Рішення № 34768308, 05.11.2013, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

від "05" листопада 2013 р. Справа № 906/1210/13

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Соловей Л.А. ,

за участю представників сторін:

від позивача: Семко Н.О., довіреність від 20.08.2013р.;

від відповідача: Крижанівська О.І., довіреність від 16.09.2013р.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу

за позовом Приватного підприємства "Бігмет" (м.Одеса)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр-метал" (м.Житомир)

про стягнення 313116,97грн.

Позивачем пред'явлено позов до відповідача про стягнення 313116,97грн., з яких 287689,91грн. сплаченої попередньої оплати, 21052,60грн. пені, 4374,46грн. річних. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що на підставі договору №231/П від 02.01.2013р. він здійснив попередню оплату за товар, який відповідач поставив лише частково.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, на виконання вимог ухвали суду від 30.09.2013р. надав письмові пояснення, в яких вказує, що твердження відповідача про факт поставки вантажу від 12.03.2013р. та 21.03.2013р. є необґрунтованим та непідтвердженим, оскільки відсутні видаткові накладні та акти приймання товару, які є підтвердженням прийому товару за кількістю та якістю та є підставою для визначення загальної вартості партії товару (а.с.101-102).

Представник відповідача проти позову заперечив, зазначив, що станом на 25.09.2013р. відповідач має заборгованість перед позивачем у розмірі 1,60грн. Заперечуючи проти позову, у тому числі у письмовому відзиві на позовну заяву (а.с.117-119) зазначив, що позивач не врахував поставок, що здійснені відповідачем для позивача 12.03.2013р. на суму 155254,32грн. та 21.03.2013р. на суму 132433,99грн. Посилається, що поставка товару відбувалась залізницею, супровідні документи (накладні тощо) були направлені позивачеві разом із вантажем, однак не повернулись на адресу відповідача із відповідними підписами та печатками отримувача. Надав незавірені копії наступних документів, які не містять печаток та підписів представників сторін: акт звірки взаєморозрахунків від 17.09.2013р., видаткові накладні за період з 11.01.2013р. по 21.03.2013р., акти приймання за період з 11.01.2013р. по 21.03.2013р., накладні Укрзалізниці за період з 11.01.2013р. по 21.03.2013р., акт звірки взаєморозрахунків від 25.09.2013р. (а.с.64-93).

Також представник відповідача подав клопотання в порядку ст.38 ГПК України, в якому просить витребувати з ГУ Міндоходів у Житомирській області вилучені під час обшуків первинні документи, а саме: накладні Укрзалізниці, податкові та видаткові накладні за період з 01.01.2013р. по 31.03.2013р., що підтверджують взаємовідносини ТОВ "Укр-Метал" з ПП "Бігмет" (а.с.116).

Розглянувши клопотання відповідача про витребування документів, суд відхилив його як таке, що подано поза межами строку, встановленого ст. 69 ГПК України. Крім того, відповідач не був позбавлений можливості та був зобов'язаний ухвалою суду звернутись до Укрзалізниці з приводу отримання у залізниці залізничних накладних та надати суду оригінал відповіді залізниці, а також оригіналів накладних, які надані залізницею (а не копії з них). Однак, відповідач вказаних документів суду не надав, поважності причин ненадання не вказав та не довів.

Також судом приймається до уваги, що розгляд справи з часу порушення провадження у справі неодноразово відкладався (ухвали від 17.09.2013р. 30.09.2013р.), таким чином відповідач мав процесуальну можливість довести ті обставини, на які він посилався як на підставу своїх вимог і заперечень.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 02 січня 2013 року між Приватним підприємством "Бігмет" (позивач, покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укр-Метал" (відповідач, постачальник) укладено договір поставки №231/П, за умовами якого постачальник зобов'язався передати у власність покупця метали чорні вторинні (згідно ДСТУ 4121-2002) та організувати його доставку на адресу вантажоодержувача за реквізитами покупця, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити його вартість (п.1.1 договору).

Ціна за тону товару уточнюється за видами, вказаними у акті здачі-приймання, оформленого за фактом відвантаження товару з вагону на металопереробному підприємстві наступним чином: кожен вид металобрухту розраховується окремо. Суми за видами металобрухту складаються для визначення вартості у вагоні (п.3.1 договору).

Пунктом 3.4 договору сторони визначили, що розрахунок за чинним договором здійснюється таким чином:

3.4.1 По факту пред'явлення постачальником залізничної накладної та її факсимільної копії, покупець оплачує 80% вартості відправленого товару.

3.4.2 Остаточний розрахунок за поставлений товар здійснюється впродовж 10 банківських днів з моменту прийому товару згідно умовам, викладеним у п.4.10 даного договору.

За письмовою згодою сторін можлива попередня оплата. Впродовж 5 календарних днів з моменту отримання попередньої оплати постачальник зобов'язаний поставити покупцю товар на суму, отриманої попередньої оплати. У випадку невиконання зобов'язання, постачальник зобов'язується повернути суму отриманої попередньої оплати протягом 3 банківських днів з моменту закінчення терміну, впродовж якого поставка повинна була відбутись (п.3.5 договору).

Відповідно до п. 4.10 договору, товар вважається переданим та прийнятим покупцем :

- за кількістю - згідно до ваги, вказаної у графі "Усього до оплати" акту прийому-передачі, оформленого по факту відвантаження товару з вагону;

- за якістю - у відповідності з видом лому, вказаному у графі "Вид брухту" акта прийому-передачі, оформленого по факту відвантаження товару з вагону.

Позивач свої договірні зобов'язання виконав, сплативши відповідачу в період січень-лютий 2013р. попередню оплату на загальну суму 1185000,00грн., що підтверджується платіжними дорученнями, які містяться в матеріалах справи (а.с.18-37) та оригінали яких оглянуто в судовому засіданні.

Відповідач в свою чергу здійснив поставку товару на суму 897310,09грн., що підтверджується видатковими накладними №РН-0000001 від 11.01.2013., №РН-0000002 від 13.02.2013р., №РН-0000003 від 27.01.2013р., №РН-0000008 від 06.02.2013р., №РН-0000004 від 13.02.2013р., №РН-0000005 від 19.02.2013р. (а.с.15-16) та актами приймання чорних металів (вторинних), підписаними уповноваженими представниками обох сторін та скріпленими печатками підприємств №11/01/13 від 11.01.2013р., №23/01/13 від 23.01.2013р., №27/01/13 від 27.01.2013р., №06/02/13 від 06.02.2013р., №13/02/13 від 13.02.2013р., №19/02/13 від 19.02.2013р. (а.с.44-49).

Таким чином, залишок попередньої оплати за недопоставлену відповідачем продукцію складає суму 287689,91грн. (1185000,00грн. - 897310,09грн.).

В зв'язку із невиконанням відповідачем свого договірного зобов'язання щодо поставки товару у строки встановлені п.3.5 договору від 02.01.2013р., позивач звернувся з позовом до суду та просить повернути суму попередньої оплати.

Дослідивши в сукупності всі обставини та матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, господарський суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України).

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що підписаний між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст.712 ЦК України).

Статтею 663 ЦК України передбачено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Слід зазначити, що умовами договору від 02.01.2013р. встановлені строки, в які товар має бути переданий покупцю, а саме впродовж 5 календарних днів з моменту отримання попередньої оплати. У випадку невиконання зобов'язання, постачальник зобов'язується повернути суму отриманої попередньої оплати протягом 3 банківських днів з моменту закінчення терміну впродовж якого поставка повинна була відбутись (п.3.5 договору).

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як свідчать матеріали справи, позивач здійснив відповідачу передплату у розмірі 1185000,00рн., що підтверджується платіжними дорученнями (а.с.18-37).

Таким чином у відповідача, внаслідок оплати позивачем товару, виник кореспондуючий обов'язок поставити його, або повернути суму попередньої оплати у строки, встановлені п.3.5 договору від 02.01.2013р.

Проте, відповідач здійснив часткову поставку товару в термін, встановлений договором поставки №231/П від 02.01.2013р. Сума недопоставленого товару, за який позивач здійснив попередню оплату, складає 287689,91рн.

Приписами ч.2 ст.693 ЦК України передбачено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Порушення продавцем строку передання покупцеві попередньо оплачених товарів породжує на стороні покупця дві правомочності, одну із яких покупець може використати на свій розсуд: 1) пред'явити вимогу про передання оплаченого товару; 2) вимагати повернення суми попередньої оплати. Реалізація другої із названих правомочностей означає, що він конклюдентними діями відмовився від прийняття виконання. Відмову від прийняття виконання в такий спосіб у цьому випадку слід вважати такою, що ґрунтується на спеціальному положенні ч.2 ст.693 ЦК України і є правомірною.

В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження того, що ТОВ "Укр-Метал" поставив позивачу товар, обумовлений договором, або докази повернення суми недопоставленого товару.

Відповідач позов не визнає, посилаючись на те, що ТОВ "Укр-Метал" здійснив поставку товару на всю суму попередньої оплати.

