Ухвала суду № 3481362, 24.03.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

                                                                                                                                                                             № К-5458/07                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                 

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

01029, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 5

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.03.2009р.

Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого-судді                        Брайка А. І.,

суддів                                                           Голубєвої Г. К.,

                                                           Маринчак Н. Є.,

                                                           Нечитайла О. М.,

                                                           Федорова М. О.,

секретар судового засідання – Міненко О. М.,

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Алушта Автономної республіки Крим

на постанову Господарського суду Автономної республіки Крим від 21.11.2006р. та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 12.02.2007р. у справі № 2-25/997-2006А

за позовом Державного підприємства “Таврида”

до Державної податкової інспекції у м. Алушта Автономної республіки Крим

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,

за участю представників:

позивача – Рунова В. А.,

відповідача – Бисикало Т. А.,

встановив:

      Державним підприємством “Таврида”подано позов про визнання недійсними податкових повідомлень-рішеньДержавної податкової інспекції у м. Алушта Автономної республіки Крим від 18.02.2005р. № 0000412301/0/567 про визначення суми податкового зобов’язання по податку на додану вартість в розмірі 130 348 грн. 50 коп., в т. ч. 86 899 грн. основного платежу та 43 449 грн. 50 коп.  штрафних (фінансових) санкцій і № 0000402301/0/566 про виявлення завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за серпень та вересень 2004 року в розмірах, відповідно, 68646 грн. та 51708 грн.

      Постановою Господарського суду Автономної республіки Кримвід 21.11.2006р., залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 12.02.2007р. у справі № 2-25/997-2006А позов задоволено: оспорювані податкові повідомлення-рішення визнані нечинними.

      Судові рішення мотивовані тим, що позивач є сільськогосподарським товаровиробником – заводом первинного виноробства; сільськогосподарські товаровиробники не сплачують податок на додану вартість по операціях з продажу всієї продукції власного виробництва ( в т. ч. виноматеріалів), а такі операції підлягають включенню до спеціальної декларації, що в даному випадку позивачем здійснено; вироблені позивачем і реалізовані виноматеріали заводам вторинного виноробства не є підакцизними товарами; висновком судово-бухгалтерської експертизи не підтверджено порушень позивачем порядку нарахування податкових зобов’язань та податкового кредиту.

      Відповідач, не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, подав касаційну скаргу в якій просить їх скасувати, відмовити в задоволенні позовних вимог посилаючись на порушення норм матеріального права, зокрема: п. 11.29. ст. 11 Закону України “Про податок на додану вартість”.

      Позивач, з урахуванням пояснень його представника в судовому засіданні, в запереченнях на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а постанову та ухвалу – без змін як таких, що прийняті з дотриманням вимог законодавства.

      Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин справи, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню по слідуючим доводам та мотивам.

      Як встановлено судами попередніх інстанцій, підставою для прийняття відповідачем оспорюваних податкових повідомлень-рішень став акт від 18.02.2005р. № 18/23-2-8/00412754 про результати проведеної документальної перевірки дотримання вимог податкового законодавства по відшкодуванню ПДВ, заявленого згідно декларацій за серпень та вересень 2004 року в якому зазначено про зменшення від’ємного значення чистої суми податкових зобов’язань за ці періоди в розмірах, відповідно, 68646 грн. і 51708 грн. та заниження податку на додану вартість в розмірах, відповідно, 47711 грн. і 39188 грн. у зв’язку із зарахуванням сум ПДВ від реалізації вина розливного у декларацію № 2 (по сільському господарству) для їх перерахування на спеціальний рахунок та використанню на матеріально-технічний розвиток підприємства.

      Пунктом 11.29. статті 11 Закону України “Про податок на додану вартість” до 1 січня 2004 року зупинено дію пункту 7.7 статті 7, пунктів 10.1 і 10.2 статті 10 цього Закону в частині сплати до бюджету податку на додану вартість щодо операцій з поставки товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, за винятком операцій з поставки переробним підприємствам молока та м’яса живою вагою, що здійснюються сільськогосподарськими товаровиробниками незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, в яких сума, одержана від поставки сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, становить не менше 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства.

      Продовження дії зазначеного пункту передбачене Законами України, відповідно, “Про продовження дії окремих норм Закону України “Про податок на додану вартість” та “Про внесення змін до деяких законів України щодо оподаткування сільськогосподарських підприємств”.

      Крім того, ставки акцизного збору на виноматеріали, вироблені на підприємствах первинного виноробства та реалізовані підприємствам вторинного виробництва, які їх використовують для виробництва готової продукції ст. ст. 1, 2 Закону України “Про ставки акцизного збору на спирт етиловий та алкогольні напої” не встановлені.

      Виготовлені позивачем виноматеріали не є спеціально приготовленими алкогольними напоями для вживання, а тому до підакцизних товарів не належать, оскільки самим Законом до підакцизної продукції віднесені лише спирт та алкогольні напої.

      Таким чином, встановивши статус позивача як сільськогосподарського товаровиробника, що реалізовував не підакцизнівиноматеріали підприємствам вторинного виноробства, суди попередніх інстанції обґрунтовано дійшли висновку про не порушення в даному випадку п. 11.29. ст. 11 Закону України “Про податок на додану вартість”.

      За вказаних обставин, зважаючи на перегляд судових рішень в межах касаційної скарги, відсутність порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позову є вірним, рішення прийняті відповідно вимог чинного законодавства, а вимоги відповідача є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

      Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231, 254 КАС України, –

ухвалив:

      1. Залишити касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Алушта Автономної республіки Крим без задоволення, а постанову Господарського суду Автономної республіки Крим від 21.11.2006р. та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 12.02.2007р. у справі № 2-25/997-2006А – без змін.

      2. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена відповідно до вимог ст. ст. 235 – 237, ч. 1 ст. 238 КАС України.

Головуючий-суддя                                    (підпис)                                               Брайко А. І.

Судді                                                            (підпис)                                           Голубєва Г. К.

                                                                       (підпис)                                         Маринчак Н. Є.

(підпис)                                      Нечитайло О. М.

(підпис)                                         Федоров М. О.

Ухвала складена у повному обсязі 27.03.2009р.

З оригіналом згідно

Відповідальний секретар                                                                                   Міненко О. М.