Постанова № 34839828, 19.02.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" лютого 2013 р. справа № 2а-1426/09/0870

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Проценко О.А.

суддів: Туркіної Л.П. Шлай А.В.

при секретарі судового засідання:Чепурко А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «МетаБанк», м.Запоріжжя

на постанову: Запорізького окружного адміністративного суду від 22.10.2009р. у справі №2а-1426/09/0870

за позовом: Публічного акціонерного товариства «МетаБанк», м.Запоріжжя

до відповідачів: 1.Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі Державної податкової служби 2. Державної податкової служби в Запорізькій області; 3. Державної податкової служби України

про: скасування рішень,

в с т а н о в и в:

Публічне акціонерне товариство «МетаБанк» (правонаступник АБ «Металург», далі по тексту - позивач), звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- визнати недійсними податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі Державної податкової служби (далі по тексту - СДПІ по роботі з ВПП у м.Запоріжжі) №0000330807/0 від 18.07.08р., №0000330807/1 від 25.09.08р., №0000330807/2 від 04.12.08р., №0000330807/3 від 11.02.09р.; визнати недійсними прийняті по результатам розгляду скарг позивача рішення СДПІ по роботі з ВПП у м.Запоріжжі №10633/10/25-016 від 25.09.08р., рішення Державної податкової служби в Запорізькій області (далі - ДПС у Запорізькій області) №5363/10/25-020 від 03.12.08р. та рішення Державної податкової служби України (далі - ДПС України) №999/6/25-0115 від 07.02.09р. Позивач також просив визнати незаконними дії СДПІ по роботі з ВПП у м.Запоріжжі та ДПС в Запорізькій області щодо відмови у прийнятті від АБ «Металург» декларацій з уточнюючими розрахунками податкових зобов'язань за попередні періоди 2005-2006р.р., визнати незаконними рішення, що містяться в листах СДПІ по роботі з ВПП у м.Запоріжжі №7349/10/08-07 від 23.06.08р. та ДПА в Запорізькій області; а також зобов'язати СДПІ по роботі з ВПГІ у м.Запоріжжі прийняти в роботу та уточнити розрахунки податкових зобов'язань АБ «Металург» за відомостями, що містяться в деклараціях банку з уточнюючими розрахунками податкових зобов'язань за попередні періоди 2005-2006 років.

В обґрунтування позовних вимог зазначалось про безпідставність висновків акту перевірки від 07.07.2008р. №26/08-07/20496061 щодо порушень з боку позивача п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3, пп.5.4.8 п.5.4 ст.5, пп.7.6.3, п.7.6, пп.7.9.1, пп.7.9.2 п.7.9 ст.7, пп.8.1.1 п.8.1, пп.8.2.2 п.8.2, пп.8.3.1 п.8.3, пп.8.6.1 п.8.6 ст.8 та пп.11.3.6 п.11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», тому рішення, прийняті податковим органом на підставі таких висновків - протиправні.

Постановою суду першої інстанції в задоволенні позову відмовлено. При цьому суд визначився щодо правомірності оспорюваних рішень податкового органу, зазначаючи про здійснення позивачем господарської діяльності з порушенням чинного законодавств, внаслідок чого занижено податок на прибуток на загальну суму 402454,00грн. Суд погодився з податковим органом щодо суми донарахування податкового зобов'язання та штрафних санкцій. Окрім того, суд зазначив, що дії відповідачів є такими, що відповідають вимогам чинного законодавства.

Не погодившись з висновками суду першої інстанції, позивач оскаржує постанову суду в апеляційному порядку. В обґрунтування апеляційних вимог зазначається, що суд неповно з'ясував обставини справи та невірно застосував норми матеріального права. Апелянт наполягає, що податковим органом неправомірно донараховано податок на прибуток, оскільки порушень закону з боку підприємства допущено не було. На думку апелянта, судове рішення ґрунтуються на висновках акту перевірки, які спростовуються матеріалами справи. Позивач наполягає на тому, що спірні рішення податкових органів, прийняті на підставі акту перевірки від 07.07.2008р. №26/08-07/20496061, є протиправними.

