Ухвала суду № 3497369, 16.03.2009, Львівський апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2009 року № 22а-5102/08/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

судді-доповідача Шавеля Р.М.,

суддів Пліша М.А. та Стародуба О.П.,

при секретарі - Ступницькій Г.Я.,

з участю осіб:

від позивача - Волошин Г.В., довіреність № 39/01 від 26.11.2007р.,

від відповідача - Більо І.В., довіреність № 11154/10-010 від 15.05.2008р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові справу

за апеляційними скаргами Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Львова та Приватного підприємства «Автобан»

на постанову господарського суду Львівської обл. від 11.12.2007р. у справі № 28/313А/5015

за позовом Приватного підприємства «Автобан»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Львова

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И Л А:

18.09.2007р. позивач Приватне підприємство «Автобан» звернувся до господарського суду з адміністративним позовом, в якому, із врахуванням поданих під час розгляду справи заяв про зменшення позовних вимог, просить визнати незаконними (нечинними) податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції /ДПІ/ у Шевченківському районі м.Львова № 0002501730/1/21664 від 19.09.2007р., № 0001912300/1/21413 від 14.09.2007р. та № 0001902300/1/21412 від 14.09.2007р.; стягнути з відповідача понесені судові витрати (Т.1, а.с.2-6, Т.1, а.с.53-55, Т.2, 75-77).

Постановою господарського суду Львівської обл. від 11.12.2007р. заявлений позов задоволено частково, визнано нечинними податкові повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м.Львова № 0001902300/1/21412 від 14.09.2007р. в частині визначення суми основного платежу у розмірі 2500 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 750 грн., та № 0002501730/1/21664 від 19.09.2007р. в частині визначення суми основного платежу у розмірі 81 грн. 89 коп. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 163 грн. 78 коп.; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено; стягнуто з державного бюджету на користь позивача 01 грн. 13 коп. судового збору (Т.2, 90-98).

Не погодившись із винесеним судовим рішенням, його оскаржили сторони.

У поданій апеляційній скарзі відповідач ДПІ у Шевченківському районі м.Львова, покликаючись на порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору, просить постанову господарського суду в частині задоволених позовних вимог скасувати та прийняти нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю (Т.2, а.с.103-105).

В обґрунтування своїх апеляційних вимог покликається на те, що у відносинах з Суб'єктом підприємницької діяльності-фізичною особою /СПД/ ОСОБА_1 щодо придбання акційного терміналу та підключення до мобільного зв'язку стороною і отримувачем додаткових благ слід вважати ОСОБА_2, директора підприємства, оскільки у представлених документах вказана його адреса проживання, а не юридична адреса підприємства.

Окрім цього, при визначенні відомостей щодо суми готівки, яка отримана від надання послуг пасажирських перевезень, слід приймати до уваги відомості КОРО разом із звітом про використання РРО, оскільки такі містять відомості, які свідчать про першу подію, вказану в пп.11.3.1. п.11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Позивач ПП «Автобан» у поданій апеляційній скарзі просить постанову господарського суду в частині відмовлених позовних вимог скасувати та прийняти нове судове рішення, яким заявлений позов задоволити повністю, покликаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору (Т.2, а.с.108-111).

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що судом помилково застосовані норми п.4.1. ст.4, пп.11.3.1 п.11.3. ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки позивачем включено до складу валового доходу в 4 кварталі 2005 року суму отриманої дебіторської заборгованості від ПП «Гал-Всесвіт» за продані квитки в розмірі 1103 грн. 78 коп. (без ПДВ), яка виникла під час перебування підприємства на спрощеній системі оподаткування.

Помилковим є висновок суду про порушення позивачем вимог п.5.1, пп.5.2.1. п.5.2., пп.5.3.9 п.5.3. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та безпідставно віднесено в 4 кварталі 2005 року до складу валових витрат витрати в сумі 1702 грн. 17 коп., оскільки такі були сплачені як аванс в період перебування підприємства на спрощеній системі оподаткування. При цьому перша подія (оплата коштів) відбулася 30.09.2005р., тобто, коли підприємство було зареєстроване платником ПДВ.

Також згідно обліково-звітних документів підприємства оплата за квитки, реалізовані ПП «Гал-Всесвіт» за період з 25.09.2005р. по 30.09.2005р., включена позивачем до складу зобов'язань з податку у жовтні 2005 року.

