Ухвала суду № 34854608, 29.10.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/2817/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Бояринцева М. А. Суддя-доповідач: Грищенко Т.М.

У Х В А Л А

Іменем України

29 жовтня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Грищенко Т.М.,

суддів Лічевецького І. О., Мацедонської В.Е.,

при секретарі Киш С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників податків правонаступника Окружної державної податкової служби - Центральний офіс з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 червня 2013 року по справі за адміністративним позовом Державного підприємства матеріально - технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач» до Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби, треті особи: ДП «Одеська залізниця», ДП «Донецька залізниця» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 червня 2013 року адміністративний позов Державного підприємства матеріально - технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач» до Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби, треті особи: ДП «Одеська залізниця», ДП «Донецька залізниця» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби від 3 січня 2013 року № 0000024210; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби від 3 січня 2013 року № 0000014210.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою в якій просить суд скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, пояснення представників сторін, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотримання норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясовних обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як встановлено судом першої інстанції, Окружною державною податковою службою - Центральним офісом з обслуговування великих латників податків Державної податкової служби було проведено виїзну позапланову документальну перевірку позивача з питань своєчасності, достовірності та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю «Метал-Інвест Груп» за період з 1 жовтня 2011 року по 31 жовтня 2011 року та Товариством з обмеженою відповідальністю «ГТС-ОІЛ» за період з 1 листопада 2011 року по 30 листопада 2011 року.

За результатом проведеної перевірки відповідачем складено акт від 13 грудня 2012 року № 1417/42-10/19014832 (далі - Акт перевірки) в якому зафіксовано порушення позивачем пунктів 138.1, 138.2 статті 138, пункту 144.1 статті 144 Податкового кодексу України, пункту 2 статті 98 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а саме: встановлено завищення витрат за 4 квартал 2011 року в сумі 129 033 грн.; пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, а саме: підприємством завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на суму 112 203 грн.

Крім того, в Акті перевірки відповідачем зроблено висновок про те, що правочини укладені між позивачем та ТОВ «Метал - Інвест Груп» вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства та не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Також, судом встановлено, що в основу висновків відповідача про порушення позивачем законодавства покладено висновки акту Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва ДПС від 6 березня 2012 року №28/22-222-36602883 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Метал-Інвест-Груп» щодо підтвердження господарських відносин з ДП «Укрзалізничпостач» та ТОВ «Ньюсістемс-Технолоджі» за жовтень 2011 року, яким встановлено порушення ч. 5 ст. 203, ч. 1,2 ст. 215, ст.216 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Метал-Інвест Груп» при придбанні та продажу товарів (послуг). Товар (послуги) по правочинах не був переданий в порушення ст. 662, 655 та 656 Цивільного кодексу України. Перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) з контрагентами за жовтень 2011 року, які підпадають під визначення ст. 3 ЗУ «Про податок на додану вартість».

Такий висновок Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва ДПС ґрунтується на відсутності ТОВ «Метал - Інвест Груп» за місцезнаходженням та висновку спеціаліста сектору техніко-криміналістичного забезпечення роботи Святошинського РУ ГУ МВС України в м. Києві № 45 від 2 березня 2012 року, яким встановлено невідповідність підписів директора ОСОБА_3, якими завірено договір поставки № Д100124 від 24 січня 2011 року, специфікація № 1 до договору поставки № Д100124 від 24 січня 2011 року, специфікація № 2 до договору поставки № Д100124 від 24 січня 2011 року, специфікація № 3 до договору поставки № Д100124 від 24 січня 2011 року, специфікація № 4 до договору поставки № Д100124 від 24 січня 2011 року, видаткова накладна № РН-0000016 від 23 лютого 2011 року, видаткова накладна № РН-000056 від 23 травня 2011 року, видаткова накладна № РН-000068 від 9 червня 2011 року, видаткова накладна № РН-000180 від 27 жовтня 2011 року, видаткова накладна № РН-000168 від 13 жовтня 2011 року.

Позивач подав заперечення на Акт перевірки, які відповідачем були залишені без задоволення, про що останній повідомив позивач листом від 28 грудня 2012 року за № 17301/42-158.

На підставі Акту перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення - рішення: № 0000024210 від 03.01.2013 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку прибуток в розмірі 129 033 грн. та № 0000014210 від 03.01.2013 р. яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 112 203 грн.

Не погоджуючись з вище вказаними податковими повідомлення - рішення, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку, проте, відповідно до рішення Державної податкової служби України від 8 лютого 2013 року №1956/6/10-2115 скарга позивача була залишена без задоволення, а податкові повідомлення - рішення - без змін.

