Рішення № 34794321, 07.11.2013, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

07 листопада 2013 р. Справа № 902/1359/13

Господарський суд Вінницької області у складі:

головуючого судді Тварковського А.А.,

за участю:

секретаря судового засіданні Німенко О.І.,

позивача: Кудлаєнка О.В. - довіреність № 130Д-162/2013 від 21.10.13р., посвідчення водія №216593 від 31.10.2000р,

у відсутності представника відповідача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи:

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "ДПЗКУ-МТС" (вул. Саксаганського, 1, м. Київ, 01033; вул. Саксаганського, 143, м. Київ, 01032)

до: приватного підприємства "Приватне сільськогосподарське орендне підприємство "Прогрес" (вул. Колгоспна, 42, с. Ксаверівка, Вінницький район, Вінницька область, 23220)

про стягнення коштів в сумі 22711,04 грн за договором №КО-ВН-30/12 від 06.06.2012р.,

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "ДПЗКУ-МТС" звернулось до господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з приватного підприємства "Приватне сільськогосподарське орендне підприємство "Прогрес" 22711,04 грн заборгованості.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 02.10.13 р. за вказаним позовом порушено провадження у справі №902/1359/13 з призначенням її до розгляду.

В судовому засіданні (07.11.2013р.) представник позивача заявлений позов підтримав в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладенні в ньому, та надав суду довідку банку ПАТ «Банк Восток» №05ц/02965 від 30.10.2013р. щодо надходження коштів на рахунок ТОВ "ДПЗКУ-МТС" від контрагентів.

Натомість, представник відповідача повторно не з'явився, причин неявки не повідомив, хоча завчасно та належним чином двічі повідомлявся про судовий розгляд справи ухвалами суду від 02.10.2013р. та від 29.10.2013 року, які надсилалась йому рекомендованою кореспонденцією за адресою, яка відповідає тій, що значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Відтак його процесуальна позиція щодо заявленого позову суду невідома.

Статтею 64 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що ухвала про порушення провадження у справі надсилається учасникам судового процесу за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

За змістом витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відповідач зареєстрований за адресою, яка відповідає тій адресі, за якою надсилались останньому ухвали від 02.10.2013р. та від 29.10.2013р. Поряд з цим, направлена судом на адресу відповідача поштова кореспонденція (ухвала від 29.10.2013р.) станом на момент розгляду справи до суду не поверталася.

Відповідно до п.3.9.1 постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Крім того слід відмітити, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого не є відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Так, статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Натомість, згідно із п.3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.2011р. у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності представника відповідача, оскільки матеріали даної справи містять достатньо доказів для прийняття рішення по справі.

Розглянувши подані документи і матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

06 червня 2013 року між товариством з обмеженою відповідальністю "ДПЗКУ-МТС" (виконавець, позивач) та приватним підприємством "Приватне сільськогосподарське орендне підприємство "Прогрес" (замовник, відповідач) укладено договір №КО-ВН-30/12(а.с. 8-9).

Відповідно до п. 1.1 Договору виконавець зобов"язується на території сільгоспугідь замовника виконати сільськогосподарські роботи по збиранню врожаю сільгоспкультур на пальному замовника - за кількістю, якістю, в строки та на умовах, що наведені в тексті Договору, а замовник зобов"язується прийняти та оплатити виконані роботи.

Пунктом 1.2 Договору сторони погодили найменування с/г культур, площу збирання, плановий початок робіт, ціну робіт за 1 гектар (в т.ч. ПДВ), загальну вартість робіт (в т.ч. ПДВ), перелік техніки для надання послуг.

Згідно із п. 1.3 Договору загальний обсяг робіт (виконання робіт по збиранню врожаю) складає 275 га. Сторони не вправі відмовитися від обсягу робіт, передбаченого цим пунктом.

Відповідно до п.п. 3.1, 3.2 Договору ціна робіт за 1(один) гектар зазначається в п. 1.2 Договору. Ціна та/або обсяг робіт можуть бути змінені за домовленістю сторін, про що вони підписують відповідну додаткову угоду. Загальна вартість виконаних робіт (сума до сплати) обчислюється виходячи з актів передачі приймання виконаних робіт, що підписані сторонами.

