Постанова № 3501806, 13.04.2009, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

13.04.2009 р. справа №28/110

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:

Акулової Н.В.

суддів

Скакуна О.А. , Гези Т.Д.

за участю представників сторін:

від позивача:

Капуста Н.В, довіреність б/н від 13.10.2008року,

від відповідача:

Шкляров І.О., довіреность б/н від 16.12.2008року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельна мережа "Сарепта"м.Донецьк

на рішення господарського суду

Донецької області

від

26.01.2009 року

по справі

№28/110 (Курило Г.Є.)

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Торсервіс" м.Краматорськ

до

Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна мережа "Сарепта"м.Донецьк

про

стягнення 100390 грн. 03 коп

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Торсервіс”, м.Краматорськ звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельна мережа „Сарепта”, м.Донецьк про стягнення основного боргу в розмірі 88648грн.09коп., інфляційних витрат в розмірі 1859грн.70коп., 3% річних в розмірі 1091грн.54коп. та пені в розмірі 8790грн.60коп./арк. справи 2-5, том1/.

У відповідності з ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач позовною заявою /уточненою/ просить суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 88 558грн.14коп., пеню в розмірі 8 769грн.18коп., 3% річних в розмірі 1 090грн.38коп., інфляційні витрати в розмірі 1 856грн.79коп. крім того, позивач просить відшкодувати йому витрати з оплати юридичних послуг в сумі 3000грн./арк. справи 77-80, том2/.

Рішенням від 26.01.2009року господарський суд Донецької області /суддя КурилоГ.Є./ позовні вимоги задовольнив частково, стягнув з відповідача на користь позивача суму основного боргу в розмірі 88 558грн.14коп., пеню в розмірі 7787грн.75коп., 3% річних в розмірі 973грн.46коп. та інфляційні витрат в розмірі 1445грн.54коп., в іншій частині позовних вимог відмовив./арк. справи 100-103, том2/.

Рішення мотивоване тим, що між сторонами у справі укладено договір постачання № 311; факт поставки позивачем товару відповідачу на адресу магазину № 8 Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельна мережа „Сарепта” підтверджується видатковими накладними; факт отримання відповідачем поставленого позивачем товару підтверджується підписами на вказаних накладних представників відповідача, які діяли на підставі листа відповідача від 16.04.2008 р., в якому зазначено, що приймання товару буде здійснюватися без довіреностей, та надані зразки підписів уповноважених осіб на приймання товару та відтисків печатки; відповідач підтвердив факт отримання товару; підтвердженням того, що поставка здійснювалась на підставі вищевказаного договору є виписка з банку, відповідно до якої підставою оплати грошових коштів в розмірі 9868грн.26коп., вказано договір від 16.04.2008р.; акт звірки взаєморозрахунків станом на 31.07.2008р. також має посилання на договір; позивач надав суду вимогу про оплату від 26.08.2008 р. № 295, направлену на адресу відповідача (докази направлення наявні в матеріалах справи), в якої зазначив, що станом на 26.08.2008 р. відповідач перед позивачем має заборгованість в сумі 88648грн.09коп.; відповідач частково оплатив вартість отриманого товару на суму в розмірі 9 868грн.26коп., у зв`язку з чим за останнім утворилась заборгованість в розмірі 88 558грн.14коп. , докази оплати якої відсутні, тому позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Торсервіс”, м.Краматорськ, в частині стягнення основного боргу в розмірі 88 558грн.14коп. є обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню. Суд першої інстанції встановив, що позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі 8 769грн.18коп. підлягають частковому задоволенню в розмірі 7787грн.75коп. за період з 23.05.2008 р. по 27.10.2008 р., оскільки при нарахуванні пені позивачем невірно визначений період такого нарахування, а також останнім невірно зазначені суми, на які повинно здійснюватися відповідне нарахування. За розрахунком позивача, сума інфляційних витрат становить 1 856грн.79коп. та 3% річних становлять суму в розмірі 1 090грн.38коп. за період прострочення 22.05.2008р. по 27.10.2008р. (з урахуванням кожної окремої накладної), перевіривши арифметичний розрахунок позивача, враховуючи підстави часткового задоволення позовних вимог щодо стягнення пені, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення інфляційних витрат та 3% річних підлягають частковому задоволенню на суму в розмірі 1445грн.54коп. та 973грн.46коп. за період з 23.05.2008 р. по 27.10.2008 р. відповідно. Позивачем жодним чином не обґрунтовано вимогу щодо стягнення витрат по оплаті юридичних послуг, будь-яких доказів, що підтверджують надання позивачу відповідних правових послуг суду не представлено, як і не представлено доказів сплати таких послуг та не підтверджено повноваження адвоката, з огляду на викладене, господарський суд вважає, що вимога позивача про стягнення витрат по сплаті юридичних послуг в сумі 3 000грн.00коп. є необгрунтованою, недоведеною, а тому такою, що підлягає залишенню без задоволення.

