Постанова № 3501009, 08.04.2009, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

07.04.2009 р. справа №39/243

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:

Діброви Г.І.

суддів

Стойка О.В. , Шевкової Т.А.

за участю представників сторін:

від позивача:

Личката В.В. – за дов. б/н від 03.03.09 р.,

від відповідача:

Ралков І.В. – за дов. б/н від 02.03.09 р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплект», м. Маріуполь Донецької області

на рішення господарського суду

Донецької області

від

22.01.2009 року

по справі

№39/243 (суддя Морщагіна Н.С.)

за позовом

Компанії «Інноваційно-промислові технології», м. Донецьк

до

Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплект», м. Маріуполь Донецької області

про

Стягнення 20903 грн. 23 коп.

ВСТАНОВИВ:

У 2008 році Компанія «Інноваційно-промислові технології», м. Донецьк звернулася до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплект», м. Маріуполь Донецької області про стягнення 20903 грн. 23 коп.

Рішенням господарського суду Донецької області від 22.01.09р. позовні вимоги Компанії «Інноваційно-промислові технології», м. Донецьк були задоволені. Стягнуто з відповідача на користь позивача основний борг в сумі 19720 грн. 40 коп., пеню в сумі 788 грн. 82 коп., 3% річних в сумі 98 грн. 60 коп. та інфляційні в сумі 295 грн. 81 коп. Заходи забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю “Комплект” (ЄДРПОУ 13532916; 87502, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Таганрогська, 1), які знаходяться на рахунках у банківських установах на рухоме та нерухоме майно Товариства з обмеженою відповідальністю “Комплект” (ЄДРПОУ 13532916; 87502, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Таганрогська, 1), яке належить йому на праві власності, вжиті згідно ухвали господарського суду від 22.12.2008 р. –судом були скасовані.

Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Комплект», м. Маріуполь Донецької області, з прийнятим рішенням не згоден, вважає його прийнятим з порушенням норм процесуального права України та неповним з»ясуванням обставин, що мають значення для правильного розгляду справи. Тому він звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Донецький апеляційний господарський суд рішення господарського суду Донецької області від 22.01.09 р. скасувати та справу № 39/243 направити на новий розгляд господарському суду Донецької області.

Від Компанії «Інноваційно-промислові технології», м. Донецьк надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким вона просила апеляційну інстанцію залишити рішення господарського суду Донецької області без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Судова колегія Донецького апеляційного господарського суду вважає за необхідне розглянути апеляційну скаргу, оскільки для з’ясування фактичних обставин справи достатньо матеріалів, що знаходяться в матеріалах справи № 39/243, та наданих представниками сторін пояснень.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до статей 28-29 Закону України «Про судоустрій»та статті 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає справу та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 року №5 «Про судове рішення», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності –на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображено обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини справи і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються двосторонніми доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до пунктів 2,3,4 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із статтею 4-2 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду відповідає вищезазначеним вимогам, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 11.09.08 р., між позивачем, Компанією “Інноваційно-промислові технології” м. Донецьк та відповідачем, Товариством з обмеженою відповідальністю “Комплект” м. Маріуполь Донецької області було укладено договір купівлі-продажу цементу № 110908КИ.

Зазначений договір за своїм змістом та правовою природою є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм ст. 712 Цивільного кодексу України та ст. ст. 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, зокрема, ст. ст. 655-697 Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу.

Відповідно до умов зазначеного договору, Продавець зобов’язався передати у власність Покупця цемент (товар), а Покупець, в свою чергу, зобов’язався прийняти даний товар та оплатити його.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що ціна, вартість, марка Товару, тип його пакування та кількість наведена у Додаткових угодах, які є невід’ємною частиною даного договору.

Зі змісту додатку №1 та №2 від 11.09.08 р. вбачається, що поставці підлягає: цемент марки ПЦ І-500 у кількості 144 тонни, за ціною 815 грн./тонна; цемент марки ПЦ ІІ/А-Ш 400 у кількості 144 тонни, за ціною 680 грн./тонна; цемент марки ПЦ ІІ/Б-Ш 400 у кількості 144 тонни, за ціною 670 грн./тонна, на мовах поставки СРТ Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (редакції 2000 року) станція Сартана (Донецької залізниці), та цемент марки ПЦ І-500 у кількості 300 тонни, за ціною 865 грн./тонна; цемент марки ПЦ ІІ/А-Ш 400 у кількості 300 тонни, за ціною 765 грн./тонна; цемент марки ПЦ ІІ/Б-Ш 400 у кількості 300 тонни, за ціною 745 грн./тонна.

