Постанова № 34790437, 11.11.2013, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

11.11.2013р. справа №913/2166/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді (доповідача): Будко Н.В.

Суддів: Манжур В.В., Москальової І.В.

Секретар: Прожерін О.О.

За участю представників сторін:

від прокуратури: Лисенко С.І. за посвідченням;

від позивача: не з'явився;

від відповідача: ОСОБА_2 по дов.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м. Луганськ

на рішення господарського суду Луганської області від 05.09.2013р. (повний текст від 09.09.2013р.) у справі №913/2166/13 (суддя Фонова О.С.)

за позовом Виконуючого обов'язки прокурора м. Краснодона в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Луганській області, м. Луганськ

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м. Луганськ

про розірвання договору купівлі-продажу та повернення майна

ВСТАНОВИВ:

Виконуючий обов'язки прокурора м. Краснодона звернувся до господарського суду Луганської області з позовом в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Луганській області, м. Луганськ, до відповідача, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м. Луганськ, про розірвання договору купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва від 29.06.2006р. реєстр. №1519, укладеного між РВ ФДМУ по Луганській області та ФОП ОСОБА_3, а також про повернення у власність держави до сфери управління РВ ФДМУ по Луганській області об'єкту незавершеного будівництва - лікувально-діагностичного центру на 600 відвідувачів за зміну, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, на земельній ділянці площею 2га.

Рішенням від 05.09.2013р. господарський суд Луганської області позовні вимоги задовольнив у повному обсязі, обґрунтувавши свій висновок тим, що матеріалами справи підтверджено факт невиконання відповідачем істотних умов спірного договору, а саме - не завершено будівництво вказаного нерухомого майна у встановлений договором строк та не введено його в експлуатацію. З огляду на викладене і посилаючись на приписи ст.ст. 651, 653 ЦК України, ст. 19 Закону України «Про особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва», суд дійшов висновку про обґрунтованість заявленого прокурором позову.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги заявник посилається на те, що судом першої інстанції не було досліджено усіх обставин справи в сукупності та невірно застосовано до спірних правовідносин приписи ст. 651 ЦК України, оскільки з матеріалів справи не вбачається, у чому саме полягає спричинена позивачу шкода. Крім того, за твердженням скаржника, відповідач не має можливості виконати умови укладеного з позивачем договору з підстав, що не залежать від нього, а саме - у зв'язку з відсутністю технічної документації на земельну ділянку, на якій розташований придбаний відповідачем об'єкт незавершеного будівництва, та неможливістю оформити відповідну документацію на землю за відповідачем, що, в свою чергу, унеможливлює переоформлення на відповідача функцій замовника будівництва. Тому, за висновком скаржника, саме невиконання органом приватизації вимог закону - не визначення спірної земельної ділянки на місцевості, не виготовлення землевпорядної документації, унеможливлює виконання відповідачем умов спірного договору купівлі-продажу.

Вищевикладене, на думку заявника, не було взято до уваги судом першої інстанції, що є підставою для скасування незаконного та необґрунтованого рішення місцевого господарського суду.

17.10.2013р. на адресу апеляційного господарського суду надійшли заперечення позивача, РВ ФДМУ по Луганській області, в яких останній вважає викладені у скарзі доводи необґрунтованими та просить розгляд справи провести за відсутності свого представника. Клопотання судовою колегією задоволено.

Крім того, 25.10.2013р. на адресу суду надійшли витребувані ухвалою від 14.10.2013р. за клопотанням скаржника відомості про вартість спірного об'єкту незавершеного будівництва та копії матеріалів приватизаційної справи по об'єкту на АДРЕСА_1. Апеляційний господарський суд зазначає, що надані РВ ФДМУ по Луганській області копії рішень Луганської міської ради щодо відведення земельних ділянок лікувально-діагностичному центру по-перше, аналогічні копіям, доданим заявником до апеляційної скарги, а по-друге, жодним чином не впливають на кваліфікацію правовідносин у даному спорі відносно виконання чи невиконання покупцем умов договору купівлі-продажу.

