Постанова № 348002, 14.11.2006, Господарський суд Тернопільської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" листопада 2006 р.

Справа № 7/205-3217

15 год. 00 хв.

м. Тернопіль

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Стадник М.С.

при секретарі судового засідання Онуфрієнко М.П.

Розглянув справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Надзбруччя хліб”, смт. Підволочиськ, вул. 22 Січня, 7, Тернопільської області, 47800

до відповідача: Державної податкової інспекції у Підволочиському районі, смт. Підволочиськ, вул. Зелена, 1, Тернопільської області, 47800

за участю представників сторін:

позивача: Бабій Сергій Арсенович –довіреність б/н від 01.06.06р.;

Звонар Галина Омелянівна –наказ № 133 від 31.12.03р.;

відповідача: Іванців Юрій Степанович –довіреність № 109 від 07.06.04р.;

Рожко Олена Михайлівна –посвідчення № 038367 від 24.10.97р..

Суть справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Надзбруччя хліб” звернулося з позовом про визнання нечинними податкове повідомлення-рішення № 0000891500/1 від 09.06.2006р. та № 0000881500/1 від 09.06.2006р. прийняті Державної податкової інспекції у Підволочиському районі, якими підприємству визначено податкові зобов’язання по податку на прибуток та податку на додану вартість.

Представникам сторін в судовому засіданні роз’яснено їх права і обов’язки, передбачені ст.ст. 49, 51 Кодексу адміністративного судочинства України (далі –КАС України).

В засіданні з 10.11.2006р. по 14.11.2006р. на підставі ст. 150 КАС України оголошувалася перерва для надання сторонам можливості подати додаткові матеріали в обґрунтування заявлених вимог та заперечень.

Податкова інспекція проти позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що спірні повідомлення-рішення відповідають чинному законодавству, підтвердженням чого є акт виїзної планової документальної перевірки № 397/23/31273795 від 22.03.2006р., яким встановлено факти порушення позивачем норм Закону України „Про податок на додану вартість” та „Про оподаткування прибутку підприємств”, у зв’язку з чим товариству правомірно визначено податкові зобов’язання по податках та штрафних санкціях.

Представником відповідача подано в засіданні 19.09.2006р. клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду в апеляційній інстанції пов’язаних з нею справ № 8/126-1553, № 8/127-1554, № 8/129-1556, № 8/130-1557, № 8/134-1926, № 8/135-1927, № 8/131-1923 та № 8/132-1924 за позовами Державної податкової інспекції у Підволочиському районі про визнання недійсними господарських зобов’язань які виникли між УПП „Укртехмаш” та ТзОВ „Надзбруччя хліб”.

Представник позивача заперечив проти заявленого клопотання посилаючись на його безпідставність.

Суд, розглянувши клопотання в судовому засіданні 19.09.2006р. постановив ухвалу про його відхилення, за відсутності підстав які унеможливлюють розгляд даної справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та покази свідків, встановлено:

- Державною податковою інспекцією у Підволочиському районі, на підставі підпункту „б”, пункту 4.2.2., п .4.2. ст. 4., пп. 17.1.3. п. 17.1. ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000р. № 2181-III (далі Закон 2181), прийняті податкові повідомлення-рішення, якими Товариству з обмеженою відповідальністю „Надзбруччя хліб” визначено суму податкового зобов’язання:

1/ податковим повідомленням-рішенням № 0000891500/1 - 27492 грн. податку на прибуток та 13749 грн. штрафних санкцій по даному податку.

Як стверджує інспекція, підставою для визначення податкового зобов’язання, згідно акту виїзної планової перевірки № 397/23/31273795 від 22.03.2006р., проведеної на предмет дотримання товариством вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2004р. по 30.11.2005р., стали допущені ТзОВ „Надзбруччя хліб” порушення пп. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5. Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” (далі Закон про прибуток), а саме без підтвердження товарно –транспортними накладними віднесено до валових витрат в ІІІ –ІV кварталі 2004р. –100367 грн. вартості транспортних послуг, отриманих від ТзОВ „Інтеграл” (донараховано 25142 грн. податку) та в І кварталі 2005р. безпідставно збільшено валові витрати на суму 9400 грн. внаслідок невірного обчислення приросту (убутку) балансової вартості запасів (донараховано 2350 грн. податку), у зв’язку з чим товариству визначено податкове зобов’язання та застосовані санкції в розмірі 50 % на підставі пп. 17.1.3. п. 17.1. ст. 17.Закону 2181.

