Постанова № 348069, 10.01.2007, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м.Херсон, вул. Горького, 18

____________________________

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" січня 2007 р. Справа № 8/389-АП-06

Господарський суд Херсонської області у складі судді Хом'якової В.В. при секретарі Зибцевій А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Алайя"

до Державної податкової інспекції у Білозерському районі

Головного управління Державного Казначейства в ХО

3-тя особа без самостійних вимог - Регіональне управління ДААК ДПА України

про визнання протиправними (неправомірними) дій ДПІ

за участю:

представників сторін:

прокурор Федоренко О.Б.

від позивача - представник Андрієнко В.Г., дов. №299 від 01.08.06.

від відповідача-1 - зав. юр. сектором Лелеко Г.О., дов. №2427/10-009 від 05.09.06., ГДПРІ Андрюк А.М., дов. №6/10-007 від 09.01.07., нач. відділу Іващук Т.М., дов. №3753/10-007 від 06.12.06., начальник Чернишова Н.А., наказ №357-0 від 03.04.06.

від відповідача-2 - нач. юр. відділу Пилипенко О.Г., дов. №14-08/2351 від 22.11.06.

від регіонального управління ДААК ДПА - пров. спеціаліст Радіонова Н.І., дов. №2908/21-126 від 29.11.06., нач. відділу Солдатенков С.С., дов. №2973/21-126 від 06.12.06.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Алайя»(позивач) звернулось до суду з позовом про визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у Білозерському районі Херсонської області, які були вчинені у вигляді відмови видати довідку за жовтень 2006 року за формою, яка передбачена додатком № 5 до Положення про порядок нарахування, терміни сплати і подання розрахунку акцизного збору, затвердженого наказом ДПА України № 111 від 19 березня 2001 року. Позивач просить зобов'язати ДПІ видати вказану довідку, стягнути з державного бюджету України на користь позивача збитки у формі понесених витрат в сумі 612500 грн., стягнути з Держбюджету понесені витрати на правову допомогу в сумі 30625 грн. та судові витрати. В позовній заяві зазначено, що ТОВ «Алайя»має ліцензію № 114 від 26.09.02 на виробництво алкогольних напоїв (виноробної продукції). Додатком № 1 до ліцензії ТОВ «Алайя»було надано дозвіл на виробництво виноматеріалів оброблених і виноматеріалів коньячних, додатком № З від 10.02.2006 - дозвіл на виробництво виноматеріалів плодових оброблених. Внаслідок незаконної протидії Білозерської ДПІ Херсонської області у здійсненні законної діяльності підприємства позивача останнє зазнало суттєвих збитків. 29.09.2006 р. між ТОВ «Алайя»та Луганською філією ТОВ «Гал-Леобуд»( м. Луганськ) було укладено договір № 29 купівлі-продажу сировини для подальшого виробництва алкогольних напоїв, згідно з умовами якого ЛФ ТОВ «Гал-Леобуд»(продавець) зобов'язався в строк з до 10.10.2006 передати у власність ТОВ «Алайя»(покупця) вказану сировину на загальну суму 6125000 грн. Однією з умов договору (п. 5.2) було попереднє надання до 05.10.2006 р. покупцем сировини продавцю як власнику підакцизної сировини копії довідки за формою 5 на жовтень 2006 р., якою орган ДПІ фактично підтверджує дію ліцензії на виробництво підакцизних товарів протягом наступного календарного місяця. Невиконання цієї або будь-якої іншої умови цього договору з боку покупця, відповідно до п. 7.4 договору, було підставою для відмови продавця від подальшого виконання договору та наявності у нього права на отримання від винної сторони неустойки у формі штрафу, рівного 10 % ціни договору. У відповідності до п. 6.8 Положення про порядок нарахування, терміни сплати і подання розрахунку акцизного збору, затвердженого наказом ДПА України № 111 від 19.03.2001 р., суб'єкт підприємницької діяльності при отриманні підакцизних товарів (крім спирту етилового), які є сировиною для виробництва інших підакцизних товарів і відповідно до законодавства не підлягають оподаткуванню акцизним збором (у даному випадку - покупець, позивач), повинен надати власнику підакцизної сировини (яким є продавець) копію довідки за формою, наведеною у додатку 5 до Положення, завірену в установленому порядку. Така довідка надається суб'єкту підприємницької діяльності органом державної податкової служби за місцем реєстрації та діє протягом звітного періоду. Заявою № 57/9 від 02.10.2006 ТОВ «Алайя»звернулася до ДПІ за місцем своєї реєстрації з проханням надати згадану довідку за формою 5 на жовтень 2006 р. Однак підприємству було офіційно відмовлено у задоволенні запиту листом ДПІ у Білозерському районі Херсонської області № 2803/15-117 від 11.10.2006 . Причиною відмови вказана необхідність додаткового надання відповідної чинної нормативної та технологічної документації та обстеження технологічних умов виробництва підакцизної продукції. Органом ДПІ як на правову підставу зроблено посилання на лист Регіонального Управління ДААК ДПА України у Херсонській області № 721-122 від 10.10.2006 і його ж наказ № 33 від 21.09.2001. Внаслідок дій ДПІ позивач порушив зобов'язання перед ЛФ ТОВ «Гал-Леобуд»за договором № 29 від 29.09.2006, і був вимушений перерахувати на рахунок ЛФ ТОВ «Гал-Леобуд»суму штрафу у розмірі 612500 грн. ТОВ «Алайя»просить суд стягнути з Відповідача у регресному порядку сплачений штраф як суму збитків.

