Постанова № 348005, 30.11.2006, Господарський суд Тернопільської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" листопада 2006 р.

Справа № 7/268-3554

15 год. 00 хв.

м. Тернопіль

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Стадник М.С.

при секретарі судового засідання Онуфрієнко М.П.

Розглянув справу

за позовом: Приватного підприємства „Агата плюс”, м. Тернопіль, вул. Бандери, 33, 46000

до відповідача: Тернопільської об”єднаної державної податкової інспекції, м. Тернопіль, вул. Білецька, 1, 46003

за участю представників сторін:

позивача: Колодій Сергій Богданович –довіреність б/н від 31.08.06р.;

відповідача: Ткач Ірина Ярославівна –довіреність № 22350/7/10-015 від 13.04.06р..

Суть справи:

Приватне підприємство „Агата плюс” звернулося з позовом про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень № 0000322309/0/49735 та № 0000332309/0/49736 від 09.08.2006р. прийнятих Тернопільською об’єднаною державною податковою інспекцією, якими підприємству визначено податкові зобов’язання по податку на прибуток та податку на додану вартість.

Представникам сторін в судовому засіданні роз’яснено їх права і обов’язки, передбачені ст.ст. 49, 51 Кодексу адміністративного судочинства України (далі –КАС України).

В засіданні з 10.11.2006р. по 30.11.2006р. на підставі ст. 150 КАС України оголошувалася перерва для надання сторонам можливості подати додаткові матеріали в обґрунтування заявлених вимог та заперечень.

Податкова інспекція проти позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що спірні повідомлення-рішення відповідають чинному законодавству, підтвердженням чого є акт позапланової документальної перевірки № 13661/23-09/32914617 від 31.07.2006р., яким встановлено факти порушення Приватним підприємством „Агата плюс” норм Закону України „Про податок на додану вартість” та „Про оподаткування прибутку підприємств”.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, встановлено:

- Тернопільською об’єднаною державною податковою інспекцією, на підставі підпункту „б”, пункту 4.2.2 ст. 4, пп. 17.1.3. п. 17.1. ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000р. №2181-III (далі Закон 2181), прийняті податкові повідомлення-рішення, якими Приватному підприємству „Агата плюс” визначено суми податкових зобов’язань:

1/ податковим повідомленням-рішенням № 0000322309/0/49735 визначено 8030 грн. податку на прибуток та 3915 грн. штрафних санкцій по даному податку.

Як стверджує інспекція, підставою для визначення податкового зобов’язання згідно акту невиїзної позапланової перевірки № 13661/23-09/32914617 від 31.07.2006р. проведеної на предмет правильності нарахування та своєчасності сплати приватним підприємством податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 01.10.2004р. по 30.09.2005р. стали допущені ним порушення пп. 5.2.1. п. 5.2., пп. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” (далі Закон про прибуток), а саме без підтвердження товарно –транспортними накладними, віднесено до валових витрат в ІV кварталі 2004р., І-ІІІ кварталі 2005р. –32,26 тис. грн. вартості транспортних послуг отриманих від приватного підприємства „Багро”, яке не мало можливості їх надавати, так як при проведені зустрічної перевірки цього підприємства не знайшов документального підтвердження факт наявності основних засобів, якими здійснювалося перевезення товару, а також не підтверджено даними банківського рахунку перевізника , що ним перераховувалися кошти за найманий транспорт контрагентам, що свідчить про те, що останній не являється власником наданих послуг.

Позивач заперечує проти доводів інспекції і просить суд врахувати, що підприємство віднесло до валових витрат суми одержаних транспортних послуг від ПП „Багро” на підставі договорів перевезення та документів що підтверджують його виконання, тобто сума понесених витрат підтверджена документами необхідними для ведення бухгалтерського обліку.

2/ податковим повідомленням-рішенням № 0000332309/0/49736 визначено 6453 грн. податку на додану вартість та 3226,50 грн. штрафних санкцій.