Позивач заперечує проти доводів інспекції і просить суд врахувати, що управлінням віднесено до валових витрат суму одержаних транспортних послуг від ТзОВ „Інтеграл” на підставі договору поставки та документів, що підтверджують його виконання, тобто сума понесених витрат підтверджена документами необхідними для ведення бухгалтерського обліку. Щодо порушень виявлених при розрахунку приросту (убутку) то допущена помилка самостійно виявлена і виправлена товариством в другому кварталі 2005р. шляхом збільшення валових доходів на 10,01 тис. грн.. із нарахуванням 0,5 %штрафу та сплатою 25 % податку з даної суми.

2/ податковим повідомленням-рішенням № 0000881500/1 визначено 85736 грн. податку на додану вартість та 42958 грн. штрафних санкцій.

Як зазначає інспекція, підставою для визначення податкового зобов’язання згідно акту перевірки № 13098/23-430/01268940 від 13.07.2006р. стало порушення товариством пп. 7.4.4. п. 7.4. ст. 7. Закону України „Про податок на додану вартість” (далі Закон про ПДВ), а саме безпідставно включено до податкового кредиту в липні –грудні 2004 року 20073,4 грн. суми ПДВ по податкових накладних виданих ТзОВ „Інтеграл”, так як сума податку не знаходить підтвердження в податкових зобов’язаннях продавця, а тому податкові накладні не виконують своєї законодавчо встановленої функції; в період з січня по листопад 2005р. включено до податкового кредиту 65662,62 по податкових накладних виданих УПП „Укртехмаш”, які підписані факсимільним підписом керівника цього підприємства, що є порушенням п. 18 „Порядку заповнення податкової накладної. Також, просить суд, звернути увагу на те, що керівник підприємства помер 17.07.2005р..

Позивач не погоджується з доводами інспекціями, посилаючись на те, що податковий кредит сформовано відповідно до норм Закону про ПДВ на підставі податкових накладних виписаних платниками ПДВ та складених згідно з вимогами пп. 7.2.1. п. 7.2. ст. 7. даного закону, а використання факсимільного підпису на накладних допускається згідно Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку .

Суд, керуючись ст. 86 КАС України, давши оцінку поданим сторонами доказам, наведеним доводам, прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню.

При цьому суд виходив із наступного:

- згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

- відповідно до Закону України „Про державну податкову службу в Україні”, контролюючим органом стосовно сплати податків є податкові органи, які уповноважені здійснювати контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податкових зобов’язань платниками податків та здійснювати заходи з погашення податкового боргу;

- до суб’єктів підприємницької діяльності, за порушення норм чинного законодавства, органи державної податкової служби застосовують заходи передбачені Закону 2181, шляхом прийняття податкових повідомлень –рішень на підставі матеріалів перевірки, результати яких оформляються актом документальної перевірки відповідно до „Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства” затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 327 від 10.08.2005р. розробленого відповідно до Закону України „Про державну податкову службу в Україні” (далі Порядок).

Відповідно до п. 1. ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень суб’єктів владних повноважень, обов’язок щодо доказування правомірності прийнятого рішення покладається на відповідача.

Щодо правомірності прийнятого рішення № 0000891500/1, то висновок податкової інспекції є помилковим, оскільки:

- відповідно до пункту 5.1., пп. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 Закону про прибуток валові витрати виробництва та обігу –це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат, з врахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 –5.7 ст. 5. даного закону включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв’язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці. Отже, лише у тому разі, якщо у пп. 5.3- 5.7 ст. 5 даного закону міститься пряма заборона щодо включення подібних витрат до валових витрат, таке включення кваліфікується як неправомірне.

До таких обмежень згідно пп. 5.3.1. Закону про прибуток віднесено, включення до валових витрат витрати на потреби не пов’язані з веденням господарської діяльності, якою згідно п. 1.32. ст. 1. даного закону є будь –яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, та пп. 5.3.9. –витрати не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку. При цьому, не конкретизується які саме документи відносяться до розрахункових, платіжних та інших, вказуючи лише, що відсутність таких документів, позбавляє права платника податків включати понесені ним витрати до складу валових.

Як випливає із матеріалів перевірки, позивачем в ІІІ –ІV кварталі 2004р. включено до валових витрат –100367 грн., що складають витрати пов’язані з виконанням умов договору укладеного 01.03.2004р. між ТзОВ „Надзбруччя хліб” (Замовник) та ТзОВ „Інтеграл” (Виконавець), відповідно до якого сторони взяли на себе зобов’язання: Виконавець надає автомобілі ГАЗ-52 та ГАЗ-53 заправлені паливно –мастильними матеріалами та забезпечені водіями для транспортного обслуговування Замовника, а Замовник оплачує надані послуги. Строк договору встановлений до 31.12.2004р..