21 листопада 2006 року позивач подав заяву, яка містила додаткові позовні вимоги - визнати протиправними дії ДПІ з відмови у видачі довідки ТОВ «Алайя»за ф. 5 за листопад 2006 року, зобов'язати видати довідку, стягнути з державного бюджету України на користь позивача збитки в сумі 812500 грн., які були заподіяні виплатою штрафу за порушення умов договору контрагенту позивача. Оскільки ці додаткові вимоги були подані з порушенням вимог ст. 106 КАС України, суд залишив їх без розгляду з наданням строку для усунення недоліків. Право позивача заявляти додаткові позовні вимоги в одному провадженні є обмеженим, оскільки реалізується під контролем суду. Суд не зв'язаний такою заявою позивача. Враховуючи обставини справи, а саме невиконання вимог суду щодо усунення недоліків, суд залишає клопотання позивача про доповнення (уточнення) позовних вимог без задоволення і розглядає первісний позов. Сплачений позивачем судовий збір у сумі 2000грн. повертається з державного бюджету.

Державна податкова інспекція у Білозерському районі Херсонської області (перший відповідач) проти позову заперечує, вказуючи у відзиву на позовну заяву, що ТОВ „Алайя” має право здійснювати виробництво виноматеріалів оброблених ГСТУ 202.001-96, виноматеріалів коньячних РСТ УССР 1905-81. Згідно статті 3 Закону України від 15.09.95 №329/95-ВР "Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби" не підлягають оподаткуванню акцизним збором обороти з реалізації (передачі) української сировини, що використовуються для виробництва підакцизних товарів. ТОВ "Алайя" має право здійснювати виробництво виноматеріалів оброблених і реалізовувати його іншим виробникам для розливу без сплати акцизного збору, якщо останні нададуть підтвердження довідкою, що вони є виробниками підакцизної продукції. Доробку вин за технологічними інструкціями можуть здійснювати підприємства, які займаються розливом вина. Для здійснення діяльності, згідно наявної ліцензії, довідка згідно додатку № 5 чинним законодавством не передбачена, що підтверджує правомірні дії ДШ у Білозерському районі. Підпункт 6.8 п. 6 Положення про порядок нарахування, терміни сплати і подання розрахунку акцизного збору не поширюється на ТОВ “Алайя”.

