Рішення № 34789818, 23.10.2013, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 32/62/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.10.2013 Справа № 908/2737/13

За позовом Концерну "Міські теплові мережі" (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137) в особі Філії Концерну "Міські теплові мережі" Ленінського району (69065, м. Запоріжжя, вул. Щаслива, буд. 2А)

до відповідача Головного управління юстиції у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Леніна, буд. 164)

про стягнення 28987,78 грн.

Суддя Колодій Н.А

Представники:

Від позивача: Коновалов Д.В., довіреність № 4086/27 від 18.06.2013 р.

Від відповідача: Жолкевська В.В., довіреність № 06-39/4633 від 29.07.2013 р.

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду Запорізької області звернувся Концерн "Міські теплові мережі" в особі Філії Концерну "Міські теплові мережі" Ленінського району, м. Запоріжжя з позовною заявою до Головного управління юстиції у Запорізькій області про стягнення 28987,78 грн.

Ухвалою суду від 14.08.2013 року порушено провадження у справі № 908/2737/13, судове засідання було призначено на 28.08.2013 р. Ухвала направлялась на адресу сторін в установленому законом порядку.

Поштові повідомлення свідчать, що сторони належним чином сповіщенні про дату, час і місце проведення судового засідання.

В судовому засіданні 28.08.2013 р. судом оголошено перерву в розгляді справи до 11.09.2013 р.

Ухвалою суду від 11.09.2013 р., за клопотанням відповідача строк розгляду спору було продовжено відповідно до ст. 69 ГПК України, оголошено перерву в розгляді справи до 23.10.2013 р.

В судовому засіданні 23.10.2013 р. позивач підтримав заявлені вимоги та обґрунтовує їх ст. ст. 387, 530, 1212, 1213, ст. 19 Законом України "Про теплопостачання", ст. 20 Законом України "Про житлово-комунальні послуги".

Представник відповідача позов не визнав, вважає вимоги позивача необґрунтованими, з мотивів викладених у відзивах на позовну заяву (відзиви долучені до матеріалів справи).

За письмовим клопотанням представників сторін розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

У засіданні суду 23.10.2013 р., на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно рішення Запорізької міської ради № 17 від 11.01.2002 року "Про створення Комунальних підприємств теплових мереж" створено Концерн "Міські теплові мережі".

Основним предметом діяльності Концерну "Міські теплові мережі" є виробництво теплової енергії, розподілення теплової енергії для обігріву житла, а також побутових потреб населення та підприємств, установ, організацій і її збут.

Концерн "Міські теплові мережі" відповідно до Закону України "Про природні монополії" відноситься до суб'єктів природної монополії. Як монополіст такої природної монополії, відповідно до ст. 19 Закону України „Про теплопостачання", позивач не може відмовити у наданні послуг з постачання теплової енергії за наявності технічної можливості.

Відповідно до п. 2 ст. 275 Господарського кодексу України, Закону України "Про теплопостачання", споживання теплової енергії допускається тільки на підставі договору, укладеного між Теплопостачальною організацією та Споживачем.

Представник позивача в судовому засіданні пояснив, що система опалення приміщень є централізованим та на виконання своєї мети позивач здійснив постачання теплової енергії відповідачу в приміщення, яке знаходиться в в будинку № 22 по вул. Кияшка, м. Запоріжжя.

Відповідно до ч. 2 ст. 275 Господарського кодексу України, Законів України "Про теплопостачання", "Про житлово-комунальні послуги" споживання теплової енергії допускається тільки на підставі договору, укладеного між Теплопостачальною організацією та Споживачем.

Однак, на момент розгляду спору по суті договір купівлі-продажу теплової енергії між сторонами не укладений.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі договору позички № 2 від 02.03.2011 р. та з урахуванням додаткової угоди від 03.06.2011 р, Комунальне підприємство "ВРЕЖО № 9" (позичкодавець) рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 16.02.2011 р. № 46 "Про надання дозволу комунальному підприємству "ВРЕЖО № 9" на передачу у позичку Запорізькому міському управлінню юстиції не житлового приміщення в будинку № 22 по вул. Кияшка") передало Головному управлінню юстиції у Запорізькій області (користувачу) у безоплатне користування нежитлове приміщення в будинку № 22 по вул. Кияшка, загальною площею 418,06 кв.м. для користування протягом строку, встановленого цим договором (надалі - договір).

