Ухвала суду № 3497880, 11.03.2009, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

11.03.2009 Справа № 2-12/3185-08А/5002

                    Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді          Ілюхіної Г.П.,

суддів           Шереніна Ю.Л. , Щепанської О.А.                      секретар судового засідання          Шелемет'єва О.В. за участю представників сторін:

від позивача:          не з'явився,

від відповідача:          не з'явився,

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим на постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Іллічов М.М.) від 24.11.08 у справі № 2-12/3185-08А

за позовом Бахчисарайського комунального підприємства "Міськтепломережа" (вул.Грузінова, 65, м.Бахчисарай, Автономна Республіка Крим, 98404)

до           Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим (вул.Сімферопольська, 3, м.Бахчисарай, Автономна Республіка Крим, 98403)

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Бахчисарайське комунальне підприємство «Міськтепломережа»звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим про скасування в повному обсязі податкового повідомлення-рішення від 05.03.2008 №0000012400/0 про накладення штрафу в розмірі 80000,00грн. (арк.с.2-3).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що активи підприємства позивача знаходяться у податковій заставі; згідно Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№2181-ІІІ від 21.12.2000 письмовому погодженню з податковим органом підлягає, зокрема, надання кредитів; надання працівникам підприємства безвідсоткової фінансової допомоги, яка підлягає поверненню, не може бути віднесено до надання кредиту, а тому прийняте відповідачем повідомлення-рішення про накладення штрафних санкцій підлягає скасуванню.

Постановою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 24.11.2008 позов задоволено, скасовано податкове повідомлення-рішення від 05.03.2008 №0000012400/0; стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 3,40грн. судового збору (арк.с.118-1120).

Суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем надавалась фінансова безвідсоткова поворотна допомога своїм працівникам, що передбачено умовами колективного договору, надання такої допомоги діючим законодавством не заборонено; здійснення вказаної операції не потребує узгодження із податковим органом, у зв’язку з чим відповідачем необґрунтовано прийнято оскаржуване повідомлення-рішення.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач - Державна податкова інспекція у Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим, 03.12.2008 (вх.№4978 від 05.12.2008) звернувся з заявою про апеляційне оскарження, апеляційна скарга на постанову надійшла 25.12.2008, передана до установи пошти 23.12.2008, просить скасувати постанову суду першої інстанції, прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову (арк.с.123-124, 125-128).

Доводи апеляції мотивовані тим, що судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального права, суд неповно з’ясував обставини справи, що призвело до неправильного вирішення спору.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 22.01.2009 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим (арк.с.129-131).

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 28.01.2009 закінчено підготовку та призначено справу до апеляційного розгляду на 11.03.2009 (арк.с.134-136).

Розпорядженням голови Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 11.03.2009 замінено суддю Санакоєву М.А. у зв’язку з хворобою на суддю Шереніна Ю.Л. (арк.с.146).

Позивач в запереченнях на апеляційну скаргу (вх.№1122) проти задоволення апеляційної скарги заперечує, просить в її задоволенні відмовити по мотивам, викладеним в запереченнях, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим (арк.с.141-142).

В судове засідання, призначене на 11.03.2009, позивач та відповідач явку уповноважених представників не забезпечили, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином та своєчасно (арк.с.139, 140), про причини неявки суд не повідомили.

Згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.

При викладених обставинах, враховуючи те, що позивач та відповідач викликались в судове засідання, але в суд не з’явились, про дату та час апеляційного розгляду повідомлені належним чином, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність представників позивача та відповідача.

Розглянувши справу в порядку статей 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено, що 28.02.2008 Державною податковою інспекцією в Бахчисарайському районі проведена перевірка стану збереження активів платника податків, які перебувають у податковій заставі, за результатами якої складено акт №1/19/24/22245512 (арк.с.6-7).

Право на податкову заставу виникло 11.10.2001. Перша податкова вимога №1/103 від 08.11.2001 на суму 13800,73грн. отримана позивачем 23.11.2001. Друга податкова вимога №2/285 від 31.12.2001 на суму 26550,94грн. вручена позивачу 20.01.2002. Податкова застава зареєстрована в реєстрі обтяжень рухомого майна 16.06.2002 за №1181-906.