Згідно статуту ТОВ "Гал-Леобуд" зареєстрованого Львівською міською радою 13.08.2001, Положення про Луганську філію ТзОВ "Гал-Леобуд", затвердженого зборами учасників 29.09.2005, довідки від 03.10.05 № 5247 з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України та листа ТзОВ "Гал-Леобуд", в Луганській філії ТзОВ "Гал - Леобуд" і ТзОВ "Гал - Леобуд" виробництво алкогольних напоїв не передбачено і не здійснюється. Луганська філія ТзОВ "Гал -Леобуд" і ТзОВ "Гал-Леобуд" здійснюють оптову та роздрібну торгівлю алкогольними напоями. Включення вимог надання довідки покупцем в договір №29 від 29.09.06 між ТОВ "Алайя" та Луганською філією ТзОВ "Гал-Леобуд" суперечить чинному законодавству.

Керівником Луганської філії ТзОВ "Гал -Леобуд" і ТОВ "Алайя" є Пазушко Андрій Вадимович.

В договорі №29 від 29.09.06 між ТОВ "Алайя" та Луганською філією ТОВ "Гал-Леобуд" в п. 2 "Предмет договору" не вказано яку сировину отримує покупець та в якій кількості в п. З "Кількість і якість товару", тобто даний договір не відповідає істотним умовам які визначені Господарським кодексом.

ДПІ не відмовило у видачі довідки, на що посилається позивач, а запропонувало надати відповідну чинну нормативну та технологічну документацію та обстеження технологічних умов виробництва підакцизної продукції. Враховуючи вищезазначене зазначаємо, що вина по не виконанню умов договору насамперед лежить не на посадових особах ДПІ, а на ТОВ "Алайя", тому держава не несе відповідальність за невиконання позивачем умов договору.

Посилання позивача на наявність у нього технологічних потужностей для проведення провадження діяльності з виробництва підакцизних товарів спростовується листом ліквідатора ООО "Лиман" Марченко С.А. від 29.11.06 про те, що рішенням господарського суду Херсонської області від 21.10.04 розірвано договір №3 від 11.02.02 купівлі - продажу обладнання винцеху за адресою с. Станіслав, Білозерське шосе, між ТОВ "Лиман" та ТОВ "Алайя". З моменту набрання законної сили рішення Господарського суду Херсонської області від 21.10.04 і по теперішній час обладнання нікому не передавалось і не продавалось. Договір оренди будівлі винцеху, укладений позивачем з ПП "Бон-Велл-Агро" , розірвано.

Другий відповідач - Головне управління Державного казначейства України у Херсонській області проти позову заперечує, посилаючись на те, що не є учасником спірних відносин, не володіє будь-якими фактичними даними, правомірність своїх дій щодо невидачі довідки повинна доводити ДПІ у Білозерському районі. Управління здійснює розрахунково-касове обслуговування розпорядників і одержувачів бюджетних коштів. Вказує, що у Державному бюджеті передбачені видатки лише на відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури, судів ( ст. 35 Закону України „Про Державний бюджет України на 2006 рік”). Видатки для відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дій інших органів державної влади не передбачені. ДПІ є розпорядником бюджетних коштів, видатки на утримання ДПІ визначаються КМУ і фінансуються з державного бюджету. Другий відповідач вважає, що відшкодування шкоди та витрат на правову допомогу, судових витрат повинно проводитись за рахунок державних коштів, передбачених кошторисом ДПІ у Білозерському районі. Крім того, вказує на те, що виконання рішень, які приймаються судами щодо відшкодування завданої шкоди за рахунок державного бюджету покладено виключно на Державне казначейство України. В доповненні до відзиву другий відповідач посилається на завищення розміру витрат на правову допомогу. Ст.90 КАС України передбачено, що витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом. Разом з цим, ч.З ст.90 передбачений граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу, який встановлюється законом. З метою реалізації статей 90-95 і пункту 2 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення»КАС України Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 27 квітня 2006 року №590 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави», згідно якої передбачено якщо компенсація витрат, пов'язаних з правової допомогою стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, сплачується за рахунок держави у граничному розмірі, який не перевищує суму, що обчислюється виходячи з того, що особі, яка надає правову допомогу, виплачується 5 % розміру мінімальної заробітної плати за повний робочий день. Згідно ст.82 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»встановлено розмір мінімальної заробітної плати з 1 липня 2006 року -375 гривень (18,75 грн.), з 1 грудня 2006 року - 400 гривень (20 гривень).