Договір укладено строком на 2 роки 11 місяців та діє з 02 березня 2011 року по 02 лютого 2014 року (п. 5.1. договору).

Статтею 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено, що балансоутримувачем будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд є власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом.

Відповідно до ст. 136 Господарського кодексу України право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб'єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства.

Відповідно до п. 3 ст. 20 Закону України № 1875 споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Згідно із ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" плата за надані послуги вноситься щомісячно.

Відповідно п. 18 Постанови КМУ від 21 липня 2005 року № 630 Про затвердження "Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення" розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.

Судом встановлено, що позивачем було відпущено теплової енергії відповідачу за період січень 2013 року по квітень 2013 року загальну суму 28987,78 грн.

Відповідачу щомісяця надсилались рахунки та акти виконаних робіт за період з січня по квітень 2013 року з вимогою сплатити теплову енергію.

Відповідач отримував рахунки та акти виконаних робіт за період з січня по квітень, 2013 року про що свідчать реєстри відправлення листів на замовлення, копії яких містяться в матеріалах справи.

Відповідач не виконував свої обов'язки по сплаті спожитої теплової енергії, у зв'язку з чим за останнім станом на 30.07.2012 року утворилась заборгованість за спожиту теплову енергію у розмірі 28987,78 грн.

Згідно ч. 1 ст. 275 ГК України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і підігріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно із ст. 387 Цивільного Кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка безпідставно, без відповідної правової підстави, володіє цим майном.

Згідно із ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно.

Відповідно до ч. 2 ст. 1213 Цивільного кодексу України, у разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставне набуте майно, повинен відшкодувати його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Виходячи з цього, у відповідача виник обов'язок сплатити вартість безпідставно спожитої теплової енергії на користь позивача.

01.07.2013 р. позивач на адресу відповідача направив претензію (вих. № 1892-ю) з вимогою оплатити заборгованість за відпущену теплову енергію та підписати направлені акти.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений ... кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Суд вважає, що відповідач необґрунтовано залишив без задоволення вимогу позивача про сплату заборгованості.

Статтею 32 ГПК України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст., ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на обґрунтування своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Обставини, якими відповідач заперечує проти позовних вимог, суд визнав такими, що не підтверджені належними доказами та суперечать фактичним обставинам справи.

Зокрема, суд не приймає до уваги заперечення відповідача, що оскільки він не користувався спірним приміщенням, то відповідно і не споживав теплову енергію. Як встановлено матеріалами справи спірне приміщення було передано відповідачу в користування на підставі договору позички. Це приміщення не було відключено від постачання, а відтак відповідач отримував теплову енергію, вартість якої заявлена до стягнення.

Оскільки відповідач не надав суду доказів відшкодування позивачу вартості безпідставно спожитої теплової енергії, судом вимоги позивача про стягнення з відповідача 28987,78 грн. суми боргу за використану теплову енергію за період з січня по квітень 2013 року визнаються обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України, судові витрати слід покласти на відповідача, поскільки спір доведений до суду з його вини.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Концерну "Міські теплові мережі" в особі Філії Концерну "Міські теплові мережі" Ленінського району, м. Запоріжжя до Головного управління юстиції у Запорізькій області про стягнення 28987,78 грн. задовольнити.

2. Стягнути з Головного управління юстиції у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Леніна, 164, ЄДРПОУ 02891463) на користь Концерну "Міські теплові мережі" (на п/р зі спеціальним режимом використання № 26030301001951 у філії -Запорізьке обласне управління ВАТ "Державний ощадний банк України", МФО 313957, ЄДРПОУ 32121458) 28987 (двадцять вісім тисяч дев'ятсот вісімдесят сім) грн. 78 коп. основного боргу, 1720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору. Видати наказ.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст. ст. 84, 85 ГПК України "30" жовтня 2013 р.

Суддя Н.А. Колодій

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.