До того ж, заявником у судовому засіданні було надано суду низку документів, які, за висновком скаржника, є підтвердженням відсутності вини покупця у невиконання умов спірного договору. Так, заявником було надано, зокрема, рішення №5890969 від 16.09.2013р. про відмову у державній реєтрації права власності ОСОБА_3 на об'єкт незавершеного будівництва - лікувально-діагностичний центр по АДРЕСА_1, а також лист Державної реєстраційної служби України №4816/05-22-13 від 24.09.2013р. Судова колегія не приймає до уваги зазначені доводи, оскільки згідно відомостей вказаних документів, рішення про відмову у державній реєстрації прав, дії або бездіяльність державного реєстратора прав на нерухоме майно можуть бути оскаржені до суду. Проте доказів оскарження зазначеного рішення скаржником до матеріалів справи не надано. Крім того, станом на момент винесення оскаржуваного рішення господарського суду Луганської області від 05.09.2013р. зазначених документів ще не існувало взагалі, що також унеможливлює прийняття їх до уваги судом апеляційної інстанції.

Судовий процес в апеляційній інстанції фіксувався за допомогою технічних засобів фіксації в порядку, передбаченому ст. 81-1 ГПК України.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення прокурора та представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 29.06.2006р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Луганській області (продавцем) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (покупцем) було укладено договір купівлі-продажу незавершеного будівництва, за умовами якого продавець зобов'язався передати у власність покупця об'єкт незавершеного будівництва - лікувально-діагностичний центр на 600 відвідувачів за зміну, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, на земельній ділянці площею 2га, та який перебуває на балансі ВАТ «Краснодонвугілля», а покупець зобов'язується прийняти об'єкт незавершеного будівництва і сплатити за нього ціну відповідно до умов, що визначені у цьому договорі.

Згідно з п.1.2 договору, право власності на об'єкт незавершеного будівництва виникає у покупця з моменту підписання акту приймання-передачі.

Відповідно до п.1.4 договору, згідно з протоколом аукціону №1-Д від 16.06.2006р., затвердженого наказом РВ ФДМУ по Луганській області від 19.06.2006р. №210, вказаний в цьому договорі об'єкт проданий на аукціоні за методом зниження ціни лота за 241 257,83грн. Остаточна вартість продажу об'єкта незавершеного будівництва на аукціоні з урахуванням ПДВ становить 289 509,40грн. Указаний в цьому договорі об'єкт незавершеного будівництва державної власності продано з урахуванням ПДВ за 289 509,40грн. (п.1.5 договору).

Пунктами 3.1, 3.2 договору встановлено, що передача об'єкта незавершеного будівництва здійснюється продавцем покупцю у 5-денний термін після сплати покупцем 50 відсотків вартості продажу об'єкта незавершеного будівництва, визначеної в п.2.1 договору, а сама передача об'єкта незавершеного будівництва продавцем і прийняття об'єкта приватизації покупцем здійснюється за актом приймання-передачі, який підписується сторонами.

Розділом 5 договору сторони визначили обов'язки покупця, серед яких - у 24 місячний термін з моменту підписання договору купівлі-продажу покупець повинен здійснити відповідні дії щодо переоформлення права забудовника на об'єкт незавершеного будівництва (п.5.3), у п'ятирічний термін добудувати об'єкт та ввести в експлуатацію (п.5.4), забезпечити дотримання вимог санітарних норм, екологічної безпеки, охорони навколишнього природного середовища під час добудови і введення в експлуатацію об'єкта (п.5.5).

Відповідно до п.5.9 договору, питання відведення, купівлі або оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, вирішує новий власник самостійно з органом місцевого самоврядування згідно з чинним законодавством України після укладання цього договору.

Серед обов'язків продавця, визначених розділом 6 договору, встановлений обов'язок контролювати виконання умов цього договору (п.6.1.2).

У разі невиконання покупцем умов цього договору продавець має право у встановленому порядку на розірвання цього договору та повернення об'єкта незавершеного будівництва у державну власність за рішенням суду (п.7.3 договору).

З матеріалів справи вбачається, що представниками органу приватизації було проведено поточну перевірку виконання умов вищевказаного договору купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва, за результатами якої складено акт від 18.12.2012р.

