Ухвала суду № 34749084, 14.08.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2013 р.Справа № 816/86/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Кононенко З.О.

Суддів: Бондара В.О. , Донець Л.О.

за участю секретаря судового засідання Губарь А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 26.04.2013р. по справі № 816/86/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Пирятинський делікатес"

до Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення від 23 квітня 2012 року № 0000232301, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в частині суми 1 453 121 грн. 42 коп. (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 08 квітня 2013 року).

Постановою суду першої інстанції задоволено частково адміністративний позов.

Відповідач, не погодившись із постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою у задоволені позову відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Пирятинський делікатес" (ідентифікаційний код 36313601) зареєстровано як юридична особа Пирятинською районною державною адміністрацією 29.09.2009, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців № 14773826 станом на 27 вересня 2012 року (том 6, а. с. 204-206).

Позивач перебуває на податковому обліку в Лубенській об'єднаній державній податковій інспекції Полтавської області Державної податкової служби (Пирятинське відділення), є платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва від 01.01.2010 № 100260924 серії НБ № 132803 (том 6, а.с. 207).

Згідно вищевказаного Витягу з ЄДР позивач здійснює наступні види діяльності: 10.73 - виробництво макаронних виробів і подібних борошняних виробів; 46.32 - оптова торгівля м'ясом та м'ясними продуктами; 10.13 - виробництво м'ясних продуктів; 46.38 - оптова торгівля іншими продуктами харчування, у тому числі рибою, ракоподібними та молюсками; 10.72 - виробництво сухарів і сухого печива, виробництво борошняних кондитерських виробів, тортів і тістечок тривалого зберігання; 10.85 - виробництво готової їжі та страв.

В період з 20 лютого 2012 року по 02 квітня 2012 року на підставі пункту 75.1 статті 75, статей 77, 82 Податкового кодексу України посадовими особами Лубенської ОДПІ проведено планову виїзну перевірку ТОВ "Пирятинський делікатес" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 29 вересня 2009 року по 31 грудня 2011 року, оформлену актом від 09 квітня 2012 року № 538/22/36313601.

Перевіркою встановлено, зокрема, порушення позивачем підпунктів 7.2.3, 7.2.4 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5, пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого ТОВ "Пирятинський делікатес" завищено від'ємне значення в сумі 1 595 006 грн. 37 коп., в тому числі за 1 квартал 2010 року в сумі 806 704 грн. та за 3 квартал 2010 року в сумі 788 302 грн. 37 коп.

На підставі встановлених перевіркою вищевикладених порушень Лубенською ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення від 23 квітня 2012 року № 0000232301, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1 595 006 грн. 37 коп.

Задовольняючи частково адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що податкове повідомлення рішення від 23.04.2012 № 0000232301 в частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість в сумі 1 162 710 грн. 12 коп., винесено відповідачем не обґрунтовано, тобто без урахування всіх обставин, які повинні були бути взяті ним до уваги при прийнятті оскаржуваного рішення, а відтак є неправомірним.

Колегія суддів погоджується з вищезазначеним висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Спірний податковий кредит ТОВ "Пирятинський делікатес" було сформовано за період І та ІІІ кварталів 2010 року в той час, коли порядок обчислення і сплати податку на додану вартість регламентувався Законом України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р.

Підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні.

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Відповідно до підпункту 7.2.4 пункту 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Суб'єкти підприємницької діяльності, що перейшли на спрощену систему оподаткування, яка не передбачає сплати податку або передбачає його нарахування за ставками, іншими, ніж визначені пунктом 6.1 статті 6 цього Закону, втрачають право на нарахування податку, податковий кредит та складання податкової накладної, а також на отримання відшкодування за податковий період, в якому відбувся такий перехід. Це правило поширюється також на підприємства, звільнені від сплати податку до бюджету за рішенням суду.

Згідно з пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку із придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.п. 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених вищевказаними первинними документами.

Разом з тим статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

В цій же нормі надано визначення поняття "господарської операції" - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, юридичний аспект вчинених господарських дій або подій (документальне оформлення) не входять до складу поняття "господарська операція" (бухгалтерський чи економічний ефект).

Із положень ч. 1, 3 ст. 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизація інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

При цьому, Вищий адміністративний суд України листом від 02.06.2011 № 742/11/13-11 "Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України" звернув увагу судів на те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання суті над формою, тобто операції обліковуються відповідно до їх суті, а не лише з урахуванням юридичної форми (документального оформлення).

Таким чином, господарська операція, яка не відбулась, не може бути об'єктом оподаткування.

Щодо нарахування позивачу податкових зобов'язань за 1 та 3 квартал 2010 року по господарським операціям з ТОВ "Окант-Україна" та ТОВ "Острів-Одеса", колегією суддів встановлено наступне.

