Ухвала суду № 34841293, 05.11.2013, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 802/3413/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Альчук М.П.

Суддя-доповідач: Залімський І. Г.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Залімського І. Г.

суддів: Білоуса О.В. Курка О. П.

секретар судового засідання: Швець А.І.

за участі:

представника позивача: Мироновської А.О.

представників відповідача: Терепи С.В., Стасишеної С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Крижопільської міжрайонної об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 12 вересня 2013 року у справі за адміністративним позовом Приватне підприємство "Картес" до Крижопільська міжрайонна державна податкова інспекція Вінницької області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

В серпні 2012 року приватне акціонерне товариство "Вінницяпобутхім" звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Вінницької об`єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби про визнання не чинними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2012 року адміністративний позов задоволено частково.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2012 року скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з'ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованої постанови.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі, просив вимоги, що в ній викладені, задовольнити.

Представник позивача заперечив проти задоволення апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, працівниками відповідача проведено планову виїзну перевірку приватного підприємства "Картес" (далі - ПП "Картес") з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року.

За результатами перевірки складено акт № 361/2200/33143048 від 18.03.2013 року.

В ході перевірки встановлені та зафіксовані в акті порушення позивачем вимог: пп. 14.1.36. п. 14.1. ст. 14, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України в результаті чого платником завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в загальній сумі 454281 грн. та занижено податок на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 74120 грн., в тому числі за 1 квартал 2012 року в сумі 4082 грн., за 4 квартал 2012 року в сумі 70038 грн.; п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України в результаті чого платником занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті в бюджет на загальну суму 214048 грн. в тому числі за лютий 2012 року на суму 14841 грн., за жовтень 2012 року на суму 90336 грн., за листопад 2012 року на суму 26681 грн., за грудень 2012 року на суму 82190 грн. (т. 1, а.с. 25-39).

На підставі вказаного акта перевірки податковий орган прийняв податкове повідомлення-рішення форми "Р" № 0001632200 від 18.04.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання позивача з податку на додану вартість на 68522 грн. за основним платежем та нараховано штрафні (фінансових) санкції в сумі 5146,00 грн. 34261 грн. та податкове повідомлення-рішення форми "П" № 0001642200 від 18.04.2013 року, яким позивачу зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в сумі 134371 грн.

Позивач оскаржив висновки перевіряючих в адміністративному порядку, однак згідно відповіді Крижопільської ОДПІ № 1665/22-15 від 15.04.2013 року та рішення ГУ Міндоходів у Вінницькій області про результати розгляду первинної скарги вих. № 2218/10/10-02-11 від 11.07.2013 року, скарги позивача залишено без задоволення.

Крім того, в ході розгляду скарги позивача у ГУ Міндоходів у Вінницькій області була проведена повторна позапланова виїзна перевірка за результатами якої складено акт перевірки ПП "Картес" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року № 24/2200/33143048 від 01.07.2013 року. На підставі вищевказаного акта прийняте податкове повідомлення-рішення форми "П" № 0000672200 від 25.07.2013 року, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 141794 грн. за порушення пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 146.13, п. 146.14 ст. 146 Податкового кодексу України.

Частково задовольняючи позовні вимоги ПП "Картес", суд першої інстанції виходив з того, що висновки податкового органу, викладені в актах перевірок, є частково обґрунтованими.

Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.194 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

З матеріалів апеляційної скарги видно, що відповідач погоджується із, наданою судом першої інстанції, правовою оцінкою податкового повідомлення-рішення форми "П" №0000672200 від 25.07.2013 року. Тому, колегією суддів досліджувались питання правомірності прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень № 0001632200 від 18.04.2013 року та № 0001642200 від 18.04.2013 року.

31.10.2012 року між ПП "Картес" (замовник) та ТОВ "Радокар" (перевізник) був укладений договір про перевезення вантажів та надання транспортно-експедиторських послуг № ТрП-02/К на загальну суму 39500 грн.

На виконання умов договору надано суду видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, акти про надання послуг, податкові накладні, акти здачі-прийняття робіт, реєстр відгрузок.

19.10.2012 року між ПП "Картес" (наймач) та ТОВ "Радокар" (наймодавець) було укладено договір найму (оренди) транспортних засобів з екіпажем № ТрП-01/К.

Виконання умов даного договору підтверджується актами здачі-прийняття робіт, замовленнями до договору найму транспортних засобів з екіпажем, податковими накладними, розрахунковими документами.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно із пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п.200.1, п.200.2, п.200.3, п.200.4 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначений статтею 198 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6. ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу).

Згідно п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з

визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Таким чином, формування платником податку витрат підприємства та податкового кредиту допускається за умови підтвердження відповідних сум належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" від 16.07.1999 року № 996-14 зі змінами і доповненнями встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судом встановлено, що вищенаведені документи відповідають вимогам до первинних документів, містять усі визначені законом необхідні реквізити, що дає підстави для врахування їх при формуванні витрат та податкового кредиту.

Відповідач ставить під сумнів реальність господарської операції через відсутність товарно-транспортних накладних на підтвердження виконання договору найму.

Разом із тим, її відсутність сама собою не може бути підставою для висновків про нездійснення господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків в зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Крім того, товарно-транспортні накладні є підставою для списання товарно-матеріальних цінностей у вантажовідправника і оприбуткування їх у вантажоодержувача при перевезенні вантажів в межах України, однак не є документами первинного бухгалтерського обліку, на підставі яких визначається розмір витрат.

Перелік документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2009 року № 207, відповідно до п. п. 2, 3 яких особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, забороняється вимагати у водія юридичної особи або фізичної особи-підприємця документи, не передбачені Переліком, затвердженим цією постановою.

До переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні, затвердженому зазначеною постановою належать зокрема: для водія юридичної особи або фізичної особи-підприємця, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах зокрема: - товарно-транспортна накладна, для водія юридичної особи або фізичної особи-підприємця, що здійснює вантажні перевезення для власних потреб зокрема - накладна або інший документ, який підтверджує право власності на вантаж.

Таким чином, оскільки перевезення вантажу ПП "Картес" відбувалося орендованим транспортом та для власних потреб, тому обов'язковим документом в даному випадку є документ, що підтверджує право власності на вантаж, а не товарно-транспортна накладна.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 198 та статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Крижопільської міжрайонної об'єднаної державної податкової інспекції, - залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 12 вересня 2013 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 12 листопада 2013 року .

Головуючий Залімський І. Г.

Судді Білоус О.В.

Курко О. П.