Вказаним актом перевірки зафіксовано, що умови договору купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва - лікувально-діагностичного центру на 600 відвідувачів за зміну, який перебуває на балансовому обліку ВАТ «Краснодонвугілля», від 29.06.2006р. №1519 станом на 18.12.2012р. не виконано, а саме: не виконані п.п.5.3, 5.9 (лист ВК Краснодонської МР від 05.12.2012р. №33/5206-2/10), п. 5.4 (лист Інспекції ДАБК у Луганській області від 06.11.2012р. №7112-2601 та лист ВК Краснодонської МР від 05.12.2012р. №33/5206-2/10), а також п.5.5 договору (лист головного державного санітарного лікаря м. Краснодона та Краснодонського району від 01.11.2012р. №4482). Крім того, за даними акта, на запити регіонального відділення жодної відповіді стосовно надання для ознайомлення необхідних матеріалів, відомостей, документів про виконання умов цього договору, не отримано.

Зазначений акт підписаний представниками органу приватизації, які проводили перевірку, а стосовно представника покупця за договором зроблено запис, що ОСОБА_3 був попереджений щодо проведення перевірки листом регіонального відділення від 06.12.2012р. №18-01-06128 та за телефоном, але на перевірку не прибув.

Враховуючи викладене і посилаючись на ухилення покупця від виконання умов договору купівлі-продажу, що порушує завдання приватизації, створює небезпеку для оточуючих: об'єкт руйнується, порушується екологічний стан міста на протязі більш ніж 7 років, не виконуються прийняті покупцем за договором зобов'язання, прокурор в інтересах органу приватизації звернувся до господарського суду Луганської області з позовом про розірвання вказаного договору та повернення об'єкта приватизації у власність держави.

Як зазначалось вище, господарський суд Луганської області позовні вимоги задовольнив у повному обсязі.

Оцінюючи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, судова колегія погоджується з таким висновком господарського суду з наступних підстав.

Ст.ст. 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні положення містить ст. 193 ГК України.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). За змістом ст. 614 ЦК України, підставою для відповідальності за порушення зобов'язання є вина, яка презюмується, оскільки саме на відповідача покладений обов'язок спростування її наявності через доведення факту вжиття всіх залежних від неї заходів для належного виконання зобов'язання.

З матеріалів справи вбачається (акт перевірки від 18.12.2012р., листи ВК Краснодонської МР №33/122-1/12 від 11.01.2013р., Інспекції ДАБК у Луганській області №7112-2601к від 06.11.2012р.) факт невиконання покупцем умов договору купівлі-продажу в частині переоформлення права забудовника на об'єкт незавершеного будівництва, переоформлення документів на земельну ділянку, добудови у п'ятирічний строк об'єкта та введення його в експлуатацію, а також забезпечення дотримання вимог санітарно-екологічної безпеки, охорони навколишнього природного середовища під час добудови і введення в експлуатацію об'єкта.

На спростування своєї вини у невиконанні вказаних умов договору у встановлений строк відповідач в апеляційній скарзі посилається на неможливість переоформити документи на земельну ділянку, у зв'язку з чим - неможливість переоформити право забудовника та добудувати спірний об'єкт у встановлені строки не зі своє вини, а саме з вини органу приватизації, оскільки останнім не було визначено спірну земельну ділянку на місцевості та не було виготовлено землевпорядну документацію. В підтвердження своїх висновків апелянтом до апеляційної скарги додано численні запити до відповідних органів з питання оформлення земельної ділянки під придбаним об'єктом незавершеного будівництва та відповіді вказаних органів про неможливість вирішення вказаного питання, оскільки на наданому ФОП ОСОБА_3 плані розташовані земельні ділянки інших осіб та пам'ятний знак «Загиблим шахтарям».

Апеляційний господарський суд вважає за необхідне зазначити, що оскільки ФОП ОСОБА_3 був належним чином повідомлений про розгляд справи №913/2166/13 в суді першої інстанції, був обізнаний про існування та характер даного спору, останній в порушення вимог ст.101 ГПК України не довів неможливості подати вказані документи до суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Крім того, за змістом спірного договору купівлі-продажу, строк виконання обов'язку з переоформлення права забудовника на об'єкт було встановлено відповідачу у 24 місяця з моменту підписання договору (до 29.06.2008р.), а для добудови об'єкта та введення його в експлуатацію - 5 років (до 29.06.2011р.). Також, за умовами договору, покупець прийняв на себе обов'язок самостійно вирішити питання оформлення земельної ділянки під придбаним об'єктом незавершеного будівництва з органом місцевого самоврядування згідно з чинним законодавством України (п.5.9 договору). Натомість, до апеляційної скарги відповідачем доданий лише договір на виконання будівельних робіт від 10.03.2008р., який було укладено покупцем у встановлені в договорі строки. Вся інша документація, а саме - технічний висновок про можливість завершення будівництва від 06.12.2011р., листування з органами місцевого самоврядування, органами Державного агентства земельних ресурсів України та органом приватизації стосовно оформлення права користування земельною ділянкою під об'єктом нерухомості, датована 2012-2013 роками, тобто за межами встановлених у договорі строків. До того ж, посилання апелянта на неможливість вирішити питання користування відповідною земельною ділянкою з вини органа приватизації спростовуються встановленим у п.5.9 договору обов'язком самостійно вирішити вказане питання з органом місцевого самоврядування у визначеному законодавством порядку. Доказів погодження з продавцем або органом місцевого самоврядування можливості продовження строку виконання взятих на себе за договором обов'язків через тривалість процесу оформлення земельних відносин відповідачем до матеріалів справи не надано.