Відповідно до розрахунку Лубенської ОДПІ (том 2, а. с. 16) позивачем завищено від'ємне значення по податку на додану вартість за 1 квартал 2010 року на суму 806 704 грн., в тому числі по операціям з:

ТОВ "Окант Україна" - 664 819 грн. 05 коп.;

ТОВ "Острів-Одеса" - 141 884 грн. 95 коп.;

За 3 квартал 2010 року по операціям з ТОВ "Окант-Україна" в сумі 400 951 грн. 10 коп.

Щодо операцій поставки виробничого обладнання контрагентом ТОВ "Окант -Україна", колегією суддів встановлено, що на виконання договорів поставки промислового обладнання (том 1, а.с. 57-133, том 4, а. с. 1-53) останнім було поставлено позивачу виробниче обладнання, яке було обліковано позивачем у складі основних засобів (том 2, а. с. 46-79), таке як: лінії для виробництва млинців, лінії для виробництва вареників, лінії для виробництва пельменів, апарати для виробництва гамбургерів, фасувально-пакувальне обладнання, фаршемішалки, куттери швидкісні, машини для просіювання муки, формуючі барабани багатофункціональні апарати та інше.

За умовами вищевказаних договорів між даними контрагентами, товар поставляється покупцю на умовах склад с. Дейманівка, Пирятинського району Полтавської області.

Поставка обладнання по вищевказаним договорам була здійснена контрагентом позивача протягом періоду з 28 травня 2010 року по 12 серпня 2010 року.

На підтвердження реальності господарських операцій в матеріалах справи наявні рахунки - фактури, податкові накладні (том 1 а.с.50-56; том 7, а. с. 79-97; том 6, а.с. 194, 196, 198, 200, 202, 210, 212, 214-215, 216,; том 8 а. с. 204-250).

Замовлене обладнання було поставлено ТОВ "Окант - Україна" на вищевказану адресу позивача власним автотранспортом контрагента та передано уповноваженій особі позивача за дорученням на отримання ТМЦ (том 7, а. с. 168-171), згідно актів установки та підключення обладнання на підприємстві замовника (том 1, а. с. 146, 148-149) та актів приймання -передачі обладнання, що не потребувало підключення та пусконалагоджувальних робіт (том 2, а. с. 147, 150-152). При цьому, на зазначене обладнання постачальником було надано технічну документацію (том 5, том 4, а. с. 110-247) та сертифікати відповідності (том 1, а. с. 153-166).

Відвантаження поставленого товару було оформлено видатковими накладними, виданими контрагентом (том 1, а. с. 134-143, том 4, а. с. 64-72).

Проведення обумовлених умовами договорів авансових платежів підтверджується платіжними дорученнями на (том 4, а. с. 75-83).

Вищезазначене виробниче обладнання було обліковано позивачем у складі основних засобів (інвентарні картки обліку основних засобів - том 2, а. с. 46-79; бухгалтерська довідка про балансову вартість основних засобів, придбаних у ТОВ "Окант -Україна" в том 2, а. с. 40-45, використовується позивачем у виробничій діяльності (бухгалтерська довідка - том 2, а. с. 37-39, та відомостями амортизаційних нарахувань).

Наявність цього обладнання на підприємстві, його використання та повне відображення в бухгалтерському та податковому обліках ТОВ "Пирятинський делікатес" Лубенською ОДПІ не заперечується, претензій до документального оформлення безпосередніх операцій актом перевірки також не зафіксовано.

Відсутність у позивача товарно-транспортних накладних про перевезення обладнання, за умови, що позивач не здійснював оплату перевезення вантажу, не є безумовною обставиною для встановлення відсутності поставок та безтоварний характер операцій, оскільки їх реальність та фактичне переміщення цього товару підтверджується як самим контрагентом так і іншими необхідними документами.

Умовами договорів позивача з контрагентом ТОВ "Окант-Україна" поставка товару покупцю здійснювалась на умовах доставки на склад ТОВ "Пирятинський делікатес" за адресою: с. Дейманівка, Пирятинського району Полтавської області.

Висновки податкового органу про безтоварність проведених господарських операцій пов'язуються нею із довідкою ДПІ у Дніпровському районі м. Києва про результати зустрічної перевірки ТОВ "Окант -Україна" по взаємовідносинам із ТОВ "Мегатрейд-77"від 14.03.2011 № 565/23-815/33345850, де зазначено, що на звірку не було надано документів, які підтверджують факт здійснення даних господарських операцій по поставці обладнання, а саме на підприємствах відсутні товарно-транспортні накладні, у ТОВ "Мегатрейд-77" відсутні трудові ресурси, складські приміщення виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності.