Окрім цього, в порушення вимог пп.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» відповідачем безпідставно виключено з податкового кредиту ПДВ 213 грн. 86 коп. згідно податкової накладної Центр «Автоінформ» № 1280 від 30.09.2005р. на суму 1283 грн. 18 коп.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, представників сторін на підтримання поданих скарг, перевіривши матеріали справи та апеляційні скарги в межах наведених у них доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги не підлягають до задоволення, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, протягом 23.05.2007р.-06.06.2007р. відповідачем ДПІ у Шевченківському районі м.Львова проведена виїзна планова перевірка ПП «Автобан» з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2004р. по 31.12.2006р., по результатам якої складено Акт перевірки № 1003/137/23-120/25543902 від 08.06.2007р. (Т.1, а.с.11-35).

Проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем вимог:

* п.4.1. ст.4, пп.11.3.1. п.11.3. ст.11, пп.4.1.6. п.4.1. ст.4, пп.5.3.9. п.5.3., пп.5.2.1. п.5.2., п.5.1. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток підприємств на суму 5114 грн. 12 коп.;

* п.3.1. ст.3, п.4.1. ст.4, пп.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 645 грн. 30 коп.;

* п.1.19 ст.1, пп.3.1.3 п.3.1, п.3.4 ст.3, пп.4.2.1, пп.4.2.9 п.4.2 ст.4, пп.6.3.2 п.6.3 ст.6, п.7.1 ст.7, пп.8.1.1, пп.8.1.2 п.8.1 ст.8, п.9.12 ст.9, п.19.2 ст.19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», п.4 Порядку надання документів та їх склад при застосуванні податкової соціальної пільги, затв. постановою КМ України № 2035 від 26.12.2003р., в результаті чого донараховано податок з доходів фізичних осіб в сумі 354 грн. 04 коп.

На підставі наведеного Акта перевірки та з врахуванням результатів процедури адміністративного оскарження (а.с.36-42) податковим органом винесені наступні податкові повідомлення-рішення:

* № 0002501730/1/21664 від 19.09.2007р. про визначення податкового зобов'язання по податку з доходів найманих працівників в сумі 1062 грн. 12 коп. (в т.ч. 354 грн. 04 коп. основний платіж та 708 грн. 08 коп. штрафні санкції) (Т.1, а.с.59);

* № 0001912300/1/21413 від 14.09.2007р. про визначення податкового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 967 грн. 95 коп. (в т.ч. 645 грн. 30 коп. основний платіж та 322 грн. 65 коп. штрафні санкції) (Т.1, а.с.57);

* № 0001902300/1/21412 від 14.09.2007р. про визначення податкового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств в сумі 4372 грн. 38 коп. (в т.ч. 3201 грн. 49 коп. основний платіж та 1170 грн. 89 коп. штрафні санкції) (Т.1, а.с.58).

Частково задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції вірно виходив з того, що ПП «Автобан» до 01.10.2005р. перебувало на спрощеній системі оподаткування - сплаті єдиного податку за ставкою 10 відсотків, в подальшому перейшло на загальну систему оподаткування.

Оскільки відповідно до ст.1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» об'єктом оподаткування для суб'єктів підприємницької діяльності-юридичних осіб, які сплачують єдиний податок, вважається сума виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, послуг), то отримана позивачем оплата за відвантажену продукцію в період його перебування на загальній системі оподаткування повинна включатися до валового доходу підприємства. При спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності процедура відвантаження товарів не має податкових наслідків до моменту отримання оплати на розрахунковий рахунок і в касу, тому сума коштів за відвантажені товари не включається до бази оподаткування єдиним податком.

За таких умов вірним слід вважати висновок податкового органу про порушення позивачем вимог п.4.1. ст.4, пп.11.3.1. п.11.3. ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яке полягає у невключенні позивачем до складу валового доходу в 4 кварталі 2005 року суми отриманої на розрахунковий рахунок дебіторської заборгованості від ПП «Гал-Всесвіт» за продані квитки в сумі 1103 грн. 78 коп. (без ПДВ), яка виникла під час перебування підприємства на спрощеній системі оподаткування. Будь-яких доказів в підтвердження включення зазначеної суми до складу валового доходу в 4 кварталі 2005 року позивачем не надано, а тому відповідачем правомірно донарахований податок з цієї суми в розмірі 275 грн. 95 коп.