З урахуванням наданих до суду позивачем документів, які підтверджують надання правової допомоги (договір про надання юридичних послуг від 17.04.2006р. №15, заявка позивача №4 від 11.10.2006р., акт прийому-передачі виконаних робіт від 16.10.2006р.), підготовка та передача позивачу позовної заяви складала 4 робочий дня. Відповідно до вищевказаних нормативно-правових актів сума компенсації надання правової допомоги за рахунок держави становить 75 гривень.

Крім цього, частиною 2 статті 95 Конституції України встановлено, що виключно законом про Державний бюджет України визначаються видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків. Пунктом 8 статті 7 Бюджетного кодексу України передбачено принцип цільового використання бюджетних коштів - бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями. Згідно ст.23 Бюджетного кодексу будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення. Останні встановлюються Законом про Державний бюджет України. Законом України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" бюджетні призначення на повернення судових витрат згідно ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачені, тому відповідні рахунки, з яких би здійснювалось таке відшкодування в органах Державного казначейства України не відкриті.

Прокурор Херсонської області вступив у розгляд справи з метою захисту інтересів держави за власною ініціативою.

За клопотанням першого відповідача суд залучив до участі в розгляді справи 3-ю особу на стороні першого відповідача - Регіональне управління Департаменту з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів ДПА України у Херсонській області. Третя особа надала відповідні пояснення по справі, в яких зазначає, що довідка за формою, яка наведена у додатку №5 до Положення, підтверджує не дію ліцензії, а право отримання суб'єктом господарювання підакцизної сировини (крім спирту етилового), яка є сировиною для виробництва інших підакцизних товарів без сплати акцизного збору. Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України «Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби»від 15.09.95 №329/95-ВР платниками акцизного збору на алкогольні напої та тютюнові вироби є суб'єкти підприємницької діяльності - українські виробники алкогольних напоїв. В статті 3 вищезазначеного Закону закріплено, що не підлягають оподаткуванню обороти з реалізації (передачі) української сировини, що використовується для виробництва підакцизних товарів. У такому разі суб'єкт підприємницької діяльності при отриманні підакцизних товарів (крім спирту етилового), які є сировиною для виробництва інших підакцизних товарів і відповідно до законодавства не підлягають оподаткуванню акцизним збором, повинен надати власнику підакцизної сировини копію довідки, завірену в установленому порядку, за формою, наведеною у додатку 5 Положення. Довідка підтверджує право суб'єкта-виробника на отримання підакцизних товарів (сировини) без сплати акцизного збору для виробництва з них інших підакцизних товарів у межах України. Таким чином, підприємство вторинного виноробства може отримати довідку форми №5, якщо воно придбаває виноматеріали з метою безпосереднього виробництва з них інших підакцизних товарів. Луганська філія ТОВ "Гал-Леобуд" не являється платником акцизного збору і довідка за формою 5 не є необхідним документом для даного підприємства. В позові вказано на те, що атестатом виробництва №УА 3.040.0030-06 від 27.01.2006р було засвідчено, що стан виробництва виноматеріалів виноградних оброблених забезпечує стабільність показників органолептичних, фізико-хімічних, мікробіологічних та безпеки виноматеріалів. Регіональне управління зазначає, що лабораторія не акредитована в системі УКРСЕПРО, про що свідчить лист Державного підприємства "Херсонський РЦСМС"' від 11.10.2006р. №1924-07/16.