Згідно із п. 3.3. Договору оплата здійснюється перерахуванням грошових коштів на поточний рахунок Виконавця на підставі актів передачі-приймання виконаних робіт в строк не пізніше ніж через 5 (п"ять) робочих днів з дати підписання відповідного акту приймання-передачі виконаних робіт.

На виконання умов Договору позивач надав відповідачу послуги по збиранню врожаю сільськогоспкультур на загальну суму 85280 грн., що підтверджується скріпленими підписами та печатками сторін актами здачі-приймання робіт:

- акт №1564 від 27.07.2012р. здачі-приймання робіт (надання послуг) на суму 64800 грн. (а.с. 10);

- акт №4043 від 30.11.2012р. здачі-приймання робіт (надання послуг) на суму 20480 грн. (а.с. 11).

Відповідач свої договірні зобов"язання стосовно вчасного та повного розрахунку за надані послуги виконав частково, за надані послуги розрахувався в сумі 64800 грн, що підтверджується копією банківської виписки за період з 13.08.2012р. по 15.08.2012р. (а.с. 12) та довідкою банку ПАТ "Банк Восток" №05Ц/02965 від 30.10.2013р. (вх. №08-46/13471/13 від 07.11.2013р.). Вказану суму, позивачем зараховано в рахунок погашення заборгованості по акту здачі-приймання робіт (надання послуг) №1564 від 27.07.2012р.

Таким чином, зважаючи на вищевикладене, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість по оплаті наданих послуг згідно Договору на підставі акту №4043 від 30.11.2012р. здачі-приймання робіт (надання послуг) у сумі 20480 грн.

Поряд з цим, в ході розгляду справи, із наданої позивачем довідки банку ПАТ «Банк Восток» №05ц/02965 від 30.10.2013р. щодо надходження коштів на рахунок ТОВ "ДПЗКУ-МТС" від контрагентів, судом встановлено, що частину заборгованості в сумі 8000 грн (5000 грн + 3000 грн= 8000 грн) по оплаті послуг наданих позивачеві на підставі вищевказаного акту, відповідачем погашено до порушення провадження у даній справі.

Як стверджує представник позивача в судовому засіданні, погашення відповідачем решти заборгованості за надані йому послуги здійснено так і не було, що й стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

З врахуванням встановлених обставин, суд дійшов наступних висновків.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Беручи до уваги зміст договору, укладеного між сторонами, характер взятих на себе сторонами зобов'язань, суд дійшов висновку про те, що між сторонами виникли правовідносини з договору про надання послуг, регулювання яких здійснюється в главі 63 "Послуги. Загальні положення", ст.ст.901-907 ЦК України.

Згідно із ч.1 ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст.903 ЦК України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

В ході розгляду справи, як уже зазначалося вище, судом встановлено, що частину боргу в сумі 8000 грн по оплаті послуг наданих позивачеві згідно Договору на підставі вищевказаного акту №4043 від 30.11.2012р. здачі-приймання робіт (надання послуг), відповідачем погашено до порушення провадження у даній справі, а саме 22.08.2013р. та 27.09.2013р., що підтверджується довідкою банку ПАТ «Банк Восток» №05ц/02965 від 30.10.2013р. щодо надходження коштів на рахунок ТОВ "ДПЗКУ-МТС" від контрагентів.

Як наголошено в п.4.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" припинення провадження у справі- це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.

У пункті 4.4 вказаної постанови зазначено, що господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. При цьому припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про те, що права і охоронювані законом інтереси позивача в частині стягнення 8000 грн основного боргу відповідачем не були порушенні, що вказує на безпідставність заявлення позовних вимог в цій частині, оскільки вказана сума основної заборгованості вже була погашена відповідачем на момент звернення з даною позовною заявою до суду.

Відтак, в задоволенні позову в частинні стягнення 8000 грн основного боргу слід відмовити.

Таким чином, виходячи з викладеного, суд вважає вимогу позивача про стягнення боргу в розмірі 12480 грн правомірною та обґрунтованою, з огляду на що задовольняє її у вказаному розмірі.

