Постанова № 34840557, 07.11.2013, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

Справа № 801/4782/13-а

07.11.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Дудкіної Т.М.,

суддів Дадінської Т.В. ,

Омельченка В. А.

секретар судового засідання Карпова І.І.

за участю сторін:

представник позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Емпорій"- Топчий Олександр Сергійович, довіреність № б/н від 03.10.13

представник відповідача, Державної податкової інспекції у м. Ялті ГУ Міндоходів - не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ялті ГУ Міндоходів на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Кисельова О.М. ) від 21.06.13 у справі № 801/4782/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Емпорій" (вул. Дніпровська, 5,Відрадне,Ялта,Автономна Республіка Крим,98654)

до Державної податкової інспекції у м. Ялті ГУ Міндоходів (вул. Васильєва, 16,Ялта,Автономна Республіка Крим,98600)

про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Емпорій" звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з позовом до Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 21.06.2013 року позов задоволено частково.

Визнане недійсним податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби від 25.12.2012 року №0009201503. В задоволенні решти вимог відмовлено.

Також судом вирішене питання про судові витрати.

Не погодившись з зазначеною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 21.06.2013 року та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Апелянт, явку у судове засідання свого представника не забезпечив, будучи про час та місце сповіщений належним чином, що, за приписами ст.196 КАС України, дозволяє колегії суддів розглядати скаргу у його відсутність.

В судовому засіданні представник позивача просив відхилити апеляційну скаргу, а постанову суду першої інстанції залишити без змін, як законну та обґрунтовану.

Колегія суддів, вислухавши представника позивача, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що Державною податковою інспекцією у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби за результатами камеральної перевірки податкової звітності позивача, 06.12.2012 року складено акт перевірки № 2622/15-03/34556977, на підставі якого винесено податкове повідомлення - рішення від 25.12.2012 року №0009201503, відповідно до якого позивачу визначено суму грошового зобов'язання за платежем з орендної плати з юридичних осіб: за основним платежем у сумі 135 321, 42 грн., штрафні санкції у розмірі 67 660, 74 грн.

Відповідно до акту перевірки, при обчисленні орендної плати, позивачем допущено методологічну помилку, а саме: за даними перевірки встановлено відхилення при визначенні орендної плати за травень-жовтень 2012 року, чим порушено ст. 289 Податкового кодексу України, оскільки при складанні податкової декларації згідно до вказаної статті та на підставі п. 10 договору оренди землі , укладеного з Радою Міністрів АР Крим від 25.05.2007 року, не було враховано коефіцієнт індексації з урахуванням індексу інфляції, який у 2007 році складав 1, 42, у 2008 році-1, 028, у 2009 році - 1, 152, у 2010 році - 1, 059, 1 2011 році-1,0.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що нарахування позивачеві орендної плати з урахуванням коефіцієнту індексації можливе лише при внесенні змін до договору оренди, які на час проведення перевірки та на час розрахунку орендної плати позивачем, були відсутні.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції та переглядаючи постанову в межах доводів апеляційної скарги, зазначає таке.

Апеляційним розглядом встановлено, що 25.05.2007 року між орендодавцем - Радою Міністрів АР Крим та орендарем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Емпорій" було укладено договір оренди земельної ділянки, за яким орендодавець надає, а орендар приймає в користування земельну ділянку загальною площею 112, 7500 га із земель рекреаційного призначення, яка знаходиться за межами населених пунктів Гурзуфської селищної ради м. Ялти для будівництва та експлуатації гольф-клубу.

Згідно до пункту 5 вказаного договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки склала 10 649 902,73грн. Орендна плата вноситься орендарем в сумі, що відповідає 10% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки (пункт 9 договору).

Відповідно до пункту 10 договору обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку здійснюється з урахуванням індексації.

Колегією суддів встановлено, що позивач сплачує орендну плату у сумі, визначеній в договорі, не застосовуючи при цьому коефіцієнт індексації.

Донараховуючи грошове зобов'язання, податковий орган виходив з того, що позивачем, при визначенні орендної плати за травень-жовтень 2012 року не дотримано вимог ст. 289 Податкового кодексу України, оскільки при складанні податкової декларації, не було враховано коефіцієнт індексації грошової оцінки землі, в зв'язку з чим сума орендної плати нарахована та сплачена у меншому розмірі, ніж того вимагають приписи ст.289 ПК України, ЗУ «Про оренду землі» та умови договору.

Колегія суддів погоджується з висновками податкового органу за актом перевірки та доводами апеляційної скарги з наступних підстав.

Відповідно до п.288.1 ст.288 ПК України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Статтею 15 ЗУ «Про оренду землі» встановлено, що істотною умовою договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру та індексації.

Розмір, форма та строки внесення орендної плати за землю, відповідно до ст.21 Закону, встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до ПК України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Згідно до вимог ст. 289 Податкового кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року.

Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель.

Як вбачається з податкової декларації позивача з орендної плати за землю за 2012 рік, орендну плату за землю було розраховано у розмірі 10% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, визначеного у договорі оренди і вона склала за рік 1 064 990 грн. Проте, такий розрахунок був здійснений позивачем без відповідної індексації, незважаючи на умови договору (п.10), так як інше не передбачено договором оренди, та приписів ст.289 ПК України та ЗУ «Про оренду землі».

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що законодавчо встановлений коефіцієнт індексації грошової оцінки землі тягне за собою автоматичну зміну розміру орендної плати. При цьому, визначена нормативно-грошова оцінка землі не змінюється, а лише індексується на відповідний коефіцієнт, в зв'язку з чим відсутня потреба у внесенні змін до договору.

З огляду на зазначене, колегія суддів дійшла висновку про те, що судом першої інстанції не було дотримано приписів ст. 159 КАС України, що призвело до ухвалення помилкового рішення. А тому, оскільки доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження, колегія суддів, відповідно до статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України, задовольняє апеляційну скаргу, а постанову суду першої інстанції скасовує з ухваленням нової постанови, так як судом першої інстанції неповно з'ясовані обставини справи, а рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального права.

Керуючись статтями 195, 198, 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ялті ГУ Міндоходів - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 21.06.13 у справі № 801/4782/13-а скасувати.

Прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову Товариству з обмеженою відповідальністю "Емпорій" - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання постанови в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 12 листопада 2013 р.

Головуючий суддя підпис Т.М. Дудкіна

Судді підпис Т.В. Дадінська

підпис В.А.Омельченко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Т.М. Дудкіна