Постанова № 3502112, 22.04.2009, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

22.04.09 Справа № 01/24-38

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого-судді: Якімець Г.Г.,

суддів: Зварич О.В.,

Юрченка Я.О.,

при секретарі Горбач Ю.Б.,

за участю представників:

від позивача - Ремез К.І.

від відповідача (скаржник) - не з’явився

Розглянувши апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Луцький картонно-руберойдовий комбінат», вих.№23/03 від 23.02.2009 року

на рішення господарського суду Волинської області від 11.02.2009 року (підписане 13.02.2009 року), суддя Якушева І.О.

у справі № 01/24-38,

за позовом Дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями «Лайстер Україна»Товариства з обмеженою відповідальністю «Лайстер-папір та Хімікати», м.Дніпропетровськ

до відповідача Відкритого акціонерного товариства «Луцький картонно-руберойдовий комбінат», м.Луцьк

про стягнення 575199,32 грн.

в с т а н о в и в :

рішенням господарського суду Волинської області від 11.02.2009 року по справі №01/24-38 позов ДП з іноземними інвестиціями «Лайстер Україна»ТзОВ «Лайстер-папір та Хімікати»задоволено частково. Стягнено з ВАТ «Луцький картонно-руберойдовий комбінат»на користь ДП з іноземними інвестиціями «Лайстер Україна»ТзОВ «Лайстер-папір та Хімікати»575199,32 грн. заборгованості. В частині стягнення 120322,86 грн. пені, 82252,75 грн. - збитків, завданих інфляцією, 15700,63 грн. процентів річних та 33064,97 грн. штрафу - провадження у справі припинено.

Рішення суду мотивоване тим, що заборгованість відповідача перед позивачем за отриманий товар підтверджена матеріалами справи, підставна і підлягає до стягнення враховуючи ст.ст. 526, 599 ЦК України, ст.193 ГК України. В стягнення пені, інфляційних, 3% річних, штрафу провадження у справі припинено на підставі п.4 ст.80 ГПК України, в зв’язку з відмовою позивача від позову в цій частині.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції ВАТ «Луцький картонно-руберойдовий завод»подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Волинської області від 11.02.2009 року по справі №01/24-38, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, вказуючи на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а також на те, що оскаржуване рішення є необґрунтоване та не відповідає фактичним обставинам справи. Зазначаючи при цьому, що судом не враховано важкого фінансового становища відповідача та не розглянуто питання про відстрочення виконання рішення. Крім того, скаржник звертає увагу суду на те, що ВАТ «Луцький картонно-руберойдовий завод»не отримувало документів, які підтверджують спробу досудового врегулювання спору.

Представник скаржника (відповідача) в судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення копії ухвали.

Представник позивача проти вимог апеляційної скарги заперечила, з підстав наведених у відзиві на апеляційну скаргу, вказуючи на те, що скаржником не наведено жодних підстав для скасування рішення суду першої інстанції. Поряд з цим, зазначала, що позивач, враховуючи важке фінансове становище відповідача відмовився від стягнення із позивача пені, інфляційних 3% річних, штрафу, що було взято до уваги судом при винесенні рішення та припинено провадження у справі в цій частині. Поряд з цим, звертала увагу суду на те, що чинним законодавством України не встановлено необхідності обов’язкового досудового врегулювання спору, та відзначила, що на адресу відповідача надсилалась претензія з вимогою погасити суму заборгованості, проте така залишена без відповіді.

Оскільки явка представників сторін не визнавалась обов’язковою, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного:

25.05.2006 року між ДП з іноземними інвестиціями «Лайстер-Україна ТзОВ «Лайстер-Папір та Хімікати»(в тексті договору - Постачальник) та ВАТ «Луцький картонно-руберойдовий комбінат»(в тексті договору - Покупець) укладено договір поставки №8, відповідно до умов якого позивач зобов’язався поставити, а відповідач - прийняти та своєчасно здійснити оплату на умовах визначених договором, хімікати для виробництва паперу та картону. Пунктами 2.1., 3.3. договору передбачено, що позивач зобов’язується відвантажити товар відповідачу в строк 15-25 днів після надходження замовлення факсимільним або іншим письмовим повідомленням. Оплата здійснюється шляхом переказу передплати у розмірі 50 % від вартості товару на поточний рахунок постачальника (позивача), кінцевий розрахунок за поставлений товар покупець (відповідач) здійснює протягом 15 календарних днів з моменту поставки.