З огляду на викладене, судова колегія апеляційної інстанції дійшла висновку про те, що відповідачем не спростовано факту невиконання вищевказаних умов договору купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва, а отже - порушення умов договору, які з огляду на приписи п.7.3 договору мають наслідком його розірвання та повернення об'єкту приватизації у власність держави за рішенням суду.

Так, частиною 5 статті 27 Закону України «Про приватизацію державного майна» встановлено, що на вимогу однієї із сторін договір купівлі-продажу може бути розірвано за рішенням суду в разі невиконання іншою стороною зобов'язань, передбачених договором купівлі-продажу, у визначені строки. Крім того, ст.19 Закону України «Про особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва» встановлені обов'язкові умови приватизації об'єкта незавершеного будівництва (встановлення строку завершення будівництва об'єкта незавершеного будівництва; забезпечення вимог екологічної безпеки, охорони навколишнього природного середовища під час добудови та подальшого введення в експлуатацію об'єкта приватизації. У разі неможливості завершення будівництва в установлені строки за наявності відповідних обгрунтувань строки завершення будівництва можуть бути змінені за рішенням органу приватизації та органу місцевого самоврядування, про що укладається додатковий договір), у разі невиконання яких договір купівлі-продажу підлягає розірванню в установленому законодавством порядку. При цьому покупець, з яким розірвано договір купівлі-продажу, повертає об'єкт приватизації в державну власність за актом приймання-передачі, а також відшкодовує державі збитки, завдані невиконанням умов договору.

За змістом ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення умов договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

При цьому, судова колегія вважає за необхідне зауважити, що згідно з рішенням Конституційного суду України від 09.07.2002р. №15-пр/2002, недотримання позивачем вимог ч.1 ст. 188 ГК України щодо обов'язку надсилання іншій стороні пропозиції про розірвання договору в разі виникнення такої необхідності є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує, та не позбавляє позивача права звернутись за захистом порушеного права шляхом подання позову до відповідача про розірвання договору.

З огляду на вказані обставини, матеріали справи та приписи ст. 611 ЦК України, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що невиконання відповідачем обов'язків, визначених у пунктах 5.3, 5.4, 5.5, 5.9 спірного договору, має наслідком його розірвання та повернення придбаного об'єкта до державної власності. Вищевикладене свідчить про обґрунтованість заявлених позовних вимог, що є підставою для їх задоволення у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження, спростовуються матеріалами справи та приписами чинного законодавства, у зв'язку з чим судовою колегією до уваги не приймаються.

За таких обставин, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що відповідно до вимог ст. 43 ГПК України, рішення господарського суду Луганської області від 05.09.2013р. у справі №913/2166/13 ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді матеріалів та обставин справи, відповідає нормам матеріального та процесуального права, тому рішення господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Приймаючи до уваги викладене, керуючись ст. 99, ст.101, ст.102, ст.103, ст.105 ГПК України, Донецький апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Луганської області від 05.09.2013р. (повний текст від 09.09.2013р.) у справі №913/2166/13 залишити без змін.

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м. Луганськ, на рішення господарського суду Луганської області від 05.09.2013р. (повний текст від 09.09.2013р.) у справі №913/2166/13 - залишити без задоволення.

Головуючий суддя (доповідач): Н.В. Будко

Судді: В.В. Манжур

І.В. Москальова

Надруковано примірників-7

1-у справу

1-позивачу

1-відповідачу

2-прокуратурі

1-господарському суду

1-ДАГС