Також повідомляє суд, що 05.04.2006 працівниками регіонального управління було проведено перевірку стану виробничих потужностей ТОВ "Алайя", за результатами якої складено довідку від 05.04.2006р. №4/21-316. На момент вищезазначеної перевірки позивачем не представлено висновків відповідних органів контролю щодо обстеження підприємства (санітарно-епідеміологічна служба, пожежна частина та інші), також не представлено документів, які засвідчують забезпеченість підприємства водою, паром та електроенергією. Необхідна для виробництва нормативно-технічна та технологічна документація, бланки обліку не представлено. Санітарний стан виробництва та території підприємства незадовільний. Також третя особа повідомила суд про те, що актом перевірки від 28.09.2006р. №80/23-31507199 "Про результати виїзної планової перевірки ТОВ "Алайя" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства" підтверджено відсутність у ТОВ "Алайя" потужностей по резервуарах, які забезпечують зберігання виноматеріалу, а також відповідні технологічні умови щодо його виробництва. На ТОВ "Алайя" відсутні реєстри супровідних прибуткових документів по переробці винограду, купажні акти не відповідають формам первинного обліку, відсутні акти інвентаризації. Жодного документа, який би вказував на здійснення обробки виноматеріалів на момент перевірки позивачем не представлені. ТОВ "Алайя" за юридичною адресою в с. Станіслав вул. Леніна, 6, Білозерського району Херсонської області виробничу діяльність не здійснювало, про що свідчить відсутність працівників та відсутність сплати податку з доходів фізичних осіб по звіту 1 ДФ. Наявність ліцензії у позивача не вказує на наявність чи відсутність у підприємства-виробника підакцизних товарів технологічних потужностей для провадження діяльності.

Розглядом матеріалів справи ВСТАНОВЛЕНО:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Алайя” зареєстровано як платник податків у державній податковій інспекції у Білозерському районі Херсонської області, має ліцензію № 114 на виробництво алкогольних напоїв (виноробної продукції), зареєстровано платником акцизного збору. Додатком № 1 до ліцензії ТОВ «Алайя»було надано дозвіл на виробництво виноматеріалів оброблених і виноматеріалів коньячних, додатком № З від 10.02.2006 - дозвіл на виробництво виноматеріалів плодових оброблених. Позивач має атестати виробництва виноматеріалів виноградних оброблених та виноматеріалів плодових оброблених (дійсні до 26.09.2007), видані Державним підприємством „Херсонстандартметрологія”. За своїм статусом позивач є підприємством первинного виробництва.

Заявою № 57/9 від 02.10.2006 ТОВ «Алайя»звернулося до ДПІ у Білозерському районі за місцем своєї реєстрації з проханням надати згадану довідку за формою 5 на жовтень 2006 р. Однак підприємству було офіційно відмовлено у задоволенні запиту листом ДПІ у Білозерському районі Херсонської області № 2803/15-117 від 11.10.2006 (т.1 арк. справи 22) . В листі зазначено, що „для отримання довідки форми № 5 Вам необхідно надати відповідну чинну нормативну та технологічну документацію та обстеження технологічних умов виробництва підакцизної продукції”. Органом ДПІ як на правову підставу зроблено посилання на лист Регіонального Управління ДААК ДПА України у Херсонській області № 721-122 від 10.10.2006 і п. 2.2.20, 2.2.21 Положення Регіонального управління ДААК ДПА у Херсонській області, затвердженого наказом РУ ДААК № 33 від 21.09.2001. Лист та наказ не були додані до відповіді.

Суд вважає відмову податкового органу видати позивачу довідку ф. 5 за жовтень 2006 року неправомірною. Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України «Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби»від 15.09.95 №329/95-ВР платниками акцизного збору на алкогольні напої та тютюнові вироби є суб'єкти підприємницької діяльності - українські виробники алкогольних напоїв. В статті 3 вищезазначеного Закону закріплено, що не підлягають оподаткуванню обороти з реалізації (передачі) української сировини, що використовується для виробництві підакцизних товарів. У такому разі суб'єкт підприємницької діяльності при отриманні підакцизних товарів (крім спирту етилового), які є сировиною для виробництва інших підакцизних товарів і відповідно до законодавства не підлягають оподаткуванню акцизним збором, повинен надати власнику підакцизної сировини копію довідки, завірену в установленому порядку, за формою, наведеною у додатку 5 Положення про порядок нарахування, терміни сплати і подання розрахунку акцизного збору, затвердженого наказом ДПА України № 111 від 19.03.2001. У відповідності до п. 6.8 Положення, суб'єкт підприємницької діяльності при отриманні підакцизних товарів (крім спирту етилового), які є сировиною для виробництва інших підакцизних товарів і відповідно до законодавства не підлягають оподаткуванню акцизним збором (у даному випадку - покупець, позивач), повинен надати власнику підакцизної сировини (яким є продавець) копію довідки за формою, наведеною у додатку 5 до Положення, завірену в установленому порядку. Така довідка надається суб'єкту підприємницької діяльності органом державної податкової служби за місцем реєстрації та діє протягом звітного періоду.