Правомірним є висновок податкового органу про те, що ПП «Автобан» в порушення вимог пп.5.3.9. п.5.3., пп.5.2.1. п.5.2., п.5.1. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в 4 кварталі 2005 року безпідставно віднесено до складу валових витрат витрати в сумі 1702 грн. 17 коп., які були понесені під час перебування підприємства на спрощеній системі оподаткування. До таких витрат належать витрати по оплаті робіт, пов'язаних із проведенням конкурсу на перевезення пасажирів в сумі 1069 грн. 32 коп. (без ПДВ) по акту здачі-приймання робіт Центру «Автоінформ» від 28.07.2004р., а також витрати по використанню естакади та компресора в лютому 2005 року в сумі 632 грн. 85 коп. (без ПДВ).

Будь-яких доказів про невключення зазначених сум до складу валових витрат в 4 кварталі 2005 року позивачем суду не надано; представлені ж податкова накладна № 1280 від 30.09.2005р., платіжне доручення № 123 від 30.09.2005р. не спростовують тверджень відповідача, при цьому такі фактично підтверджують, що наведені послуги отримувалися і оплачувалися підприємством в період його перебування на спрощеній системі оподаткування. За таких обставин відповідачем підставно донарахований позивачу податок на прибуток в сумі 425 грн. 54 коп.

Із даних головної книги позивача по рахунку № 301 «Каса» за серпень 2006 року вбачається, що виручка за серпень 2006 року становила 41494 грн. 17 коп., що також підтверджується листками із касової книги за серпень 2006 року та прибутковими касовими ордерами (Т.1, а.с.103-149, Т.2, а.с.1-73). Із змісту п.11.3.1. п.11.3. ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» слідує, що до складу валового доходу повинна включатися сума готівки, яка надійшла до каси підприємства та підтверджується відповідними розрахунково-касовими документами підприємства та даними Головної книги у розмірі 41494 грн. 17 коп., а не сума 53494 грн. 17 коп., що була помилково зазначена позивачем у звіті платника про використання РРО та книг обліку розрахункових операцій. Дані звіту РРО та КОРО не можуть вважатися документом, що підтверджує розмір доходу платника; вони також не є документами, на підставі яких узгоджується податкове зобов'язання.

Таким чином, податковим органом безпідставно визначено позивачу податковим повідомленням-рішенням № 0001902300/1/21412 від 14.09.2007р. суму податкового зобов'язання по податку на прибуток підприємств в частині 2500 грн. та правомірно визначено суму основного платежу 701 грн. 49 коп., та як наслідок безпідставно застосовані штрафні (фінансові) санкції в частині 750 грн. в порядку пп.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Також позивач в порушення вимог п.3.1. ст.3, п.4.1. ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» не включив до складу податкового зобов'язання по податку на додану вартість в жовтні 2005 року (тобто під час перебування на загальній системі оподаткування) суму ПДВ в розмір 220 грн. 76 коп. з отриманої на розрахунковий рахунок від ПП «Гал-Всесвіт» суми дебіторської заборгованості за продані квитки в розмірі 1324 грн. 54 коп., яка виникла під час перебування підприємства на спрощеній системі оподаткування.

Окрім цього, в порушення вимог пп.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» підприємством безпідставно включено до складу податкового кредиту ПДВ в сумі 213 грн. 86 коп., отриманих в період перебування підприємства на спрощеній системі оподаткування (до 01.10.2005р.), а саме в листопаді 2005 року ПП «Автобан» включило до складу податкового кредиту 213 грн. 86 коп. згідно податкової накладної № 1280 від 30.09.2005р.

Звідси, підприємством безпідставно було сформовано податковий кредит по ПДВ на загальну суму 424 грн. 54 коп., оскільки на 30.09.2005р. таке перебувало на спрощеній системі оподаткування.