Товариство з обмеженою відповідальністю Торгівельна мережа „Сарепта”, м.Донецьк в апеляційній скарзі просить скасувати рішення господарського суду Донецької області від 26.01.2009року у справі №28/110 та припинити провадження у справі посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду фактичним обставинам справи /арк. справи 118-120, том2/.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції зробив невірний висновок, що відносини між сторонами регламентуються договором №311 від 16.04.2008року, позивач у позовній заяві посилається на товарні накладні, які не містять посилання на договір, акт звірки має посилання на договір від 21.04.2008року, який між сторонами не укладався, у платіжному дорученні вказано договір №0 від 16.04.2008року, тобто, номер договору не зазначено, тому платіжне доручення, яким частково сплачена сума за накладними, не є належним доказом, що може підтверджувати факт здійснення поставки за умовами договору №311 від 16.04.2008року; відповідно відповідач вважає, що у справі предмет спору відсутній, що є підставою для припинення провадження у справі на підставі пп..1-1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю „Торсервіс”, м.Краматорськ вважає рішення господарського суду Донецької області від 26.01.2009року у справі №28/110 законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельна мережа „Сарепта”, м.Донецьк –без задоволення, оскільки номер №311 договір від 16.04.2008року, що укладений між сторонами, отримав за нумерацією позивача; ніяких інших договорів між сторонами не укладалось, факт отримання товару відповідачем не оспорюється.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст.ст. 28-29 Закону України „Про судоустрій” та ст. 101 ГПК України на підставі встановлених фактичних обставин переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, заслухавши у судовому засіданні представників сторін, судова колегія дійшла висновку, що оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін з наступних підстав.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець / постачальник/, який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк /строки/ товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Як встановлено судом першої інстанції, між позивачем, Товариством з обмеженою відповідальністю „Торсервіс”, м.Краматорськ та відповідачем, Товариством з обмеженою відповідальністю Торгівельна мережа „Сарепта”, м.Донецьк, 16.04.2008р. був укладений договір постачання № 311./ арк. справи 12-15, том1/.

Договір підписано уповноваженими представниками сторін з протоколом розбіжностей, та скріплено печатками підприємств. /арк. справи 16- 21, том1/.

Строк дії договору встановлено сторонами до 31.12.2008року /п.7.1 договору/.

Відповідно до п.1.1 зазначеного договору Постачальник (позивач) зобов’язався у встановлений строк поставити товар відповідно до поданого Покупцем (відповідачем) замовлення, а Покупець (відповідач) зобов’язався прийняти товар та своєчасно сплатити його вартість.

Таким чином, договір №311 за своєю правовою природою є договором поставки.

Згідно з приписами п. 5.1. договору загальна сума договору складає суму товару, отриманого по всім накладним.

За приписом п.1 ст.664 Цивільного кодексу України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.

Зокрема, п. 2.1 договору Постачальник зобов’язується прийняти від Покупця замовлення на постачання товару та здійснити постачання товару за адресою, вказаною у замовленні своїми транспортними засобами та за свій рахунок / товар постачається на умовах Інкотермс - 2000: DDP –склад Покупця , визначений у замовленні на придбання товару, що є додатком №1 до даного договору/.

Ціна, асортимент та інші характеристики товарів, що постачаються остаточно визначаються у товарній (товарно-транспортній) накладній, яка має відповідати замовленню /п. 2.4. договору/.

Право власності на товар переходить до Покупця з моменту підписання уповноваженими представниками сторін товарної / товарно - транспортної накладної/, яка засвідчує момент передачі товару./п.1.2 договору/.

Тобто, за умовами договору визначальним фактом, що підтверджує факт прийняття товару та перехід права власності на нього, є підписання уповноваженими представниками сторін товарної /товарно-транспортної/ накладної.

