Постанова № 34807437, 06.11.2013, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

06 листопада 2013 р. Справа № 802/4364/13-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Томчука А.В.,

за участю:

секретаря судового засідання: Чабан Вікторії Вікторівни

позивача: ОСОБА_1,

відповідача: Кривіцький М.О. - представник за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: ОСОБА_1

до: військової частини А0549

про: визнання бездіяльності протиправною та стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом військової частини А0549 (далі - в/ч А0549) з вимогами про визнання бездіяльності протиправною та стягнення коштів.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що проходив військову службу на посаді помічника начальника управління (з правової роботи) Територіального управління внутрішнього аудиту та контролю Департаменту внутрішнього аудиту та фінансового контролю Міністерства оборони України. Наказом першого заступника Міністра оборони України від 22.08.2013р. №139 його звільнено з військової служби в запас за пунктом "б" частини 1 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" (за станом здоров'я). 10.10.2013р. згідно наказу №189 позивача виключено зі складу списків особового складу в/ч. Як зазначає позивач, до моменту свого звільнення, він знаходився на речовому забезпеченні відповідача, однак у день виключення зі списків особового складу частини йому не проведено виплату грошової компенсації за неотримане під час проходження військової служби речове майно в сумі 9098,92 грн. Розмір вказаної грошової компенсації, як зазначає позивач, підтверджується довідкою № 69/37 від 11.10.2013 року. Вважаючи, що відповідачем порушено приписи п. 242 Указу Президента України "Про Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України", ОСОБА_1 звернувся з даним позовом до суду.

У судовому засіданні позивач надав пояснення, що відтворюють зміст позовної заяви. Позовні вимоги просив задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив щодо задоволення заявленого адміністративного позову з підстав викладених у письмових запереченнях (а.с.10-11).

Дослідивши подані сторонами документи, з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що заявлений позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу на посаді помічника начальника управління (з правової роботи) Територіального управління внутрішнього аудиту та контролю Департаменту внутрішнього аудиту та фінансового контролю Міністерства оборони України.

Сторонами не заперечувався факт проходження ОСОБА_1 військової служби у в/ч А0549.

Наказом першого заступника Міністра оборони України від 22.08.2013р. №139 позивача звільнено з військової служби в ЗАПАС за пунктом "б" частини 1 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" (за станом здоров'я) з правом носіння військової форми одягу.

10.10.2013р. наказом Начальника Територіального управління внутрішнього аудиту та контролю Департаменту внутрішнього аудиту та фінансового контролю Міністерства оборони України №189, визначено з 14.10.2013р. виключити позивача зі складу списків особового складу управління, всіх видів забезпечення та направити для зарахування на військовий облік до Вінницького ОМВК м.Вінниця (а.с.5).

11.10.2013р. на підставі наказу від 10.10.2013р. №189 ОСОБА_1 видана довідка № 69/37 на одержання грошової компенсації замість речового майна в сумі 9098,92 грн. (а.с.6).

У зв'язку з не проведенням з позивачем розрахунку у день виключення зі списків особового складу частини (щодо невиплати грошової компенсації замість речового майна), ОСОБА_1 звернувся до суду з вимогами визнати протиправною бездіяльність в/ч А0549 щодо невиплати йому в день виключення зі списків особового складу частини компенсації за не отримане під час проходження служби речове майно, стягнути з в/ч А0549 компенсацію за неотримане під час проходження служби речове майно в сумі 9098,92 грн.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд керується та виходить з наступного.

Відповідно до статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Систему соціального та правового захисту військовослужбовців, гарантії військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах, сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни регулює закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року №2011-ХІІ.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах та свободах визначених законодавством України.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно з частиною 1 статті 9-1 вказаного Закону продовольче та речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 року № 1444 затверджено Положення про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час, відповідно до пункту 28 якого військовослужбовці, звільнені у запас або відставку з правом носіння військової форми одягу, за бажанням можуть отримати речове майно, яке вони не отримали під час звільнення, або грошову компенсацію за нього за цінами на день підписання наказу про звільнення. Зазначеним особам, звільненим у запас або відставку після закінчення строку контракту, за належне їм, але не отримане протягом дії контракту речове майно виплачується грошова компенсація пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати закінчення контракту, або видається речове майно на суму грошової компенсації.

