Ухвала суду № 34862387, 29.10.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/1463/13-а ( у 3-х томах) Головуючий у 1-й інстанції: Виноградова О. І. Суддя-доповідач: Грищенко Т.М.

У Х В А Л А

Іменем України

29 жовтня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Грищенко Т.М.,

суддів Лічевецького І. О., Мацедонської В.Е.,

при секретарі Киш С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві згідно ст. 41 КАС України апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Обухівському районі Київської області ДПС на постанову Київського окружного адміністративного суду від 23 травня 2013 року по справі за адміністративним позовом Приватної фірми «Сенс» до Державної податкової інспекції у Обухівському районі Київської області ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 23 травня 2013 року адміністративний позов Приватної фірми «Сенс» до Державної податкової інспекції у Обухівському районі Київської області ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області Державної податкової служби від 15 жовтня 2012 р. № 0001722301/2648, № 0001732301/2649, №0001712301/2650.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою в якій просить суд скасувати постанову суду першої інстанції, вважаю, що при її прийнятті судом неповно з'ясовані обставини справи та порушено норми матеріального права, та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Позивач надав суду заперечення на апеляційну скаргу, відповідно до яких вважає постанову суду обґрунтованою, прийнятою з додержанням норм матеріального права, а відтак, просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотримання норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясовних обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції, при розгляді даної справи, встановлено, що Державною податковою інспекцією у Обухівському районі Київської області ДПС було проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Респект - 2000» за період з 1 серпня по 31 жовтня 2011 р.

За результатом проведеної перевірки відповідачем було складено акт від 27.09.2012 р за

№ 3031/220/13739238 (далі - Акт перевірки), в якому зафіксовано порушення позивачем п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, п. 16 Наказу ДПА України від 21 грудня 2010 р. № 969 «Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення», п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 187.1 ст. 187, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.1, п. 201.6, п. 201.7, п. 201.8 ст. 201 ПК України.

Також, судом встановлено, що в основу висновків відповідача щодо порушення позивачем податкового законодавства покладено висновки акту перевірки від 31 серпня 2012 р. № 305/22-2/34779041 про результати виїзної документальної перевірки ТОВ «Респект - 2000» з питань дотримання вимог податкового законодавства за весь період господарської діяльності, під час складання якого біло використано: матеріали досудового слідства по кримінальній справі №721; протокол допиту свідка Сушей Є В. (засновника ТОВ "Респект - 2000"). Крім того, в акті перевірки ТОВ «Респект -2000» зроблено висновок про те, що правочини укладені даним підприємством з постачальниками та покупцями здійснені без мети настання реальних наслідків, а отже, відповідно до п.п. 1,2 ст. 215, п. 5 ст.215 ЦК України є нікчемними.

На підставі Акта перевірки, відповідачем прийняті податкові повідомлення - рішення :

- від 15 жовтня 2012 р. №0001722301/2648, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 37 381 грн 50 коп. (24 921 грн 00 коп. - основний платіж, 12 460, 50 грн. - штрафні санкції);

- від 15 жовтня 2012 р. № 0001732301/2649, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення з податку на додану вартість в розмірі 1079, 00 грн.;

- від 15 жовтня 2012 р. № 0001712301/2650, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 29900,00 грн.

Крім того, судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Респект - 2000» було укладено господарський договір поставки №08-41 від 01.03.2012 р., виконання якого, на думку суду, підтверджується первинними документами.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов не знайшов фактів у підтвердження незаконності формування позивачем валових витрат, податкового кредиту та обчислення від'ємного значення з податку на додану вартість по вище зазначеній господарській операції.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія Київського апеляційного адміністративного суду зазначає наступне.

Так, 01.03.2012 року позивачем було укладено з ТОВ «Респект - 2000» договір поставки за №08-41, на виконання умов якого позивачу було поставлено товар, а саме, щебінь та асфальт.