Станом на 01.03.2008 за позивачем числиться заборгованість перед бюджетом в сумі 2015,10 тис.грн. (арк.с.53-55).

В ході перевірки, зокрема, були встановлені порушення підпункту.8.6.1 (б) пункту 8.6. статті 8 Закону України від 21.12.2000 №2181-III «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами»(далі –Закон №2181-ІІІ), а саме –без узгодження з органом державної податкової служби видана безвідсоткова позичка на зворотній основі деяким працівникам підприємства на загальну суму 80000,00грн.

05.03.2008 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000012400/0, згідно з яким до позивача за порушення підпункту 8.6.1 (б) пункту 8.6 статті 8 Закону №2181-III та на підставі підпункту 17.1.8 пункту 17.1 статті 17 зазначеного Закону за самостійне відчуження активів, які перебувають у податковій заставі та потребують обов’язкової попередньої згоди податкового органу на таке відчуження, застосований штраф у розмірі суми відчуження –80000,00грн. (арк.с.10).

Правовідносини сторін регулюються статтею 19 Конституції України, статтями 1046-1053 Цивільного кодексу України, Законом України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та держаними цільовими фондами» від 21.12.2000 №2181- III (далі –Закон №2181-ІІІ).

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Рішенням Конституційного Суду України від 24.03.2005 № 2-рп/2005 визнано такими, що не відповідають Конституції України (неконституційними), положення абзацу другого підпункту 8.2.1 статті 8 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 № 2181-III (далі - Закон № 2181-ІІІ), згідно з яким право податкової застави виникає у разі неподання або несвоєчасного подання платником податків податкової декларації - з першого робочого дня, наступного за останнім днем строку, встановленого законом про відповідний податок, збір (обов'язковий платіж) для подання такої податкової декларації; підпункту 8.2.2 статті 8 Закону №2181-ІІІ в частині поширення права податкової застави на будь-які види активів платника податків без врахування суми його податкового боргу.

Поряд з цим згідно з пунктом 4 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 24.03.2005 № 2-рп/2005 у справі № 1-9/2005 положення абзацу другого підпункту 8.2.1 та підпункту 8.2.2 статті 8 Закону № 2181-ІІІ втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

У податковому роз'ясненні, яке затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 16.06.2005 № 216, визначено, що у випадку, коли активи платника податків потрапили в податкову заставу до 24.03.2005, право податкової застави на такі активи продовжує існувати в тому обсязі, який був до 24.03.2005, що суперечить положенням чинного законодавства, оскільки після прийняття рішення Конституційним Судом України право податкової застави не може існувати в тому ж обсязі (поширюватись на всі активи платника податків), адже закони вважаються конституційними, підлягають виконанню лише до тих пір, поки компетентним органом не буде встановлено інше (визнання Конституційним Судом України акта таким, що не відповідає Конституції (неконституційним)).

Податковий орган, який наклав податкову заставу на активи платника податків, з дня прийняття відповідного рішення Конституційним Судом України повинен був скасувати таке рішення та застосувати податкову заставу лише на ту частину активів платника податків, що відповідає сумі податкового боргу, оскільки перебування всіх активів платника податків у податковій заставі є не чим іншим, як застосуванням податковим органом норми закону, що визнана неконституційною вже після прийняття такого рішення.

За змістом пункту 8.1 статті 8 Закону №2181-ІІІ право податкової застави виникає у податкового органу, якому активи платника податків, що має податковий борг, передаються у податкову заставу.

