Ухвала суду № 34749079, 14.08.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2013 р.Справа № 820/2586/13-а

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Кононенко З.О.

Суддів: Бондара В.О. , Донець Л.О.

за участю секретаря судового засідання Губарь А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.05.2013р. по справі № 820/2586/13-а

за позовом Фізичної особи підприємця ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1, звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом в якому просила суд скасувати податкове повідомлення - рішення за №0000971720 від 14.03.2013 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 16.05.13 року адміністративний позов задоволено.

Відповідач, не погодившись із постановою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою у задоволені позову відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 зареєстровано виконавчим комітетом Харківської міської ради 15.06.2004 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, позивач перебуває на обліку в ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова ДПС та є платником податку на додану вартість (а.с.80-81, т.1).

ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області ДПС було проведено документальну позапланову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ФОП ОСОБА_1 по взаємовідносинам з ТОВ "Промспец Консалтинг" за період з 01.03.11 по 31)3.11 р., з ФОП ОСОБА_2 за період з 01.08.11 по 31.08.11 р.

За результатами проведеної перевірки було складено акт перевірки від 25.02.13 за №734/1720/НОМЕР_1.

У відповідності до висновку акту перевірки ДПІ зазначається, що перевіркою встановлено порушення: - п. 198.4 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-УІ зі змінами та доповненнями, в результаті чого у період з 01.03.11 по 31.03.11 р. та з 01.08.11 по 31.08.11 р. занижено ПДВ у розмірі 29 371, 00 грн.

На підставі вищевказаних висновків податковим органом прийнято податкове повідомлення - рішення №0000971720 від 14.03.2013 року за яким сума грошового зобов'язання складає 51399,25 грн., за основним платежем 29371,00 грн., за штрафними санкціями 22028,25 грн.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем при прийнятті податкового повідомлення-рішення, яке оскаржується, було невірно застосовано норми чинного законодавства при неповному та неправильному встановленні всіх дійсних обставин справи.

Колегія суддів погоджується з вищезазначеним висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Між ТОВ "Промспец Консалтинг" (продавець) та ФОП ОСОБА_1 (покупець) укладено договір купівлі продажу №15 від 04.01.2011 року, за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність товарно-матеріальні цінності гумовотехнічні вироби, підшипники запчастини до автомобілю ГАЗ, КамАЗ, Зил, УАЗ запчастини до сільськогосподарської техніки, а покупець зобов'язується прийняти та своєчасно сплачувати ці товарно-матеріальні цінності на умовах даного договору. (а.с.37-89, т.1).

Відповідно до ст. 712 Цивільного Кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Виходячи із змісту цієї норми, наслідками за договором постачання товару є перехід права власності на товар від Постачальника до Покупця за певну грошову суму.

Кількість, найменування, вартість та інші індивідуальні особливості товару відображаються в рахунках фактурах які містяться в матеріалах справи.

Факт отримання товару підтверджується видатковими накладними з огляду на ст. 664 Цивільного кодексу України, відповідно до якої обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар. Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і Положення про документальне підтвердження забезпечення запасів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Мінфін України №88 від 24.05.1995р., до первинних документів відносять видаткові накладні.

Приймання-передача товарно -матеріальних цінностей позивачу від його контрагентів оформлені видатковими накладним, які підписані від імені отримувача уповноваженою особою.

Право на віднесення сум до податкового кредиту підтверджено наявними у справі податковими накладними, виписаними ТОВ "Промспец-консалтинг" на адресу позивача.

Згідно з ч.3 ст.909 ЦК України товарно-транспортна накладна підтверджує факт укладання договору перевезення вантажу

В матеріалах справи наявні товарно - транспортні накладні відповідно до яких перевезення було здійснено ФОП ОСОБА_1 (а.с.137-144, т.1), що підтверджується договором оренди автотранспортного засобу у фізичної особи №1 від 04.01.2011 року.

Також, виписками по рахунках засвідчено факт виконання ФОП ОСОБА_1 зобов'язань по оплаті вартості отриманих товарно - матеріальних цінностей перед ТОВ "Промспец-консалтинг", що означає втрату позивачем права власності на ці кошти. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагента спільного інтересу щодо їх отримання позивачем (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), до матеріалів справи суб'єктом владних повноважень не подано. За правилами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника.

Між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (продавець) та СПДФО ОСОБА_1 (покупець) укладено договір купівлі - продажу №10 від 21.01.2011 року відповідно до якого продавець зобов'язується на протязі дії договору передати покупцю запасні частини до сільгосптехніки та інші товари окремими партіями за ціною та в асортименті (по номенклатурі) та кількості які були узгоджені сторонами у рахунках фактурах, накладним які є невід'ємною частиною договору, а покупець зобов'язаний прийняти товар та сплатити його на умовах даного договору (а.с.213-214 т. 2).