Колегія суддів зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст.207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Проте, податковим органом не надано жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

До того ж, в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом Закону України "Про податок на додану вартість", Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

В довідці ДПІ у Дніпровському районі м. Києва "Про результати зустрічної перевірки ТОВ "Окант - Україна" щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з ТОВ "Пирятинський делікатес" за період з 01 квітня 2010 року по 31 травня 2010 року" від 14.03.2011 № 565/23-815/33345850, оцінювалися документи, яким оформлювали свої взаємовідносини ТОВ "Окант -Україна" та ТОВ "Пирятинський делікатес" та не встановлено розбіжностей з відомостями, отриманими від ТОВ "Пирятинський делікатес" /том 1, а. с. 245-252/.

Колегія суддів зазначає, що постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2012 року по справі № 2а-1670/5040/12 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Пирятинський делікатес" до Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити частково. Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення від 23.04.2012 № 0000242301 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 664 819 грн. 05 коп. (шістсот шістдесят чотири тисячі вісімсот дев'ятнадцять гривень п'ять копійок) та застосування штрафної (фінансової) санкції в розмірі 166 204 грн. 76 коп. (сто шістдесят шість тисяч двісті чотири гривні сімдесят шість копійок).

Зазначена постанова суду залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2012 року.

У вказаному рішенні суд дійшов висновку про помилковість висновків податкового органу про безтоварний характер операцій та підтверджено правомірність формування позивачем податкового кредиту в 1 кварталі 2010 року за результатами придбання у ТОВ "Окант-Україна" виробничого обладнання (основних засобів) на суму 664 819 грн. 05 коп., а також погодився із висновками перевірки відповідача про не підтвердження реальності проведених операцій по поставці холодильного обладнання між ТОВ "Пирятинський делікатес" та ТОВ "Острів-Одеса" та порушення позивачем правил формування податкового кредиту, встановлених п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", що діяв на момент його формування на суму - 141 884 грн. 95 коп.

Відповідно до ч.1 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, обставини, встановлені постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2012 року по справі № 2а-1670/5040/12 та ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2012 року, доказування не потребують.

На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку про помилковість висновків податкового органу про безтоварний характер операцій та підтверджено правомірність формування позивачем податкового кредиту в 1 та 3 кварталі 2010 року за результатами придбання у ТОВ "Окант-Україна" виробничого обладнання (основних засобів) на суму 1 065 770 грн. 15 коп.

Як вбачається з акту перевірки податковим органом було встановлено, що за 3 квартал 2010 року ТОВ "Пирятинський делікатес" включено до податкового кредиту суми ПДВ по податковим накладним виписаним ТОВ "ВІП Контракт" та ТОВ "Артпласт плюс", які не задекларували податкові зобов'язання по податку на додану вартість по реалізації товарно-матеріальних цінностей в адресу ТОВ "Пирятинський делікатес".

Підставою для вказаних висновків податкового органу стало отримання Звітної форми "Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" податкових зобов'язань контрагентів позивача, в тому числі і ТОВ "ВІП Контракт" та ТОВ "Артпласт плюс".

Проте, відповідачем не надано жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

До того ж відповідно до ч.4 ст.70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Проте, ані акт перевірки, ані довідка зустрічної звірки, ані звіти електронних систем податкового органу не мають преюдиціального значення та не є документами, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

При цьому, в силу закону отримання податковим органом акту перевірки, довідки зустрічної звірки, в яких викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону.

Разом з тим, з акту перевірки та письмових заперечень відповідача від 06 лютого 2013 року вбачається, що податковим органом перевірка реальності господарських операцій позивача з ТОВ "ВІП Контракт" та ТОВ "Артпласт плюс" та дослідження первинної бухгалтерської документації не проводились (том 1, а. с. 177).

Натомість позивачем на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, реальність яких ставиться під сумнів вищезгаданим актом перевірки, надано первинну бухгалтерську документацію: договори, рахунки-фактури, податкові, видаткові накладні, платіжні доручення, докази транспортування (свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу) (т. 6 - а. с. 1-53).

На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку про безпідставність висновків податкового органу щодо не підтвердження реальності господарських взаємовідносин між ТОВ "Пирятинський делікатес" та ТОВ "ВІП Контракт", ТОВ "Артпласт плюс" з придбання товарів.

Згідно ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень не надав доказів на підтвердження правомірності прийнятого ним податкового повідомлення рішення від 23.04.2012 № 0000232301 в частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість в сумі 1 162 710 грн. 12 коп., а також висновків акту перевірки позивача в цій частині.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 26.04.2013р. по справі № 816/86/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Кононенко З.О.Судді(підпис) (підпис) Бондар В.О. Донець Л.О. Кононенко З.О.