Зокрема, щодо правомірності оподаткування операцій з цінними паперами позивач зазначає, що придбання ним облігацій не є купівлею у емітентів при розміщенні цих облігацій на первинному ринку, а позивач придбав ці облігації за договорами купівлі-продажу на вторинному ринку цінних паперів, тобто здійснив торгову операцію, предметом якої є товар - цінні папери у вигляді облігацій. А отже, за твердженням апелянта, вимоги пп.7.6.1 п.7.6 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не застосовуються до спірних відносин.

Щодо висновків суду про заниження податку на прибуток на суму 45891,00грн. позивач зазначає, що факту завищення амортизаційних відрахувань за перевіряємий період не було, арифметичні помилки, виявлені позивачем самостійно і виправлені з одночасним коригуванням даних за 2005-2008р.р. у червні 2008р. За твердженням апелянта, відповідачем не прийняті до уваги ані уточнюючі розрахунки з податку на прибуток, ані пояснення, надані підприємством до податкового органу, ані розрахунки амортизаційних відрахувань.

Також позивач спростовує порушення правил оподаткування вартості пожежної сигналізації з боку підприємства з урахуванням роз'яснень Держкомстату України, згідно з якими пожежна та охоронна сигналізації відноситься до 2 групи основних фондів, а відтак норми амортизації вираховані підприємством вірно.

З урахуванням зазначеного, апелянт вважає судове рішення помилковим, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі.

Відповідач-1 заперечує проти задоволення апеляційної скарги, судове рішення вважає законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, з урахуванням наданих заперечень, колегія суддів зазначає наступне.

Як свідчать матеріали справи, відповідачем здійснено виїзну планову перевірку Акціонерного товариства «Металург» (код ЄДРПОУ 20496061) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період 01.10.2006р. по 31.03.2008р. За результатами перевірки складено акт від 07.07.2008р. №26/08-07/20496061, в якому зазначається про порушення установою позивача п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3, пп.5.4.8 п.5.4 ст.5, пп.7.6.3, п.7.6, пп.7.9.1, пп.7.9.2 п.7.9 ст.7, пп.8.1.1 п.8.1, пп.8.2.2 п.8.2 пп.8.3.1 п.8.3, пп.8.4.1 п.8.4, п.8.6 ст.8 та пп.11.3.6 п.11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого АБ «Металург» занижено податок на прибуток за період, що перевірявся, на загальну суму 402454грн., в тому числі по періодах:

-2006р. - 266107грн.;

-І півріччя 2007р. - 311330грн. (за ІІ квартал 2007р. - 214639грн.);

-3 квартали 2007р. - 111229грн. (за 3 квартал 2007р. - 19684грн.);

-2007р. - 130913грн. (за 4 квартал 2007р. - 19684грн.);

-1 квартал 2008р. - 5434грн.

та завищено від'ємний результат операцій з облігаціями на суму 1582755,00грн., з них:

-квартал 2007р. - завищення збитків на 2048230грн.;

-півріччя 2007р. - завищення збитків на 1247336грн.;

-три квартали 2007р. - заниження збитків на 944710грн.;

-2007 рік - заниження збитків на 944710грн.;

-квартал 2008р. - завищення збитків на 1582775грн. (а.196 акту перевірки, а.с.104 т.3).

За висновками акту перевірки відповідачем-1 прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.07.2008р. №0000330807/0, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 707148,00грн., в тому числі: 402454,00грн. - за основним платежем та 304694,00грн. - штрафних санкцій.

За наслідками адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення від 18.07.2008р. №0000330807/0 прийняті спірні податкові повідомлення-рішення №0000330807 з позначками: /1, /2, /3.