Довідка використовується суб'єктом підприємницької діяльності, у якого отримано підакцизні товари (сировину) без акцизного збору, для подання останнім податковому органу до розшифровок неоподатковуваних оборотів, що додається до розрахунку акцизного збору. Таким чином, довідка є підставою для отримання пільги по сплаті акцизного збору суб'єктом, який має обороти підакцизної продукції за певний період.

Чинне законодавство не містить такої обов'язкової умови для видачі довідки ф. 5 як обстеження технологічних умов виробництва підакцизної продукції платника податків або надання будь-якої технологічної документації. Довідка за формою 5 підтверджує ту обставину, що підприємство має ліцензію на виробництво підакцизної продукції, є платником акцизного збору, а також має право на придбання підакцизних матеріалів. Позивач відповідає цим критеріям. Податкова інспекція при розгляді заяви щодо видачі довідки ф.5 не перевіряє наміри підприємства щодо подальшого використання цієї довідки, або які операції з підакцизними товарами планував здійснити позивач. Податкове зобов'язання зі сплати до бюджету акцизного збору з виноматеріалів за певних умов виникає або не виникає, залежно від напрямів використання підакцизних товарів можуть лише виникати умови для застосування пільги зі сплати акцизного збору з цього товару. Крім того, в компетенцію районної податкової інспекції не входить перевірка повноти сплати акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів, цей обов'язок покладено на територіальні підрозділи Департаменту з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів.

Наказом ДПА України від 21 серпня 2001 року N331 затверджено Положення про Департамент з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів Державної податкової адміністрації України, яким на Департамент та його регіональні управління покладено виконання функцій ліцензування та контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів. Відповідно до Закону України від 4 грудня 1990 року N 509-XII "Про державну податкову службу в Україні" державні податкові інспекції здійснюють контроль за наявністю ліцензій, марок акцизного збору на пляшках (упаковках) алкогольних напоїв і на пачках (упаковках) тютюнових виробів під час їх транспортування, зберігання і реалізації, здійснюють контроль за дотриманням суб'єктами підприємницької діяльності, які здійснюють роздрібну торгівлю тютюновими виробами, максимальних роздрібних цін на тютюнові вироби, встановлених виробниками або імпортерами таких тютюнових виробів, тощо. Відповідно до Закону України "Про державну податкову службу в Україні" на ДПА України, державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі та державні податкові інспекції в містах з районним поділом покладено виконання такої функції, як проведення роботи по боротьбі з незаконним обігом алкогольних напоїв, веденням реєстрів імпортерів, експортерів, оптових та роздрібних торговців, місць зберігання алкогольних напоїв, застосування у випадках, передбачених законодавством, фінансових санкцій до суб'єктів підприємницької діяльності за порушення законодавства про виробництво і обіг спирту етилового, коньячного, плодового, алкогольних напоїв , здійсненням заходів по вилученню та знищенню або передачі на промислову переробку алкогольних напоїв, що були незаконно вироблені чи знаходилися у незаконному обігу. В той же час на державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні

та об'єднані державні податкові інспекції виконання таких функцій не покладено. Органи державної влади у відповідності до ст. 19 Конституції України зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Посилання ДПІ на те, що позивач не має права на отримання довідки за формою 5 і не може придбавати підакцизні товари, які є сировиною для виробництва інших підакцизних товарів, суд вважає також безпідставним, оскільки чинним законодавством не заборонено придбання виноматеріалів підприємством первинного виробництва і використання придбаних виноматеріалів для виробництва іншої підакцизної продукції. Положення про порядок нарахування, терміни сплати і подання розрахунку акцизного збору, не містить заборони підприємствам первинного виробництва на одержання довідки ф. 5. Сумніви щодо наміру позивача використовувати довідку за цільовим призначенням могли б бути підставою для реалізації прав контролюючого органу щодо застосування інших заходів відповідальності платника податків, але не є підставою для відмови у видачі довідки ф. 5. Така відмова стає перешкодою у господарській діяльності суб'єкта господарювання щодо отримання і використання у виробництві підакцизних товарів.

