Постанова № 34769159, 28.10.2013, Київський районний суд м. Сімферополя

Справа № 123/9733/13-а

Номер провадження 2-а/123/311/2013

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.10.2013 року Київський районний суд м. Сімферополя в складі :

головуючого судді Тонкоголосюка О.В.,

при секретарі Селезньовій О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Київському районі м.Сімферополя про визнання рішення противоправним,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду із зазначеним позовом. В обґрунтування якого зазначає, що 25 червня 2013 року від Управління ПФУ в Київському районі м. Сімферополя поштою отримала листа з Рішенням № 5695 від 29.04.2013 року про застосування штрафних санкцій за неподання звітності за 2011,2012 роки в розмірі 340 грн..

Позивач зазначає, що з зазначеним рішенням вона не згодна, оскільки звіти за вказані періоди не були подані нею з причини того, що свою підприємницьку діяльність вона припинила наприкінці 2005 року, і про зняття з обліку в управлінні ПФУ в Київському районі м. Сімферополя є відповідна довідка від 03.11.2005 року за вих. № 401.

На підставі частини 14 статті 25 закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», вона звернулася з відповідною скаргою до Головного управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, з проханням скасувати рішення управління ПФУ в Київському районі м. Сімферополя № 5695 від 29.04.2013 року.

31 липня 2013 року від Головного управління ПФУ в АР Крим поштою отримала листа з Рішенням про результати розгляду скарги, відповідно якого вбачається, що скарга залишена без задоволення, а оскаржуване Рішення залишено без змін. З вказаним Рішенням також не згодна, у зв'язку з чим вимушена звернутися до суду

На підставі викладеного позивач просить визнати противоправним та скасувати рішення № 5695 від 29.04.2013 року про застосування штрафних санкцій за неподання звітності, передбаченої Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», прийняте начальником управління ПФУ в Київському районі м. Сімферополя, відповідно якого до неї застосовані штрафні санкції за неподання звітності за 2011 а 2012 року в розмірі 340 гривень..

Позивач в судовому засіданні заявлені вимоги підтримав в повному обємі, з підстав викладених в позовній заяві.

Представник відповідача проти позову заперечував, посилаючись на його необґрунтованість та безпідставність. Наполягав на тому, що рішення №5695 від 29.04.2013 року винесено у відповідності до норм діючого законодавства.

Вислухав сторони, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини третьої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішення, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано.

Згідно частини першої статті 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини першої та четвертої статті 70 КАС України, належним є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

У відповідності до ст. 71 КАС України Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу (ч.1). В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч.2).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно акту № 1360 від 22.04.2013 року, головним спеціалістом відділу обліку надходження платежів УПФУ в Київському районі м.Сімферополя виявлено ненадання розрахунків внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в строки встановлені законодавством, фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 за 2011, 2012 роки. (а.с.5).

Рішенням № 5695 від 29.04.2013 року Начальником Управління ПФУ в Київському районі м. Сімферополя, ОСОБА_2С, на підставі пункту 4 частини 11 статті 25 закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» за неподання, передбаченої цим Законом звітності за 2011,2012 роки, вирішено застосувати штрафні санкції до ОСОБА_1І в розмірі 340 грн..(а.с.6).

24.07.2013 року рішенням заступника начальника Головного управління Пенсійного фонду України в АР Крим про результати розгляду скарги ОСОБА_1 на рішення Управління ПФУ в Київському районі м. Сімферополя від 29.04.2013 року № 5695, останню залишено без задоволення, рішення залишено без змін.(а.с. 7,8).

З такими рішеннями позивач не згодний, оскільки вважає, що свою підприємницьку діяльність вона припинила наприкінці 2005 року, і про зняття з обліку в управлінні ПФУ в Київському районі м. Сімферополя є відповідна довідка від 03.11.2005 року за вих. № 401 (а.с. 10).

Між тим, суд не може погодитися із такою думкою позивача, виходячи з наступного.

Згідно ч. 3 ст. 46 Закону України від 15.05.2003 № 755 «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.