Крім того, судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Метал - Інвест Груп» було укладено договір поставки товару, на підтвердження виконання якого, на думку суду, позивачем було надано всі необхідні первинні документи. В подальшому, товар придбаний у ТОВ «Метал - Інвест Груп» було поставлено структурним підрозділам позивача : ДП «Одеська залізниця» та ДП «Донецька залізниця».

Суд першої інстанції, задовольняючи позов не знайшов фактів у підтвердження незаконності формування позивачем валових витрат, податкового кредиту, а також зазначив, що дії позивача та його контрагента не були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди чи заволодіння майном держави.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія Київського апеляційного адміністративного суду зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ТОВ «Метал - Інвест Груп» було укладено договір поставки № ЦХП-02-00111-01 від 31.01.2011 р., за умовами якого постачальник (ТОВ «Метал - Інвест Груп») зобов'язується поставити та передати у власність, а замовник прийняти та оплатити продукцію, найменування, марка й кількість якої вказується в специфікації, яка є невід'ємною частиною договору, на умовах, що викладені у цьому договорі. В пункті 1.2 договору визначено найменування продукції: жилет сигнальний з центральною застібкою на ґудзиках з двома накладними кишенями із оранжевої діагоналі щільністю 240 г/м.кв., жилет сигнальний з центральною застібкою на ґудзиках з двома накладними кишенями з накладками із світлоповертального матеріалу з оранжевої діагоналі щільністю 240 г/м.кв., виробник продукції: ТОВ "Сквиратекс", м. Сквира, Київська область, Україна.

Згідно специфікації № 1 до договору поставки № ЦХП-02-00111-01 від 31 січня 2011 року, найменуванням продукції є: жилет сигнальний з центральною застібкою на ґудзиках з двома накладними кишенями із оранжевої діагоналі щільністю 240 г/м.кв., ДСТУ 25295-2005 ТО У 30435050-536-2009, в кількості 3 402 шт. на загальну суму без ПДВ в розмірі 155 131,20 грн. та жилет сигнальний з центральною застібкою на ґудзиках з двома накладними кишенями з накладками із світлоповертального матеріалу з оранжевої діагоналі щільністю 240 г/м.кв., ДСТУ 4050-2001 ТО У 30435050-535-2009, в кількості 49 030 шт. на загальну суму без ПДВ в розмірі 2 414 727,50 грн. Загальна вартість продукції складає 3 083 830,44 грн., в тому числі ПДВ - 513 971,74 грн.

В подальшому 28.04.2011 р. позивачем та ТОВ «Метал - Інвест Груп» було укладено додаткову угоду до вищевказаного договору поставки, згідно якої специфікацію № 1 прийнято в другій редакції, включено до договору поставки специфікацію №2 на суму 2 116 226 грн., крім того ПДВ 20% - 423 245,20 грн., всього - 2 539 471,20 грн. та прийнято пункт 4.3 даного договору в наступній редакції: «Загальна сума даного договору складає: 2 510 226 грн., крім того ПДВ 20% - 502 045,20 грн., всього - 3 012 271,20 грн.»

Відповідно до Специфікації 1 (в новій редакції) найменуванням продукції є: жилет сигнальний з центральною застібкою на ґудзиках з двома накладними кишенями з накладками із світлоповертального матеріалу з оранжевої діагоналі щільністю 240 г/м.кв., ДСТУ 4050-2001 ТО У 30435050-535-2009, в кількості 8 000 шт. на загальну суму 472 800 грн., в тому числі ПДВ - 78 800 грн.

Згідно розділу 2 договору, якість продукції, яка поставляється постачальником, повинна відповідати ДСТУ 4050-2001, ТО У 30435050-535-2009, ДСТУ 25295-2005, ТО У 30435050-536-2009.

Підтвердженням якості продукції з боку постачальника є наступні документи: сертифікат відповідності на бланку Держспоживстандарту та сертифікат якості.

Також, з метою забезпечення зобов'язання постачальника щодо виконання умов договору поставки між сторонами було укладено договір про неустойку за № ЦХП-02-00111-НУ.

Факт поставки товару підтверджується : видатковими накладними № РН-0000025 від 13 жовтня 2011 року, № РН-0000029 від 27 жовтня 2011 року; рахунками - фактурами від 13.10.2011 року № СФ-0000010 на суму 299 208 грн. та від 27.10.2011 року № СФ-0000015 на суму 374 007,90 грн.; податковими накладними № 1 від 13.10.2011 року на загальну суму 299 208 грн., в тому числі ПДВ - 49868 грн. та № 5 від 27.10.2011 року на загальну суму 374 007,90 грн., в тому числі ПДВ - 62 334,65 грн.

Оплата товару підтверджується матеріалами справи, зокрема, журналом реєстрації господарських операцій з 31.01.2011 року по 31.03.2013 року та виписками по рахункам в Жмеринській філії АБ "Експрес-Банк" та в філії "Центральне регіональне управління" АТ "Банк "Фінанси та Кредит".