Враховуючи вимоги пп.7.2.4. п.7.2. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п.6 ст.4 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» датою переходу на загальну систему оподаткування та виникнення у позивача права на формування податкового кредиту по ПДВ є перше число 4 кварталу 2005 року, тобто 01.10.2005р. Податкова накладна на суму 1283 грн. 18 коп. (в т.ч. ПДВ 213 грн. 86 коп.) та платіжне доручення № 123 датовані 30.09.2005р., а тому позивач не вправі був відносити суму ПДВ 213 грн. 86 коп. до податкового кредиту.

Щодо решти суми основного платежу по податку на додану вартість, донарахованих спірним податковим повідомленням-рішенням № 0001912300/1/21413 від 14.09.2007р., то позивач фактично такі не оспорює, а із заяви позивача від 15.10.2007р. та копії платіжного доручення № 193 від 06.09.2007р. вбачається, що сума основного платежу 210 грн. 68 коп. і нарахована на неї сума штрафних санкцій 105 грн. 34 коп. сплачена позивачем до бюджету (Т.1, а.с.53-55, 60).

Таким чином, податковим органом обґрунтовано визначено позивачу наведеним податковим повідомленням-рішенням суму податкового зобов'язання по ПДВ в розмірі 645 грн. 30 коп. та застосовані штрафні санкції в розмірі 322 грн. 65 коп.

Колегія суддів не погоджується з висновком податкового органу про те, що сплата підприємством 149 грн. за акційний мобільний термінал та 399 грн. за його підключення повинна враховуватися як надання додаткових благ працівнику ОСОБА_2, з утриманням з нього сум податку на доходи фізичних осіб. Згідно представлених документів платником та отримувачем товарів є ПП «Автобан», а керівник підприємства являється лише отримувачем товарів для юридичної особи (Т.1, а.с.69-71).

В частині сплати 548 грн. 75 коп. податку з власників транспортних засобів, які орендовані підприємством у ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 колегія суддів, із врахуванням вимог ч.4 ст.6 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів», виходить з того, що позивачем не представлено доручень від вказаних осіб на користь ПП «Автобан», у яких передбачено право останнього сплачувати від імені фізичних осіб податок з власників транспортних засобів.

Тому відповідно до пп.3.1.3 п.3.1. ст.3 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» сума сплаченого позивачем податку з власників транспортних засобів за орендовані транспортні засоби є об'єктом оподаткування з джерелом походження з України і являється доходами фізичних осіб, у чиїй власності перебувають вказані засоби, який підлягає кінцевому оподаткуванню при їх наданні у серпні 2005 року. Звідси, неутримана сума податку з доходів фізичних осіб за серпень 2005 року складає 82 грн.

Щодо решти суми основного платежу по податку з доходів фізичних осіб, донарахованих спірним податковим повідомленням-рішенням № 0002501730/1/21664 від 19.09.2007р., то позивач фактично такі не оспорює, а із заяви позивача від 15.10.2007р. та копії платіжного доручення № 195 від 06.09.2007р. вбачається, що сума основного платежу 50 грн. 52 коп. і нарахована на неї сума штрафних санкцій 50 грн. 52 коп. сплачена позивачем до бюджету (Т.1, а.с.53-55, 60).

Таким чином, податковим органом неправомірно визначено позивачу наведеним податковим повідомленням-рішенням суму податкового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб в частині 81 грн. 89 коп. та безпідставно застосовані штрафні санкції в розмірі 163 грн. 78 коп.; решта сум застосовані правильно.

Доводи апелянта в іншій частині на правомірність прийнятої постанови не впливають та висновків суду не спростовують.

З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до переконливого висновку про те, що заявлений позов підлягає до часткового задоволення, а саме слід визнати недійсними податкове повідомлення-рішення № 0001902300/1/21412 від 14.09.2007р. в частині визначення суми основного платежу у розмірі 2500 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 750 грн., та податкове повідомлення-рішення № 0002501730/1/21664 від 19.09.2007р. в частині визначення суми основного платежу у розмірі 81 грн. 89 коп. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 163 грн. 78 коп.; решта позовних вимог задоволенню не підлягає.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційні скарги на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.94, ч.3 ст.160, ст.195, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Львова та Приватного підприємства «Автобан» на постанову господарського суду Львівської обл. від 11.12.2007р. залишити без задоволення, а вказану постанову господарського суду - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом одного місяця з дня набрання ухвалою законної сили.

Суддя-доповідач: Р.М.Шавель

Судді: М.А.Пліш

О.П.Стародуб