Суд приймає до уваги факт видачі позивачеві ДПІ у Білозерському районі щомісячно з січня по вересень 2006 року аналогічних довідок ф.5 без будь-яких застережень зі сторони податкової інспекції (т.1 арк. справи 26-36).

Оскільки право позивача на отримання довідки ф.5 кореспондується із обов’язком ДПІ надати таку довідку, суд задовольняє позовні вимоги в цій частині.

Що стосується вимог про стягнення збитків в сумі 612500 грн., в цій частині в задоволенні позову суд відмовляє. 29.09.2006 р. між ТОВ «Алайя»та Луганською філією ТОВ «Гал-Леобуд»(м. Луганськ) було укладено договір № 29 купівлі-продажу сировини для подальшого виробництва алкогольних напоїв, згідно з умовами якого ЛФ ТОВ «Гал-Леобуд»(продавець) зобов'язався в строк з до 10.10.2006 передати у власність ТОВ «Алайя»(покупця) вказану сировину на загальну суму 6125000 грн.. Копія специфікації до договору № 29 свідчить про те, що сировиною є виноматеріали в асортименті: Аліготе, Каберне, Кагор, Лідія, тощо. Однією з умов договору (п. 5.2) було попереднє надання до 05.10.2006 р. покупцем сировини продавцю як власнику підакцизної сировини копії довідки за формою 5 на жовтень 2006 р., невиконання цієї або будь-якої іншої умови цього договору з боку покупця, відповідно до п. 7.4 договору, було підставою для відмови продавця від подальшого виконання договору та наявності у нього права на отримання від винної сторони неустойки у формі штрафу, рівного 10 % ціни договору.. Позивач надав суду докази сплати постачальнику штрафу за невиконання умови договору щодо надання копії довідки за формою 5 на жовтень 2006 р. Але для застосування відповідальності податкової інспекції крім протиправної поведінки та наявності матеріальної шкоди необхідно довести причинний зв’язок між протиправною поведінкою і шкодою, що е знайшло свого підтвердження при розгляді справи. Позивач не спростував відомості, надані суду першим відповідачем про те, що Луганська філія ТОВ“ГАЛ-Леобуд” не є виробником виноматеріалів, не має відповідної ліцензії на виробництво будь-яких виноматеріалів, не є платником акцизного збору, а тому цьому суб’єкту підприємницької діяльності довідка ф. 5 не потрібна, і наявність в договорі умови щодо надання довідки є зайвим. Ствердження податкової інспекції про те, що договір поставки № 29 суперечить чинному законодавству, суд вважає передчасним. Визнавати договір поставки сировини таким, що не відповідає чинному законодавству, за розглядом тільки матеріалів даної справи суд не має підстав, оскільки сторона договору - постачальник ТОВ „ГАЛ-Леобуд” не є учасником спору, і позбавлений можливості захисту своїх прав в даному судовому процесі шляхом надання відповідних доказів.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд відшкодовує позивачу витрати по сплаті державного мита в розмірі 6 грн. 80 коп. за рахунок Державного бюджету України у відповідності до ст.. 94 КАС України. Витрати по сплаті судового збору в розмірі 1700 грн. (за майнові вимоги) відносяться на позивача.

До судових витрат у справі відноситься, крім судового збору, витрати на правову допомогу. Позивач просив в позовній заяві стягнути ці витрати в розмірі 30625 грн. , як доказ понесення витрат надано договір № 15, укладений між позивачем та ТОВ „Міжнародний фінансовий союз „Альянс” про надання юридичних послуг, заявку від 11.10.06, акт приймання - передачі виконаних робіт № 15/04 від 16.10.06. платіжне доручення № 202 від 16.10.06 про сплату 30625 грн. вартості юридичних послуг. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом. На час розгляду справи такого закону не прийнято. Отже, посилання другого відповідача на обмеження розміру витрат на правову допомогу постановою КМ України від 27 квітня 2006 року №590 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави»не приймається судом, як таке, що суперечить п. 3 ст. 90 КАС України. Стаття 94 КАС України передбачає, що при частковому задоволенні позову, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог. Суд враховує, що розмір відшкодування юридичних витрат не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. З урахуванням матеріалів справи, предмету спору, обсягу часу і роботи, що потребувалась від юридичної фірми для підготовки позовної заяви та позовних матеріалів, з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи витрати на правову допомогу стягуються з Держбюджету в сумі 2000 грн. Посилання другого відповідача на те, що відшкодування витрат на правову допомогу та судових витрат повинно проводитись за рахунок державних коштів, передбачених кошторисом ДПІ у Білозерському районі, суперечить п. 1 ст. 94 КАС України і до уваги не приймається..

