Ухвала суду № 34761331, 19.09.2013, Апеляційний суд Івано-Франківської області

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

«19» вересня 2013р. м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого-судді Соколовського В.М.,

суддів: Проскурніцького П.І., Вакарук В.М.,

секретаря Бойчука Л.М.,

з участю: представника апелянта ОСОБА_1, представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця» про перегляд у зв'язку з нововиявленими обставинами рішення Івано-Франківського міського суду від 01 жовтня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця» в особі відокремленого підрозділу «Вокзал станції Івано-Франківськ» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,

за апеляційною скаргою Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця» на ухвалу Івано-Франківського міського суду від 12 лютого 2013 року,-

в с т а н о в и л а:

Державне територіально-галузеве об'єднання «Львівська залізниця» (надалі ДТГО «Львівська залізниця») звернулося в суд із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Івано-Франківського міського суду від 01 жовтня 2012 року, яким задоволено частково позов ОСОБА_2 до ДТГО «Львівська залізниця» в особі відокремленого підрозділу «Вокзал станції Івано-Франківськ» про поновлення її на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди.

Заяву обґрунтовано тим, що 26.12.2012 року на адресу керівництва ДТГО «Львівська залізниця» надійшла претензія з Івано-Франківського міського центру зайнятості про повернення коштів у розмірі 18748 грн. 87 коп., які були виплачені ОСОБА_2 як допомога по безробіттю в період із 04.02.2012 року по 29.10.2012 року, тобто за той час, за який її було поновлено на роботі та стягнено середній заробіток за час вимушеного прогулу. Тому заявник вважає, що оскільки ОСОБА_2 за один період часу отримала компенсаційні виплати із двох джерел, то в зв'язку із цим необхідно скасувати рішення суду за нововиявленими обставинами, а справу переглянути і ухвалити нове рішення з врахуванням обставин отримання ОСОБА_2 допомоги по безробіттю.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 12 лютого 2013 року Державному територіально-галузевому об'єднанню «Львівська залізниця» відмовлено в задоволенні заяви про перегляд рішення Івано-Франківського міського суду від 01 жовтня 2012 року в зв'язку з нововиявленими обставинами.

На дану ухвалу ДТГО «Львівська залізниця» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу, оскільки вона є незаконною і необґрунтованою, постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим стягнути на користь залізниці усі судові витрати, сплачені по даній справі та апеляційній скарзі.

Зокрема апелянт зазначає, що при постановленні ухвали суд не звернув уваги на те, що однією із самостійних позовних вимог позивача ОСОБА_2 була вимога про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а рішення суду щодо суми середнього заробітку було обґрунтоване неправдивими (неповними) відомостями, наданими позивачем, та без врахування обставин перебування позивача у період з 04.02.2012 року до моменту поновлення на роботі на обліку в Івано-Франківському міському центрі зайнятості та отримання за цей час допомоги по безробіттю у розмірі 16973 грн. 18 коп. Тому заявник-апелянт вважає такі обставини істотними, які мають важливе значення для правильного вирішення справи, зокрема в частині стягнення на користь позивача розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки такий розмір був би меншим на 16973 грн. 18 коп., котрі були виплачені центром зайнятості позивачу як допомога по безробіттю. Крім того вважає безпідставним посилання суду в ухвалі на те, що відповідачу було відомо про перебування ОСОБА_2 на обліку в центрі зайнятості та отримання нею допомоги по безробіттю, оскільки документи, котрі є в матеріалах справи, не підтверджують зазначеного факту.

В судовому засіданні представник апелянта ОСОБА_1 підтримав вимоги апеляційної скарги з наведених вище мотивів та просив її задовольнити.

Представник позивача ОСОБА_3 скаргу не визнав, вважає її безпідставною, а ухвалу - законною і обґрунтованою, яку просив залишити в силі, відмовивши в задоволенні скарги.

Вислухавши доповідача, пояснення на підтримку скарги представника апелянта, заперечення проти скарги представника позивача, обговоривши мотиви і доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Постановляючи ухвалу про відмову у задоволенні заяви про скасування рішення за нововиявленими обставинами, суд першої інстанції, з висновком якого погоджується і колегія суддів, правильно встановив, керуючись чинним законодавством, що зазначені заявником обставини у даній справі не є нововиявленими.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 01 жовтня 2012 року позов ОСОБА_2 до ДТГО «Львівська залізниця» в особі відокремленого підрозділу «Вокзал станції Івано-Франківськ» задоволено частково. Поновлено ОСОБА_2 на посаді начальника бюро по розподілу місць на вокзалі станції Івано-Франківськ з 03.01.2012 року. Стягнуто з ДТГО «Львівська залізниця» в особі відокремленого підрозділу «Вокзал станції Івано-Франківськ» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за увесь час вимушеного прогулу в сумі 27025 грн. 92 коп. та 1000 грн. на відшкодування заподіяної моральної шкоди, а на користь держави з відповідача стягнуто 484 грн. 85 коп. судового збору. Рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць в сумі 3002 грн. 88 коп. допущено до негайного виконання.

Колегія суддів приходить до висновку, що обставини, на які посилається заявник-апелянт, а саме, щодо отримання претензії від центру зайнятості про перерахування залізницею коштів в розмірі 18748 грн. 87 коп., які були виплачені ОСОБА_2 як допомога по безробіттю в період із 04.02.2012 року по 29.10.2012 року, то такі обставини в сукупності перевірялись судом при постановленні рішення по суті, в зв'язку з чим їх не можна вважати нововиявленими та істотними, тому рішення по таких підставах не може бути скасоване.

Відповідно до ст.361 ЦПК України підставою для перегляду рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Не можуть бути визнані нововиявленими нові, тобто такі, що виникли чи змінилися після постановлення рішення обставини, на які посилається особа, яка брала участь у справі, у своїх поясненнях, касаційній скарзі або які могли бути встановлені при виконанні судом загальних вимог доказування та змагальності.

Керуючись ст.ст. 307, 312-315, 361, 365, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця» відхилити.

Ухвалу Івано-Франківського міського суду від 12 лютого 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий-суддяВ.М. Соколовський

Судді: П.І. Проскурніцький

В.М. Вакарук