Укладений між сторонами договір, за своєю правовою природою, є договором підряду порядок укладення та виконання якого передбачений нормами Цивільного кодексу України від 16.01.2003р. (далі ЦК України). Відповідно до ст. 837 ЦК України за договором підряду підрядник зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням замовника, а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу. Як випливає із матеріалів перевірки, Виконавець належним чином виконав взяті зобов’язання передбачені умовами договору, підтвердженням чого є акти виконаних робіт: від 31.07.2004р.згідно якого товариством надані послуги на суму 44756 грн. в т.ч. ПДВ -8951,2грн.; від 31.08.2004р.вартість наданих послуг складає 39579 грн. в т.ч. ПДВ -7915,8 грн. та від 30.09.2004р. на суму 16032 грн. в т.ч. ПДВ-3206,4грн., а всього на загальну суму 100367 грн., які позивачем перераховані ТзОВ „Інтеграл” в повній сумі. Акти містять відомості про маршрути перевезення, пробіг автотранспорту та вартість одного кілометра пробігу, підписані представниками сторін без заперечень, а також виконання договору підтверджено актами звірки розрахунків та податковими накладними, які є розрахунковими документами.

Будь-яких посилань на те, що укладений договір, акти виконаних робіт, платіжні доручення та податкові накладні, не відповідають чинному законодавству, яке регулює порядок їх складання із зазначенням конкретного пункту, статті нормативного акту, як це передбачено пп. 2.3.2 п. 2.3. частини другої Порядку, в акті перевірки не зазначено, а також не наведено додаткових обґрунтувань по даному питанню в процесі розгляду справи.

Також актом перевірки, Статутом товариства та довідкою головного управління статистики в Тернопільській області, підтверджено, що основна діяльність товариства відповідно до Державного класифікатора України, затвердженого і введеного в дію наказом Держкомстандарту України від 22.10.1996 року № 441, віднесена до видів економічної діяльності за кодом (КВЕД) 15.81.0. –виробництво хліба та хлібобулочних виробів. При перевірці інспекцією не встановлено факту, що позивач здійснював діяльність не передбачену статутом та не використовував у власній господарській діяльності послуги згідно укладеного договору на транспортне обслуговування. Отже, валові витрати підприємства в сумі 100367 грн. підтверджені первинними документами, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення, обов’язковість ведення яких передбачена Законом України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” та „Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку” затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995р., а тому такі є достатніми для ведення бухгалтерського обліку та підтвердження понесених витрат.

Доводи інспекції про те, що необхідним первинним документом для включення до валових витрат вартості придбаних підприємством матеріальних цінностей, є товарно –транспортна накладна, ведення якої передбачено п. 2. наказу Міністерства статистики України та Міністерства транспорту України № 488/346 від 29.12.1995р. „Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля” та Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в України (далі Правила), судом до уваги не приймаються, оскільки:

- відповідно до п. 11.1. Правил, форма і порядок заповнення товарно –транспортної накладної визначаються відповідними нормативними актами;

- таким актом є наказ № 488/346, яким затверджено форму товарно –транспортної накладної та визнано обов’язковим її застосування всіма суб’єктами господарської діяльності, незалежно від форм власності, який не набрав чинності згідно п. 3 Указу Президента „Про державну реєстрацію нормативно –правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади” від 03.10.1992р. № 493/92, так як не пройшов державну реєстрацію в Міністерстві юстиції;

- другим актом є наказ Міністерства статистики України та Міністерства транспорту України № 228/253 від 07.08.1996р. „Про затвердження Інструкції про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи”, дію якого зупинено від 07.03.2000р. Повідомленням Державного Комітету з питань розвитку підприємництва на підставі ст. 28 Закону України „Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності” опублікованого в газеті „Урядовий кур’єр” № 43 від 07.03.2000р., а Міністерством юстиції, на підставі висновку від 15.05.2006р. № 464/2006 та повторного Повідомлення Держкомітету від 28.04.2006 р. опублікованого в газеті „Урядовий кур’єр” № 81 від 28.04.2006р. скасована його державна реєстрація та 31.05.2006р. даний наказ виключено з Державного реєстру нормативно –правових актів.