При поданні позову позивач сплатив державне мито (судовий збір) в розмірі 85 грн. та 6431 грн. 25 коп. , тобто, в більшому розмірі, ніж передбачено пп. 3 п. 3 Прикінцевих та перехідних положень КАС України (необхідно було сплатити 1700 грн. за майнові вимоги та 3 грн. 40 коп. за кожну немайнову вимогу, усього 1706 грн. 80 коп.). Згідно ч. 2 ст. 89 КАС України судовий збір, сплачений у більшому розмірі, ніж встановлено законом, повертається ухвалою суду за клопотанням особи, яка його сплатила. Позивачу повертається 4809 грн. 45 коп. судового збору (державного мита).

Сплачені позивачем витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн. також підлягають поверненню позивачеві державним підприємством „Судовий інформаційний центр”, оскільки в адміністративному судочинстві сплата таких витрат не встановлена.

В судовому засіданні оголошену вступну та резолютивну частину постанови, оголошено, що повний текст рішення буде виготовлений 11 січня 2007 року о 10 год. 00 хвил.

Керуючись ст.ст. 90, 94, 159-164, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Позов задовольнити частково. Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Білозерському районі Херсонської області, які були вчинені у вигляді відмови товариству з обмеженою відповідальністю „Алайя” (Херсонська область, Білозерський район, с. Станіслав) видати довідку за жовтень 2006 року за формою, яка передбачена додатком № 5 до Положення про порядок нарахування, терміни сплати і подання розрахунку акцизного збору, затвердженого наказом ДПА України № 111 від 19 березня 2001 року.

2. Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Білозерському районі Херсонської області видати товариству з обмеженою відповідальністю „Алайя” (Херсонська область, Білозерський район, с. Станіслав) видати довідку за жовтень 2006 року за формою, яка передбачена додатком № 5 до Положення про порядок нарахування, терміни сплати і подання розрахунку акцизного збору, затвердженого наказом ДПА України № 111 від 19 березня 2001 року.

3. Відмовити товариству з обмеженою відповідальністю „Алайя” у стягненні збитків у сумі 612500 грн.

4. Стягнути з державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Алайя” (Херсонська область, Білозерський район, с. Станіслав, вул. Леніна, 6, р/р 26005331177901, АБ "Південний", МФО 328209.) понесені витрати на правову допомогу в сумі 2000 грн.. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 6 грн. 80 коп.

5. Повернути товариству з обмеженою відповідальністю „Алайя” (Херсонська область, Білозерський район, с. Станіслав, вул. Леніна, 6, р/р 26005331177901, АБ "Південний", МФО 328209.) з Державного бюджету надмірно сплачене державне мито в сумі 4809 грн. 45 коп., про що видати довідку. Платіжну квитанцію № 44 від 17 жовтня 2006 року відділення №8 Одеської філії ВАТ “Перший інвестиційний банк” про сплату 6431 грн. 25 коп. державного мита залишити у справі.

6. Повернути товариству з обмеженою відповідальністю „Алайя” (Херсонська область, Білозерський район, с. Станіслав, вул. Леніна, 6, р/р 26005331177901, АБ "Південний", МФО 328209.) з Державного бюджету державне мито в сумі 2000 грн. 00 коп., про що видати довідку. Платіжну квитанцію № 6 від 16 листопада 2006 року відділення №8 Одеської філії ВАТ “Перший інвестиційний банк” залишити у справі.

6. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

7. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя В.В. Хом'якова