Також судом розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 1775 грн 74 коп. пені, 455 грн 30 коп.- 3% річних, в результаті чого суд дійшов наступних висновків.

Згідно із ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

В силу ч.ч.1,2 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Приписами ч.6 ст.232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно із ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив строк виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 5.3 Договору за прострочення оплати виконаної роботи замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що нараховується на суму заборгованості, за кожен день прострочення оплати.

Що стосується прострочення виконання зобов'язань за Договором згідно акту здачі-приймання робіт (надання послуг) №1564 від 27.07.2012р., в розрахунку пені та 3% річних, нарахованих за даним актом, судом виявлено помилку в періодах їх нарахування, оскільки останні, враховуючи оплату заборгованості 14.08.2012р., мають нараховуватися з 06.08.2012р. по 13.08.2012р. Відтак здійснивши обрахунок пені та 3% річних у правильному періоді за допомогою програми "ЛІГА.ЗАКОН", суд визначив їх розмір: пеня в сумі 212 грн. 46 коп. та 3% річних- 42 грн 61 коп., який в сукупності є меншим ніж той, що заявлений позивачем, а тому решта заявлених до стягнення 26 грн 66 коп. пені та 05 грн. 33 коп.- 3% річних задоволенню судом не підлягає.

Що стосується прострочення виконання зобов'язань за Договором згідно акту здачі-приймання робіт (надання послуг) № 4043 від 30.11.2012р., суд погоджується із визначеними позивачем періодами для стягнення пені та 3% річних, оскільки його визначення узгоджується з положеннями чинного законодавства. При цьому суд констатує, що період для стягнення 3% річних за вказаним актом мав бути визначений позивачем з моменту прострочки - включно до моменту звернення з даним позовом до суду. Однак, суд, приймаючи рішення, виходить саме із заявленого позивачем періоду, оскільки в силу п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України підстав для виходу за межі позовних вимог немає. А тому суд розглядає позов в межах заявлених останнім вимог. Перевіркою розрахунку пені у вказаному позивачем періоді за допомогою програми "ЛІГА.ЗАКОН", судом визначено її розмірі 1536 грн, який в сукупності є меншим ніж той, що заявлений позивачем, а тому решта заявлених до стягнення 62 коп. пені задоволенню судом не підлягає. Поряд з цим, перевіркою розрахунку 3% річних згідно вказаного акту судом не виявлено помилок, в зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі в сумі 407 грн 36 коп.

Таким чином, до стягнення підлягають пеня в сумі 1748 грн 46 коп. (212 грн 46 коп. + 1536 грн = 1748 грн 46 коп.) та 3% річних- 449 грн 97 коп. (42 грн 61 коп + 407 грн 36 коп.= 449 грн 97 коп.). В задоволенні 27 грн 28 коп. пені (26 грн. 66 коп. + 62 коп.= 27 грн 28 коп) та 05 грн. 33 коп. - 3% річних слід відмови.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч вище наведеному та вимогам ухвал суду відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення основного боргу, пені та 3% річних, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

Враховуючи наведене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача відповідно до приписів ст. 49 ГПК України, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82, 84, 85, 86, 87, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з приватного підприємства "Приватне сільськогосподарське орендне підприємство "Прогрес" (вул. Колгоспна, 42, с. Ксаверівка, Вінницький район, Вінницька область, 23220, код ЄДРПОУ 03733915) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ДПЗКУ-МТС" (вул. Саксаганського, 1, м. Київ, 01033; вул. Саксаганського, 143, м. Київ, код ЄДРПОУ 37702357) 12480 грн основного боргу; 1748 грн 46 коп. пені; 449 грн 97 коп.- 3% річних та 1111 грн 98 коп. витрат зі сплати судового збору.

Відмовити в задоволенні 8000 грн. основного боргу, 27 грн 28 коп. пені та 05 грн. 33 коп.- 3% річних.

Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

Копію рішення надіслати відповідачу рекомендованим листом з повідомлення про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 12 листопада 2013 р.

Суддя Тварковський А.А.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - відповідачу (вул. Колгоспна, 42, с. Ксаверівка, Вінницький район, Вінницька область, 23220)