З огляду на зазначене, суд ухвалою від 30.09.2013р. зобов'язував відповідача надати належні та допустимі докази на підтвердження факту поставки 12.03.2013р. та 21.03.2013р. на адресу позивача товару на суму 287688,31грн. - підписані сторонами, надані в оригіналі або належним чином завірених копіях документи, зокрема, залізничні накладні (товарно-транспортні накладні); а також звернутись до Укрзалізниці з приводу отримання у залізниці залізничних накладних та надати суду оригінал відповіді залізниці, а також оригіналів накладних, які надані залізницею (а не копії з них). Однак, відповідач вказаних документів суду не надав, поважності причин ненадання витребуваних доказів не вказав та не довів.

Відсутність відомостей щодо реквізитів залізничних накладних та відповідних номерів вагонів унеможливлює формування відповідного запиту суду до відділку залізниці про витребування інформації на підтвердження доводів відповідача.

Крім того, відповідно до ст.38 ГПК України сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. Проте, відповідач не заявляв відповідного клопотання про направлення запиту до Укрзалізниці.

Відповідно до умов договору №231/П від 02.01.2013р. саме видаткові накладні та акти прийому товару є належними доказами поставки товару за кількістю та якістю.

Проте, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження поставки товару на всю суму сплаченої попередньої оплати. Позивач заперечує факт поставки відповідачем металу на загальну суму 287688,31грн., а надані відповідачем акти приймання металів №12/03/13, №21/03/13 та видаткові накладні № РН-0000006 від 12.03.2013р. на суму 155254,32грн., №РН-0000007 від 21.03.2013р. на суму 132433,99грн. не підтверджують факт здійснення господарської операції, оскільки складені відповідачем в односторонньому порядку та не відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність".

За вказаних обставин, посилання відповідача на поставку позивачу металу на загальну суму 287688,31грн. є необґрунтованим та не підтверджується документально.

Враховуючи вищезазначене, вимога позивача про стягнення з відповідача 287689,91грн. підлягає задоволенню.

Крім того, позивач відповідно до п.5.3 договору від 02.01.2013р. за порушення строків поставки товару нарахував відповідачу пеню у розмірі 21052,60грн.

Згідно п.3 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частиною 3 ст.549 ЦК України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Наведені норми свідчать, що за порушення грошового зобов'язання боржник на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити неустойку (штраф, пеню).

Пунктом 5.3 договору сторони встановили, що у випадку прострочення поставки товару, продавець сплачує покупцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на період прострочення, за кожний календарний день прострочення, виходячи з суми простроченого зобов'язання.

З розрахунку позивача вбачається, що здійснюючи нарахування пені позивач не врахував, вимоги п. 6 ст. 232 ГК України якою встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через 6 місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, у зв'язку із чим здійснив нарахування пені за 185 днів.

Згідно розрахунку, здійсненого господарським судом розмір пені за період з 01.03.2013р. по 30.08.2013р. становить 20847,67грн. Вимоги в частині стягнення з відповідача 204,93грн. пені необґрунтовані та задоволенню не підлягають.

Також позивач просить господарський суд на підставі ст.625 ЦК України стягнути з відповідача за прострочення грошового зобов'язання 4374,46грн. 3% річних.

Приписами частини 2 ст.625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наведені норми свідчать, що за порушення грошового зобов'язання боржник на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням індексу інфляції та нараховані 3% проценти річних.

Перевіривши розрахунок 3% річних (а.с.4), суд вважає його обґрунтованим, оскільки 3% річних у розмірі 4374,46грн. нараховані відповідно до вимог чинного законодавства України.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач належних та допустимих доказів поставки товару на всю суму попередньої оплати не надав, доводів позивача не спростував.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, заявлені відповідно до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, наявними в матеріалах справи, та підлягають задоволенню на суму 312912,04грн., з яких: 287689,91грн. основного боргу, 20847,67грн. пені та 4374,46грн. 3% річних.

В частині стягнення 204,93грн. пені господарський суд відмовляє в позові.

Судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру обґрунтовано заявлених позовних вимог, оскільки він спонукав позивача звернутись до суду.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр-Метал" (м.Житомир, вул.Кооперативна,7, код 32467534)

на користь Приватного підприємства "Бігмет" (65012, м.Одеса, вул.Канатна, 79, код 37279724)

- 287689,91грн. основного боргу;

- 20847,67грн. пені;

- 4374,46грн. 3% річних;

- 6258,24грн. судового збору.

3. В позові відмовити в частині стягнення 204,93грн. пені.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення.

Суддя Соловей Л.А.