Постанова № 34806053, 05.11.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 листопада 2013 р. Справа №805/13774/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Кірієнка В.О.

при секретарі Федоровій А.О.

за участю

представника позивача Корнелюк Г.О.

представника відповідача Віннікова В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за адресою: м. Донецьк-52, вул. 50 Гвардійської дивізії, 17, адміністративну справу за позовом Державного підприємства «Селидіввугілля» в особі відокремленого підрозділу Шахта «Росія» до Управління Пенсійного фонду України в м. Новогродівці Донецької області про скасування рішення № 15 від 06.09.2013 року про застосування фінансових санкцій за не подання, несвоєчасне подання, подання за не встановленою формою звітності до органів Пенсійного фонду України у сумі 2812,16 грн., -

В С Т А Н О В И В:

Державне підприємство «Селидіввугілля» в особі відокремленого підрозділу Шахта «Росія» звернулося до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Новогродівці Донецької області про скасування рішення № 15 від 06.09.2013 року про застосування фінансових санкцій за не подання, несвоєчасне подання, подання за не встановленою формою звітності до органів Пенсійного фонду України у сумі 2812,16 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що вказане рішення було прийняте на підставі норм закону (п. 5 ч. 9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»), які з 01.01.2011 року втратили чинність. Позивач вважає таке рішення необґрунтованим, необ'єктивним і таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства та підлягає скасуванню посилаючись на норми Закон України «Про збір та облік внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні, посилаючись на Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», заперечував проти позовних вимог та просив відмовити у їх задоволені.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Відповідач - Державне підприємство «Селидіввугілля», ідентифікаційний номер 33426253, зареєстрований виконавчим комітетом Селидівської міської ради з 06.06.2005 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію (а.с. 13).

Управлінням Пенсійного фонду України в м. Новогродівці Донецької області була проведена позапланова перевірка відокремленого підрозділу Шахта «Росія» Державного підприємства «Селидіввугілля» з питань достовірності відомостей, поданих до Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування за період з 01.01.2006 по 31.12.2006 року на ОСОБА_3, ІПН НОМЕР_1.

За результатами перевірки відповідачем було складено відповідний акт № 21 від 20.08.2013 року. У відповідності до зазначеного акту при перевірці було встановлено порушення вимог ч. 6 ст. 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та п. 8.3 розділу 8 Порядку № 7-6, а саме: не подані індивідуальні відомості про застраховану особу до системи персоніфікованого обліку на ОСОБА_3, ІПН НОМЕР_1, в результаті чого складено розпорядження про усунення порушень від 20.08.2013 року № 11 (а.с. 14-19).

06 вересня 2013 року враховуючи порушення викладені в акті № 21, відповідач керуючись п. 5 ч. 9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» прийняв спірне рішення про застосування до позивача фінансових санкцій, а саме: рішення № 15 на суму штрафу у розмірі 2812,16 грн. (а.с. 20).

Суд вважає таке рішення відповідача незаконним з огляду на наступне.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади й органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.

Як вбачається з матеріалів справи, спірне рішення відповідачем було прийнято на підставі пунктів 5 ч. 9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за порушення вимог ч. 6 ст. 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та п. 8.3 розділу 8 Порядку № 7-6.

Згідно із п. 5 ч. 9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції Закону, що діяла до 01.01.2011 року) виконавчі органи Пенсійного фонду застосовують до страхувальників такі фінансові санкції, зокрема за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою або подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку та іншої звітності, передбаченої законодавством, до територіальних органів Пенсійного фонду накладається штраф у розмірі 10 відсотків суми страхових внесків, які були сплачені або підлягали сплаті за відповідний звітний період, за кожний повний або неповний місяць затримки подання відомостей, звітності, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а в разі повторного протягом року такого порушення - у розмірі 20 відсотків зазначених сум та не менше 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Проте, Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 2464-VI від 08.07.2010 року, який набрав чинності з 01.01.2011 року частини першу - дев'яту статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 року виключено.

Як вбачається з рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Новогродівці Донецької області № 15 від 06.09.2013 року, фінансові санкції застосовані до позивача після набрання чинності Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування». Тобто, на час прийняття спірного рішення (06.09.2013 року) про застосування фінансових санкцій норма закону (п. 5 ч. 9 ст. 106 Закону № 1058) була нечинна.

Статтею 92 Конституції України встановленою, що виключно законами України визначаються, зокрема, засади цивільно-правової відповідальності; діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них.

Пунктом 1.1 рішення Конституційного Суду України від 30.05.2001 № 7-рп/2001 «У справі за конституційним зверненням відкритого акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» щодо офіційного тлумачення положень пункту 22 частини першої статті 92 Конституції України, частин першої, третьої статті 2, частини першої статті 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення (справа про відповідальність юридичних осіб) роз'яснено, що положення пункту 22 частини першої статті 92 Конституції України треба розуміти так, що ним безпосередньо не встановлюються види юридичної відповідальності. За цим положенням виключно законами України визначаються засади цивільно-правової відповідальності, а також діяння, що є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями як підстави кримінальної, адміністративної, дисциплінарної відповідальності, та відповідальність за такі діяння. Зазначені питання не можуть бути предметом регулювання підзаконними нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 150 Конституції України до повноважень Конституційного Суду України належить, зокрема, офіційне тлумачення Конституції України та законів України. З питань, передбачених цією статтею, Конституційний Суд України ухвалює рішення, які є обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені.

Згідно з ч.1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, приймаючи до уваги наведене, суд вважає, що відповідач приймаючи спірне рішення № 15 від 06.09.2013 року діяло із перевищенням повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відтак, суд дішов висновку про обґрунтованість позовних вимог Державного підприємства «Селидіввугілля» в особі відокремленого підрозділу Шахта «Росія» до Управління Пенсійного фонду України в м. Новогродівці Донецької області про скасування рішення № 15 від 06.09.2013 року про застосування фінансових санкцій за не подання, несвоєчасне подання, подання за не встановленою формою звітності до органів Пенсійного фонду України у сумі 2812,16 грн.

У відповідності до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 17, 18, 19, 20, 51, 69, 70, 71, 72, 86, 94, 121, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 164, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов Державного підприємства «Селидіввугілля» в особі відокремленого підрозділу Шахта «Росія» до Управління Пенсійного фонду України в м. Новогродівці Донецької області про скасування рішення № 15 від 06.09.2013 року про застосування фінансових санкцій за не подання, несвоєчасне подання, подання за не встановленою формою звітності до органів Пенсійного фонду України у сумі 2812,16 грн. - задовольнити.

Скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Новогродівці Донецької області № 15 від 06.09.2013 року про застосування фінансових санкцій за не подання, несвоєчасне подання, подання за не встановленою формою звітності до органів Пенсійного фонду України у сумі 2812,16 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Селидіввугілля» понесені судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 114 (сто чотирнадцять) грн. 70 коп.

Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена її вступна та резолютивна частини 05 листопада 2013 року.

Постанова виготовлена у повному обсязі 11 листопада 2013 року.

У разі подання апеляційної скарги, постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постановою за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною 4 статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Кірієнко В.О.