Постанова № 3497390, 23.03.2009, Львівський апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2009 року № 22а-6735/08/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

судді-доповідача Шавеля Р.М.,

суддів Пліша М.А. та Стародуба О.П.,

при секретарі - Ступницькій Г.Я.,

з участю осіб:

від відповідача - Майора І.В., довіреність № 10-0 від 21.01.2009р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові справу

за апеляційною скаргою Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської обл.

на постанову господарського суду Закарпатської обл. від 22.02.2008р. у справі № 7/26-2008/5008

за позовом Державного підприємства «Мукачівське лісове господарство»

до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської обл.

про визнання частково недійсним податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И Л А:

06.02.2008р. позивач Державне підприємство /ДП/ «Мукачівське лісове господарство» звернувся до господарського суду з позовом, в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції /ОДПІ/ Закарпатської обл. № 0002432340/0-2542/2301/22114595/19392 від 23.08.2007р. в частині донарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість /ПДВ/ на суму 5466 грн. 60 коп. та застосування штрафних санкцій на суму 9509 грн. 80 коп. (а.с.2-3).

Постановою господарського суду Закарпатської обл. від 22.02.2008р. заявлений позов задоволено частково, скасовано податкове повідомлення-рішення Мукачівської ОДПІ № 0002432340/0-2542/2301/22114595/19392 від 23.08.2007р. в частині застосування штрафних санкцій на суму 16896 грн. 50 коп., в задоволенні решти позовних вимог відмовлено (а.с.53-55).

Не погодившись з винесеним судовим рішенням, постанову суду оскаржив відповідач Мукачівська ОДПІ, який покликаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та винести нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити (а.с.58-60).

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що при винесенні рішення судом не були враховані вимоги пп.17.1.3. п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та пп.6.1.3. Інструкції про порядок застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затв. наказом ДПА України № 110 від 17.03.2001р., згідно яких нарахування штрафу від суми заниження податкового зобов'язання сплачується за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Також при винесенні рішення судом порушені вимоги ч.2 ст.11 КАС України, оскільки останній вийшов за межі заявлених позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача на підтримання поданої апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у них доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до ст.202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення та ухвалює нове, коли має місце неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність таких обставин; невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи чи питання.

Як слідує з матеріалів справи, Мукачівською ОДПІ проведена виїзна планова перевірка ДП «Мукачівське лісове господарство» з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.10.2005р. по 31.03.2007р., по результатам якої складено Акт перевірки № 451/23-01/22114595 від 14.08.2007р. (а.с.8-37).

Проведеною перевіркою встановлено, зокрема, порушення позивачем вимог пп.7.2.4 п.7.2. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки позивачем у перевіреному періоді до складу сум податкового кредиту включено суми ПДВ по податковим накладним, отриманим від ПП Росоха Є.П., а саме: у листопаді 2005 року по податковій накладній № 7 від 30.11.2005р. суму ПДВ 2335 грн. 63 коп., у грудні 2005 року по податковій накладній № б/н від 30.12.2005р. суму ПДВ 610 грн. 97 коп. та в лютому 2006 року по податковій накладній № 26 від 28.02.2006р. суму ПДВ 2500 грн. Згідно відповіді ДПІ у Міжгірському районі Закарпатської обл. № 3081 від 06.08.2007р. свідоцтво платника ПДВ, видане ПП Росоха Є.П., анульоване 10.11.2005р., а тому останній не мав права виписувати спірні податкові накладні.

На підставі наведеного Акта перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення № 0002432340/0-2542/2301/22114595/19392 від 23.08.2007р. про донарахування податкового зобов'язання з ПДВ на суму 37245 грн. 50 коп., з яких 13566 грн. за основним платежем та 23679 грн. 50 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.7).

Частково задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до вимог п.1.7 ст.1, пп.7.2.4 п.7.2, пп.7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» виключення податковим органом з податкового кредиту позивача суми ПДВ у розмірі 5446 грн. 60 коп., сформованих на підставі податкових накладних ПП Росоха Є.П., є правомірним, тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

В частині позовних вимог про правомірність застосованих штрафних санкцій суд виходив з вимог пп.17.1.3 п.17.1. ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», та зазначив, що оскільки податковою перевіркою до сплати визначена сума 13566 грн. податку, то нарахована з дотриманням вимог вищевказаного Закону сума штрафних санкцій повинна складати 6783 грн., в той час як податковим органом застосовано до платника податків 23679 грн. 50 коп. штрафних санкцій (а.с.53-55).

Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, частково відповідають нормам матеріального права.

Відповідно до пп.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Згідно пп.7.4.5. п.7.4. ст.7 вказаного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно матеріалів справи свідоцтво платника ПДВ, видане ПП Росоха Є.П., анульоване 10.11.2005р., що стверджується листом ДПІ у Міжгірському районі Закарпатської обл. № 3081 від 06.08.2007р. (а.с.25), та не оспорюються сторонами.

Також останній суми податкових зобов'язань з ПДВ не нараховував і до бюджету не сплачував, декларації з ПДВ не подавав.

Таким чином, податковий орган прийшов до правильного висновку про те, що позивачем неправомірно включено до складу податкового кредиту суми ПДВ по податковим накладним № 7 від 30.11.2005р., № б/н від 30.12.2005р. та № 26 від 28.02.2006р., виданих ПП Росоха Є.П.