Як зазначає інспекція, підставою для визначення податкового зобов’язання згідно акту перевірки № 10845/23-222/1/25350497 від 22.05.2006р. стало порушення підприємством п. 1.8. ст. 1., пп. 7.4.1., 7.4., пп. 7.2.3. п. 7.2., пп. 7.7.1. п. 7.7. ст. 7. Закону України „Про податок на додану вартість” (далі Закон про ПДВ), а саме безпідставно включено до податкового кредиту в ІV кварталі 2004р., І-ІІІ кварталі 2005р. 6453,00 грн. суми ПДВ по податкових накладних виданих ПП „Багро”, які не знаходять підтвердження в податкових зобов’язаннях продавця та не сплачені ними до бюджету, у зв’язку з чим податкова накладна не виконує своєї законодавчо встановленої функції і її оригінал не підтверджується копією, яка повинна бути у продавця. Також просить суд звернути увагу на те, що станом на момент оформлення акту перевірки перевірити наявність в ПП „Багро” документів, що підтверджують фінансово –господарську діяльність, в тому числі виписаних ними копій податкових накладних, які підписані з застосуванням факсимільного підпису, виявилося неможливим, у зв’язку з їх втратою в результаті пожежі в приміщені підприємства.

Позивач заперечує проти доводів інспекції і просить суд врахувати, що згідно пп. 7.4.5. Закону про ПДВ підставою для включення до податкового кредиту сплачених у вартості наданих послуг сум ПДВ є податкова накладна, підприємством віднесено до валових витрат суми одержаних послуг від ПП „Багро”, на підставі угод та первинних документів що підтверджують їх виконання. Просить суд врахувати, що нормами Закону про ПДВ не передбачена відповідальність покупця за не включення до податкового зобов’язання та несплату продавцями сум ПДВ з наданих ними послуг.

Суд, керуючись ст. 86 КАС України, давши оцінку поданим сторонами доказам та наведеним доводам, прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню.

При цьому суд виходив із наступного:

- згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

- відповідно до Закону України „Про державну податкову службу в Україні”, контролюючим органом стосовно сплати податків є податкові органи, які уповноважені здійснювати контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податкових зобов’язань платниками податків та здійснювати заходи з погашення податкового боргу;

- до суб’єктів підприємницької діяльності, за порушення норм чинного законодавства, органи державної податкової служби застосовують заходи передбачені Закону 2181, шляхом прийняття податкових повідомлень –рішень на підставі матеріалів перевірки результати яких оформляються актом документальної перевірки відповідно до „Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства” затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 327 від 10.08.2005р. розробленого відповідно до Закону „Про державну податкову службу в Україні” (далі Порядок).

Відповідно до п. 1. ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень обов’язок щодо доказування правомірності прийнятого рішення покладається на відповідача.

Щодо правомірності прийнятих рішень № 0000322309/0/49735 від 09.08.2006р., яким визначено 8030 грн. податку на прибуток та 3915 грн. штрафних санкцій по даному податку, то висновок податкової інспекції є помилковим, оскільки:

- відповідно до пункту 5.1., пп. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 Закону про оподаткування прибутку валові витрати виробництва та обігу – це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат, з врахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 –5.7 ст. 5. даного закону включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв’язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці. Отже, лише у тому разі, якщо у пп. 5.3- 5.7 ст. 5 даного закону міститься пряма заборона щодо включення подібних витрат до валових витрат, таке включення кваліфікується як неправомірне.

До таких обмежень згідно пп. 5.3.1. Закону про прибуток віднесено, включення до валових витрат витрати на потреби не пов’язані з веденням господарської діяльності, якою згідно п. 1.32. ст. 1. даного закону є будь –яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, та пп. 5.3.9. –витрати не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку. При цьому, не конкретизується які саме документи відносяться до розрахункових, платіжних та інших, вказуючи лише, що відсутність таких документів, позбавляє права платника податків включати понесені ним витрати до складу валових.

