Ухвала суду № 3481261, 19.03.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

____________

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

“19” березня 2009р. Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Конюшка К.В.

суддів: Ланченко Л.В.

Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

Степашка О.І.

при секретарі: Ликовій В.Б.

за участю представників:

позивача: Романюк К.О.

відповідача-1: Бевз І.А.

відповідача -2: не явка

розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргу Тростянецької обєднаної державної податкової інспекції у Вінницькій області на постанову Господарського суду Вінницької області від 12.12.2005 року та постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 25.05.2006 року

у справі № 14/349-05

за позовом Приватного підприємства «Єкатерина»

до 1. Тростянецької обєднаної державної податкової інспекції у Вінницькій області

2. Відділення державного казначейства України у м. Ладижині

про стягнення бюджетної заборгованості

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2005 року Приватне підприємство «Єкатерина» звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовом до Тростянецької обєднаної державної податкової інспекції у Вінницькій області, Відділення державного казначейства України у м. Ладижині про стягнення 348 837,2 грн. відсотків, нарахованих на суму бюджетної заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ним було подано декларації з податку на додану вартість за період з червня 2002 року по січень 2005 року, відповідно до даних яких підприємство має відємне значення різниці між загальною сумою податкових зобовязань, що виникли у звязку з продажем товарів (робіт, послуг) протягом вказаних звітних періодів, та сумою податкового кредиту цих періодів. Відповідно до підпункту 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» суми, не відшкодовані платнику податку протягом визначеного у цьому пункті строку, вважаються бюджетною заборгованістю. На суму бюджетної заборгованості нараховуються проценти на рівні 120 відсотків від облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент її виникнення, протягом строку її дії, включаючи день погашення. За вказаних обставин підприємство звернулось до суду з позовом про стягнення нарахованих відсотків в розмірі - 348837,2 грн. на суму бюджетної заборгованості

Постановою Господарського суду Вінницької області від 12.12.2005 року позовні вимоги задоволено.

Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 25.05.2006 року постанову Господарського суду Вінницької області від 12.12.2005 року скасовано в частині стягнення 5886,63 грн. відсотків на суму бюджетної заборгованості з податку на додану вартість. Прийнято відмову позивача від адміністративного позову про стягнення суми 5886,63 грн. та закрито провадження в цій частині. Також постанову Господарського суду Вінницької області від 12.12.2005 року змінено та викладено резолютивну частину в наступній редакції: «Позов задовольнити частково. Стягнути з Державного бюджету України через Відділення державного казначейства у м. Ладижині (платник Державний бюджет м. Ладижині (код бюджетної класифікації доходів 14010200 «Бюджетне відшкодування податку на додану вартість грошовими коштами»),ЗКПО 26176021, рахунок 31110030600008, МФО 802015, банк УДК у Вінницькій області м. Вінниця) 342950,90 грн. відсотків на суму бюджетної заборгованості з податку на додану вартість, 1700 грн. витрат по сплаті державного мита на користь Приватного підприємства «Катерина» (24320, вул. Карла Маркса, 2а, м. Ладижин, Вінницька область, код 20090761, п/р 26003301135 в АКБ «Промінвестбанк», МФО 302485)».

Не погоджуючись із прийнятими в справі рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Тростянецька обєднана державна податкова інспекція у Вінницькій області оскаржила їх в касаційному порядку.

В касаційній скарзі скаржник просить скасувати вказані рішення судів попередніх інстанції з мотивів порушення цими судами норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

В судовому засіданні представник відповідача -1 підтримав доводи касаційної скарги та просив її задовольнити.

Представник позивача просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.

Від відповідача - 2 надійшло клопотання № 4-11/196 від 10.03.2009р. про розгляд справи без участі його представника.

Справу розглянуто відповідно до приписів частини 4 статті 221 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, підприємством подано до податкового органуподаткові декларації з податку на додану вартість за період з червня 2002 року по січень 2005 року, відповідно до даних яких позивач мав відємне значення різниці між загальною сумою податкових зобовязань, що виникли у звязку з продажем товарів (робіт, послуг), протягом вказаних звітних періодів та сумою податкового кредиту цих періодів.

