Рішення № 34818774, 12.11.2013, Апеляційний суд Київської області

Справа № 382/1214/13-ц Головуючий у І інстанції Кисіль О.А.Провадження № 22-ц/780/5876/13 Доповідач у 2 інстанції Панасюк С.П.Категорія 40 12.11.2013

РІШЕННЯ

іменем України

07 листопада 2013 року місто Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді: Панасюка С.П.,

суддів: Савченка С.І., Іванової І.В.,

при секретарі: Токар Т.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Яготинського районного суду Київської області від 28 серпня 2013 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про виселення та зняття з реєстрації, та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та визнання права власності на частину будинку, -

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2013 року позивач звернувся до суду з вищевикладеним позовом, в якому з урахуванням уточнених позовних вимог, просив суд виселити та зняти з реєстрації ОСОБА_3, яка мешкає в будинку АДРЕСА_1.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що сторони хоч і проживали однією сім'єю та мають спільну доньку, проте вважає, що вона є квартиранткою і особою, яка підлягає виселенню.

Позивач вказує, що на даний час не бажає спільно проживати з ОСОБА_3, оскільки їх відносини вкрай погіршилися, тому необхідно її виселити та виписати з будинку.

Відповідач ОСОБА_3 звернулася із зустрічним позовом до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та визнання права власності на ? частину будинку, в якому вказала, що від спільного проживання однією сім»єю з ІНФОРМАЦІЯ_1 року народилася дочка ОСОБА_4. Крім того, проживаючи разом побудували господарські споруди та проводили капітальний ремонт жилого будинку. Вважає, що своєю працею внесла значний внесок в створення майна, тому просить житловий будинок в АДРЕСА_1 визнати спільною сумісною власністю подружжя.

Також посилається на те, що крім будівництва та капітального ремонту будинку, сторонами в 2003 році був побудований гараж, в 2008 році проведено водопровід та будинок обладнано водовідведенням, в 2012 році встановлена нова огорожа, зроблені вимощення біля будинку, сараю, гаражу, а також переобладнана кімната 1-І з комори на ванну кімнату з санвузлом, в якій зроблено ремонт та, у зв'язку з цим придбано будівельних матеріалів на суму 15667,52грн. Враховуючи викладене, просила визнати будинок спільною сумісною власністю, та визнати за нею право власності на ? частину будинку.

Рішенням Яготинського районного суду Київської області від 28 серпня 2013 року в задоволенні первісного позову відмовлено, зустрічний позов задоволено.

Визнано житловий будинок, господарські будівлі та споруди розташовані в АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_3.

Визнано житловий будинок з господарськими спорудами та будівлями по АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_3.

Визнано за ОСОБА_3 право власності на ? частину житлового будинку, господарських будівель та споруд, що розташовані в АДРЕСА_1.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 232 гривні 84 копійки сплаченого судового збору та 79 гривень 60 копійок судового збору на користь держави.

Не погоджуючись з вказаним рішенням ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким повністю задовольнити його позовні вимоги, в зустрічному позові відмовити.

Свої вимоги обгрунтовує тим, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення порушив норми процесуального та матеріального права.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне задоволити її частково з наступних підстав.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про виселення та зняття з реєстрації, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не навів підстав передбачених законом, а наведені не можуть бути задоволені, як такі, що не ґрунтуються на законі не підтверджені належними та допустимими доказами.

Дані висновки суду є правомірними та обґрунтованими.

Судом встановлено, і не заперечується позивачем, що ОСОБА_3 вселилася та була прописана (зареєстрована) в спірному домоволодінні 11.04.1996 року за згодою позивача. Проте, позивач за первісним позовом вважає, що з підстав того, що відносини між сторонами погіршилися, відповідач проживає як квартирант, а позивач є єдиним власником спірного домоволодіння, тому відповідач підлягає виселенню з жилого будинку. Інших підстав для виселення відповідача позивач ОСОБА_2 не навів.

Відповідно до ч.4 ст.9 ЖК України, ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Підстав передбачених законом апелянтом не наведено і судом не вбачається. Тому висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні первісного позову є правильним та обгрунтованим.

Суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення в частині задоволення зустрічного позову виходив з того, що сторони разом проживають з 1976 року по даний час і ОСОБА_3 своєю працею збільшила вартість спірного жилого будинку, приймала участь в побудові господарських будівель та споруд, працює біля будинку та сплачує комунальні послуги, а тому має право на ? частину спірного домоволодіння.

З такими висновками суду першої інстанції не можна погодитися з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 16.06.2000 року ОСОБА_2 набув право власності на жилий будинок з надвірними будівлями, до якого входять: сарай, вбиральня, огорожа, колодязь, розмір жилої площі будинку становить 75,76кв.м., що розташований в АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після своєї матері ОСОБА_5. Право власності зареєстровано за ОСОБА_2 зареєстровано 17.06.2000 року за №25(а.с.4).

Згідно акту державної прийомки в експлуатацію індивідуального домоволодіння від 17.09.1999 року жилий будинок, який розташований в АДРЕСА_1 прийнятий в експлуатацію, будівництво якого розпочато в серпні місяці 1971 року і закінчено в вересні місяці 1976 року на земельній ділянці площею 1900 кв.м. з надвірними будівлями, які складаються із: сарая, колодязя, туалету, паркана (а.с.44).

Наведене свідчить про те, що єдиним власником спірного домоволодіння набутого за правом спадкування за заповітом є ОСОБА_2 Спірне домоволодіння в своїй вартості суттєво чи істотно не збільшилося, таких доказів матеріали справи не містять, та позивачем за зустрічним позовом не надано, тому підстав для задоволення зустрічного позову немає.

Посилання позивача за зустрічним позовом про участь в будівництві та збільшенні вартості спірного майна, та висновок суду першої інстанції про збільшення вартості спірного домоволодіння є безпідставними та необґрунтованими і не підтверджуються належними та допустимими доказами.

Також посилання суду першої інстанції на покази свідків допитаних у справі, як на підставу визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, та висновок суду першої інстанції про визнання права власності за ОСОБА_3 на ? частину житлового будинку з надвірними будівлями та визнання спірного домоволодіння спільною сумісною власністю подружжя є безпідставними, поскільки вимогу про визнання спірного майно спільним майном подружжя позивач за зустрічним позовом не заявляла та до суду із заявою до суду про встановлення факту, що має юридичне значення передбаченого ст.256 ЦПК України не зверталася.

Відповідно до ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального права. Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

За таких обставин колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції слід скасувати та ухвалити нове рішення, яким апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволити частково.

Керуючись ст.ст.303, 307, 309, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Яготинського районного суду Київської області від 28 серпня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення.

В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про виселення та зняття з реєстрації - відмовити.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та визнання права власності на частину будинку - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: