Рішення № 34778748, 06.11.2013, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа №303/3809/13-ц

2/303/1880/13

Номер стат. звіту - 4

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2013 року м. Мукачево

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

в особі головуючого-судді Куцкір Ю.Ю.

при секретарі Славич М.В.

з участю позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідачаОСОБА_3

представників відповідача ОСОБА_4

ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Мукачево цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_6 до ОСОБА_7 селищної ради, ОСОБА_8, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору Міськрайонне управління державного комітету земельних ресурсів м.Мукачево та Мукачівського району про визнання незаконним та скасування рішення селищної ради про передачу у приватну власність земельної ділянки та визнання недійсним виданого на підставі цього рішення державного акту на право призванної власності на землю,-

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 та ОСОБА_6 звернулися з позовом до ОСОБА_7 селищної ради, ОСОБА_8, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору Міськрайонне управління державного комітету земельних ресурсів м.Мукачево та Мукачівського району про визнання незаконним та скасування рішення селищної ради про передачу у приватну власність земельної ділянки та визнання недійсним виданого на підставі цього рішення державного акту на право призванної власності на землю.

Позов мотивують тим, що 14.12.1993 року 25 сесія 21 скликання ОСОБА_7 селищної ради в особі уповноважених депутатів, приймаючи рішення про передачу у приватну власність ОСОБА_8 земельної ділянки, діяла всупереч вимогам ст.19 Конституції України не на підставі та не у спосіб, передбачений Конституцією та Законами України. Згідно з положеннями ч.ч. 5,6 ст.17 ЗК УРСР передача у власність земельної ділянки, що була раніше надана громадянину, проводиться сільськими, селищними радами, міськими радами народних депутатів за місцем розташування земельних ділянок для : ведення селянського (фермерського) господарства у розмірі згідно з ст.52 цього Кодексу, ведення особистого підсобного господарства у розмірі згідно з ст.56 цього Кодексу, будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка), садівництва, дачного і гаражного будівництва у розмірах згідно із ст.57 і 67 цього Кодексу. А відповідно до ч.6 цієї ж норми зазначені земельні ділянки передаються у власність на підставі заяви громадянина і матеріалів, які підтверджують їх розмір (земельно-кадастрова документація, дані бюро технічної інвентаризації, правлінь товариств і кооперативів). Як видно з оскаржуваного рішення селищної ради, про зміст якого, протоколу до нього та усіх документів, які мають відношення до вирішення цього питання на вказаній сесії селищної ради, вона довідалася лише 31.05.2013 року, після отрманння належно завірених копій з архівного відділу Мукачівської районної державної адміністрації, у якому всупереч вищезгаданим нормам взагалі не зазначено на яких підставах одержав ОСОБА_8 у власність земельну ділянку, а також як проведена її передача за плату або безоплатно (ч.ч. 5,6 ст.17, ст.6 ЗК УРСР). При цьому, відсутні взагалі дані про те, що предметом розгляду на вказаній сесії селищної ради була індивідуальна заява необхідного змісту та встановленої нормативним документом форми заява громадянина ОСОБА_8, та не зазначено навіть будь-які дані про його особу у відповідності до п.3 додатку №1 до Порядку передачі земельних ділянок у приватну власність громадянам України, затвердженого наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 15.02.1993 року №10, та відсутній у ньому взагалі розмір земельної ділянки, яка передана йому у приватну власність згідно його заяви, а також відсутнє зазначення, для якої мети вона передана згідно з вимогами ч.ч. 1-3 ст.6 цього Кодексу, якою гарантовано громадянам України право на одержання у власність земельних ділянок, а у рішенні лише зазначено «розглянувши та обговоривши дане питання, ОСОБА_7 селищна рада вирішила: приватизувати земельні ділянки згідно книг реєстрації заяв», при цьому без зазначення навіть прізвища громадян земельної ділянки у яких перебували у користуванні та адреси їх місця знаходження. Тобто, як у рішенні селищної ради, так і в протоколі 25 сесії 21 скликання ОСОБА_7 селищної ради від 14.12.1993 року не зазначено, що на сесії вказаного дня взагалі розглядалися заяви будь-яких громадян із зазначенням їх прізвища, у тому числі ОСОБА_8 не кажучи, що з них не випливає, що предметом індивідуального розгляду була і заява на ОСОБА_8. Адже зазначення у ньому про те, що на порядок денний сесії було внесено питання про приватизацію земельних ділянок, де з виступу інженера землевпорядника ОСОБА_9 вбачається, що надійшло 280 заяв від громадян, які не вирішені про приватизацію земельних ділянок, де у протоколі по даному питанню взагалі відсутнє, яке з даного питання прийнято рішення на сесії. А у протоколі є лише наступна констатація : «Вирішили: рішення по обговореному питанню додається». Натомість у самому рішенні зазначено про те, що вирішено приватизувати земельні ділянки згідно книг реєстрації заяв (без назви осіб, які подали заяви без зазначення їх прізвищ, місця проживання, їх змісту заяв тощо, з якого не ясно якого вони були змісту та ким подані, тому не можна вважати, що зазначеного дня взагалі була розглянута заява ОСОБА_8 у відповідності з вимогами закону. До того ж, у рішенні селищної ради і це найважливіше: взагалі не визначено для якої мети згідно вимог закону йому була передана земельна ділянка, не зазначено взагалі розміру земельної ділянки, що була передана у власність ОСОБА_8, що в імперативній формі вимагають зазначені норми закону, так як згідно з вимогами вищевказаних норм розмір земельної ділянки встановлює не власник земельної ділянки, а її розмір підтверджується земельно-кадастровою документацією землевпорядних організацій, тому зазначене рішення суперечить закону, а тому воно є явно незаконним та підлягає до скасування. Адже за наявності такого незаконного рішення між нами з ОСОБА_8, як суміжними землекористувачами, досі триває земельних судовий спір з 1996 року, який не може бути правильно вирішений остаточно судами без скасування цього рішення та визнання недійсним, виданого на підставі нього державного акту, виходячи з того , що державний акт на право приватної власності на землю йому видано на підставі цього вочевидь незаконного рішення, за відсутності необхідних даних у ньому про розмір земельної ділянки та мети, для якої вона передана, при цьому за відсутності заяви ОСОБА_8 про передачу йому безоплатно у приватну власність зазначеного ним у заяві розміру земельної ділянки з дорученням до неї його підтвердженого розміру згідно земельно-кадастрової документації, до якого, неправомірно особами, які оформляли технічну документацію під час його оформлення, ці дані вписані за відсутності для цього необхідних зазначених правових підстав, тому він теж повинен бути визнаний недійсним.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позов підтримала та просила суд задоволити його пояснивши суду, що рішенням, яке було прийнято ОСОБА_7 селищною радою, а саме 14.12.1993 року про приватизацію земельної ділянки відповідачу було порушено її права.

Позивач ОСОБА_6 в судове засідання не зявився про час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином про причину неявки суд не повідомив.

Представник позивачів ОСОБА_2 в судовому засіданні позов підтримав та просив суд задоволити його пояснивши суду, що позов обґрунтований, оскільки протокол сесії позивачка не бачила, а дізналась про всі ці відомості з архіву. Однак на сесії селищної ради заява ОСОБА_8 не розглядалася, до 1993 року існував спрощений порядок одержання земельної ділянки, однак у лютому 1993 році вже був затверджений порядок Держземкомземом. У звязку з цим, рішення ОСОБА_7 селищної ради та державний акт, який був виданий на його підставі підлягають скасуванню. Також пояснив, що державний акт позивачу ОСОБА_1 був виданий раніше і частина земельної ділянки не була вилучена і тому не могла бути включена в державний акт відповідача ОСОБА_8.

Представник відповідача ОСОБА_7 селищної ради ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги зазначені в позові визнав та пояснив суду, що раніше державний акт на право власності на землю був виданий позивачу ОСОБА_1 і на даний час він не скасований, а відповідачу ОСОБА_8 державний акт на право власності на землю був виданий пізніше і тому підлягає скасуванню, оскільки частина земельної ділянки, яка належить ОСОБА_1 зазначена в державному акті відповідача. Також пояснив суду, що всі документи, які стосувалися сесії, а саме за 1993 рік здані до архіву. На даний час, заяви які подавалися громадянами в 1993 році для приватизації земельних ділянок в сільській раді відсутні, так як вони зберігаються лише протягом трьох років, а також відсутній в сільській раді журнал реєстрації заяв громадян про приватизацію земельних ділянок за 1992-1993 роки.

Представник відповідача ОСОБА_4 в судовому засіданні позов не визнала та просила суд відмовити в його задоволенні пояснивши суду, що у відповідності до цивільного законодавства всі рішення суду є обовязковими для виконання. Вона з чоловіком придбали будинок в селі Кольчино Мукачівського району від ОСОБА_10 і в земельній шнуровій книзі було зазначено 0,15 га земельної ділянки. Передача земельних ділянок у власність передаються радами. Також пояснила, що ОСОБА_8 написав заяву в сільську раду про приватизацію земельної ділянки для одержання її у приватну власність. Землевпорядник ОСОБА_9 видав довідку про те, що ОСОБА_8 передано у власність земельну ділянку площею 0,15 га присадибна ділянка та 0,10 га для підсобного господарства. Про дану приватизацію було відмічено у паспорті. При встановленні огорожі було викликано комісію і претензій з боку ОСОБА_11 та суміжних землекористувачів не було. Позов не обґрунтований та безпідставний, так як позивач у 2002 році вже зверталася з аналогічним позовом до суду однак їй було відмовлено і прошу суд також застосувати строк позовної давності.

Представник відповідача ОСОБА_5 в судовому засіданні позов не визнала та просила суд відмовити в його задоволенні, пояснивши суду, що позов є необґрунтований та безпідставний.

Представник третьої особи, Міськрайонного управління державного комітету земельних ресурсів м.Мукачево та Мукачівського району в судове засідання не зявився про час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином про причину неявки суд не повідомив.

Заслухавши пояснення позивача, представника позивачів, представників відповідачів, дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

Судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено та підтверджується належним у справі доказами, що 15 листопада 1999 року ОСОБА_8 було видано Державний акт на право приватної власності на землю серії 111-ЗК №003455, в якому зазначено, що останній видається на підставі рішення 25 сесії 21 скликання від 14 грудня 1993 року, земельна ділянка розташована на території ОСОБА_7 селищної ради та передана для будівництва та обслуговування жилого будинку - 0,1449 га, для ведення особистого підсобного господарства - 0,1110 га. (а.с. 14-15).

Встановлено, що ОСОБА_7 селищною радою на 23 сесії 21 скликання від 14 грудня 1993 року було ухвалено рішення «Про приватизацію земельних ділянок» в якому зазначено, що ОСОБА_7 селищна рада вирішила приватизувати земельні ділянки згідно книг реєстрації заяв (а.с. 6).

В судовому засіданні встановлено, що у відповідності до протоколу 25 сесії 21 скликання від 14 грудня 1993 року на порядок денний виносилося питання про приватизацію земельних ділянок в якому зазначено, що доповів інженер-землевпорядник ОСОБА_9, який проінформував, що на сьогоднішній день ми маємо 280 заяв від громадян про приватизацію земельних ділянок, ми з комісією перевірили всі заяви, занесли до книг фактичну наявність землі як присадибної так і даної по тимчасовому виділенню даних ділянок (а.с.8-11).

Судом встановлено, що рішенням ОСОБА_7 селищної ради від 14.12.1993 року на 25 сесії 21 скликання «Про приватизацію земельної ділянки» приватизовано земельну ділянку площею 0,25 га ОСОБА_8 в с.Кольчино, вул.Духновича, 24 в тому числі присадибна ділянка - 0,15 га, та підсобне господарство - 0,10 га на фермою в с.Кленовець (а.с. 48).

Також встановлено, що ОСОБА_1 видано державний акт на право приватної власності на землю серії 11-ЗК №001551, в якому зазначено, що останній видається на підставі рішення 25 сесії 21 скликання від 14 грудня 1993 року, земельна ділянка розташована на території смт. Кольчино, вул.Духновича, 26 а та передана для обслуговування будинку - 0,07 га. (а.с.185).

Судом встановлено, що 25.11.2004 року Свалявським районним судом справа №2-129/2004 ухвалено рішення яким в позові ОСОБА_1 до ОСОБА_8, ОСОБА_7 селищної ради, Мукачівського районного відділу земельних ресурсів про визнання Державного акту на право власності на землю недійсним та визнання частково незаконним рішення ОСОБА_7 селищної ради 25 сесії 21 скликання від 14.12.1993 року було - відмовлено, в даному рішенні було встановлено, що позивачем не надано суду жодних доказів стосовно пропуску строку позовної давності для часткового скасування рішення ОСОБА_7 селищної ради від 14.12.1993 року (а.с.92-95).

Встановлено, що ухвалою колегії суддів палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області від 14.11.2006 року рішення Свалявського районного суду від 25.11.2004 року залишено без змін та зазначено, що на підставі рішення ОСОБА_7 селищної ради від 14 грудня 1993 року ОСОБА_8 була передана у власність присадибна земельна ділянка площею 0,15 га, що знаходилась у його користуванні з 1967 року і правомірність користування якою у зазначеному розмірі відповідно до вимог ст.20 ЗК УРСР введеного в дію 1.01.1971 року та ч.2 п.5 постанови Верховної ради Української РСР «Про порядок введення в дію Земельного Кодексу Української РСР від 18.12.1990 року №562-Х11 стверджується записами в по господарських книгах. Також зазначено, що ОСОБА_7 селищною радою не було допущено порушень земельного законодавства щодо порядку видачі державного акту на право приватної власності громадянину ОСОБА_8 на земельну ділянку розміром 0,15 га землі, яка знаходиться за адресою вул.Духновича, 24 с.Кольчино, Мукачівського району, оскільки йому за рішенням від 14.12.1993 року ОСОБА_7 селищною радою наданий дозвіл на приватизацію цієї земельної ділянки, і він до 1990 року був землекористувачем зазначеної земельної ділянки. Отже видача державного акту ОСОБА_8 на земельну ділянку, якою він раніше користувався, ніяким чином не потягло за собою будь яких порушень прав земельного користування позивачки по справі.

Відповідно до ст.10,11,59,60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, кожна з сторін зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, а обставини справи, які мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

В даному випадку, підлягають застосуванню норми ЗК України в редакції 1991 року, оскільки правовідносини між сторонами виникли саме в цей період.

Відповідно до ст.6 ЗК України (в редакції 1991 року) громадяни України мають право на одержання у власність земельних ділянок для: ведення особистого підсобного господарства, будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка).

У відповідності до ч.5,6 ст.17 ЗК України (в редакції 1991 року) передача у власність земельної ділянки, що була раніше надана громадянину, провадиться сільськими, селищними, міськими Радами народних депутатів за місцем розташування цієї ділянки для: ведення особистого підсобного господарства у розмірі згідно з статтею 56 цього Кодексу, будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка).

Відповідно до п.3 Порядку передачі земельних ділянок у приватну власність громадян України, затвердженого наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 15.02.1993 року №1 передача у приватну власність земельних ділянок, що були раніше надані громадянам, провадиться відповідними Радами народних депутатів за місцем розташування цих ділянок. Зазначені земельні ділянки передаються безплатно у приватну власність на підставі матеріалів, що підтверджують їх розмір (земельно-кадастрова документація, дані бюро технічної інвентаризації, правлінь товариств і кооперативів тощо), і заяв громадян (додаток N 1).

Встановлено, що позивач ОСОБА_1 зверталася до відповідача ОСОБА_8 з позовом про визнання державного акту на право власності на землю недійсним 02.02.2002 року, а також під час розгляду даної справи збільшувала свої позовні вимоги та доповнювала позов вимогою про визнання частково незаконним рішення ОСОБА_7 селищної ради 25 сесії 21 скликання від 14.12.1993 року в частині приватизації земельної ділянки ОСОБА_8 у розмірі 0,1449 га для будівництва та обслуговування будинку, що підтверджується копією позовної заяви від 02.02.2002 року, заявою ОСОБА_1, а також рішенням Свалявського районного суду від 25.11.2004 року.

До суду разом із ОСОБА_1, також звернувся і ОСОБА_6, але судом встановлено, що прийняте рішення ОСОБА_7 селищною радою від 14.12.1993 року, а також одержаний ОСОБА_8 Державний акт на право приватної власності на землю серії 111-ЗК №003455 від 15.11.1999 року не порушують його законних прав на земельну ділянку, оскільки він не був землекористувачем або власником суміжної земельної ділянки з ОСОБА_8.

Суд критично оцінює рішення ОСОБА_7 селищної ради від 14 грудня 1993 року «Про приватизацію земельних ділянок», яке було прийнято на 23 сесії 21 скликання, оскільки Державний акт на право приватної власності на землю серії 111-ЗК №003455 виданий ОСОБА_8 на підставі рішення 25 сесії 21 скликання.

В протоколі ОСОБА_7 селищної ради від 14 грудня 1993 року зазначено, що він складався стосовно 25 сесії 21 скликання, а не 23 сесії 21 скликання, як зазначено в рішенні селищної ради. Також в протоколі по питанню приватизації земельних ділянок зазначено, що «інженер-землевпорядник ОСОБА_9 поінформував, що на сьогоднішній день ми маємо 280 заяв від громадян про приватизацію земельних ділянок, дані заяви комісією перевірені».

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_8 - ОСОБА_4 зазначала, що відповідачем ОСОБА_8 була подана заява до селищної ради, яка розглядалася на сесії 14.12.1993 року із заявами інших громадян, що підтверджується протоколом 25 сесії 21 скликання в якому зазначено, що до селищної ради поступило 280 заяв від громадян та дані заяви були комісією перевірені. Представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні зазначив, що заяви у відповідності до номенклатури зберігаються протягом трьох років після чого знищуються.

Враховуючи дані обставини, чинним законодавством не передбачено здійснення громадянами контролю органів місцевого самоврядування, щодо порядку зберігання заяв та інших первинних документів про надання земельних ділянок у власність.

Також з матеріалів справи вбачається, що про існування рішення ОСОБА_7 селищної ради від 14.12.1993 року «Про приватизацію земельної ділянки», в якому зазначено приватизацію земельної ділянки площею 0,25 га. ОСОБА_8 в селі Кольчино вул.Духновича, 24 в тому числі, - присадибна ділянка 0,15 га. та підсобне господарство 0,10 га., а також про Державний акт на право приватної власності на землю виданого ОСОБА_8 15.11.1999 року серія 111-ЗК №003455 позивачу було відомо в 2002 році, що підтверджується позовною заявою від 02.02.2002 року, заявою про збільшення і доповнення позовної заяви про визнання частково незаконним рішенням ОСОБА_7 селищної ради 25 сесії 21 скликання та рішенням Свалявського районного суду від 25.11.2004 року.

Що стосується показів представника відповідача ОСОБА_7 селищної ради ОСОБА_3 про те, що вищезазначене рішення, в якому зазначено про приватизацію земельної ділянки ОСОБА_8, що воно було виготовлено пізніше то суд до даних показів відноситься критично та не бере їх до уваги, так як в даному рішення зазначено його ухвалення, а саме 14.12.1993 року.

У відповідності до вимог ст.256, 257, 267 ЦК України позовна давність - це строк у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою по захист свого цивільного права та інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосовування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Враховуючи вищенаведені обставини, суд приходить до висновку, що у позові саме з цієї підстави слід відмовити, тобто у звязку із спливом строку позовної давності.

Керуючись ст.ст. 3,10,11, 60,209,212,214-215, 217, 218 ЦПК України, ст.ст. 6, 17, 57, 67 ЗК України (в редакції 1990 року), ст.ст. 15, 16, 321, 256, 267, 386, 391 ЦК України, Порядком передачі земельних ділянок у приватну власність громадянам України, затвердженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 15.02.1993 року №10, суд, -

р і ш и в :

У задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_6 до ОСОБА_7 селищної ради, ОСОБА_8, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору Міськрайонне управління державного комітету земельних ресурсів м.Мукачево та Мукачівського району про визнання незаконним та скасування рішення двадцять пятої сесії двадцять першого скликання ОСОБА_7 селищної ради від 14 грудня 1993 року про приватизацію земельних ділянок згідно книг реєстрації заяв в частині вирішення та розгляду заяви стосовно ОСОБА_8 про приватизацію його земельної ділянки, на підставі якого передано у приватну власність земельну ділянку без визначення її розмірів та цільового призначення й використання її та визнання недійсним Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серії 111-ЗК №003455, виданого 15.11.1999 року на імя ОСОБА_8, згідно якого йому передається у приватну власність земельна ділянка площею 2559 гектарів, яка розташована на території ОСОБА_7 селищної ради для будівництва та обслуговування жилого будинку 0,1449 га та ведення особистого підсобного господарства - 0,1110 га , який зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №636 - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до апеляційного суду Закарпатської області через Мукачівський міськрайонний суд.

Головуючий Ю.Ю.Куцкір