З урахуванням положень підпункту 7.7.3 підпункту 7.7. статті 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (далі - Закон України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР) позивачем були нараховані проценти на суму бюджетної заборгованості в розмірі 348837,2 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що відповідно до підпункту 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997р. № 168/97-ВР сума від`ємного значення по податку на додану вартість підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації. А сума, не відшкодована платнику податків протягом вказаного строку, вважається бюджетною заборгованістю. Тому позивачем було правомірно нараховані відсотки на суму бюджетної заборгованості. Крім того, наявність бюджетної заборгованості перед позивачем підтверджується ухвалою Житомирського апеляційного господарського суду від 28.03.2006 року по справі № 14/181-05.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій з урахуванням наступного.

Відповідно до підпункту 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР у разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з підпунктом 7.7.1 цієї статті, має відємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації.

Підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період. Суми, що не відшкодовані платнику податку протягом визначеного строку, вважаються бюджетною заборгованістю. На суму бюджетної заборгованості нараховуються проценти на рівні 120 відсотків від облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент її виникнення, протягом строку її дії, включаючи день погашення. Платник податку має право у будь-який момент після виникнення бюджетної заборгованості звернутися до суду з позовом про стягнення коштів бюджету та притягнення до відповідальності посадових осіб, винних у несвоєчасному відшкодуванні надмірно сплачених податків.

Таким чином, з огляду на приписи даної норми матеріального права, підставою для отримання відшкодування є дані податкової декларації за звітний період.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, наявність бюджетної заборгованості перед підприємством підтверджується даними податкових декларацій з податку на додану вартість за період з червня 2002 року по січень 2005 року, висновками податкового органу про наявність бюджетної заборгованості перед позивачем, банківськими виписками, витягом з облікової картки позивача з податку на додану вартість, розрахунком наведеним підприємством в позовній заяві.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній, або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Так, ухвалою Житомирського апеляційного господарського суду від 28.03.2006 року по справі № 14/181-05, підтверджується наявність бюджетної заборгованості з податку на додану вартість перед Приватним підприємством «Єкатерина» за період з грудня 2003 року по червень 2004 року в сумі 888788 грн.

Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли до правильного висновку про наявність бюджетної заборгованості з податку на додану вартість перед позивачем за період: червень 2002 року по січень 2005 року. Оскільки вказана заборгованість не відшкодована у строк, визначений Законом України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР, то підприємством правомірно було нараховано проценти на суму бюджетної заборгованості.

Також,суд касаційної інстанції погоджується з правомірністю висновків судів попередніх інстанції відносно необґрунтованості посилань відповідача на те, що нарахування відсотків на суму бюджетної заборгованості по деклараціях поданих з грудня 2003 року по червень 2004 року не повинно проводитись, оскільки відсотки на суму бюджетної заборгованості були нараховані підприємством станом на 01.06.2005 року, а підпункт 7.7.8 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР в редакції Закону № 2771-ІVвід 07.07.2005 року набрав чинності з 01.08.2005 року.

Крім того, колегія суддів Вищого адміністративного суду України зазначає, що контррозрахунок процентів, нарахованих на суму бюджетної заборгованості за період з червня 2002 року по січень 2005 року, було надано відповідачем лише до суду касаційної інстанції. До судів першої та апеляційної інстанцій вказаного розрахунку ним надано не було.

Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів по справі та не спростовують правильності висновків судів першої та апеляційної інстанцій, зроблених у відповідності з названими нормами матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

В даному випадку суд касаційної інстанції не вбачає підстав для виходу за межі касаційної скарги Тростянецької обєднаної державної податкової інспекції у Вінницькій області, оскільки на встановлене касаційною інстанцією порушення судом апеляційної інстанції приписів статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України щодо неправильного стягнення судових витрат органом державного казначейства подано окрему касаційну скаргу із зазначенням даного порушення норм процесуального права. А податковий орган не вказане порушення у своїй касаційній скарзі не посилався.

Згідно з частиною 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Тростянецької обєднаної державної податкової інспекції у Вінницькій області залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Вінницької області від 12.12.2005 року та постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 25.05.2006 року у даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення і може бути оскаржена з підстав, у строк та у порядку, визначеними ст.ст. 237 239 КАС України.

Головуючий(підпис)Конюшко К.В.

Судді

(підпис)Ланченко Л.В.

(підпис)Нечитайло О.М.

(підпис)

Пилипчук Н.Г.

(підпис)

Степашко О.І.

З оригіналом згідно

Відповідальний секретар: В.М. Євтушевський