3-а, місто Сімферополь, АР Крим, 95000)

скарга на неправомірні дії органу примусового виконання рішень

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду АР Крим від 13 травня 2002 року у справі № 2-17/5899-2002 стягнуто з ОП "Кримтеплокомуненерго" на користь ДАТ "Чорноморнафтогаз" 912534,71 грн. основного боргу, 2337,39 грн. пені, а також державного мита 1699,59 грн. та 117,97 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (а.с. 1-2).

23 травня 2002 року судом видано один наказ на примусове виконання рішення (а.с. 3).

Постановою від 27 червня 2008 року старшого державного виконавця Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в АР Крим в особі підрозділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби (далі ГУЮ МЮУ в АРК в особі ППВР ДВС) Мащенко О.Г. наказ суду про стягнення 912534,71 грн. основного боргу, 2337,39 грн. пені, а також державного мита 1699,59 грн. та 117,97 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу повернуто стягувачеві без виконання на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 309-VІ від 03 червня 2008 року та пункту 2 частини 1 статті 40 Закону України "Про виконавче провадження" № 606-XIV від 21 квітня 1999 року за відсутністю у боржника коштів (а.с. 11-13).

Підставою повернення наказу без виконання стало включення боржника ОП "Кримтеплокомуненерго" до реєстру підприємств, які беруть участь у погашенні заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" № 2711-IV від 23 червня 2005 року.

У скарзі на дії підрозділу примусового виконання рішень, заявленій на підставі статті 1212 Господарського процесуального кодексу України, ДАТ "Чорноморнафтогаз" посилається на порушення закону, так як згідно Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" № 2711-IV від 23 червня 2005 року в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 309-VІ від 03 червня 2008 року виконавче провадження підлягає зупиненню до 01 січня 2009 року, а не поверненню стягувачеві і просить постанову від 27 червня 2008 року визнати недійсною, дії ВДВС неправомірними (а.с. 7-9).

ГУЮ МЮУ в АРК в особі ППВР ДВС та ОП "Кримтеплокомуненерго" у відзивах на скаргу зазначають, що на час участі підприємства у процедурі погашення заборгованості виконавче провадження підлягає зупиненню та заходи примусового виконання рішення не застосовуються, тому пункт 2 частини 1 статті 40 Закону України "Про виконавче провадження" застосовано правомірно (а.с. 45-47).

Ухвалою господарського суду АР Крим від 26 лютого 2009 року у справі № 2-17/5899-2002 скаргу ДАТ "Чорноморнафтогаз" задоволено (а.с. 68-71).

Визнано дії ГУЮ МЮУ в АРК в особі ППВР ДВС з винесення постанови від 27 червня 2008 року про повернення виконавчого документу - наказу № 2-17/5899 неправомірними, а постанову від 27 червня 2008 року про повернення наказу суду № 2-17/5899 недійсною.

Задовольняючи скаргу, суд першої інстанції виходив з того, що посилання органу примусового виконання рішень на відсутність у боржника майна та коштів, на які може бути звернено стягнення, не може бути прийнято до уваги, оскільки лише включення боржника до реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь в процедурі погашення заборгованості ще не свідчить про неможливість виконання судового рішення, а є лише підставою для зупинення провадження до певної дати.

Крім того, державним виконавцем допущено описку при оформленні спірної постанови, оскільки у вступній частині зазначеної постанови йдеться мова про наказ господарського суду АР Крим від 23 травня 2002 року № 2-17/5899, а у резолютивній частині тієї ж постанови виконавець зазначає виконавчий лист № 2-581/06, виданий Київським райсудом міста Сімферополя 02 червня 2008 року, що не відповідає фактичним обставинам справи.

Не погодившись з ухвалою суду, орган примусового виконання рішень звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить зазначену ухвалу скасувати та припинити провадження у справі, так як повернення виконавчого документу не порушує прав стягувача і пункт 2 частини 1 статті 40 Закону України "Про виконавче провадження" застосовано правомірно (а.с. 77-78).

Апеляційна скарга мотивована тим, що у боржника відсутні грошові кошти та майно, на яке можливо звернути стягнення, внесені зміни до Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" № 2711-IV від 23 червня 2005 року, пункт 10 якого викладений в новій редакції: "3.4. Процедура погашення заборгованості підприємствами паливно-енергетичного комплексу діє до 01 січня 2009 року. Частиною 5 підпункту 3.7 пункту 3 вищеназваного закону передбачено, що на строк участі підприємства паливно-енергетичного комплексу у процедурі погашення заборгованості, щодо такого підприємства зупиняється дія пункту 140 Державної програми приватизації на 2000-2002 роки, затвердженої Законом України "Про Державну програму приватизації", у частині заборони здійснення операцій з борговими вимогами та зобов'язаннями".