Згідно підпунктів 8.6.1, 8.6.2 пункту 8.6 статті 8 Закону №2181-III платник податків, активи якого перебувають у податковій заставі, здійснює вільне розпорядження ними, за винятком операцій, що підлягають письмовому узгодженню з податковим органом, зокрема, купівлі чи продажу, інших видів відчуження або оренди (лізингу) нерухомого та рухомого майна, майнових чи немайнових прав, за винятком майна, майнових та немайнових прав, що використовується у підприємницькій діяльності платника податків (інших видах діяльності, які за умовами оподаткування прирівнюються до підприємницької), а саме готової продукції, товарів і товарних запасів, робіт та послуг за кошти за цінами, що не є меншими за звичайні; використання об'єктів нерухомого чи рухомого майна, майнових чи немайнових прав, а також коштів для здійснення прямих чи портфельних інвестицій, а також цінних паперів, що засвідчують відносини боргу, надання гарантій, поручительств, уступлення вимоги та переведення боргу, виплату дивідендів, розміщення депозитів або надання кредитів; ліквідації об'єктів нерухомого або рухомого майна, за винятком їх ліквідації внаслідок обставин непереборної дії (форс-мажорних обставин) або відповідно до рішень органів державного управління.

Платник податків, активи якого перебувають у податковій заставі, має право здійснювати операції з коштами без їх узгодження з податковим органом, за винятком операцій, визначених у підпункті «б»підпункту 8.6.1 цього пункту.

Відповідно до підпункту 17.1.8. пункту 17.1. статті 17 Закону №2181-ІІІ у разі коли платник податків, активи якого перебувають у податковій заставі, відчужив такі активи без попередньої згоди податкового органу, якщо отримання такої згоди є обов'язковим згідно з цим Законом, платник податків додатково сплачує штраф у розмірі суми такого відчуження, визначеної за звичайними цінами.

Позивачем надана фінансова поворотна допомога своїм працівникам у вигляді позики, що передбачено пунктом 7 Колективного договору на 2006-2010 роки, укладеного між роботодавцем - Бахчисарайським підприємством «Міськтепломережа», та трудовим колективом, згідно з яким підприємство має право надавати працівникам безвідсоткову поворотну фінансову допомогу (при наявності фінансових можливостей підприємства) (арк.с.19).

Діючим законодавством не заборонено надання такої допомоги.

Колективний договір є чинним, не оскаржувався та не скасований у встановленому чинним законодавством порядку.

Таким чином надання кредиту відсутнє, а узгодження із податковим органом надання фінансової поворотної допомоги не потребується.

Згідно довідки про погашення безвідсоткової поворотної фінансової допомоги станом на 01.11.2008 працівники підприємства позивача, яким була надана безвідсоткова фінансова допомога, частково повернули суму наданих коштів (арк.с.113).

Доводи відповідача щодо тотожності понять «кредит»й «позичка»та відмінності їх лише за суб’єктним складом, а також щодо надання позивачем позик своїм працівникам, що потребує відповідного узгодження із податковим органом, є неспроможними, оскільки підпунктом 8.6.1 (б) пункту 8.6. статті 8 Закону №2181-ІІІ передбачено, що лише надання кредитів потребує узгодження із податковим органом, якщо активи платника знаходяться у податковій заставі, дана норма не містить посилань на позику, позика та кредит є різними за своєю правовою природою поняттями та регулюються різними нормами Цивільного кодексу України: статті 1046-1053 (позика) та статті 1054-1057 (кредит), що обґрунтовано і об’єктивно досліджено судом першої інстанції.

Надання безвідсоткової позики не потребує узгодження податковим органом, тому прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення суперечить нормам діючого законодавства.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно зі статтею 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не надав належних та допустимих доказів правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Все вищеперелічене дає судовій колегії право для висновку, що судом першої інстанції позовні вимоги задоволені правомірно.

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Судове рішення є законним і обґрунтованим й не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись частиною третьою статті 24, статтями 160, 167, частиною першою статті 195, статтею 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1.          Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим на постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 24.11.08 у справі № 2-12/3185-08А залишити без задоволення.

2.          Постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 24.11.08 у справі № 2-12/3185-08А залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п’ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя          підпис                              Г.П.Ілюхіна

Судді           підпис                               Ю.Л.Шеренін підпис                               О.А.Щепанська З оригіналом згідно Головуючий суддя                                                             Г.П.Ілюхіна