В підтвердження виконання вище вказаного договору, в матеріалах справи містяться : належним чином оформлені податкові накладні, товарно - транспортні накладні, виписки з рахунку позивача щодо оплати товару.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, придбаний позивачем товар, було використано під час провадження господарської діяльності позивача, а саме під час виконання робіт з асфальтування доріг, передбачених договорами між позивачем та Виконавчим комітетом Обухівської міської ради.

За умовами укладених договорів з Виконавчим комітетом Обухівської міської ради позивач взяв на себе зобов'язання у 2011 р. виконати для замовника роботи, зазначені у проектно - кошторисній документації, а замовник - прийняти та оплатити роботи в обсягах, визначених у дефектних актах. Вказані роботи полягали в асфальтуванні доріг.

Виконання позивачем договорів підтверджується: локальними кошторисами на поточний ремонт дороги № 7-1-1; договірними цінами на будівництво, поточний ремонт дороги, що здійснюється за 2011 р.; актами виконання будівельних робіт; довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрат; дефектними актами; виписками з рахунку позивача

Крім того, в матеріалах справи містяться докази наявності у позивача необхідної техніки для виконання робіт такого характеру.

За таких обставин, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що укладення та виконання позивачем договору № 08 - 41 дійсно мали місце, були вчинені з метою здійснення господарської діяльності та призвели до зміни майнового стану, а відтак, позивач мав право на формування відповідних показників податкової звітності за вище вказаною господарською операцією.

В контексті вище викладеного, суд також дійшов обґрунтованого висновку, з яким погоджується колегія суддів, щодо неправомірності визначення відповідачем позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток, з податку на додану вартість та зменшення суми від'ємного значення з податку на додану вартість виходячи з наступного.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 ПК України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно п. 187.1 ст. 187 ПК України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до пп. 14.1.181. п. 14.1. ст. 4 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.3. ст. 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1. ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п. 198.2. ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 201.1 ст. 201 ПК України визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках певні обов'язкові реквізити.

Відповідно до п. 198. 6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Як убачається з п. 201.6 ст. 201 ПК України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Згідно з вимогами п. 201.7 ст. 201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Відповідно до п. 201.8 ст. 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Таким чином , з наведеного вбачається, що наявність належним чином оформленої податкової накладної дає право платнику податків на формування податкового кредиту. Разом з тим, колегія суддів вказує на залежність права платника податку на нарахування податкового кредиту від фактичного здійснення господарської операції з підтвердженням такого здійснення достовірними первинними документами.

Також, відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

До складу витрат не включаються витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, зазначені господарські операції носили реальний характер, були виконані сторонами належним чином, та мають своє документальне підтвердження.

Колегія суддів також погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність повної цивільної правоздатності учасників господарського договору на момент його укладання та виконання та наголошує, що відповідно до ст. 61 Конституції юридична відповідальність має індивідуальний характер. Відповідно, право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Якщо такий контрагент не виконав своїх зобов'язань по належному формуванню первинних документів для підтвердження податкового кредиту або зобов'язання з ПДВ, то це може тягнути відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, факти порушення податкового законодавства стосуються більшою контрагента позивача, з якими останній не міг бути обізнаний.

В контексті вище викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо неправомірності прийнятих відповідачем податкових повідомлень - рішень від 15 жовтня 2012 р. № 0001722301/2648, № 0001732301/2649, № 0001712301/2650, який доводами апеляційної скарги не спростовано .

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно ст.198 ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно становив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 195,196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Обухівському районі Київської області ДПС, - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 23 травня 2013 року, - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту прийняття, проте, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі в 20-ти денний строк з дня складення ухвали в повному обсязі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, з подачею документу про сплату судового збору, а також копій касаційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, та копій оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Головуючий суддя Т.М.Грищенко

Судді І. О. Лічевецький

В.Е.Мацедонська

.

Головуючий суддя Грищенко Т.М.

Судді: Лічевецький І.О.

Мацедонська В.Е.