Як зазначає відповідач, дію пункту другого статті 9-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" призупинено Законом України "Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів", який набув чинності з 11.03.2000 року, в частині одержання військовослужбовцями речового майна і продовольчих пайків або за бажанням військовослужбовців грошової компенсації замість них.

Пунктом 2 статті 9-1 зазначеного Закону передбачалося, що військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, мають право на отримання замість належних їм за нормами забезпечення предметів речового майна грошової компенсації в розмірі вартості зазначених предметів. Порядок виплати грошової компенсації визначається Кабінетом Міністрів України.

Положення частини 2 статті 24 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" передбачають, що закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Згідно з частинами 3, 4 пункту 9 статті 1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" військовослужбовці - особи, які проходять військову службу.

Військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави.

Відповідно до витягу з наказу Начальника Територіального управління внутрішнього аудиту та контролю Департаменту внутрішнього аудиту та фінансового контролю Міністерства оборони України від 10.10.2013р. №189, підполковника ОСОБА_1, звільненого наказом першого заступника Міністра оборони України (по особовому складу) від 22.08.2013р. №139 з військової служби в ЗАПАС за пунктом "Б" (за станом здоров'я) з правом носіння військової форми та одягу, з 14.10.2013р. виключено зі складу списків особового складу управління, всіх видів забезпечення (а.с.5).

Разом з тим факт проходження позивачем військової служби у військовій частині А0549 та його статус військовозобов'язаного, сторонами не заперечувався. Щодо даних обставин між сторонами немає спору.

В силу частини 3 статті 72 КАС України обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Водночас, пункт 2 статті 9-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" на призупинення дії якого посилався відповідач, регулював порядок виплати компенсації замість речового майна саме військовослужбовцям, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій службі, і не поширювався на військовослужбовців, звільнених з військової служби. Зазначена позиція висвітлена в постанові Верховного суду № 21-38а13 від 19.03.2013 року.

Таким чином, позивач має право на одержання компенсації замість речового майна та належить до категорії осіб, яким виплачується грошова компенсація за неотримане речове майно на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 року № 1444.

Також суд бере до уваги те, що факт існування заборгованості відповідача підтверджено наявними у справі доказами, серед яких довідка № 69/37 від 10.10.2013 року.

Крім того, слід наголосити, що в підтвердження позиції позивача, в матеріалах адміністративної справи міститься інформація не спростована представником відповідача, про виплату компенсації за невикористане речове майно військовослужбовців звільненим за період 2010-2012 років (а.с.15),

Таким чином, відповідач допустив порушення чинного законодавства, чим обмежив законне право позивача на своєчасне та повне одержання грошової компенсації за неотримане речове майно, що потребує його захисту в судовому порядку.

Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд відповідно до статті 86 цього ж Кодексу оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Частиною 2 статті 71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оскільки встановлені судом обставини відповідачем не спростовані, також ним не доведена правомірність невиплати позивачу грошової компенсації замість неотриманого ним речового майна, суд приходить до висновку, що вимоги позивача, викладені в заявленому адміністративному позові, є обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню.

В силу частини 1 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Зважаючи на відсутність в матеріалах справи документів на підтвердження відповідних судових витрат, судові витрати стягненню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини А 0549 щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації за неотримане під час проходження військової служби речове майно.

Стягнути з військової частини А0549 (код ЄДРПОУ 08540799) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) компенсацію за неотримане під час проходження військової служби речове майно в сумі 9098 (дев'ять тисяч дев'яносто вісім) грн. 92 коп.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Томчук Андрій Валерійович