Постанова № 34808907, 12.11.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

12 листопада 2013 року № 826/16684/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Пащенка К.С., при секретарі судового засідання Іконніковій О.Ю., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справуза позовомОб'єднання енергетичних підприємств «Галузевий резервно-інвестиційний фонд розвитку енергетики»доГоловного управління державної казначейської служби України в Автономній Республіці Кримпровизнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить визнати протиправними дії відповідача щодо повернення дублікату наказу від 03.08.2006 № 2-14/4676.1-206 без виконання; зобов'язати відповідача прийняти дублікат наказу від 03.08.2006 № 2-14/4676.1-206 до виконання.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов у повному обсязі.

Не зважаючи на належне повідомлення про час та місце розгляду справи відповідач явку своїх представників у судове засідання 06.11.2013 не забезпечив, з урахуванням чого адміністративна справа відповідно до ч.ч. 4, 6 ст. 128 КАС України розглядається у порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

20.04.2006 рішенням Господарського суду АРК у справі № 2-14/4676.1-2006, залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 06.07.2006, позовні вимоги Об'єднання енергетичних підприємств «Галузевий резервно-інвестиційний фонд розвитку енергетики» задоволено, зокрема, стягнуто з Головного управління капітального будівництва при Раді Міністрів АРК на користь позивача 15000000 грн. заборгованості, 1700 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

03.08.2006 на підставі вказаних рішень Господарським судом АРК видано наказ про примусове виконання рішення, а саме: стягнути з Головного управління капітального будівництва при Раді Міністрів АРК. (м. Сімферополь, вул. Леніна, 7, р/р 35424006001186 УДК в АРК, МФО 824026, ОКПО 26226434) на користь Об'єднання енергетичних підприємств «Галузевий резервно-інвестиційний фонд розвитку енергетики» (м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 4, р/р 26005301243792 в Київському міському відділенні ПІБ, МФО 322250, ОКПО 21677681) 15000000 грн. заборгованості, 1700 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, з яким позивач звернувся до Державної виконавчої служби України.

В подальшому, постановою Державної виконавчої служби України від 18.05.2013 про повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі п. 9 ч. 1 ст. 47, ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» вказаний наказ Господарського суду АРК. Повернуто стягувачу - позивачу.

Листом від 10.07.2013 № 248 позивач звернувся до Державної казначейської служби України з заявою про виконання рішення суду, в якій просив виконати вищезазначений наказ Господарського суду АРК від 03.08.2006 стосовно залишку суми боргу та перерахувати кошти на поточний рахунок позивача, а саме: код ЄДРПОУ 21677681, р/р 26009390501 в ПАТ «Енергобанк, м. Київ, МФО 300788.

За результатами розгляду такої заяви, Державна казначейська служба України листом від 17.07.2013 № 510/7178-16619 повідомила позивачу про направлення на підставі Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» та п.п. 3, 24 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, наказу Господарського суду АРК від 03.08.2006 та доданих до нього матеріалів Головному управлінню Державної казначейської служби України в АРК для розгляду.

В наступному, за результатами розгляду наказу Господарського суду АРК від 03.08.2006 та доданих до нього матеріалів листом від 15.08.2013 № 11.0-10.2/646-6492 Головне управління Державної казначейської служби України в АРК повідомило позивачу про повернення таких документів без виконання згідно з пп. 1 п. 9 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, у зв'язку з тим, що банківські реквізити стягувача, зазначені в заяві, не відповідають тим, які вказані у наказі Господарського суду АРК від 03.08.2006 по справі № 2-14/4676.1-2006, а також зазначило, що банк боржника - Головне управління Державного казначейства України в АРК, зазначений у вказаному наказі, є ліквідованим.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 3 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30.01.2013 № 45), рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

За змістом п. 9 названого Порядку орган Казначейства повертає виконавчий документ стягувачеві у разі, коли виконавчий документ видано або оформлено з порушенням установлених вимог.

Відповідно до змісту п. 2 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконавчі документи - оформлені в установленому порядку виконавчі листи судів та накази господарських судів, видані на виконання рішень про стягнення коштів, а також інші документи, визначені Законом України «Про виконавче провадження».

Вказана норма кореспондується з ч. 1 ст. 177 ГПК України, відповідно до якої наказ має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України «Про виконавче провадження».

При цьому, частиною 1 ст. 18 «Вимоги до виконавчого документа» Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що у виконавчому документі зазначаються, зокрема: повне найменування (для юридичних осіб) стягувача і боржника, рахунки стягувача та боржника тощо.

Таким чином, органи Казначейства в праві приймати до виконання лише виконавчі документи, які відповідають вимогам Закону України «Про виконавче провадження».

Як встановлено судом, у наказі Господарського суду АРК від 03.08.2006 по справі № 2-14/4676.1-2006 в якості банку боржника зазначено Головне управління Державного казначейства України в АРК, яке є ліквідованим, що також підтверджується наявним в матеріалах справи повідомлення державного реєстратора від 29.12.2011, а в якості рахунку стягувача у наказі зазначено р/р 26005301243792 в Київському міському відділенні ПІБ, МФО 322250, в той час як позивач у своїй заяві про виконання рішення суду від 10.07.2013 № 248 просить перерахувати кошти на інші реквізити, а саме р/р 26009390501 в ПАТ «Енергобанк, м. Київ, МФО 300788.

Поряд з цим, слід зазначити, що згідно з ч. 1 ст. 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

За таких умов, виконавчий документ - наказ Господарського суду АРК від 03.08.2006 по справі № 2-14/4676.1-2006 на момент пред'явлення його позивачем до виконання органу Казначейства не відповідав вимогам Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників та Закону України «Про виконавче провадження».

З огляду на викладене, у суду відсутні належні правові підстави для визнання протиправними дій відповідача щодо повернення дублікату наказу Господарського суду АРК від 03.08.2006 № 2-14/4676.1-206.

Разом з тим, згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи N R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

При цьому, з огляду на положення ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України щодо компетенції адміністративного суду останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які Конституцією України віднесені до компетенції цього органу державної влади. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого адміністративного суду України 21.10.2010 № П-278/10.

Отже, адміністративний суд, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченим ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, критеріям, не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Аналіз норм Кодексу адміністративного судочинства України свідчить про те, що завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, оскільки ключовим його завданням є здійснення правосуддя.

З огляду на зазначене, виконання повноважень, які покладені на органи Казначейства, в тому числі щодо прийняття або не прийняття відповідного виконавчого документу до виконання, за своєю правовою природою, є їх виключною компетенцією (дискреційними повноваженнями), тобто втручання в таку діяльність є формою втручання в дискреційні повноваження наведеного органу та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

Враховуючи наведене у сукупності, позовна вимога про зобов'язання відповідача прийняти дублікат наказу Господарського суду АРК від 03.08.2006 № 2-14/4676.1-206 до виконання задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Позивач достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, суду не надав.

Натомість відповідач довів суду відсутність протиправних дій зі свого боку.

За таких обставин позовні вимоги визнаються судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 9, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову Об'єднання енергетичних підприємств «Галузевий резервно-інвестиційний фонд розвитку енергетики» відмовити повністю.

Постанова відповідно до ч.ч. 1, 3, 4 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом ч. 3 ст. 160 КАС України або прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч. 4 ст. 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

СуддяК.С. Пащенко