В частині наведених у позовній заяві доводів ДП «Мукачівське лісове господарство» про відсутність в чинному законодавству обов'язку платника податків перевіряти дані реєстрації іншого платника податків, здійснювати контроль за показниками податкової звітності іншого платника, а також про те, що закон не передбачає позасудового визнання недійсними податкових накладних, колегія суддів виходить з того, що позивач діяв без належної обачності та обережності, йому мало бути відомо про порушення, які допустив його контрагент, оскільки господарські відносини з ПП Росоха Є.П. тривали протягом значного проміжку часу, останній систематично не сплачував суму ПДВ і не подавав по цьому податку відповідної звітності. Також договірні сторони працювали в одному сегменті ринку, в якому існують налагоджені стабільні зв'язки й учасники якого обізнані стосовно один одного.

Виходячи з вказаних положень податковим органом правомірно було винесено спірне податкове повідомлення-рішення в частині донарахування податкового зобов'язання з ПДВ на суму 5466 грн. 60 коп. (а.с.7), тому заявлений позов в цій частині задоволенню не підлягає.

Стосовно позовних вимог про скасування суми застосованих штрафних санкцій колегія суддів виходить з того, що проведеною податковим органом перевіркою правильності визначення повноти нарахування та своєчасної сплати ПДВ за період з 01.10.2005р. по 31.03.2007р. встановлено заниження ПДВ в сумі 47359 грн., в тому числі: за жовтень 2005 року - 16377 грн., за грудень 2005 року - 796 грн., за лютий 2006 року - 4724 грн., за травень 2006 року - 3099 грн., за липень 2006 року - 405 грн., за серпень 2006 року - 9226 грн., за жовтень 2006 року - 357 грн., за листопад 2006 року - 4714 грн., за лютий 2007 року - 7661 грн., та встановлено завищення ПДВ в сумі 33793 грн., в тому числі в наступних періодах: у листопаді 2005 року - 8562 грн., у січні 2006 року - 3634 грн., у березні 2006 року - 1532 грн., у квітні 2006 року - 119 грн., у червні 2006 року - 5643 грн., у вересні 2006 року - 4327 грн., у грудні 2006 року - 1205 грн., у січні 2007 року - 8771 грн. (а.с.22-27).

Відповідно до вимог пп.17.1.3 п.17.1. ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у пп.«б» пп.4.2.2 п.4.2 ст.4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Методика застосування штрафних санкцій передбачена пп.6.1.3. Інструкції про порядок застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затв. наказом ДПА України № 110 від 17.03.2001р., відповідно до якої, у разі коли за даними документальних перевірок результати діяльності платника податків свідчать про заниження суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях, і контролюючий орган виявляє суму недоплати платника податків, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми недоплати та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Якщо за результатами перевірки виявлено в окремих податкових періодах суми недоплат, то за кожний з таких податкових періодів нараховуються штрафні (фінансові) санкції у порядку та в розмірах, визначених цим пунктом.

Для дотримання вимог щодо максимального (п'ятдесяти відсотків) та мінімального (десять неоподаткованих мінімумів доходів громадян) розміру штрафних (фінансових) санкцій:

1) визначається сукупно сума недоплат за кожною з декларацій за всіма податковими періодами, в яких вони виявлені;

2) визначається сукупно сума штрафних (фінансових) санкцій за всіма податковими періодами, у яких були виявлені суми недоплат та за якими нараховані такі штрафні (фінансові) санкції;

3) здійснюється обрахування максимального та мінімального розміру штрафних (фінансових) санкцій від сукупної суми недоплат та порівнюється із фактично нарахованою сумою штрафних (фінансових) санкцій, визначеною сукупно за всі податкові періоди, в яких були виявлені суми недоплат.

До сплати визначаються суми штрафних (фінансових) санкцій, що не перевищують максимальний розмір та не є нижчими від мінімального розміру, визначених цих пунктом.

З метою практичного застосування цього підпункту періодом, на який припадає недоплата, слід аважати період, на який припадає граничний термін подання податкової декларації.

З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку про те, що для визначення суми штрафної санкції необхідно приймати саме суму недоплати за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, а не у відсотковому відношенні від визначеної до сплати (донарахованої) суми основного платежу (а.с.50).

Звідси, відповідачем правомірно застосовані штрафні санкції до позивача, через що заявлений позов в частині вимог про скасування суми застосованих штрафних санкцій є безпідставним і таким, що не підлягає задоволенню.

Таким чином, враховуючи підтвердження в судовому засіданні обставин, якими контролюючий орган обґрунтував свої твердження про порушення позивачем вимог п.1.7. ст.1, пп.7.2.4. п.7.2., пп.7.4.1, 7.4.5 п.7.4. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, а відтак й покладених в основу прийнятих оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, приймаючи до уваги правомірність нарахування штрафних санкцій та їх відповідність вимогам пп.17.1.3 п.17.1. ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», заявлений позивачем позов про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення є безпідставним, через що задоволенню не підлягає.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, через що постанова господарського суду підлягає скасуванню.

Керуючись ст.94, ч.3 ст.160, ст.195, п.3 ч.1 ст.198, п.4 ст.202, ч.2 ст.205, ст.ст.207, 254 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської обл. задоволити.

Постанову господарського суду Закарпатської обл. від 22.02.2008р. скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову Державного підприємства «Мукачівське лісове господарство» до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської обл. про визнання частково недійсним податкового повідомлення-рішення, - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом одного місяця з дня набрання постановою законної сили, а у разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення постанови в повному обсязі.

Суддя-доповідач: Р.М.Шавель

Судді: М.А.Пліш

О.П.Стародуб