Рішення № 3501006, 13.04.2009, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

13 квітня 2009 р. Справа 11/49-09

за позовом приватного виробничо-комерційного підприємства «Ятрань», м. Житомир

до відкритого акціонерного товариства «Калинівський Агрохім», м. Калинівка

Вінницької області

про стягнення 251 337 грн. 53 коп..

Суддя В. Матвійчук

при секретарі судового засідання Т. Солоненко, за участю представників:

від позивача - Д. Бойко, О. Дідиченко за довіреностями;

від відповідача - П. Катрич за довіреністю.

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов про стягнення з відкритого акціонерного товариства «Калинівський Агрохім» заборгованості за договором поставки № 5/03 від 05.03.2008р. в загальному розмірі 251 337,53 грн., з яких: 198 590 грн. –основний борг, 24 368,54 грн. –пеня, 23 036,44грн. –інфляційні та 5 342,55 грн. –3% річних.

Позов мотивовано тим, що відповідно до договору поставки укладеного між приватним виробничо-комерційним підприємством «Ятрань»та відкритим акціонерним товариством «Калинівський Агрохім», ПВКП «Ятрань»згідно накладних поставило та передало у власність ВАТ «Калинівський Агрохім»товар на загальну суму 398 590 грн.. Згідно п. 3.1 договору, оплата за відвантажений товар здійснюється у гривнях на розрахунковий рахунок Продавця на протязі 10 днів, тобто, відповідач взяв на себе зобов‘язання провести розрахунок до 21.03.2008р.. Проте, свої зобов‘язання відповідач виконав частково, перерахувавши на рахунок позивача 200 000 грн., в результаті чого утворилась заборгованість в розмірі 198 590 грн..

Відповідач вимоги суду викладені в ухвалах від 13.02.2009р. та 18.03.2009р. щодо надання пояснень відносно обставин викладених у позовній заяві, договору та доказів його виконання не виконав. В судовому засіданні 13.04.2009р. представник відповідача позовні вимоги в частині основного боргу в сумі 198 590 грн. визнав.

Оцінивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено наступне.

05 березня 2008 року між приватним виробничо-комерційним підприємством «Ятрань»(позивач) та відкритим акціонерним товариством «Калинівський Агрохім»(відповідач) укладено договір поставки за № 5/03 за умовами якого позивач зобов‘язався поставити відповідачу товар, а відповідач прийняти та оплатити його на умовах визначених цим договором.

На виконання умов договору позивач згідно накладних № 12 від 11.03.2008р. та № 13 від 11.03.2008р. поставив відповідачу товар на загальну суму 398 590 грн..

Відповідач згідно довіреностей серії ЯОЮ № 227522 від 11.03.2008р. та серії ЯОЮ № 227521 від 11.03.2008р. отримав вказаний товар.

Відповідно до п. 3.1. договору оплата за відвантажений товар здійснюється у гривнях на розрахунковий рахунок Продавця на протязі 10 днів. Отже відповідач зобов‘язався провести оплату за отриманий товар до 21.03.2008р..

Як свідчать матеріали справи, відповідач виконав взяті на себе зобов‘язання за договором частково, перерахувавши 02.04.2008р. на рахунок позивача 200 000 грн..

Таким чином, неоплаченим залишився товар на суму 198 590 грн., що підтверджується також представниками сторін в судовому засіданні 13.04.2009р..

В силу ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України, в силу господарського зобов’язання, яке виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником відносин, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Отже, позовні вимоги позивача в частині стягнення основної суми боргу в розмірі 198 590 грн.. підлягають задоволенню.

Згідно з п. 5.1 договору, у випадку затримки оплати за відвантажений товар Покупець сплачує Продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочки платежу.

Відповідно до ч.1 ст.624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків. Згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як вбачається з розрахунку , позивач просить стягнути пеню в розмірі 24 368,54 грн. за період з 22.03.2008р. по 22.09.2008р..

Перевіривши правильність нарахування позивачем пені, судом встановлено, що за період з 22.03.2008р. по 22.09.2008р., розмір пені складає 24120,66 грн., а отже позивачем не вірно обраховано розмір пені, а тому в позовних вимогах в частині стягнення 247,88 грн. пені слід відмовити як безпідставно заявлених.

Згідно ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу, з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, розмір якої за період з квітня 2008 року по грудень 2008 року складає 22 841,03 грн..

Як вбачається з розрахунку позивача, останнім заявлено до стягнення інфляційних 23036,44 грн., тому в частині стягнення 195,41 грн. інфляційних слід відмовити як невірно обрахованих.

Вказаною нормою також встановлено відповідальність за порушення зобов‘язань у вигляді стягнення трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем нараховано 3% річних в розмірі 5342,55 грн. за період з 22.03.2008р. по 02.02.2009р.. Суд не може погодитись з даною сумою, оскільки за період з 22.03.2008р. по 02.02.2009р. розмір 3% річних становить 5309,21 грн..

Таким чином, в позові в частині стягнення 33,34 грн. 3% річних слід відмовити.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об‘єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили, а в силу статей 32, 33 вказаного Кодексу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень шляхом подання доказів.

Враховуючи, що відповідач визнає суму основного боргу, а вказані вище позовні вимоги є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам, матеріалам справи та законодавству, а отже позов підлягає частковому задоволенню з розподілом судових витрат за правилами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст.43, 33, 43, 49, 82, 84, 85, 115 Господарського процесуального кодексу України, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовільнити частково.

2. Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Калинівський Агрохім»(Вінницька область, м. Калинівка, вул. Чкалова, 1а, код 05487478) на користь приватного виробничо-комерційного підприємства «Ятрань»(10001, м. Житомир, вул. Київська, 81, оф. 405, код 20423949) 198 590 (сто дев‘яносто вісім тисяч п‘ятсот дев‘яносто) грн. –основного боргу; 24 120 (двадцять чотири тисячі сто двадцять) грн. 66 коп. –пені; 22 841 (двадцять дві тисячі вісімсот сорок одну) грн. 03 коп. –інфляційних; 5 309 (п‘ять тисяч триста дев‘ять) грн. 21 коп. –3% річних; 2508 (дві тисячі п‘ятсот вісім) грн. 61 коп. - відшкодування витрат пов’язаних зі сплатою державного мита, 117 (сто сімнадцять) грн. 78 коп. –відшкодування витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

3. В позові в частині стягнення 247,88 грн. пені, 195,41 грн. інфляційних та 33,34 грн. 3% річних відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

5. Копію рішення направити сторонам рекомендованим листом.

Рішення оформлено та підписано 14.03.2009р.

Суддя В. Матвійчук

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 –позивачу (10001, м. Житомир, вул. Київська, 81, оф. 405)

3 –відповідачу (Вінницька область, м. Калинівка, вул. Чкалова, 1а)