Згідно довідки головного управління статистики в Тернопільській області Приватне підприємство „Агата плюс” включена до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України з присвоєнням їй ідентифікаційного коду 31914617, в якій діяльність підприємства, відповідно до Державного класифікатора України, затвердженого і введеного в дію наказом Держкомстандарту України від 22.10.1996 року № 441, віднесено до видів економічної діяльності під кодом (КВЕД) 51.53.2 –оптова торгівля будівельними матеріалами, 51.19.0- посередництво в торгівлі різними товарами, про що зазначено інспекцією і в акті перевірки.

При перевірці інспекцією не встановлено факту, що позивач придбав у ПП „Багро” послуги , не для здійснення господарської діяльності.

Так, позивачем в ІV кварталі 2004р., І-ІІІ кварталі 2005р. включено до валових витрат 32263,32 тис. грн., що складають витрати пов’язані з виконанням умов договору № 3Т-03 від 01.10.2004р. та №3Т-01 від 21.03.2005р. укладених між ПП„Агата плюс” (Замовник) та ПП „Багро” (Виконавець), відповідно до яких сторони взяли на себе зобов’язання: Виконавець надає послуги по перевезенню вантажу, а Замовник оплачує надані послуги по акту приймання-передачі виконаних робіт. Строк договорів встановлений до 31.12.2004р. та 31.12.2005р. .

Укладені між сторонами договори, за своєю правовою природою, є договорами підряду порядок укладення та виконання яких передбачений нормами Цивільного кодексу України від 16.01.2003р. (далі ЦК України). Відповідно до ст. 837 ЦК України за договором підряду підрядник зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням замовника, а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу. Як випливає із матеріалів перевірки, Виконавець належним чином виконав взяті зобов’язання передбачені умовами договорів, підтвердженням чого є акти здачі –прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000003 від 29.10.2004р., № ОУ-03/05 від 30.03.2005р., № ОУ-04/03 від 01.04.2005р., № ОУ-05/03 від 09.04.2005р., № ОУ-06/03 від 22.04.2005р., № ОУ-07/03 від 29.04.2005р., № ОУ-05/04 від 13.05.2005р., № ОУ-08/04 від 17.05.2005р., № ОУ-09/05 від 20.05.2005р., № ОУ-11/05 від 30.05.2005р., № ОУ-13/05 від 31.05.2005р., № ОУ-02/06 від 02.06.2005р., № ОУ-04/06 від 10.06.2005р., № ОУ-09/06 від 15.06.2005р., № ОУ-12/06 від 17.06.2005р., № ОУ-19/07 від 22.07.2005р., № ОУ-23/08 від 26.08.2005р., № ОУ-31/09 від 09.09.2005р. та № ОУ-35/09 від 30.09.2005р.. Акти містять відомості про маршрути перевезення, пробіг автотранспорту та вартість пробігу, підписані представниками сторін без заперечень, а також виконання договору підтверджено податковими накладними виписаними на суму 38716 грн., в тому числі 6453 грн. ПДВ, які є розрахунковими документами. Замовником на виконання грошового зобов’язання проведено оплату в сумі вартості послуг, що підтверджується інспекцією в акті перевірки.

Будь-яких посилань на те, що договори, акти приймання –передач наданих послуг, платіжні документи та податкові накладні, на підставі яких підприємством проведено облік господарських операцій, не відповідають чинному законодавству, яке регулює порядок їх складання із зазначенням конкретного пункту, статті нормативного акту, як це передбачено пп. 2.3.2 п. 2.3. частини другої Порядку, в акті перевірки не зазначено, а також не наведено додаткових обґрунтувань по даному питанню в процесі розгляду справи.

Отже, валові витрати Приватного підприємства „Агата плюс” підтверджені первинними документами, які містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення, обов’язковість ведення яких передбачена Законом України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” та виконанні у відповідності з „Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку” затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995р., а тому такі є достатніми для ведення бухгалтерського обліку та підтвердження понесених витрат.

Доводи інспекції про те, що необхідним первинним документом для включення до валових витрат вартості придбаних підприємством наданих послуг, є крім вищезазначених документів ще і товарно –транспортна накладна, ведення якої передбачено п. 2. наказу Міністерства статистики України та Міністерства транспорту України № 488/346 від 29.12.1995р. „Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля” та Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в України (далі Правила), судом до уваги не приймаються, оскільки:

- відповідно до п. 11.1. Правил, форма і порядок заповнення товарно –транспортної накладної визначаються відповідними нормативними актами;

- таким актом є наказ № 488/346, яким затверджено форму товарно – транспортної накладної та визнано обов’язковим її застосування всіма суб’єктами господарської діяльності, незалежно від форм власності, який не набрав чинності згідно п.3 Указу Президента „Про державну реєстрацію нормативно –правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади” від 03.10.1992р. № 493/92, так як не пройшов державну реєстрацію в Міністерстві юстиції;

- другим актом є наказ Міністерства статистики України та Міністерства транспорту України № 228/253 від 07.08.1996р. „Про затвердження Інструкції про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи”, дію якого зупинено від 07.03.2000р. Повідомленням Державного Комітету з питань розвитку підприємництва на підставі ст..28 Закону України „Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності”, яке опублікованого в газеті „Урядовий кур’єр” № 43 від 07.03.2000р., а Міністерством юстиції, на підставі висновку від 15.05.2006р. № 464/2006 та повторного Повідомлення Держкомітету від 28.04.2006 р. опублікованого в газеті „Урядовий кур’єр” № 81 від 28.04.2006р., скасована його державна реєстрація та 31.05.2006р. даний наказ виключено з Державного реєстру нормативно –правових актів.

Щодо правомірності прийнятого рішення № 0000332309/0/49736 від 09.08.2006р. яким підприємству визначено 6453 грн. податку на додану вартість та 3226,50 грн. штрафних санкцій, то висновок податкової інспекції також є помилковим, оскільки:

1. відповідно до пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону про ПДВ, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Доказами правомірності включення відповідних сум до податкового кредиту та проведення його відшкодування є належним чином оформлена податкова накладна, передбачена підп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону про ПДВ, відповідно до якого не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку не підтверджених податковими накладними.

Підставою виникнення права платника податку на податковий кредит, згідно пп. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону про ПДВ вважається дата здійснення першої з подій : дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів ( робіт, послуг) або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних згідно пп. 7.2.4. п. 7.2. ст. 7 Закону про ПДВ надано виключно особам зареєстрованим як платники податку в порядку передбаченому ст. 9. даного закону.

Як випливає із матеріалів справи, актів перевірок, податковий кредит підприємством сформовано на підставі даних податкових накладних: № 252 від 29.10.2004р., № 70 від 30.03.2005р., № 72 від 01.04.2005р., № 79 від 09.04.2005р., № 90 від 22.04.2005р., № 96 від 29.04.2005р., № 105 від 13.05.2005р., № 108 від 17.05.2005р., № 111 від 20.05.2005р., № 119 від 30.05.2005р., № 120 від 31.05.2005р., № 122 від 02.06.2005р., № 129 від 10.06.2005р., № 133 від 15.06.2005р., № 135 від 17.06.2005р., № 164 від 22.07.2005р., № 193 від 26.08.2005р., № 8 від 09.09.2005р. та № 26 від 30.09.2005р. виданих ПП „Багро” на виконання договорів перевезення.

Зазначені податкові накладні виписані платником ПДВ, що підтверджується даними Реєстру платників податку на додану вартість, який ведеться центральним органом державної податкової служби, в порядку передбаченому Положенням про реєстрацію платників податку на додану вартість затвердженого наказом ДПА України № 79 від 01.03.2000р. і дана інформація оприлюднюється на web сайті ДПА України (www.sta.gov.ua). Згідно даного Реєстру ПП „Багро»зареєстроване платником ПДВ 22.12.2003р., про що йому видане свідоцтво платника ПДВ, яке станом на 30.11.2006р. не анульоване і суб’єкт господарської діяльності не виключений з Реєстру платників ПДВ.

Вищезазначені податкові накладні, які були предметом проведення перевірки , оформлені у відповідності з вимогами передбаченими пп. 7.2.1. п. 7.2. ст. 7 Закону про ПДВ, що не заперечується інспекцією, а тому висновок про порушення позивачем даної норми закону є безпідставним.