При цьому, рішенням Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з ВПП у м.Запоріжжі від 25.09.2008р. за результатами розгляду первинної скарги АК «Металург» (рішення №10633/10/25-016 від 25.09.08р.) скарга позивача залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення від 18.07.2008р. №0000330807/0 скасовано в частині нарахованої штрафної санкції в сумі 3416,50грн. як надміру нарахованої. В іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення залишено без змін. Відповідачем-1 зазначено, що за результатами перевірки у третьому кварталі не встановлено недоплати податку на прибуток, що призвело до надмірного визначення суми штрафної санкції в сумі 3416,50грн. Відповідачем-1 прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.09.2008р. №0000330807/1 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 703731,50грн., в тому числі: 402454,00грн. - за основним платежем та 301277,50грн. - за штрафними санкціями (а.с.19 т.1).

Подальші скарги позивача до контролюючого органу вищого рівня залишені без задоволення (рішення ДПС у Запорізькій області №5363/10/25-020 від 03.12.08р. та рішення ДПС України №999/6/25-0115 від 07.02.09р.), у зв'язку з чим відповідачем-1 прийняті податкові повідомлення-рішення №0000330807/2 від 04.12.08р., №0000330807/3 від 11.02.09р.

Як встановлено матеріалами справи, у періоді, що перевірявся податковим органом, АБ «Металург» здійснював операції з купівлі облігацій, емітентами яких виступали продавці цінних паперів - ТОВ «Виробниче об'єднання «Моліс» та ПП «Молокозавод-ОЛКОМ». В податковому обліку купівля облігацій відображалась у витратах окремого податкового обліку операцій з облігаціями у рядку 2.2 додатку К2 до рядка 1.4 декларації з податку на прибуток банку (додаток 7.2 до акту перевірки).

Оцінивши зазначені обставини, суд першої інстанції погодився з доводами відповідачів. Проте, позиція, що в даному випадку мали місце «операції з борговими вимогами та зобов'язаннями» - помилкова.

Так, відповідно до ст.7 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок», облігація - це цінний папір, що посвідчує внесення його власником грошей, визначає відносини позики між власником облігації та емітентом, підтверджує зобов'язання емітента повернути власникові облігації її номінальну вартість у передбачений умовами розміщення облігацій строк та виплатити доход за облігацією, якщо інше не передбачено умовами розміщення.

Згідно з п.1.4. ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», цінний папір - це документ, що засвідчує право володіння або відносини позики та відповідає вимогам, установленим законодавством про цінні папери.

За пп.4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий дохід включає, зокрема, доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

Пунктом 7.6 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено порядок оподаткування операцій з цінними паперами та деривативами. При цьому у відповідності до абз.5 пп.7.6.1 п. 7.6 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» норми вказаного пункту не поширюються на операції з емісії корпоративних прав або інших цінних паперів, що здійснюються платником податку, а також з їх зворотного викупу або погашення таким платником податку.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок», емісія - установлена законодавством послідовність дій емітента щодо випуску та розміщення емісійних цінних паперів; перший власник - особа, яка отримала цінні папери у власність безпосередньо в емітента (або в особи, що видала цінний папір) чи андеррайтера під час розміщення цінних паперів; розміщення цінних паперів - відчуження цінних паперів емітентом або андеррайтером шляхом укладення цивільно-правового договору з першим власником; емітент - юридична особа, Автономна Республіка Крим або міські ради, а також держава в особі уповноважених нею органів державної влади, яка від свого імені розміщує емісійні цінні папери та бере на себе зобов'язання щодо них перед їх власниками.

Відповідно до пп. 7.6.3 п. 7.6 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» витрати - це сума коштів або вартість майна, сплачену (нараховану) платником податку продавцю цінних паперів та деривативів як компенсація їх вартості. До складу витрат включається також сума будь-якої заборгованості покупця, яка виникає у зв'язку з таким придбанням. При цьому, за приписами пп. 7.6.4 п. 7.6 ст. 7 вказаного Закону, доходи - сума коштів або вартість майна, отримана (нарахована) платником податку від продажу, обміну або інших способів відчуження цінних паперів та деривативів, збільшена на вартість будь-яких матеріальних цінностей чи нематеріальних активів, які передаються платнику податку в зв'язку з таким продажем, обміном або відчуженням.