Також, позивач не довів, що ТзОВ „Інтеграл є спеціалізованою транспортною організацією яке надає транспортні послуги по перевезенню вантажів автомобільним транспортом, які регулюються Правилами перевезень.

Що стосується зменшення валових витрат на 9,4 тис. грн. то ні в акті перевірки, ні в процесі судового розгляду, представники податкової інспекції не спростували факту самостійного виправлення позивачем в другому кварталі 2005р., який охоплений перевіркою, помилки допущеної в першому кварталі 2005р.при розрахунку приросту (убутку) балансової вартості покупних товарів.

Так, відповідно до п. 5.1. ст. 5, пп. 17.2. ст. 17 Закону 2181, якщо платник податків до початку перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов’язання у показниках раніше поданої податкової декларації , такий платник податків має право:

- надати уточнюючий розрахунок і до його подання, сплатити суму недоплати розрахованого податку та штраф у розмірі 5 % від такої суми;

- або, не подаючи розрахунок, відобразити уточнені показники у складі податкової декларації з цього податку, що подається за наступний податковий період, збільшену на суму штрафу у розмірі 5 % від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов’язання з цього податку.

Позивачем, в декларації з податку на прибуток за перше півріччя 2005р., в рядку 01. відображено скоригований валовий дохід від усіх видів діяльності в сумі 2553,21тис.грн., у тому числі: 2519 тис. грн. сума одержаного доходу від продажу товарів (робіт, послуг), яка визначена згідно даних оборотно-сальдової відомості за перше півріччя 2005р.по коду рахунків 70.,71.2. (рядок 01.1. декларації) та 34,2 тис. грн., інші доходи (рядок 01.6.декларації), визначена згідно даних рахунків 71.8. та 71.9. оборотної відомості (9853,80 тис. грн. + 14335,71 тис .грн .= 24189,31 (24,19 заокруглена сума)) та 10,01 тис. грн.. –сума виправленої помилки з врахуванням штрафу (9400 грн. податок + 470 грн. штраф = 9870грн., надмірно збільшені доходи на суму 140 грн.). Отже, позивач у відповідності до вищезазначених норм закону, відобразив у складі податкової декларації за перше півріччя 2005р. уточненні показники по валовому доходу та нарахованих санкціях. Підтвердженням даного є акт перевірки, відповідно до якого інспекція не встановила порушень щодо формування податкового зобов’язання з податку на прибуток в другому кварталі 2005р. та в декларації за півріччя 2005р., тим самим визнала самостійне виправлення помилки до проведення перевірки, у зв’язку з чим донарахування податку в сумі 2350 грн. та застосування санкцій в сумі 1175 грн. проведені податковою інспекцією безпідставно.

Щодо правомірності прийнятого рішення № 0000881500/1 то висновок податкової інспекції також є помилковим, оскільки:

- відповідно до пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону про ПДВ, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Доказами правомірності включення відповідних сум до податкового кредиту та проведення його відшкодування є належним чином оформлена податкова накладна, передбачена підп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону про ПДВ, відповідно до якого не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку не підтверджених податковими накладними.

Підставою виникнення права платника податку на податковий кредит, згідно пп. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону про ПДВ вважається дата здійснення першої з подій: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг) або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних згідно пп. 7.2.4. п. 7.2. ст. 7 Закону про ПДВ надано виключно особам зареєстрованим як платники податку в порядку передбаченому ст. 9. даного закону.

Як випливає із матеріалів справи, акту перевірки, податковий кредит товариством сформовано на підставі даних податкових накладних: № 120 від 31.07.2004р., № 144 від 31.08.2004р. та № 170 від 30.09.2004р. виданих ТзОВ „Інтеграл” на виконання договору про транспортне обслуговування; № 0501-01 від 05.01.2005р., № 1602-01 від 16.02.2005р., № 0312-01 від 03.12.2004р., № 2001-01 від 20.01.2005р., № 41 від 22.09.2005р., № 23 від 06.09.2005р., № 4 від 04.08.2005р., № 9 від 09.08.2005р., № 0104-01 від 01.04.2005р., № 2 від 02.08.2005р., № 40 від 22.09.2005р., № 37 від 09.09.2005р., № 28 від 09.09.2005р., № 11 від 11.08.2005р., № 0606-05 від 06.06.2005р., № 1107-01 від 11.07.2005р., № 2406-01 від 24.06.2005р. виданих УПП „Укртехмаш” на виконання договорів купівлі –продажу.