На виконання умов договору № 8 від 25.05.2006р. позивач передав відповідачу крохмаль модифікований LAB-3221 та клей на загальну суму 77 555,70 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-0123 від 24.10.2006р., рахунком-фактурою № СФ-0125 від 18.10.2006р., товарно-транспортною накладною № 607386 від 24.10.2006р.

12.12.2006 року між сторонами у справі укладено договір постачання товару №11, згідно з п.п.1.1. та п.п.1.2 якого постачальник (позивач) зобов’язався поставити, а покупець (відповідач) - прийняти та своєчасно здійснити оплату на умовах визначених договором, хімікати для виробництва паперу та картону; найменування асортимент, одиниці виміру та загальна кількість товару, ціна одиниці виміру та загальна сума товару, визначаються сторонами у Специфікації, що є додатком №1 до цього Договору. Згідно п. 3.6. договору орієнтована загальна сума договору становить 150000,00 грн. та складається із загальної суми відвантаженого покупцю (відповідачу) товару, відображеної в рахунках та видаткових накладних.

Згідно з п.п.2.1., 3.4. договору №11 від 12.12.2006р. постачальник (позивач) зобов’язується відвантажити товар покупцеві (відповідачу) в строк 15-30 днів після надходження замовлення факсимільним або іншим письмовим повідомленням, а покупець (відповідач) - оплатити його протягом 30 календарних днів з дати поставки.

12.09.2007р. до договору №11 від 12.12.2006р. укладено додаткову угоду №1, якою загальну ціну договору збільшено на 600 000,00 грн. Додатковою угодою №3 від 28.12.2007р. сторонами продовжено термін дії договору №11 від 12.12.2006р. до 31.03.2008р., додатковою угодою №4 продовжено термін дії зазначеного договору до 31.12.2008р.

На виконання умов договору №11 від 12.12.2006р. позивач передав відповідачу товару на загальну суму 2794714,59 грн., що підтверджується видатковими накладними: № РН-0175 від 18.12.2006 р., № РН-0179 від 26.12.2006р., № РН-007 від 19.01.2007 р., № РН-012 від 30.01.2007 р., № РН-018 від 06.02.2007 р., № РН-039 від 16.03.2007 р., № РН-040 від 20.03.2007 р., № РН-068 від 27.04.2007 р., № РН-073 від 15.05.2007 р., № РН-077 від 18.05.2007 р., № РН-080 від 24.05.2007 р., № РН-081 від 24.05.2007 р., № РН-098 від 22.06.2007 р., № РН-105 від 02.07.2007 р., № РН-118 від 13.07.2007 р., № РН-122 від 23.07.2007 р., № РН-124 від 26.07.2007 р., № РН-129 від 10.08.2007 р., № РН-140 від 06.09.2007 р., № РН-150 від 14.09.2007 р., № РН-151 від 14.09.2007 р., № РН-153 від 17.09.2007 р., № РН-171 від 09.10.2007 р., № РН-193 від 07.11.2007 р., № РН-210 від 27.11.2007р., № РН-239 від 28.12.2007р., № РН-00004 від 16.01.2008р., № РН-00018 від 08.02.2008р., № РН-00028 від 22.02.2008р., № РН-00030 від 25.02.2008р., № РН-00045 від 11.03.2008р.; товарно-транспортними накладними: № 607397 від 18.12.2006р., № 607399 від 26.12.2006р., № 047104 від 19.01.2007р., № 047107 від 30.01.2007р., № 047109 від 06.02.2007р., № 047137 від 18.05.2007р., № 862784 від 24.05.2007р., № 047148 від 23.07.2007р., № 047151 від 06.09.2007р., № 047155 від 14.09.2007р., № 047155 від 14.09.2007р., № 047156 від 17.09.2007р., № 047166 від 09.10.2007р., № 047175 від 07.11.2007р., № 759508 від 27.11.2007р., № 447280 від 08.02.2008р., № 447288 від 11.03.2008р.; експрес-накладними: № 10000053939 від 15.05.2007р., № 10000115202 від 22.06.2007р., № 10000152718 від 26.07.2007р., № 10000174685 від 13.08.2007р., копії яких наявні в матеріалах справи.