До складу доходів включається також сума будь-якої заборгованості платника податку, яка погашається у зв'язку з таким продажем, обміном або відчуженням.

З аналізу норм законодавства вбачається, що Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" розділяє режим оподаткування операцій з цінними паперами в залежності від суті операції. Так, оподаткування операцій з цінними паперами на вторинному ринку регулюється п.7.6 (Оподаткування операцій з цінними паперами та деривативами) ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"; оподаткування операцій з випуску та погашення цінних паперів емітентом регулюється п.7.9 (Оподаткування операцій з борговими вимогами та зобов'язаннями) ст.7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Порядок випуску облігацій підприємств визначається "Положенням про порядок випуску облігацій підприємств", затвердженим рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку № 322 від 17.07.2003 року (далі - Положення).

Відповідно до п. 3.1. Положенням процедура здійснення випуску облігацій, що пропонуються для відкритого продажу, включає в себе десять етапів, з яких розміщення облігацій на первинному ринку це шостий етапом, а саме:

а) прийняття та оформлення уповноваженим органом емітента рішення про випуск облігацій та затвердження інформації про випуск облігацій;

б) опублікування оголошення про випуск облігацій у відповідності до вимог чинного законодавства;

в) реєстрація в реєструвальному органі випуску облігацій та інформації про випуск облігацій. Результатом цього етапу є видача емітенту свідоцтва про реєстрацію облігацій. г) опублікування зареєстрованої інформації про випуск облігацій;

г) виготовлення бланків сертифікатів облігацій (у разі випуску облігацій у документарній формі) або розміщення глобального сертифіката (у разі випуску облігацій у бездокументарній формі);

д) розміщення облігацій, що здійснюється в термін, який зазначений в рішенні про випуск облігацій та інформації про їх випуск;

е) подання до реєструвального органу звіту про результати розміщення облігацій у строки та в порядку, що передбачені цим Положенням;

є) погашення облігацій, що здійснюється в термін, який зазначений в рішенні про випуск облігацій та інформації про їх випуск;

ж) подання до реєструвального органу звіту про погашення облігацій у строки та в порядку, що передбачені цим Положенням;

з) подання до реєструвального органу документів на скасування реєстрації випуску облігацій. Якщо жодна облігація не була розміщена, документи на скасування реєстрації випуску облігацій подаються одночасно зі звітом про розміщення облігацій.

З матеріалів справи вбачається, що реєстрація випуску облігацій відбулася: 02 червня 2005 року - за облігаціями ТОВ "Виробниче об'єднання "Моліс" (свідоцтво про реєстрацію облігацій підприємств за № 102/2/05 від 02.06.2005 року); 18 серпня 2005 року - за облігаціями ПП "Молокозавод - ОЛКОМ" (свідоцтво про реєстрацію облігацій підприємств за № 210/2/05 від 18.08.2005 року).

Операції купівлі-продажу цінних паперів, як зазначено в акті перевірки, відбувалися у період з 28.11.2006 року по 31.03.2008 року (том 1, стр. 153-154), тобто майже через півтора роки. Доказів того, що вищезазначені операції відбувалися на первинному ринку, податковим органом не надано, доводи позивача не спростовані.

Більш того, законодавство України не забороняє емітенту цінних паперів викупати свої цінні папери та повторно їх продавати.

Колегія суддів приймає до уваги, що позивач врахував лист ДПАУ № 12006/7/15-0217 від 09.06.2009 року "Про емісію цінних паперів", в якому зазначено, що у випадку, якщо емітент здійснює продаж раніше викуплених облігацій власної емісії, то вказана операція вже не є операцією емісії (випуску, розміщення) таких операцій, а є операцією з їх торгівлі, оподаткування якої регулюється пунктом 7.6. Закону.

Таким чином, колегія суддів погоджується з доводами позивача, що останній придбав облігації у емітентів на вторинному ринку цінних паперів.

Щодо застосування норм пп.пп.8.1.1 п.8.1, пп.8.2.2 п.8.2 ст.8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" слід зазначити наступне.