Кількість, найменування, вартість та інші індивідуальні особливості товару відображаються в рахунках фактурах які містяться в матеріалах справи. Факт отримання товару підтверджується видатковими накладними.

Приймання-передача товарно - матеріальних цінностей позивачу від його контрагентів оформлені видатковими накладним, які підписані від імені отримувача уповноваженою особою.

Право на віднесення сум до податкового кредиту підтверджено наявними у справі податковими накладними, виписаними ФОП ОСОБА_2 на адресу позивача.

В матеріалах справи наявні копії товарно - транспортних накладних відповідно до яких перевезення було здійснено ФОП ОСОБА_1 (а.с.137-144, т.1), що підтверджується договором оренди автотранспортного засобу у фізичної особи №1 від 04.01.2011 року.

Виписками по рахунках засвідчено факт виконання ФОП ОСОБА_1 зобов'язань по оплаті вартості отриманих товарно - матеріальних цінностей перед ФОП ОСОБА_2

ТОВ "Ретто ЛТД" (орендодавець) та СПДФО ОСОБА_1 (орендатор) уклали договір №2 суборенди нежитлового приміщення, відповідно до якого орендодавець надає а орендатор приймає в тимчасове користування нежитлове приміщення яке розташоване за адресою АДРЕСА_1. (а.с. 173-175, т.2).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем повністю надано первинну документацію щодо подальшого руху товару який було придбано у ТОВ "Промспец-консалтинг" та ФОП ОСОБА_2

Відповідно до п. 44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Отже, будь - які документи ( у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

У разі якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно з п.п. 14.1.181. п. 14.1. ст. 4 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до 198.1 ст.198 Податкового кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2. ст.198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3. ст.198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

При цьому, згідно з п.201.1. ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках певні обов`язкові реквізити.

Пунктом 201.4. ст.201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов`язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Як вбачається з висновку акту від 25.02.13 за №734/1720/НОМЕР_1 позивачем порушено п. 198.4, ст. 198 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-УІ із змінами та доповненнями, в результаті чого у період з 01.03.2011 по 31.03.2011 року та з 01.08.2011 по 31.08.2011 року занижено податок на додану вартість у розмірі 29371,00 грн., а саме: за березень 2011 року у розмірі 27938,00 грн., за серпень 2011 року у розмірі 1433,00 грн.

Відповідно до ч. 198.4 ст. 198 Податкового кодексу України, якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Колегією суддів встановлено що, такий висновок було зроблено податковим органом на підставі перевірки контрагентів позивача.

Проте матеріали справи містять постанови Харківського окружного адміністративного суду якими скасовані накази на проведення перевірок та визнанні неправомірними дії щодо проведення документальних перевірок ТОВ "Промспец-консалтинг". Ухвалами Харківського апеляційного адміністративного суду постанови залишені без змін (а.с.44-72, т.1).

Належними та допустимими в розумінні ст. 124 Конституції України та ст. 70 КАС України доказами факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст. 191 КК України та ст. 212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст. ст. 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Натомість, в акті перевірки позивача не зазначено жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб позивача чи його контрагентів або за викладеними в акті фактами їх діяльності, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином або наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

В силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" ФОП ОСОБА_1 та його контрагенти є окремими суб'єктами права, а отже, за змістом Податкового кодексу України, - окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника податку на додану вартість, яка відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Колегія суддів зазначає, що реальність здійснених позивачем господарських операцій підтверджуються належним чином складеними первинними документами суб'єктів господарювання, що на час вчинення спірних господарських операцій мали необхідний обсяг правоздатності та були зареєстровані в якості платників податку на додану вартість.

Отже, вищенаведене свідчить, що всі господарські операції позивача з його контрагентами проведені у бухгалтерському та податковому обліку, з якого вбачається реальне придбання товару та здійснення розрахунків з зазначеним контрагентом, підтверджені належним чином оформленими первинними бухгалтерськими та податковими документами, що, в свою чергу, свідчить про правомірність віднесення позивачем сум ПДВ, сплачених (нарахованих) ним у зв'язку з придбанням у ТОВ "Промспец Консалтинг" та ФОП ОСОБА_2, до складу податкового кредиту у перевіряємому періоді.

Відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, податковий орган не надав доказів правомірності висновків акту перевірки та винесення оскаржуваного податкового повідомлення - рішення.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.05.2013р. по справі № 820/2586/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Кононенко З.О.Судді(підпис) (підпис) Бондар В.О. Донець Л.О. Кононенко З.О.

Повний текст ухвали виготовлений 19.08.2013 р.