Зазначені податкові накладні виписані платниками ПДВ, що підтверджується даними Реєстру платників податку на додану вартість, який ведеться центральним органом державної податкової служби, в порядку передбаченому Положенням про реєстрацію платників податку на додану вартість затвердженого наказом ДПА України № 79 від 01.03.2000р. і дана інформація оприлюднюється на web сайті ДПА України (www.sta.gov.ua). Згідно даного Реєстру УПП „Укртехмаш” зареєстрований платником ПДВ 08.07.2004р. про що йому видано свідоцтво № 26751365 та ТзОВ „Інтеграл” зареєстровано 09.02.2004р., свідоцтво № 26578787, які станом на 01.10.2006р. не анульовані і суб’єкти господарювання не виключені з Реєстру платників ПДВ. Податкові накладні оформлені у відповідності з вимогами передбаченими пп. 7.2.1. п. 7.2. ст. 7 Закону про ПДВ і були предметом проведення перевірки, про що зазначає в акті інспекція, а тому посилання в рішенні на порушення підприємством пп. 7.4.4. п. 7.4. ст. 7 Закону про ПДВ, є безпідставним.

Безпідставними є доводи відповідача щодо того, що податкова накладна засвідчена факсимільним підписом керівника УПП „Укртехмаш” Гнатюк М.Є., що є порушенням чинного законодавства, яке регулює порядок забезпечення записів у бухгалтерському обліку, так як:

- згідно ст. 207 Цивільного кодексу України, факсимільний підпис –це відтворений засобом копіювання аналог власноручного підпису, який допускається у випадках встановлених законом або за письмовою згодою сторін, у яких мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів;

- податкова накладна відповідно до пп. 7.2.3. п.7.2. ст. 7 Закону про ПДВ, є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом порядок заповнення якої регулюється як нормами даного закону так і правилами „Порядку заповнення податкової накладної” затвердженого наказом ДПА України № 165 від 30.05.1997р., які розроблені відповідно до Закону про ПДВ та не містять прямої заборони чи вказівки про обов’язковість підпису податкової накладної аналогом (п.18 Порядку);

- первинні документи, до яких відноситься і податкова накладна, можуть завіряться факсимільним підписом відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність” та пп. 2.5. п. 2. „Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку”, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстрований в Міністерстві юстиції України. Отже, чинним законодавством не забороняється завіряти дані податкових накладних факсимільними підписами.

Враховуючи, що актом перевірки підтверджено поставку УПП „Укртехмаш” борошна та матеріальних цінностей (розстоєчна шафа, піч рототерм) в період з 03.12.2004р. по 22.09.2005р., яке обліковане позивачем по бухгалтерському обліку, тому доводи інспекції щодо відсутності уповноважених осіб які діяли від підприємства до 17 липня 2005р. є недоречними по відношенню до поставки здійсненої до смерті засновника підприємства так як і після його смерті. Податкова інспекція не довела належними та допустимими доказами, що від УПП „Укртехмаш” з 17.07.2005р. діяли не уповноважені особи, а тому згідно ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Необґрунтованим є посилання інспекції в заперечені на позов на те, що податкові накладні виписані ТзОВ „Інтеграл” не знаходять підтвердження в податкових зобов’язаннях цього товариства, так як Закон про ПДВ не ставить в залежність включення покупцем до податкового кредиту тільки ті сплачені суми ПДВ, які знайшли своє підтвердження в податкових зобов’язаннях продавця.

При таких обставинах, податкова інспекція не довела належними доказами правомірність визначення товариству податкових зобов’язань по податку на додану вартість, податку на прибуток та штрафних санкціях, висновки в акті перевірки відповідачем зроблені на припущеннях, що при притягненні платника податків до відповідальності є недопустимим, у зв’язку з чим податкові повідомлення –рішення визнаються нечинними.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 2, 6 ,7, 86, 160-163, п. 6 розділу Прикінцеві та перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити.

2.Визнати нечинними податкові повідомлення-рішення прийняті Державною податковою інспекцією у Підволочиському районі № 0000891500/1 від 09.06.2006р. та № 0000881500/1 від 09.06.2006р., якими Товариству з обмеженою відповідальністю „Надзбруччя хліб” визначено податкові зобов’язання по податку на додану вартість та податку на прибуток.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. На постанову суду сторони мають право подати заяву про апеляційне її оскарження протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі „29” грудня 2006р. до адміністративного суду апеляційної інстанції, а протягом 20 днів після подання заяви - подати апеляційну скаргу.

Суддя М.С. Стадник