Факт здійснення поставки товару позивачем у період з 21.04.2008року по 30.06.2008року підтверджено належними видатковими накладними, які містяться у матеріалах справи, а саме: № 0-00015030 від 21.04.2008 р., № 0-00015051 від 21.04.2008 р., № 0-00015052 від 21.04.2008 р., № 0-00015063 від 21.04.2008 р., № 0-00015064 від 21.04.2008 р., № 0-00017023 від 05.05.2008 р., № 0-00017032 від 05.05.2008 р., № 0-00017041 від 05.05.2008 р., № 0-00017062 від 05.05.2008 р., № 0-00017073 від 05.05.2008 р., № 0-00019480 від 19.05.2008 р., № 0-00019541 від 19.05.2008 р., № 0-00019542 від 19.05.2008 р., № 0-00019543 від 19.05.2008 р., № 0-00019547 від 19.05.2008р., № 0-00019986 від 20.05.2008 р., № 0-00019999 від 20.05.2008 р., № 0-00020058 від 20.05.2008 р., № 0-00020059 від 20.05.2008 р., № 0-00020915 від 26.05.2008 р., № 0-00020910 від 26.05.2008 р., № 0-00020910 від 26.05.2008 р., № 0-00020913 від 26.05.2008 р., № 0-00020949 від 26.05.2008 р., № 0-00020999 від 26.05.2008 р., № 0-00022124 від 02.06.2008 р., № 0-00022126 від 02.06.2008 р., № 0-00022132 від 02.06.2008 р., № 0-00022130 від 02.06.2008 р., № 0-00022136 від 02.06.2008 р., № 0-00023287 від 09.06.2008 р., № 0-00023293 від 09.06.2008 р., № 0-00023308 від 09.06.2008 р., № 0-00023310 від 09.06.2008 р., № 0-00023311 від 09.06.2008 р., № 0-00023317 від 09.06.2008 р., № 0-00024354 від 16.06.2008 р., № 0-00024356 від 16.06.2008 р., № 0-00024357 від 16.06.2008 р., № 0-00024358 від 16.06.2008 р., № 0-00024360 від 16.06.2008 р., № 0-00024360 від 16.06.2008 р., № 0-00024362 від 16.06.2008 р., № 0-00024364 від 16.06.2008 р., № 0-00025544 від 23.06.2008 р., № 0-00025549 від 23.06.2008 р., № 0-00025550 від 23.06.2008 р., № 0-00025551 від 23.06.2008 р., № 0-00025567 від 23.06.2008 р., № 0-00025568 від 23.06.2008 р., № 0-00026661 від 30.06.2008 р., № 0-00026691 від 30.06.2008 р., № 0-00026702 від 30.06.2008 р., № 0-00026703 від 30.06.2008 р., № 0-00026721 від 30.06.2008 р., № 0-00026723 від 30.06.2008 р./арк. справи 22-82, том1/.

Згідно даних видаткових накладних товар отриманий уповноваженими представниками відповідача. Повноваження представників відповідача підтверджені листом відповідача від 16.04.2008 р., в якому зазначено, що приймання товару буде здійснюватися без довіреностей, та надані зразки підписів уповноважених осіб на приймання товару та відтисків печатки, відповідно до п. 13 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затв. наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 р. N 99. Відповідач підтвердив факт отримання товару. /арк. справи 85, том1/

Видаткові накладні підписані сторонами без заперечень та скріплені печатками підприємств, тому приймаються судовою колегією Донецького апеляційного господарського суду в якості належних та допустимих доказів факту здійснення постачання товару відповідачу.

Крім того, згідно пункту 7.2.3 Закону України „Про податок на додану вартість” податкова накладна є звітним, а також одночасно розрахунковим документом, яка виписується на кожну повну або часткову поставку товарів

Таким чином, факт здійснення поставки товару додатково підтверджено податковими накладними, виданими у період з 21.04.2008року по 30.06.2008року, які містяться у матеріалах справи. /арк. справи 113-150, том1,1- 63, том2/

У матеріалах справи відсутні всі письмові замовлення /наявні замовлення №5а, та №8/, що передбачені п.п. 2.1 - 2.2 договору, та на підставі яких повинна була здійснюватись поставка товару, але у видаткових накладних наявне посилання на такі замовлення /зазначено номер замовлення/.

Статтею 688 ЦК України передбачено, що покупець зобов’язаний повідомити продавця про порушення умов договору щодо кількості, асортименту, якості, комплектності товару у в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.

Суду першої інстанції не надано доказів незгоди відповідача з якістю, кількістю та асортиментом поставленого товару, не надано доказів відмови від цього товару та прийняття його у встановленому порядку на відповідальне зберігання, тому господарський суд , на думку судової колегії, дійшов вірного висновку, що покупець прийняв товар, поставлений у період з 21.04.2008року по 30.06.2008року.