Суд першої інстанції погодився з податковими органами щодо порушення позивачем вищевказаних норм. Так, судом встановлено, що всупереч Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» позив відніс до балансової вартості 2-ї групи основних фондів:

- вартість установки пожежної сигналізації, внаслідок чого завищено амортизаційні відрахування на загальну суму 11173,39 гривень

-вартість введених в експлуатацію систем вентиляції та кондиціонування,

внаслідок чого у 1-му кварталі 2008 року завищено амортизаційні відрахування на загальну суму 878,16 гривень.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками, виходячи з наступного. За визначенням, наданим у пп.8.2.1 п. 8.2 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» основні фонди - це матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

Згідно з пп.8.2.2 п.8.2 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу основних фондів 1 групи відносяться будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, в тому числі жилі будинки та їх частини, вартість капітального поліпшення землі; до складу основних фондів 2 групи відносяться автомобільний транспорт та вузли (запасні частини) до нього, меблі, побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, інше конторське (офісне) обладнання, устаткування та приладдя до них.

Податковий орган, з чим погодився суд першої інстанції, відносить вищезазначені основні фонди позивача до 1 групи основних фондів «Пристрій передавальний» за кодом 130000, складовою частиною якого є «Трубопроводи і кабелі локальні та допоміжні споруди» за кодом 130206З гідно з Державним класифікатором України, затвердженим наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації №507 від 19.08.1997р.

З аналізу норм, які регулюють спірне питання, вбачається наступне.

Відповідно до пп.8.6.1 п.8.6 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» норми амортизації встановлюються у відсотках до балансової вартості кожної з груп основних фондів на початок звітного (податкового) періоду в такому розмірі (в розрахунку на податковий квартал), а саме: 1 група - 2 %, 2 група - 10%, 3 група - 6%, 4 група - 15%.

Так, до 1 групи відносяться: будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, в тому числі жилі будинки та їх частини (квартири і місця загального користування), вартість капітального поліпшення землі.

Група 2 включає: автомобільний транспорт та вузли (запасні частини) до нього; меблі; побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, інше конторське (офісне) обладнання, устаткування та приладдя до них.

Третя група - будь-які інші основні фонди, не включені до груп 1, 2 і 4.

Група 4 - електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, пов'язані з ними засоби зчитування або друку інформації, інші інформаційні системи, комп'ютерні програми, телефони (у тому числі стільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних товарів (предметів).Державний класифікатор України "Класифікація основних фондів", затверджений наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології за № 507 від 19.08.1997 року містить дані щодо кодів, зокрема: 220208 - "Шафи вогнетривкі";230106 - "Вентилятори та вентиляційні або витяжні шафи»;230107 - "Прилади електромеханічні з убудованим електродвигуном».

Для визначення групи основних фондів в частині, яка не суперечить Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», банк правомірно застосовував визначення «Обладнання офісне», склад якого наведений у класі 220200 Державного класифікатора України «Класифікація основних фондів» ДК 013-97.

Аналізуючи вищевказані норми, колегія суддів погоджується з віднесення саме до другої групи основних фондів установки пожежної сигналізації та введених в експлуатацію систем вентиляції та кондиціювання.

Щодо висновків податкового органу стосовно того, що позивачем завищено амортизаційні відрахування на суму 11654,21грн. та занижено податок на прибуток на суму 2913,55грн. за рахунок включення до балансової вартості основних фондів групи 2 податку за придбані легкові автомобілі, слід зазначити, що внаслідок існування колізії в законодавстві щодо застосування пп.7.4.2 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та абз.1 пп.5.3.3 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», слід враховувати норми пп.4.4.1 п.4.4 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Згідно з аа.7.4.3 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» у разі, якщо товари (роботи, послуги), виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду. Колегія суддів погоджується з позицією позивача щодо його права на визначення податкового кредиту з податку на додану вартість при придбанні легкового автомобіля в долі, що пропорційна участі автомобіля в операціях, які оподатковуються податком на додану вартість, при цьому решту податку на додану вартість, не віднесену до податкового кредиту, необхідно включати в ціні придбання автомобіля до вартості групи 2 основних фондів, в якій він обліковується згідно з пп.8.2.2 п.8.2 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Колегія суддів вважає безпідставним неприйняття податковим органом уточнюючої декларації. Так, в п.3.1.3 акту перевірки міститься висновок податкового органу про те, що позивачем завищено амортизаційні відрахування за перевіряємий період у розмірі 183563грн. Вказаних висновків податковий орган дійшов без врахуванням коригування, поданого позивачем в результаті самостійно виявлених помилок до СДПІ по роботі з ВПП у м.Запоріжжі 19.06.2008р., тобто до останньої перевірки.