Законом України № 670-VI "Про внесення зміни до Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" від 16 грудня 2008 року дія закону № 2711 подовжена до 01 січня 2011 року.

Таким чином відсутні грошові кошти та майно, на яке можливо звернути стягнення, що підпадає під дію пункту 2 частини 1 статті 40 Закону України "Про виконавче провадження" № 606-XIV від 21 квітня 1999 року, тому слід вважати, що у боржника відсутні грошові кошти та майно, на яке можливо звернути стягнення. Виходячи з цих обставин органом примусового виконання рішень правомірно застосовано пункт 2 частини 1 статті 40 Закону України "Про виконавче провадження" № 606-XIV від 21 квітня 1999 року і повернуто стягувачеві наказ суду без виконання.

16 квітня 2009 року на адресу Севастопольського апеляційного господарського суду від Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в АР Крим в особі підрозділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби надійшло клопотання, в якому заявник апеляційної скарги просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та припинити провадження у справі, розглянути справу без участі його представника (а.с. 82).

У судове засідання 16 квітня 2009 року представники органу примусового виконання рішень та боржника не з'явились, про час і місце слухання справи були сповіщені належним чином ухвалою суду від 08 квітня 2009 року.

У судовому засіданні 16 квітня 2009 року представник стягувача заперечував проти доводів апеляційної скарги.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов’язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін це право, а не обов’язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо неявка цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні.

Частиною 2 статті 1212 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень. Неявка вказаних вище осіб в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, підстав для відкладення розгляду справи не вбачається.

Розглянувши справу на підставі статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Спірні правовідносини між сторонами регулюються Законом України "Про виконавче провадження" № 606-XIV від 21 квітня 1999 року та Законом України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" № 2711-IV від 23 червня 2005 року.

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" № 606-XIV від 21 квітня 1999 року передбачено, що виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно зі статтею 1212 Господарського процесуального кодексу України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Постанова ВДВС від 27 червня 2008 року фактично направлена поштою стягувачеві 17 липня 2008 року (конверт а.с. 14), одержана 21 липня 2008 року, до суду ДАТ "Чорноморнафтогаз" звернулось 29 липня 2008 року (конверт а.с.14).

Пунктом 2 частини 1 статті 40 Закону України "Про виконавче провадження" № 606-XIV від 21 квітня 1999 року передбачено, що якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, і здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними, виконавчий документ, прийнятий державним виконавцем до виконання, за яким стягнення не провадилося або було проведено частково, повертається стягувачеві.

Відповідно до частини 6 пункту 3.7 Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" № 2711-IV від 23 червня 2005 року в редакції Закону України № 670-VI від 16 грудня 2008 року (дія закону № 2711 подовжена до 01 січня 2011 року) на строк участі підприємства паливно-енергетичного комплексу у процедурі погашення заборгованості підлягають зупиненню виконавчі провадження та заходи примусового виконання рішень щодо цього підприємства, що підлягають виконанню в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Пунктом 15 статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавчі провадження підлягають обов'язковому зупиненню у разі внесення підприємства паливно-енергетичного комплексу до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу".

Тому, посилання ГУЮ МЮУ в АРК в особі ППВР ДВС на те, що так як на строк участі підприємства паливно-енергетичного комплексу у процедурі погашення заборгованості зупиняється дія пункту 140 Державної програми приватизації на 2000-2002 роки, у частині заборони здійснення операцій з борговими вимогами та зобов'язаннями, то вважаються відсутніми грошові кошти та майно, на яке можливо звернути стягнення, є помилковими, оскільки неможливість стягнення з причин внесення боржника до реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості не означає, що у нього відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення. У цьому випадку діє спеціальна норма пункту 15 статті 34 Законом України "Про виконавче провадження", якою стаття 34 Закону України № 606-XIV від 21 квітня 1999 року доповнена пунктом 15 на виконання Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" № 2711-IV від 23 червня 2005 року .

Тобто, виконавче провадження зупиняється, а не повертається стягувачеві з посиланням на відсутність коштів та майна, на які можливо звернути стягнення (пункт 2 частина 1 стаття 40 Закону України "Про виконавче провадження" № 606-XIV від 21 квітня 1999 року).

Повернення стягувачу наказу без виконання тягне зняття арешту з майна боржника, згідно з статтею 38 Закону України № 606-XIV, що може призвести до неможливості у подальшому виконання рішення суду.

З урахуванням викладеного, ухвала суду першої інстанції прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для її скасування відсутні.

Керуючись статтею 101, 103 пункт 1, 106, 1212 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим в особі підрозділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби залишити без задоволення.

2. Ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим від 26 лютого 2009 року у справі № 2-17/5899-2002 залишити без змін.

Головуючий суддя З.Д. Маслова

Судді О.Г. Градова

К.А. Остапова