Статтею 526 Цивільного Кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк /термін /його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк /термін/.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 5.5. договору постачання № 311 від 16.04.2008 р. з урахуванням протоколу розбіжностей до цього договору від 16.04.2008 р., Покупець перераховує кошти за поставлений товар з відстрочкою платежу в 14 банківських днів. Дія даного пункту починається з офіційної дати відкриття кожного торгівельного закладу.

Як вбачається з наданих відповідачем пояснень та зазначено позивачем в тексті позовної заяви, торгівельний заклад, на адресу якого поставлявся товар, був відкритий 01.05.2008р.

Таким чином, строк оплати отриманого товару сторонами встановлено та зобов’язання відповідача щодо повної та своєчасної оплати отриманого за видатковими накладними товару повинно бути виконано з відстрочкою оплати 14 банківських днів з моменту отримання товару.

Дія дано пункту договору почалась з 01.05.2008року /дати відкриття відповідного торгівельного закладу, куди поставлявся товар/, що передбачено п.5.5 договору.

Факт отримання товару відповідачем на згадувану суму підтверджено належними доказами та відповідачем не заперечується.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач частково сплатив вартість отриманого товару у сумі 9868грн.26коп./ виписка з банку позивача за 13.05.2008року /арк. справи 83-84, том1/.

Таким чином, сума заборгованості за договором складає 88 558грн.14коп.

Позивач направив відповідачу вимогу № 358 від 24.09. 2008 року про сплату згадуваної суми ./арк. справи 88, том1/

Крім того, сторони підписали акт звірки розрахунків, де зазначена дана сума./арк. справи 87, том1/

На момент звернення до суду першої інстанції з позовною заявою, строк виконання зобов’язання відповідача за первісним позовом у частині оплати отриманої продукції настав.

Матеріали справи не містять доказів оплати відповідачем отриманого товару у повному обсязі, зокрема, вартість товару сплачена відповідачем сумі 9868грн.26коп., внаслідок чого за ним утворилася заборгованість в сумі 88 558грн.14коп., що є предметом позовних вимог.

З огляду на викладене, суд першої інстанції прийшов до правомірного висновку, що позивач належним чином виконав свої зобов`язання за договором в частині поставки продукції, тоді як , відповідач всупереч вимогам договору свої зобов’язання щодо своєчасної та повної оплати не виконав, у зв’язку з чим з його боку виникла заборгованість за договором в сумі 88 558грн.14коп., тому суд першої інстанції прийшов до вірного висновку щодо задоволення позовних вимог в цій частині.

Заперечення відповідача у апеляційній скарзі відносно того, що суд першої інстанції неправомірно вважає, що поставка продукції здійснювалась за умовами договору постачання № 311 від 16.04.2008 р. є хибним виходячи з наступного.

Згідно п. 2.5. договору постачання № 311 від 16.04.2008 року позивач зобов’язаний указати у всіх документах, зв’язаних з постачанням, своє найменування, номер замовлення, код /артикул/ Постачальника/, код /артикул/ Виробника, коди товарів, що поставляється , у тій же послідовності, у якій вони зазначені у замовленні.

Таким чином, договором постачання № 311 від 16.04.2008 р. на позивача не покладений обов’язок вказувати у товарно - транспортних накладних договір, на підставі якого здійснювалась поставка.

Відповідач, здійснюючи оплату за отриманий товар, у платіжному дорученні, яким здійснювалась оплата, в графі: “ Призначення платежу” зазначив: згідно договору №0 від 16.04.2008року, що підтверджується випискою з банку позивача про рух грошових коштів за 13.05.2008року./арк. справи 83-84, том1/.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач посилається на той факт, що номер 311 присвоєно договору постачання, укладеному між сторонами 16.04.2008року, за нумерацією позивача, тому відповідач міг бути необізнаний стосовно присвоєного номеру договору.

Таким чином, здійснюючи оплату, відповідач вказав в якості підстави здійснення оплати договір від 16.04.2008року, що свідчить про його обізнаність з тим, що поставка здійснювалась на підставі договору.

Судовою колегією також приймається до уваги той факт, що посилання на договір міститься у акті звірки розрахунків, що підписаний сторонами станом на 31.07.2008року.

Заперечення відповідача щодо того, що дата договору. вказані у акті звірки, не відповідає фактичній даті укладання договору, не приймається, оскільки представниками сторін не заперечується, що між сторонами у справі інших договорів не укладалось, тому, судова колегія вважає, що дата 21.04.2008року вказана у акті звірки помилково.