З матеріалів справи вбачається, що вище вказаний товар за договором поставки придбавався позивачем з метою їх постачання структурним підрозділом залізниці.

Так, протягом 2011 року позивач поставив придбаного ним товару до ДП «Донецька залізниця» та ДП «Одеська залізниця». Поставки товару позивачем виконувались: для ДП «Донецька залізниця» - на підставі договору № ЦАХ-10110, для ДП «Одеська залізниця» - на підставі договору № ЦХП-50110.

Отримання товару (жилетів сигнальних) та подальшої їх оплати Донецькою та Одеською залізницями підтверджується рахунками-фактурами, видатковими накладними, сповіщеннями позивача про прийняття пропозиції, згідно яких одержувачами товару, замовленого позивачем у ТОВ «Метал-Інвест Груп» є: відділ складського господарства служби матеріально-технічного забезпечення Донецької залізниці та головний матеріальний склад Одеської залізниці.

Крім того, реальність здійснення господарської операції підтверджується листами позивача (від 9 лютого 2011 року № ЦХП-20/914, від 10 травня 2011 року № ЦХП/3169, від 9 червня 2011 року № ЦХП-19/752, 4 жовтня 2011 року № ЦХП-20/6625 та від 26 жовтня 2011 року № ЦХП-20/7033), якими позивач надавав згоду ТОВ «Метал-Інвест-Груп» на відвантаження жилетів сигнальних в лютому 2011 року, в травні 2011 року, в червні 2011 року та в жовтні 2011 року до відділу складського господарства служби матеріально-технічного забезпечення Донецької залізниці та до головного матеріального складу Одеської залізниці.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необґрунтованості висновків відповідача в частині визнання правочинів укладених позивачем недійсними та зазначає наступне.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття , зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частиною 1 ст. 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

З наведеного вбачається, що угоди укладені позивачем є оспорюваними, оскільки, їх недійсність прямо не встановлена законом, а тому можуть бути визнані недійсними лише за рішеннями суду. Разом з тим, з матеріалів справи не вбачається доказів визнання таких правочинів недійсними у судовому порядку, також відсутні докази, які б свідчили про спрямованість вчинених правочинів на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Слід також звернути увагу, що зазначені в Акті перевірки відомості та порушення стосуються більшою мірою контрагента позивача і не підтверджують фактів порушення податкового законодавства самим позивачем., в той час, як відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність має індивідуальний характер. Відповідно, право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Якщо такий контрагент не виконав своїх зобов'язань по належному формуванню первинних документів для підтвердження податкового кредиту або зобов'язання з ПДВ, то це може тягнути відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

В контексті вище викладеного, суд також дійшов обґрунтованого висновку, з яким погоджується колегія суддів, щодо неправомірності визначення відповідачем позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток та зменшення суми від'ємного значення з податку на додану вартість виходячи з наступного.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 ПК України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно п. 187.1 ст. 187 ПК України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до пп. 14.1.181. п. 14.1. ст. 4 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.3. ст. 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1. ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п. 198.2. ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 201.1 ст. 201 ПК України визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках певні обов'язкові реквізити.

Відповідно до п. 198. 6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 статті 200 Кодексу, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені розділом V Кодексу (пункт 200.2 статті 200 Кодексу).

Як убачається з п. 201.6 ст. 201 ПК України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Згідно з вимогами п. 201.7 ст. 201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Відповідно до п. 201.8 ст. 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Таким чином , з наведеного вбачається, що наявність належним чином оформленої податкової накладної дає право платнику податків на формування податкового кредиту. Разом з тим, колегія суддів вказує на залежність права платника податку на нарахування податкового кредиту від фактичного здійснення господарської операції з підтвердженням такого здійснення достовірними первинними документами.

Також, відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

До складу витрат не включаються витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, зазначені господарські операції носили реальний характер, були виконані сторонами належним чином, та мають своє документальне підтвердження

В контексті вище викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо неправомірності прийнятих відповідачем податкових повідомлень - рішень №0000024210 від 03.01.2013 р. та № 0000014210 від 03.01.2013 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції щодо протиправності прийнятих податкових повідомлень - рішень.

Згідно ст.198 ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно становив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 195,196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників податків правонаступника Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби, - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 червня 2013 року, - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту прийняття, проте, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі в 20-ти денний строк з дня складення ухвали в повному обсязі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, з подачею документу про сплату судового збору, а також копій касаційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, та копій оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Головуючий суддя Т.М.Грищенко

Судді І. О. Лічевецький

В.Е.Мацедонська

.

Головуючий суддя Грищенко Т.М.

Судді: Лічевецький І.О.

Мацедонська В.Е.