Як вбачається з витягу Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців держана реєстрація підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 станом на 23.10.2013 року з 16.08.2005 року в стані припинення, але реєстрація припинення підприємницької діяльності із зазначення дати та підстав до державного реєстру не внесено, а отже позивачем не доведено до кінця процедуру припинення підприємницької діяльності у відповідності до положень ст. 46 Закону України від 15.05.2003 № 755 «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців».

Оскільки ОСОБА_1 не втрачено статусу підприємця за нею зберігаються усі права та обов'язки, передбачені чинним законодавством.

Так, ст. 4 Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон 2464), передбачає, що платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в том числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування. Права та обов'язки платників визначені ст. 6 Закону № 2464. Так п. 4 ч.2 ст. 6 Закону № 2464 передбачено, що платник єдиного внеску зобов'язаний подавати до територіального органу Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом за погодженням з відповідними фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування та центральним органом виконавчої влади у галузі статистики.

Звітність за 2011 рік надається згідно п. 3.2 розділу III Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 08.10.2010 № 22-2 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.11.2010 року за № 1014/18309 (далі - Порядок № 22-2) (в редакції що діяла до 15.01.2013) у відповідності до якого, фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, самі за себе формують та подають до органів Пенсійного фонду звіт один раз на рік до 1 квітня року, наступного за базовим звітним періодом. Базовим звітним періодом для них є календарний рік.

Звітність за 2012 рік подається згідно пункту 3.2 Порядку № 22-2, в редакції що є чинною на момент виникнення порушення, у відповідності до якої, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, формують та подають до органів Пенсійного фонду звіт самі за себе один раз на рік до 10 лютого року, наступного за звітним періодом. Звітним періодом є календарний рік.

Пунктом 2.14. Порядку № 22-2 передбачено, що фізичні особи - підприємці зобов'язані подавати звіт незалежно від того, чи ведуть вони підприємницьку діяльність. Крім того, у випадку зняття з обліку в органах Пенсійного фонду страхувальник зобов'язаний подати звіт за останній звітний період до дати зняття з обліку та звіти за попередні звітні періоди, якщо вони не подавались (п.2.11 Порядку №22-2).

В порушення зазначених норм законодавства платник не надав звітність до Управління за 2011, 2012 роки.

Посилання платника на наявність довідок щодо зняття її з обліку в Управлінні та у ДПІ не є безумовною підставою для втрати ОСОБА_1 статусу підприємця та, відповідно, скасування штрафних санкцій.

Звинувачення посадових осіб Управління у не проведенні дій щодо зняття ОСОБА_1 з обліку - безпідставно, та є спробою перекласти відповідальність за тривалість процедури реєстрації припинення підприємницької діяльності на Управління.

Слід відзначити, що обов'язок щодо надання документів державному реєстратору для проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем за її рішенням покладається саме на фізичну особу - підприємця або уповноважену нею особу. Зі свого боку Управління надав довідку ОСОБА_1 від 03.11.2005 № 401 лише виконало умови п.9 ст.47 Закону № 755. Подальша процедура щодо проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем безпосередньо залежить від фізичної особи.

Зняття з обліку в органах Пенсійного фонду України починаючи з 2004 року проводиться виключно після надходження відомостей від державного реєстратора про припинення державної реєстрації фізичної особи підприємця.

Оскільки ОСОБА_3 на дату розгляду справи не додано документу про втрату нею статусу підприємця, Управлінням правомірно прийнято рішення про застосування штрафної санкції від 29.04.2013 № 5695 в сумі 340 грн.

Отже Рішення № 5695 від 29.04.2013 року про застосування штрафних санкцій за неподання звітності за 2011,2012 роки в розмірі 340 грн. було прийнято у відповідності до положень діючого законодавства, зворотного судом встановлено не було.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 8, 10, 11, 69, 88, 94, 99, 100, 159-163 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

В позові ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Київському районі м.Сімферополя про визнання рішення противоправним відмовити в повному обсязі.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного адміністративного суду шляхом подання через Київський районний суд м.Сімферополя АР Крим протягом десяти днів з дня її проголошення апеляційної скарги.

СуддяТонкоголосюк О. В.