Таким чином, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що суд першої інстанції правомірно встановив, що правовідносини сторін щодо поставки товару за наявними в матеріалах справи видатковими накладними виникли на підставі договору постачання № 311 від 16.04.2008року.

Статтею 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Штрафними санкціями, згідно зі ст. 230 Господарського кодексу України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно ст.594 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Пунктом 6.2 договору постачання № 311 від 16.04.2008 р. встановлено, що за несвоєчасну оплату поставленого товару Покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період виникнення заборгованості, від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Як вбачається з позовної заяви з урахуванням уточнення , позивач вимагає стягнення пені в розмірі 8 769грн.18коп. за період прострочення з 22.05.2008р. по 27.10.2008р. (з урахуванням кожної окремої накладної).

Факт прострочення виконання відповідачем свого зобов’язання в частині повної та своєчасної оплати матеріалами справи доведений, тому позивач мав підстави для нарахування пені у відповідності з вимогами п. 6.2 договору постачання № 311 від 16.04.2008 року.

Суд першої інстанції, здійснивши перевірку вірності здійсненого позивачем розрахунку пені, вважає, що при нарахуванні пені позивачем невірно визначений період такого нарахування, а також останнім невірно зазначені суми, на які повинно здійснюватися відповідне нарахування.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно задоволення позовних вимог в частині стягнення пені частково, оскільки вважає, що перерахунок розміру пені, що здійснено судом є арифметично вірним, даний розрахунок відповідає вимогам діючого законодавства та договору постачання № 311 від 16.04.2008 року.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з позовної заяви з урахуванням уточнення, у зв’язку з простроченням виконання відповідачем грошового обов’язку сума інфляційних витрат, яку просить сятгнути позивач, становить 1 856грн.79коп. та 3% річних становлять суму в розмірі 1 090грн.38коп. за період прострочення 22.05.2008р. по 27.10.2008р. /з урахуванням кожної окремої накладної/.

Оскільки встановлено, що позовні вимоги щодо основного боргу підлягають задоволенню, суд першої інстанції перевіривши арифметичний розрахунок позивача, дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення інфляційних витрат та 3% річних підлягають частковому задоволенню на суму в розмірі 1445грн.54коп. та 973грн.46коп. за період з 23.05.2008 р. по 27.10.2008 р. відповідно.

Судова колегія погоджується з даним висновком суду першої інстанції, оскільки розрахунок, що здійснено судом є арифметично вірним, відповідає вимогам діючого законодавства.

Стосовно вимог щодо віднесення суми 3000грн. за юридичні послуги, яка, за твердженням позивача, сплачена ним, до судових витрат та стягнення їх в якості судових витрат з відповідача судова колегія Донецького апеляційного господарського суду зазначає наступне.

Відповідно до ст.44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов`язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов`язаних з розглядом справи.

В контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають оплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами, а також в тому випадку, коли відповідні послуги надавались адвокатом стосовно конкретного боржника.

У даному випадку матеріалами справи не підтверджується факт надання позивачу послуг адвокатом, зокрема, відсутній договір на надання правової допомоги або представлення інтересів позивача у суді при розгляді саме справи №28/110; не підтверджено повноваження адвоката; відсутні докази оплати позивачем послуг адвоката тощо.

Відповідно суд першої інстанції прийшов до вірного висновку щодо недоведеності матеріалами справи факту понесення позивачем судових витрат на оплату послуг адвоката, що унеможливлює віднесення даних витрат до судових та стягнення їх з відповідача, оскільки позовні вимоги частково є задоволеними.

Доводи скаржника судовою колегією не приймаються, оскільки спростовуються вищевикладеним.

З урахуванням зазначеного, судова колегія вважає, що рішення господарського суду Донецької області по даній справі відповідає фактичним обставинам справи, чинному законодавству, а мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування рішення, оскільки спростовуються вищевикладеним.

Відповідно до ст.49 ГПК України витрати по сплаті держмита за подання апеляційної скарги відносяться на скаржника.

Керуючись ст. ст. 43, 49, 53, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Відновити строк на подання апеляційної скарги.

Рішення господарського суду Донецької області від 26.01.2009року у справі №28/110 залишити без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельна мережа „Сарепта”, м.Донецьк –без задоволення

Головуючий Н.В. Акулова

Судді: Т.Д. Геза

О.А. Скакун

Надруковано: 5 прим.

1. позивачу

2. відповідачу

3 у справу

4 ДАГС

5-ГСДО