Пунктом 3.1 договору зазначено, що Продавець зобов’язується відвантажити Товар Покупцю протягом 10-ти (десяти) банківських днів з моменту надходження належно оформленої письмової заявки Покупця на відвантаження Товару, а також нарахованої попередньої оплати за Товар на рахунок Продавця.

На виконання умов договору позивач згідно видаткових накладних № РН-0000215 від 16.09.08 р., № РН-0000194 від 17.09.08 р., підписаних та скріплених печатками обох підприємств без зауважень та заперечень, на підставі поданих Покупцем заявок, поставив відповідачу Товар на загальну суму 69190 грн. 40 коп.

У відповідності до п. 5.1 договору, оплата за Товар проводиться Покупцем шляхом передоплати на розрахунковий рахунок Продавця за реквізитами, вказаними в п. 10 цього Договору.

Відповідач в рахунок оплати вартості обумовленого договором Товару сплатив 48470 грн. 00 коп.

Товар на суму 20720 грн. 40 коп. позивач поставив без здійснення відповідачем 100% попередньої оплати, враховуючи звичаї ділового обороту за правовідносинами, що склалися між сторонами. Оплату за поставлений товар відповідач не здійснив.

У відповідності до вимог ст. 530 Цивільного кодексу України, в разі, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивач 14.10.08 р. направив на адресу відповідача письмову вимогу про сплату боргу у розмірі 20720 грн. 40 коп., у зв»язку з чим право вимоги щодо оплати вартості поставленого Товару виникло у позивача лише зі спливом 7-го строку у відповідності до ст. 530 Цивільного кодексу України.

Відповідач у визначений чинним законодавством строк залишкову вартість поставленого Товару оплатив лише частково на суму у розмірі 1000 грн. 00 коп.

Враховуючи наведене, позивач звернувся із позовом до господарського суду Донецької області про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 19720 грн. 40 коп., пені в сумі 788 грн. 82 коп., 3% річних в сумі 98 грн. 60 коп. та інфляційних в сумі 295 грн. 81 коп.

Дослідивши фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, вислухавши пояснення представників сторін, судова колегія дійшла висновку, що:

Згідно з п.4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Обов»язок доказування визначається предметом спору. За загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем доказів оплати заборгованості в розмірі 19720 грн. 40 коп. до суду першої інстанції надано не було, у зв»язку з чим суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно п. 6.3 укладеного між сторонами договору, у випадку порушення строків розрахунків, передбачених п. 5.1, 5.3 договору, Покупець сплачує Продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення оплати, що діяла в період, за який сплачується пеня, неоплаченої суми, а також збитки від інфляції та інші збитки, що поніс Продавець, у зв’язку з неналежним виконанням Покупцем своїх обов’язків.

Отже, позовні вимоги позивача в частині стягнення пені в розмірі 788 грн. 82 коп. за період з моменту виникнення права вимоги по 21.12.08 р. через прострочення відповідачем виконання його грошового договірного зобов’язання, правомірно задоволені судом першої інстанції.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судова колегія вважає, що судом першої інстанції правомірно стягнуто з відповідача і 3% річних, які за період з 21.10.08 р. по 21.12.08 р. складають 98 грн. 60 коп., як плату за користування чужими грошовими коштами в період прострочки виконання боржником його грошового зобов»язання та суму інфляційних за листопад 2008 р. у розмірі 295 грн. 81 коп., як збільшення суми заборгованості відповідача перед позивачем в зв»язку з девальвацією грошової одиниці України.

Доводи апеляційної скарги не прийняті судовою колегією до уваги, оскільки не підтверджені матеріалами справи та не впливають на правомірність прийнятого господарським судом рішення.

Отже, відповідно до статті 47 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення прийняте суддею за результатами дослідження усіх обставин справи.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Донецької області від 22.01.2009 року у справі № 39/243 ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права України, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита по апеляційній скарзі покладаються на скаржника.

Керуючись статями 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплект», м. Маріуполь Донецької області на рішення господарського суду Донецької області від 22.01.2009 року у справі № 39/243 залишити без задоволення, рішення господарського суду Донецької області від 22.01.2009 року у справі № 39/243 –без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, направляється сторонам по справі в п’ятиденний строк та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд у місячний строк.

Головуючий Г.І. Діброва

Судді: О.В. Стойка

Т.А. Шевкова

Надр.5 прим:

1 –у справу;

2 –позивачу;

3 –відповідачу;

4 –ДАГС;

5 –ГС Дон. обл.;

Ложка Н.Л.