Згідно договорів №8 від 25.05.2006 р., №11 від 12.12.2006 р. позивачем передано відповідачу товару на загальну суму 2872270 грн. 29 коп.

Відповідачем оплату за отриманий товар проведено не в повному обсязі, а саме в сумі 2210970 грн. 97 коп. Поряд з цим, відповідач передав позивачу товару на суму 86100 грн., яку позивачем зараховано в рахунок оплати вартості переданого ним товару відповідачу.

Таким чином, залишок заборгованості відповідача перед позивачем становить 575199 грн. 32 коп.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку, а згідно ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Слід зазначити про те, що як вбачається із відзиву на позовну заяву (арк. справи 1-3 т.ІІ) відповідач суму боргу в розмірі 575199,32 грн. визнає.

Як вбачається із тексту апеляційної скарги, відповідачем позовних вимог не спростовано, доказів погашення заборгованості перед позивачем за отриманий товар не подано.

Таким чином, судом першої інстанції правомірно стягнуто із відповідача 575199,32 грн. заборгованості, а також припинено провадження у справі на підставі п.4 ст.80 ГПК України, в частині стягнення з останнього пені, інфляційних, 3% річних, штрафу, в зв’язку з відмовою позивача від позову в цій частині

Щодо тверджень апелянта про те, що судом першої інстанції не розглянуто питання про відстрочення виконання рішення, слід зазначити, що як вбачається з матеріалів справи заяви, письмове клопотання відповідача про відстрочку виконання рішення в ній відсутнє, про заявлення відповідачем такого усного клопотання в протоколі судового засідання чи рішенні суду не зазначено. Також, в матеріалах справи відсутні докази неплатоспроможності відповідача.

Посилання скаржника на недотримання позивачем досудового врегулювання спору є безпідставним та не приймається до уваги, оскільки діючим ГПК України не передбачено такого обов’язку сторони. Зі змісту ст.5 ГПК України випливає, що обрання певного засобу правового захисту, зокрема, досудового врегулювання спору є правом, а не обов’язком особи, яка добровільно, на підставі власних інтересів його використовує.

Згідно п.п.г) п.2 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” при поданні апеляційних скарг на рішення та постанови господарського суду до сплати підлягає державне мито в розмірі 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті у разі подання заяви, для розгляду спору в першій інстанції.

При поданні апеляційної скарги на рішення по даній справі, сплаті підлягали 2876 грн. - державного мита, проте скаржником (відповідачем) сплачено лише 170 грн., згідно квитанції №861517 від 23.02.2009 року, а тому з нього підлягає стягненню в доход державного бюджету 2706 грн. державного мита.

З огляду на наведене, доводи скаржника про скасування рішення місцевого суду є безпідставними.

Рішення місцевого суду прийняте у відповідності з вимогами діючого законодавства, а тому підстав для його скасування апеляційний суд не вбачає.

Керуючись ст.ст.101,103,105 ГПК України, суд,

постановив:

Рішення господарського суду Волинської області від 11.02.2009 року по справі №01/24-38 залишити без змін, а апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Луцький картонно-руберойдовий комбінат»без задоволення.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Луцький картонно-руберойдовий комбінат»(Волинська область, м.Луцьк, вул.Карбишева,3 код ЄДРПОУ 00292652) в доход державного бюджету - 2706 грн. державного мита за розгляд апеляційної скарги Львівським апеляційним господарським судом.

На виконання постанови Львівського апеляційного господарського суду місцевому господарському суду видати наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.

Головуючий-суддя: Якімець Г.Г.

Судді: Зварич О.В.

Юрченко Я.О.