Рішення № 3501913, 16.04.2009, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.04.09 Справа № 6/104

За позовом

Відкритого акціонерного товариства «Запоріжнерудпром», м. Запоріжжя

до Відкритого акціонерного товариства Холдінгової компанії «Луганськтепловоз»,

м. Луганськ

про стягнення 12 207 грн. 76 коп.

Суддя Василенко Т.А.,

за участю представників сторін:

від позивача –не прибув;

від відповідача –Шмигленко В.О., дов. № 863-4 від 02.01.09;

Обставини справи: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 12 207 грн. 76 коп., в тому числі: борг у сумі 10 867 грн. 50 коп., пеня у сумі 550 грн. 22 коп., інфляційні у сумі 721 грн. 26 коп., 3% річних у сумі 68 грн. 78 коп.

Представник позивача в судове засідання не з’явився, але суд вважає за можливе розглянути справу по суті за умови присутності лише представника відповідача, який проти цього не заперечував.

Відповідачем до суду надано відзив на позовну заяву № 863-619/ч від 25.03.09, за яким останній визнає позовні вимоги частково в сумі 11 657 грн. 54 коп. та зазначає, що нарахована пеня у сумі 550 грн. 22 коп. ним не признається, у зв’язку з тим, що позивачем договір № 752-2 від 22.05.08 не підписаний і вважається не заключним.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши доводи представників сторін, суд

в с т а н о в и в:

22.05.08 між ВАТ «Запоріжнерудпром»(позивач по справі) та ВАТ ХК «Луганськтепловоз» (відповідач по справі) був укладений договір № 752-2 з додатками та додатковими угодами до нього, за умовами якого позивач - «Постачальник»- зобов’язується на умовах та в порядку, визначених договором поставити, а відповідач –«Покупець» прийняти та оплатити відповідний товар –щебінь.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу певний товар на суму 36 225 грн. 00 коп., який останній оплатив передплатою частково у сумі 25 357 грн. 50 коп., але залишилась заборгованість в сумі 10 867 грн. 50 коп., у зв’язку з чим позивач звернулося до суду із даним позовом, за яким просить стягнути з відповідача окрім основного боргу пеню в сумі 550 грн. 22 коп. на підставі п.8.3 договору та інфляційні в сумі 721 грн. 26 коп. і 3% річних в сумі 68 грн.78 коп.

Відповідач з позовні вимоги визнав частково з підстав, вказаних у відзиві.

Оцінивши матеріали справи та доводи позивача, суд, прийшов до наступного.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов’язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як було вказано вище, між сторонами у справі укладено договір поставки № 752-2 від 22.05.08 з додатками та додатковими угодами до нього, за умовами якого позивач зобов’язався поставити відповідачу відповідну продукцію.

Пунктом 1.1. договору сторони визначили що, позивач зобов’язався поставити відповідачу, а останній - прийняти і оплатити щебінь на умовах договору та специфікацій до нього.

Пунктом 6.1 договору сторони узгодили, що оплата за поставлений товар здійснюється відповідачем на умовах 70% попередньої оплати та інші 30% на протязі 10 робочих днів після поставки товарі, у відповідності з виставленим рахунком на товар та транспортних витрат.

Пунктом 4.2 визначено, що датою поставки товару вважається дата календарного штемпеля відправлення на залізничній квитанції про прийняття товару до перевезення.

Із матеріалів справи, в тому числі: видаткової накладної від 22.10.08, квитанції про приймання вантажу (арк. справи 14-15), а також розрахунку позивача вбачається, що ним, на виконання умов договору, поставлено товар відповідачу на суму 36 225 грн. 00 коп., який останній оплатив передплатою в сумі 25 357 грн. 50 коп., у зв’язку з чим залишилась заборгованість на суму 10 867 грн. 50 коп..

В силу статей 42, 43, 33 ГПК України правосуддя в господарських сулах здійснюється на засадах змагальності та рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як вбачається із оригіналу договору, наданого для огляду представником позивача, договір № 752-2 від 22.05.08 підписаний повноважними представниками сторін та скріплений відповідними печатками, у зв’язку з чим доводи відповідача за відзивом відхиляються.

Приймаючи до уваги викладене, а також те, що позовні вимоги в частині стягнення боргу в сумі 10 867 грн. 50 коп. є обґрунтованими та підтверджені матеріалами справи, їх слід задовольнити.

Щодо стягнення з відповідача пені за період з 06.11.08 по 24.02.09 в сумі 550 грн. 22 коп. слід визначити наступне.

Пунктом 8.3 договору сторони узгодили, що за порушення термінів оплати відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі 0,5% від суми несплаченого платежу за кожен день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Тобто, сторони домовилися про певну відповідальність за невиконання умов договору.

Як було наведено вище відповідачем був припущений факт порушення зобов’язань щодо оплати поставленого товару на суму 10 867 грн. 50 коп., у зв’язку з чим позивач, з урахуванням положень договору та діючого законодавства має право вимагати сплати штрафних санкцій.

В силу ст.218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до статті 549 цього Кодексу розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Отже, види забезпечення виконання зобов’язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов’язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов’язань будь-яким з видів передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов’язальні правовідносини між кредитором та боржником.

Відповідно до частини 1 статті 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Згідно ч.1 ст.550 ЦК України встановлюється загальне правило про те, що кредитор має право на стягнення неустойки у всіх випадках порушення боржником зобов'язання, незалежно від того, виникли чи ні у зв'язку з цим порушенням збитки на стороні кредитора.

З огляду на викладене позовні вимоги в частині стягнення пені є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача за період з 06.11.08 по 24.02.09 інфляційних в сумі 721 грн. 26 коп. і річних в сумі 68 грн. 78 коп. слід визначити наступне.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Матеріалами справи підтверджено та визнано відповідачем, що останнім було припущення прострочення виконання зобов’язання з оплати поставленого товару в сумі 10 867 грн. 50 коп., у зв’язку з чим нарахування з боку позивача інфляційних та 3% річних у вказаних сумах є обґрунтованим.

За таких обставин, позов слід задовольнити в повному обсязі з віднесенням судових витрат на відповідача.

На підстав викладеного, керуючись ст.ст. 44,49,82,84,85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Холдингової компанії «Луганськтепловоз», м. Луганськ, вул. Фрунзе, 107, код 05763797, на користь:

- Відкритого акціонерного товариства «Запоріжнерудпром», м. Запоріжжя, вул. М. Краснова, 12-а,код 00292333, борг у сумі 10 867 грн. 50 коп., пеню у сумі 550 грн. 22 коп., інфляційні у сумі 721 грн. 26 коп., 3% річних у сумі 68 грн. 78 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 122 грн. 08 коп. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн. 00 коп., видати наказ позивачу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Дата підписання - 17.04.2009.

Суддя Т.А.Василенко

Помічник судді Т.В.Шкуть