Ухвала суду № 3481253, 17.03.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

____________

01029, м. Київ, вул. Московська, 8

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2009 року № К-10230/07

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Брайка А.І.

Голубєвої Г.К.

Маринчак Н.Є.

Федорова М.О.

розглянувшиу попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Соломянському районі м. Києва

на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 04.04.2007 р.

та постановугосподарського суду м. Києва від 25.01.2007 р.

у справі№ 32/706-А господарського суду м. Києва

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Автоцентр Атлант-М»

доДержавної податкової інспекції у Соломянському районі м. Києва

провизнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду м. Києва від 25.01.2007 р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.04.2007 р., задоволено позовні вимоги ТОВ «Автоцентр Атлант-М» та визнано недійсними податкові повідомлення-рішення ДПІ у Соломянському районі м. Києва від 12.07.2006 р. № 0001142301/0, від 08.08.2006 р. № 0001142301/1, від 25.10.2006 р. № 0001142301/2, від 09.01.2007 р. № 0001142301/3. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 3,40 грн. судового збору.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, ДПІ у Соломянському районі м. Києваоскаржила їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про скасування судових рішень судів попередніх інстанцій та ухвалення нового рішення про залишення позову без задоволення.

Позивач заперечень на касаційну скаргу суду не надав.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Судами встановлено, що ДПА у м. Києві була проведена виїзна позапланова документальна перевірка з питань дотримання вимог податкового законодавства ТОВ «Автоцентр Атлант-М» при здійсненні взаєморозрахунків із ТОВ «Стелс Медіа» та ТОВ «Сігма» за період з 01.01.2004 р. по 31.12.2005 р., про що складено акт перевірки № 12/23-70/30969214 від 05.07.2006 р.

На підставі висновків вказаного акта перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.07.2006 р. № 0001142301/0, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у загальному розмірі 671405 грн., у тому числі: основний платіж - 447602 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 223803 грн.

За наслідками адміністративного оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення до ДПІ у Соломянському районі м. Києва, ДПА у м. Києві та ДПА України, скарги ТОВ «Автоцентр Атлант-М» залишені без задоволення, та відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 08.08.2006р. № 0001142301/1, від 25.10.2006 р. № 0001142301/2, від 09.01.2007 р. № 0001142301/3 з аналогічною сумою донарахування податкового зобовязання.

Визначаючи позивачу спірну суму податкового зобовязання з податку на додану вартість, податкова інспекція виходила з того, що позивачем в порушення вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (далі Закон № 168/97-ВР) віднесено до складу податкового кредиту за червень-грудень 2004 р. податок на додану вартість в розмірі 447602 грн. згідно податкових накладних, виданих ТОВ «Стелс Медіа». При цьому, відповідач посилається на те, що рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 14.12.2004 р. установчі документи, свідоцтво про державну реєстрацію ТОВ «Стелс Медіа» визнані недійсними з 09.09.2003 р., а свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість з 22.09.2003 р. та анульовано актом від 22.06.2006 р. № 120, а тому податкові накладні, видані ТОВ «Стелс Медіа», не дають позивачу права на формування податкового кредиту за вказаний період.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України підтримує правову позицію судів попередніх інстанцій щодо правомірності віднесення ТОВ «Автоцентр Атлант-М» до складу податкового кредиту у червні-грудні 2004 р. податку на додану вартість в сумі 447602 грн. на підставі належним чином оформлених податкових накладних, виданих ТОВ «Стелс Медіа», з огляду на слідуюче.

Згідно пункту 1.7 статті 1 Закону України № 168/97-ВР (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР визначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4. статті 7 Закону № 168/97-ВР не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів оплату вартості таких робіт (послуг).

Згідно підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобовязань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР встановлено, що платник податку зобовязаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками певні реквізити, перелік яких встановлений зазначеним підпунктом.

Підпунктом 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР право на нарахування податку та складання податкових накладних надано виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до пункту 9.6 статті 9 Закону № 168/97-ВР свідоцтво про реєстрацію особи в якості платника податку на додану вартість діє до дати його анулювання.

Як встановлено судами, між позивачем та ТОВ «Стелс Медіа» 25.05.2004 р. укладено договір № 25/05-04 про надання інформаційно-рекламного обслуговування. За вказаним договором на підставі виданих ТОВ «Стелс Медіа» рахунків-фактур позивач придбав у вказаного товариства послуги з організації рекламної кампанії загальною вартістю 2696813 грн., в тому числі податок на додану вартість - 447603,84 грн. Вартість послуг сплачена позивачем шляхом перерахування коштів на банківський рахунок ТОВ «Стелс Медіа». По зазначених господарських операціях ТОВ «Стелс Медіа» видало позивачу податкові накладні на загальну суму 2696813 грн., в тому числі податок на додану вартість - 447604 грн., який було включено до складу податкового кредиту в червні-грудні 2004 р.

В ході розгляду справи податкова інспекція не заперечувала, що позивач здійснював придбання послуг у ТОВ «Стелс Медіа» та сплачував у складі їх вартості податок на додану вартість, на підтвердження чого отримував від продавця податкові накладні, оформлені відповідно до вимог підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР.

Єдиною підставою нарахування позивачу податкових зобовязань з податку на додану вартість в акті перевірки зазначено визнання недійсними рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 14.12.2004 р. установчих документів ТОВ «Стелс Медіа» та його свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Виходячи з системного аналізу вищенаведених норм Закону № 168/97-ВР, суди дійшли до обґрунтованого висновку, щона момент видачі податкових накладних контрагент позивача за договором № 25/05-04 ТОВ «Стелс Медіа» був зареєстрований як платник податку на додану вартість органами державної податкової служби у встановленому законом порядку та мав відповідне свідоцтво, а тому він мав право складати податкові накладні.

При цьому, в процесі розгляду справи судами встановлено, що рішення районного суду, на якому ґрунтуються висновки акта перевірки, скасоване за нововиявленими обставинами ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 05.07.2006 р. Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 28.08.2006 р. в задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ «Стелс Медіа», 3-тя особа: ДПІ у Шевченківському районі м. Києва про визнання недійсним статуту ТОВ «Стелс Медіа» та свідоцтва платника податку на додану вартість відмовлено. Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 24.10.2006 р. рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 28.08.2006 р. залишене без змін.

З огляду на викладене, колегія суддів доходить висновку, що віднесення ТОВ «Автоцентр Атлант-М» до податкового кредиту червня-грудня 2004 р. сум податку на додану вартість згідно податкових накладних, виданих ТОВ «Стелс Медіа», було правомірним, а тому в його діях відсутні порушення вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР, що і стало обґрунтованою підставою для визнання недійсними спірних податкових повідомлень-рішень.

Отже, за таких обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 04.04.2007 р. та постанову господарського суду м. Києва від 25.01.2007 р. у даній справітакими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Соломянському районі м. Києва відхилити, а ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 04.04.2007 р. та постанову господарського суду м. Києва від 25.01.2007 р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Брайко А.І.

Голубєва Г.К.

Маринчак Н.Є.

Федоров М.О.