2.Безпідставними є також доводи представників відповідача щодо того, що податкові накладні засвідчені факсимільним підписом керівника ПП „Багро”, що є порушенням чинного законодавства, яке регулює порядок забезпечення записів у бухгалтерському обліку, так як:

- згідно ст. 207 Цивільного кодексу України, факсимільний підпис –це відтворений засобом копіювання аналог власноручного підпису, який допускається у випадках встановлених законом або за письмовою згодою сторін, у яких мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів;

- податкова накладна відповідно до пп. 7.2.3. п. 7.2. ст. 7 Закону про ПДВ, є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом порядок заповнення якої регулюється як нормами даного закону так і правилами „Порядку заповнення податкової накладної” затвердженого наказом ДПА України № 165 від 30.05.1997р., які розроблені відповідно до Закону про ПДВ та не містять прямої заборони чи вказівки про обов’язковість підпису податкової накладної аналогом (п.18 Порядку);

- первинні документи, до яких відноситься і податкова накладна, можуть завіряться факсимільним підписом відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність” та пп. 2.5. п. 2. „Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку”, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстрований в Міністерстві юстиції України. Отже, чинним законодавством не забороняється завіряти дані податкових накладних факсимільними підписами.

3. Необґрунтованим є посилання інспекції на те, що податкові накладні виписані ПП „Багро” не підтверджені копіями при проведенні перевірки даного підприємства, так як Закон про ПДВ не ставить в залежність включення покупцем до податкового кредиту сплачених сум ПДВ тільки при наявності копії накладної у продавця. Також, не знаходять підтвердження нормами Закону про ПДВ, доводи інспекції про право покупця включити до податкового кредиту тільки ті сплачені суми ПДВ, які знайшли своє підтвердження в податкових зобов’язаннях продавця.

4. Не заслуговують на увагу доводи інспекції щодо того, що при проведені зустрічних перевірок в ПП „Багро” не встановлено фактів наявності основних засобів для виконання взятих зобов’язань , так як згідно норм Цивільного кодексу України від 16.01.2003р. виконавець договору, для виконання окремих видів робіт по договору, має право укладати договори з іншими суб’єктами господарювання, при цьому відповідальним перед замовником за результати їхньої роботи залишається виконавець. Як випливає з акту перевірки, дані факти не досліджувалися, інспекцією не доведено обставин, які свідчать про недійсність укладених договорів перевезення, а тому висновки відповідачем зроблені на припущеннях, що при притягненні платника податків до відповідальності є недопустимим.

5. Що стосується доводів відповідача про порушення платником податку п. 1.8. ст. 1. Закону про ПДВ, то слід зазначити, що дану норму закону платник не міг порушити, так як вона дає загальне визначення поняття бюджетного відшкодування і не регулює порядок формування податкового зобов’язання по податку на додану вартість та податкового кредиту.

Не довівши порушення при формуванні товариством податкового кредиту, податкова інспекція не довела і порушення ним пп. 7.7.1. п. 7.7. ст. 7 Закону про ПДВ, яка регулює порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету.

При таких обставинах, податкова інспекція не довела належними доказами правомірність визначення підприємству податкових зобов’язань по податку на додану вартість, податку на прибуток та штрафних санкціях, у зв’язку з чим податкові повідомлення-рішення визнаються нечинними.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 2, 6 ,7, 86, 160-163, п. 6 розділу Прикінцеві та перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити.

2.Визнати нечинними податкові повідомлення-рішення № 0000322309/0/49735 та № 0000332309/0/49736 прийняті Тернопільською об’єднаною державною податковою інспекцією 09.08.2006р., якими визначено Приватному підприємству „Агата плюс” 11945 податкового зобов’язання по податку на прибуток і 9679,50 грн. по податку на додану вартість.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. На постанову суду сторони мають право подати заяву про апеляційне її оскарження протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі до адміністративного суду апеляційної інстанції, а протягом 20 днів після подання заяви - подати апеляційну скаргу.

Суддя М.С. Стадник