За результатами попередньої перевірки банк частину порушень, зазначених в акті, оскаржив у судовому порядку, тому виправлень амортизаційних відрахувань не проводив, Арифметичні помилки, виявлені під час минулої перевірки, виправлені з одночасним коригуванням за 2005 - 2008 роки у зв'язку із самостійним виявленням помилок, в червні 2008 року. З урахуванням виправлення арифметичних помилок стало можливим зясувати факт завищення податку на прибуток, починаючи з 2005 року. Уточнюючі розрахунки з податку на прибуток та лист з проханням врахувати відкориговані розрахунки амортизації в ході поточної перевірки були надіслані до податкового органу 19.06.08. Проте ані лист, ані самі уточнюючі розрахунки податковим органом до уваги прийняті не були.

У відповідності до п.5.1 ст.5 (Самостійне узгодження податкового зобов'язання) Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Проте, якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Форма уточнюючих розрахунків визначається у порядку, встановленому для податкових декларацій.

При цьому чинне законодавством України не передбачає відповідальності у випадку, коли якщо за наслідками виправлень помилок з'ясувалось, що фактично порушень не допущено, а навпаки було виявлено переплату до бюджету коштів у вигляді податку.

Матеріали справи підтверджують дотримання позивачем строку, встановленого ст.15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», тому підстав не приймати та не враховувати уточнюючий розрахунок позивача у податкового органу не було.

За встановлених обставин доводи позивача щодо оцінки дій податкового органу та прийнятих ним податкових повідомлень-рішень частково обґрунтовані.

Разом з тим, позивач не взяв до уваги те, що внаслідок адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення №0000330807/0 від 18.07.08р. частина нарахованих відповідачем-1 сум, а саме нарахування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 3415,50грн. було визнано надмірним (см.рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі Державної податкової служби від 25.09.2008р. №10639/10/25-016, а.с.20-26 т.1) і подальші спірні податкові повідомлення-рішення не містили зазначеної суми нарахувань, тому в цій частині позов необґрунтований.

Оскільки судом першої інстанції вищезазначене не враховано, апеляційну скаргу слід задовольнити частково, постанову - скасувати, позов задовольнити частково, визнавши протиправними та скасувавши податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі Державної податкової служби: №0000330807/0 від 18.07.08р. - в частині визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 302576грн. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 253066грн., №0000330807/1 від 25.09.08р., №0000330807/2 від 04.12.08р., №0000330807/3 від 11.02.09р. - повністю; а також прийняті по результатам розгляду скарг позивача рішення відповідачів. В іншій частині позов задоволенню не підлягає як необґрунтований та заявлений з невірним визначенням способу захисту порушеного права.

Керуючись ст.ст.195,196,198,202,205,207 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

постановила :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "МетаБанк" на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 22.10.2009р. у справі № 2а-1426/09/0870 задовольнити частково.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 22.10.2009р. у справі № 2а-1426/09/0870 скасувати.

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати: податкове повідомлення рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі від 18.07.2008р. №0000330807/0 в частині нарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 302576грн. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 256483грн., податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі №0000330807/1 від 25.09.2008р., №0000330807/2 від 04.12.2008р., №0000330807/3 від 11.02.2009р. в частині нарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 302576грн. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 253066грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст.254 КАС України та може бути оскаржена згідно зі ст.212 КАС України.

Головуючий: О.А. Проценко

Суддя: Л.П. Туркіна

Суддя: А.В. Шлай